Рішення

від 12.12.2017 по справі 918/717/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2017 р. Справа № 918/717/17

Суддя Бережнюк В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Федерація професійних спілок Рівненської області

до відповідача: Рівненський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі

про стягнення заборгованості в сумі 15 150 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6

СУТЬ СПОРУ: Федерація професійних спілок Рівненської області звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 10 385 грн. 77 коп., з яких 9 696 грн. 00 коп. - основний борг, 398 грн. 72 коп. - пеня, 93 грн. 38 коп. - 3% річних та 197 грн. 67 коп. - інфляційні втрати. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови Договору оренди нежитлового приміщення №12 від 29.04.2016 р. в частині сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду від 13 жовтня 2017 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.10.2017р.

24 жовтня 2017 року господарському суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 06/01-308 від 24.10.2017р.

24 жовтня 2017 року господарському суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 232/17 від 23.10.2017р. в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 24.10.2017р. розгляд справи відкладено на 28.11.2017р.у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Від представника відповідача 24 листопада 2017 року через канцелярію господарського суду Рівненської області надійшов лист № 254/17 від 23.11.2017р. в додатку якого міститься акт звірки взаємних розрахунків від 03 листопада 2017 року, бухгалтерська довідка та пояснення до акту звірки.

24 листопада 2017 року господарському суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 06/01-454 від 24.11.2017р.

Через канцелярію суду позивачем була подана заява №06/01-453 від 24.11.2017 року про збільшення розміру позовних вимог, згідної якої просить стягнути з відповідача 13 536 грн. 00 коп. основного боргу, 928 грн. 90 коп. - пені, 154 грн. 13 коп. - 3% річних та 530 грн. 98 коп. - втрат від інфляції, всього 15 150 грн. 00 коп. Вказана заява подана на підставі ст.22 ГПК України, відповідає вимогам закону, тому прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задоволити та стягнути з відповідача всього 15150 грн. 00 коп.

Представники відповідача в судових засіданнях підтримали позицію, викладену у відзиві та письмових поясненнях. Наголосили, що сплачували орендну плату своєчасно до моменту розірвання Договору оренди у розмірі, передбаченому останнім. Вважають, що відповідач не повинен був платити за послуги з оренди у сумі, що передбачена Додатковою угодою №1 до Договору оренди, оскільки Фонд є неприбутковою організацією та витрати на збільшену орендну плату не передбачені затвердженим кошторисом на відповідний рік. Також зазначають, що зобов'язання по сплаті орендної плати у відповідача припинилися з моменту розірвання Договору оренди. Просять в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частвоко. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 29 квітня 2016 року між Федерацією профспілок Рівненської області (Орендодавець) та Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №12 (арк.с.7-9).

Згідно предмету Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування наступне приміщення: каб. № 25, адреса будинку, в якому знаходиться приміщення, що передається в оренду: 33028, м. Рівне, проспект Миру 7а, загальна площа приміщення, що передається в оренду 38,4 кв.м.

Строк оренди - з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 р. Якщо жодна сторона в 30-денний термін до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на один рік (розділ 4 Договору).

За умовами п.п.5.1, 5.2, 5.3 Договору розмір орендної плати складає 60,00 грн. за 1 кв.м. на місяць. Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності. Всі розрахунки за даним Договором провадяться винятково в грошової одиниці України - гривні. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом перших 3-х банківських днів поточного місяця, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.6. Договору до орендної плати включаються: 1) експлуатаційні витрати (обслуговування та утримання приміщень, вивіз сміття, дезінсекції, витрати пов'язані із обслуговуванням приміщення); 2) плата за комунальні послуги (електроенергію, воду та каналізацію).

15 вересня 2016 року між Федерацією профспілок Рівненської області та Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі була підписана Додаткова угода № 1 до Договору оренди нежитлового приміщення (арк.с.10). Відповідно до якої розмір орендної плати з 15.09.2016 р. збільшився і становив 75.00 грн. за 1 кв.м. на місяць. Решта умов Договору залишились незмінними.

28 грудня 2016 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 до Договору оренди нежитлового приміщення №12 (арк.с.11). Остання визначає, що розмір орендної плати складає 50,00 грн. за 1 кв. м. на місяць. Плата за теплову енергію, за комунальні послуги (електроенергію, воду та каналізацію) та експлуатаційні витрати (обслуговування та утримання приміщень, вивіз сміття, дезинсекції, витрати пов'язані із обслуговуванням приміщення) до орендної плати, визначеної даним розділом не включаються та оплачуються Орендарем додатково, на підставі окремо укладеного договору із надавачем цих послуг (п. 5.7. Додаткової угоди № 2).

У п.6.1.3 Договору оренди передбачено, що Орендодавець має право дострокового розірвання Договору з Орендарем, який має заборгованість з оплати понад 45 календарних днів від встановленого цим Договором терміну їх сплати, письмово попередивши Орендаря за 10 календарних днів про розірвання Договору.

Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.2.2. Договору).

Пунктом 9.1.1. Договору визначено, що за порушення строків оплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При умові дострокового розірвання даного Договору Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю плату за фактично використані послуги (п.10.4. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками Федерації профспілок Рівненської області та Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення №12 від 29.04.2016 р. позивачем було надано відповідачу в оренду нежитлове приміщення № 25, розташоване за адресою : 33028, м. Рівне, проспект Миру, 7а, загальною площею 38,4 м.кв.

До моменту укладення Додаткової угоди №1 до Договору оренди відпровідач своєчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату.

У подальшому, після підписання Додаткової угоди №1 відповідач продовжував здійснювати орендні платежі у розмірі 60 грн. за 1 м.кв. на місяць - 2304 грн. 00 коп. щомісяця, а не 75 грн. за 1 м.кв. на місяць - 2880 грн. 00 коп. щомісяця, як передбачено згаданою угодою.

Таким чином, відповідач недоплатив орендну плату за вересень 2016 р. - 288 грн. 00 коп., за жовтень 2016 р. - 576 грн. 00 коп., за листопад 2016 р. - 576 грн. 00 коп., за грудень 2016 р. - 576 грн. 00 коп., всього за 2016 рік недоплачено - 2016 грн. 00 коп.

Після підписання Додаткової угоди №2 відповідач здійснював платежі у розмірі 50 грн. за 1 м.кв. на місяць - 1920 грн. 00 коп. щомісяця за період з січня 2017 року по травень 2017 року.

Вказане підтвердили представники сторін у судових засіданнях, подавши суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.11.2017 р. та бухгалтерську довідку відповідача про здійснені орендні платежі за період дії Договору оренди (арк.с.52-54).

09 березня 2017 року позивач надіслав відповідачу попередження №06/01-58, у якому роз'яснив, що відповідач станом на березень 2017 року має борг по орендній платі, та у разі його непогашення Договір оренди буде розірвано (арк.с. 12).

У подальшому 18 липня 2017 року позивач надіслав відповідачу повідомлення №06/01-229, у якому вказав, що Рівненський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі має заборгованість по орендній платі понад 45 календарних днів, від встановленого терміну сплати, тому повідомив про розірвання з 31 липня 2017 року Договору оренди нежитлового приміщення №12 від 29.04.2016 р. (арк.с. 17).

У судовому засіданні представники позивача та відповідача визнали та підтвердили, що Договір оренди розірваний з 31 липня 2017 року.

Позивач вважає, що Рівненський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі зобов'язаний здійснювати орендні платежі і після розірвання згаданого Договору, оскільки і надалі фактично використовує орендоване приміщення. Однак, після розірвання Договору відповідач припинив сплачувати орендну плату.

Тому Федерація професійних спілок Рівненської області просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період червень-листопад 2017 року по 1920 грн. 00 коп. за кожен місяць у загальній сумі 11 520 грн. 00 коп.

Таким чином, всього за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі у розмірі 13536 грн. 00 коп.

На підставі п.9.1.1. Договору, з огляду на прострочення виконання зобов'язання відповідачем, позивач нарахував пеню, сума якої складає 928 грн. 90 коп. за період з 01.01.2017 р. по 28.11.2017 р.

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував 154 грн. 13 коп. - 3% річних за період з 01.01.2017 р. по 28.11.2017 р. та 530 грн. 98 коп. - інфляційних втрат за період з січня 2017 р. по жовтень 2017 р.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). За умовами ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.ч.2,3 ст.653 ЦК України).

Як зазначалося вище у п.10.4. Договору сторони передбачили, що при умові дострокового розірвання даного Договору Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю плату за фактично використані послуги. Таким чином, відповідач підписуючи та скріплюючи печаткою Договір оренди погодився з його умовами, і зокрема, - з п.10.4 останнього. Отже, Рівненський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі не заперечив факт використання приміщення після розірвання Договору, і відповідно повинен сплачувати орендну плату за фактично використані послуги.

Тому суд не приймає до уваги доводи представників відповідача про те, що зобов'язання по сплаті орендної плати припинилися з моменту розірвання Договору оренди.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу по орендній платі за 2016 рік у розмірі 2016 грн. 00 коп. та за червень-листопад 2017 року сумі 11 520 грн. 00 коп., а всього 13 536 грн. 00 коп. - підлягають задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Щодо нарахованих позивачем сум пені у загальному розмірі 928 грн. 90 коп. за період з 01.01.2017 р. по 28.11.2017 р., суд звертає увагу, що у даному випадку вірним є нарахування пені на заборгованість з орендної плати по кожному місяцю окремо, а не наростаючим підсумком, як здійснив позивач. Оскільки нарахування такої санкції починається з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а припиняється через 6 місяців, тому для її обрахунку слід враховувати борг за кожен місяць окремо, та нарахування починати з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Тому, перевіряючи правильність нарахування пені, суд виконав власний обрахунок та врахував, що позивач на заборгованість за 2016 рік почав розрахунок санкцій з 01.01.2017 р., а не з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане. Тому, суд перевірив обрахунок пені на борг по кожному місяцю окремо, починаючи з 01.01.2017 р. При цьому суд припинив нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

