Постанова

від 08.12.2017 по справі 810/1811/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2017 року № 810/1811/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 наукової краси до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 наукової краси з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2016 №0004921403.

У ході розгляду справи відповідача - Головне управління ДФС у Київській області було замінено на належного відповідача - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 01.11.2016 №396/10-06-14-03/32301000 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОСОБА_1 наукової краси з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з контрагентом ТОВ Кортес-Плюс , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними.

За наведених обставин позивач вважає, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених з позивачем договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання (транспортування) і подальшого використання у господарській діяльності позивача придбаних у контрагента товарів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за клопотанням позивача ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 наукової краси зареєстроване 27.12.2002 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 22-27).

Як платник податків позивач узятий на облік 14.01.2003, станом на момент перевірки перебував на обліку у Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 19.10.2016 по 25.10.2016 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ОСОБА_1 наукової краси з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

Результати перевірки оформлені актом від 01.11.2016 №396/10-06-14-03/32301000 (далі - ОСОБА_1 перевірки) (т.1, а.с. 30-52).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ОСОБА_1 наукової краси вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 49.2 статті 49, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 186615,00 грн.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Кортес-Плюс , за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового кредиту.

На підтвердження таких висновків контролюючий орган в ОСОБА_1 перевірки зазначає про невідповідність первинних документів, що стали підставою для формування у бухгалтерському і податковому обліку відповідних податкових зобов'язань та податкового кредиту, вимогам чинного законодавства з огляду на відсутність у них обов'язкових реквізитів - прізвища та ініціалів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальних за її здійснення.

Також контролюючим органом було проаналізовано податкову інформацію щодо контрагента позивача - ТОВ Кортес-Плюс , що міститься в автоматизованій інформаційній системі Податковий блок , за даними якої контрагент позивача не мав достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов'язань за укладеним з позивачем договором поставки.

Крім того, у ході аналізу обставини господарської діяльності інших підприємств у ланцюгу постачання товарів до ТОВ ОСОБА_1 наукової краси , контролюючим органом було встановлено, що товар, який позивач придбав у ТОВ Кортес-Плюс , останнім було придбано у ТОВ Сафарс . Разом з цим, відповідно до наявної у контролюючого органу інформації, ТОВ Сафарс у перевіряємий період не відображало у своєму податковому обліку операцій з купівлі та/або імпорту товарів, поставлених позивачеві.

Викладені обставини контролюючим органом в ОСОБА_1 перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ Кортес-Плюс без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі ОСОБА_1 перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 №0004921403, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 року на 186615,00 грн. (т.1, а.с. 67).

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Кортес-Плюс , на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ОСОБА_1 наукової краси (покупець) та ТОВ Кортес (постачальник) був укладений договір поставки від 12.04.2016 №15/1204, у порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався постачати (передавати у власність) покупцеві товари для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити їх вартість (т.1, а.с. 90-92).

Відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки від 12.04.2016 №15/1204, поставка товару відбувається на умовах самовивозу товару зі складу постачальника. Датою поставки вважається дата отримання покупцем товару, факт чого підтверджується підписанням покупцем або його уповноваженою особою видаткової накладної.

12 квітня 2016 року сторонами було підписано специфікацію №1 до договору поставки від 12.04.2016 №15/1204, у якій сторонами було визначено найменування, кількість та загальну вартість товару (т.1, а.с. 95-96).

Судом встановлено, що у квітні 2016 року на виконання умов договору поставки від 12.04.2016 №15/1204 ТОВ Кортес-Плюс поставило позивачеві товар, а саме, косметичну продукцію на загальну суму 1' 119' 688,44 грн., у тому числі ПДВ 186614,74 грн., що підтверджується видатковими накладними: №87 від 12.04.2016 на суму 450531,60 грн., №89 від 12.04.2016 на суму 382791,60 грн., №РН-000088 від 12.04.2016 на суму 21828,00 грн., №90 від 12.04.2016 на суму 118503,00 грн., №91 від 12.04.2016 на суму 81232,80 грн., №92 від 12.04.2016 на суму 15973,44 грн., №93 від 12.04.2016 на суму 48828,00 грн. (т.1, а.с. 97-104).

За фактом поставки товару позивач отримав від ТОВ Кортес-Плюс податкові накладні на загальну суму 1' 119' 688,44 грн., у тому числі ПДВ 186614,74 грн., а саме: №88 від 12.04.2016 на суму 21828,00 грн., у т.ч. ПДВ 3638,00 грн., №89 від 12.04.2016 на суму 382791,60 грн., у т.ч. ПДВ 63798,60 грн., №91 від 12.04.2016 на суму 81232,80 грн., у т.ч. ПДВ 13538,80 грн., №90 від 12.04.2017 на суму 118503,00 грн., у т.ч. ПДВ 19750,50 грн., №92 від 12.04.2016 на суму 15973,44 грн., у т.ч. ПДВ 2662,24 грн., №93 від 12.04.2016 на суму 48828,00 грн. у т.ч. ПДВ 8138,00 грн., №87 від 12.04.2016 на суму 450531,60 грн., у т.ч. ПДВ 75088,60 грн. (т.1, а.с. 105-119).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні були зареєстровані ТОВ Кортес-Плюс у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що перевезення товарів здійснювалось власним орендованим транспортом позивача Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 зі складу ТОВ Кортес-Плюс в м. Києві (Кільцева дорога, 1Б), що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 06.01.2016 (т.1, а.с. 120-124); подорожнім листом вантажного автомобіля від 12.04.2016, який містить відомості про автомобіль, водія, вантаж, маршрут руху та час, протягом якого здійснювалось перевезення (т.1, а.с. 125).

