Рішення

від 07.12.2017 по справі 914/2061/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017р. Справа № 914/2061/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕХНОПЛАСТ» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 кооперативу „Галіція» , м. Львів

про: стягнення боргу в розмірі 194 806,71 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 01 від 05.10.2017 року.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕХНОПЛАСТ» до ОСОБА_1 кооперативу „Галіція» про стягнення боргу в розмірі 194 806,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.10.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2017 року відкладено розгляд справи на 14.11.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2017 року розгляд справи призначено на 30.11.2017 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пазичева В.М. у період з 09.11.2017 по 15.11.2017 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2017 року відкладено розгляд справи на 07.12.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 24.10.2017 року, від 16.11.2017 року, від 30.11.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 24.10.2017 року, від 16.11.2017 року, від 30.11.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення вх. № 41855/17, повернуті на адресу суду за терміном зберігання, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому, неможливість представника учасника процесу бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника щодо можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в ОСОБА_2 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.201 0р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011 р.).

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 07.12.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 28 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Технопласт (надалі - позивач) та Житлово - будівельним кооперативом Галіція (надалі - відповідач) укладено договір поставки (надалі - Договір).

На виконання Договору поставки від 28.11.2016 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 172301,40 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними № ТЕХ-002587 від 20.12.2016 р. на суму 171505,80 грн. та № ТЕХ-000003 від 01.03.2017 р. на суму 795,60 грн.

Згідно п. 5.1. Договору поставки, замовник здійснює оплату товару протягом 30 банківських днів з дня його поставки.

Позивач зазначає, що в строк, що передбачений п. 5.1. Договору поставки, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого, у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 172301,40 грн.

09.06.2017 р. позивачем була направлена відповідачу претензія № 31 з вимогою сплатити заборгованість, однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2. ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем нараховано пеню за формулою П = С х п%/365 * Кд, де

П - сума пені;

С- сума заборгованості;

п% - ставка пені у відсотках;

Кд- кількість прострочених днів.

Позивачем нараховано 3% річних за формулою Р = С х Кд х 3%/365, де

Р - сума 3% річних;

С- сума заборгованості;

Кд- кількість прострочених днів.

В позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 ГАЛІЦІЯ (код ЄДРПОУ 39831580) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА ТЕХНОПЛАСТ , код (ЄДРПОУ 2554711З) - 194806,71 грн. заборгованості, з яких: основний борг в сумі 172301,40 грн.. пеня в сумі - 18994,08 грн., 3511,23 грн. - 3% - річних, а також судовий збір в сумі - 2922,10 грн.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не-встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 28 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Технопласт (надалі - позивач) та Житлово - будівельним кооперативом Галіція (надалі - відповідач) укладено Договір поставки (надалі - Договір).

На виконання Договору поставки від 28.11.2016 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 172301,40 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними ТЕХ-002587 від 20.12.2016 на суму 171505,80 грн. та № ТЕХ-000003 від 01.03.2017 р. на суму 795,60 грн.

Згідно п. 5.1. Договору поставки, замовник здійснює оплату товару протягом 30 банківських днів з дня його поставки.

В строк передбачений п. 5.1. Договору поставки, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого, у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 172301,40 грн.

09.06.2017 р. позивачем була направлена відповідачу претензія № 31 з вимогою сплатити заборгованість, однак, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Згідно п. 9.2. Договору поставки, за порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що оплата за поставлений товар повинна бути здійснена на протязі 30 банківських днів з моменту поставки, тому пеню згідно накладної № ТЕХ-002587 від 20.12.2016 р. слід нараховувати з 04.02.2017 р. по 04.07.2017 р., пеню згідно накладної № ТЕХ-000003 від 03.01.2017 р. з 17.02.2017 р. по 17.07.2017 р.

Згідно офіційних даних НБУ України облікова ставка з 27.01.2017 р. по 13.04.2017 р. становила -14%; з 14.04.2017 р. по 25.05.2017 р. - 13%; з 26.05.2017 р. становить - 12,5%.

№ видаткової накладноїПрострочка з датиСума боргуСтавка НБУДнів у роціК-сть днів прострочкиСума ТЕХ-002587 04.02.17 р.- 13.04.17 р. 14.04.17 р.- 25.05.17 р. 26.05.17 р.- 04.07.17 р. 171505.80 14% 13% 12.5% 365 69 42 40 9078,06 5131.08 4698,8 ТЕХ-000003 17.02.17 р. - 13.04.17 р. 14.04.17 р. - 25.05.17 р. 26.05.17 р. - 17.07.17 р. 795.6 14% 13% 12,5 365 56 42 53 34,18 23,08 28,88 Всього: 18994,08 Загальний розмір пені за порушення строків оплати становить - 18994,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

№ видагкової накладноїПротерміну- вання з датиСума боргуПротермі-новані дні 3% річнихДнів рокуСума ТЕХ-002587 04.02.17 р.- 09.10.17 р. 171505,80 248 0,03 365 3495.89 ТЕХ-000003 17.02.17 р. - 09.10.17 р. 795,6 235 0,03 365 15.34 Всього: 172301,4 3511,23 Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних в сумі 3511,23 грн.

Отже, загальна сума заборгованості ЖБК Галіція перед ТзОВ Фірма Технопласт становить - 194806,71 грн. (172301,40 грн. - основний борг + 18994.08 грн. - пеня + 3511,23 грн. - 3% - річних).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕХНОПЛАСТ» до ОСОБА_1 кооперативу „Галіція» про стягнення боргу в розмірі 194 806,71 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 2725 від 09.10.2017 року на суму 2922,10 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 кооперативу Галіція (79020, м. Львів, пр. В. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 39831580, р/р 26004053832088 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 325321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Технопласт (79040, м. Львів, вул. Патона, 22, код ЄДРПОУ 25547113, р/р 260042660 в ОСОБА_3, МФО 325268) суму заборгованості в розмірі 194806 (сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот шість) грн. 71 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 кооперативу Галіція (79020, м. Львів, пр. В. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 39831580, р/р 26004053832088 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 325321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Технопласт (79040, м. Львів, вул. Патона, 22, код ЄДРПОУ 25547113, р/р 260042660 в ОСОБА_3, МФО 325268) 2922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 10 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.12.2017 р.