А саме, на борг :

- за вересень 2016 р. у розмірі 288 грн. 00 коп. пеня за період з 01.01.2017 р. по 06.03.2017 р. складає 14 грн. 36 коп.,

- за жовтень 2016 р. у розмірі 576 грн. 00 коп. пеня за період з 01.01.2017 р. по 06.04.2017 р. складає 42 грн. 42 коп.,

- за листопад 2016 р. у розмірі 576 грн. 00 коп. пеня за період з 01.01.2017 р. по 04.05.2017 р. складає 54 грн. 13 коп.,

- за грудень 2016 р. у розмірі 576 грн. пеня за період з 01.01.2017 р. по 06.06.2017 р. складає 67 грн. 48 коп.,

- за червень 2017 року у розмірі 1920 грн. 00 коп. пеня за період з 06.06.2017 р. по 28.11.2017 р. складає 234 грн. 92 коп.,

- за липень 2017 року у розмірі 1920 грн. 00 коп. пеня за період з 06.07.2017 р. по 28.11.2017 р. складає 195 грн. 47 коп.,

- за серпень 2017 року у розмірі 1920 грн. 00 коп. пеня за період з 04.08.2017 р. по 28.11.2017 р. складає 157 грн. 33 коп.,

- за вересень 2017 року у розмірі 1920 грн. 00 коп. пеня за період з 06.09.2017 р. по 28.11.2017р. складає 113 грн. 94 коп.,

- за жовтень 2017 року у розмірі 1920 грн. 00 коп. пеня за період з 05.10.2017 р. по 28.11.2017р. складає 75 грн. 80 коп.,

- за листопад 2017 року у розмірі 1920 грн. 00 коп. пеня за період з 04.11.2017 р. по 28.11.2017р. складає 35 грн. 51 коп.

Всього за підрахунком суду, дана штрафна санкція за період з 01.01.2017 р. по 28.11.2017 р. становить 991 грн. 36 коп.

У зв'язку з тим, що в суду відсутні підстави виходити за межі позовних вимог, тому задоволенню підлягає пеня у розмірі, що заявлений позивачем - 928 грн. 90 коп.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У листі Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97р. викладено «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» . Так, при розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу 3% річних та інфляційних втрат суд здійснив власний обрахунок даних санкцій та встановив, що 3% річних за період з 01.01.2017 р. по 28.11.2017 р. всього складає 150 грн. 18 коп. Інфляційні втрати всього становлять з січня 2017 р. по жовтень 2017 р. 537 грн. 00 коп. Відтак, позовні вимоги Федерації професійних спілок Рівненської області в частині стягнення з відповідача 3% підлягають задоволенню частково в сумі 150 грн. 18 коп., в частині стягнення решти суми даної санкції - 3 грн. 95 коп. в позові слід відмовити. У зв'язку з тим, що в суду відсутні підстави виходити за межі позовних вимог, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі, що заявлений позивачем - 530 грн. 98 коп.

Доводи відповідача стосовно того, що він не повинен був платити за послуги з оренди у сумі, що передбачена Додатковою угодою №1 до Договору оренди, оскільки Фонд є неприбутковою організацією та витрати на збільшену орендну плату не передбачені затвердженим кошторисом на відповідний рік, - судом відхиляються як необґрунтовані, так як наведені обставини не звільняють відповідача від договірних зобов'язань, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Зокрема, ч. 2 ст. 218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005 року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004 року) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов Федерації професійних спілок Рівненської області підлягає задоволенню частково в частині стягнення з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 13 536 грн. 00 коп. - основного боргу по орендній платі, 928 грн. 90 коп. пені, 150 грн. 18 коп. 3% річних, 530 грн. 98 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення з відповідача 3 грн. 95 коп. 3% річних в позові слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (33028, м.Рівне, проспект Миру, буд.7а, р/р № 26008209703400 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 25323032) на користь Федерації професійних спілок Рівненської області (33028, м.Рівне, проспект Миру, 7а, р/р № 26008000006616 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Рівне, МФО 300023, код ЄДРПОУ 02659772) - 13 536 грн. 00 коп. - основного боргу по орендній платі, 928 грн. 90 коп. пені, 150 грн. 18 коп. 3% річних, 530 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 1 600 грн. 00 коп. - судового збору.

3. В частині стягнення з відповідача 3 грн. 95 коп. 3% річних в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "14" грудня 2017 року

Суддя Бережнюк В.В.