Суму податку на додану вартість у розмірі 186614,74 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ Кортес-Плюс , було включено позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2016 року.

Як пояснив представник позивача, ТОВ ОСОБА_1 наукової краси є дистриб'ютором ряду товарів косметичного призначення та має дилерську мережу, що покриває усю територію України. Підприємство здійснює постачання товарів та обладнання для салонів краси, фітнес клубів, spa-центрів тощо. Відповідно до пояснень представника позивача, придбані у ТОВ Кортес-Плюс товари були реалізовані у рамках господарської діяльності підприємства іншим суб'єктам господраювання.

Матеріалами справи підтверджується, що основними видами діяльності ТОВ ОСОБА_1 наукової краси є: виробництво радіологічного, електромедичного й електротерапевтичного устаткування, надання послуг перукарням та салонам краси, неспеціалізована оптова торгівля (т.1, а.с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи, товари, придбані у ТОВ Кортес-Плюс , були реалізовані ФОП ОСОБА_2 за договором поставки від 03.03.2016 №102 (т.2, а.с. 1-5), ФОП ОСОБА_1 за договором поставки від 03.03.2016 №105 (т.1, а.с. 153-157) ФОП ОСОБА_3 від 03.03.2016 №104 (т.1, а.с. 167-171), що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с. 158-161; т.1, а.с. 164-166; т.1, а.с. 172-223; т.2, а.с. 6-56).

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкових вигод за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Зменшуючи позивачеві від'ємне значення з ПДВ, відповідач виходив з того, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується реальність понесення позивачем витрат за наслідками фінансово-господарських операцій з ТОВ Кортес-Плюс , оскільки такі документи містять суттєві недоліки, що полягають у відсутності у них обов'язкових реквізитів, що позбавляє їх ознак первинного документу.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента позивача, як-то відсутність ТОВ Кортес-Плюс за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки; наявність зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ Кортес-Плюс , у яких останні заперечували б складання первинних документів від імені ТОВ Кортес-Плюс , чи щодо причетності до господарської діяльності ТОВ Кортес-Плюс .

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Кортес-Плюс спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначених правочинів.

В ОСОБА_1 перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ Кортес-Плюс від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій під час виконання договору поставки від 12.04.2016 №15/1204.

Згідно інформації з сервісу перевірки статусу платника податків, на момент вирішення справи ТОВ Кортес-Плюс перебуває на обліку в органах доходів і зборів та не має податкового боргу (http://sfs.gov.ua/businesspartner).

Проаналізувавши доводи податкового органу, на яких ґрунтуються його висновки про наявність порушень з боку позивача щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, виписані ТОВ Кортес-Плюс за своєю формою та змістом відповідають статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню №88, зокрема, містять обов'язкові реквізити, що у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій, дозволяють ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу. Відомості зазначені у первинних документах відповідають умовам укладеного договору.

Щодо посилань відповідача на недоліки в оформлені видаткових накладних, як-то відсутність ініціалів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, суд зазначає, що власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації окремих реквізитів, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також необхідно зазначити, що певні недоліки у заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Суд наголошує, що виходячи із закріпленого у статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні принципу бухгалтерського обліку, що полягає у превалюванні сутності над формою, недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути самостійною підставою для виключення з податкового обліку господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд також вважає, що недоліки у видаткових накладних, на які посилається відповідач, не виключать можливості ідентифікації особи, якою було підписано видаткові накладні від імені ТОВ Кортес-Плюс .

Зокрема підпис, виконаний на видаткових накладних від імені ТОВ Кортес-Плюс , тотожний підпису, що виконаний директором ТОВ Кортес-Плюс ОСОБА_4 на договорі поставки від 12.04.2016 №15/1204 та специфікації №1 до договору поставки від 12.04.2016 №15/1204.

У свою чергу відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про підписання первинних документів не уповноваженими на те особами, як то результатів почеркознавчої експертизи, пояснень посадових осіб ТОВ Кортес-Плюс , у яких останні заперечували б щодо складання первинних документів від імені ТОВ Кортес-Плюс , чи щодо причетності до господарської діяльності ТОВ Кортес-Плюс .

Посилання податкової інспекції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача.

Проте, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Суд зазначає, що зміст укладеного між позивачем та ТОВ Кортес-Плюс договору передбачав поставку товарів, а саме, косметичної продукції та обладнання.

З матеріалів справи судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ Кортес-Плюс є оптова торгівля товарами. Тобто ТОВ Кортес-Плюс не є виробником товарів, що постачались позивачеві, і здійснює лише посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань. Особливістю поставки товару за участю транзитних постачальників є те, що даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій (зокрема, враховуючи невеликий об'єм товарів, здійснення перевезення товарів транспортним засобом позивача) були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, на відсутність інформації про імпорт контрагентом ТОВ Кортес-Плюс - ТОВ Сафарс продукції, що була поставлена позивачеві, судом до уваги не приймаються.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні ОСОБА_4 перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу факти поставки товарів до ТОВ Кортес-Плюс не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ Кортес-Плюс , придбавались або могли бути придбані у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності ТОВ Кортес-Плюс без конкретизації фактів вчинення вказаним підприємством податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а судом не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину посадових осіб ТОВ Кортес-Плюс у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з цим, доказів притягнення посадових осіб ТОВ Кортес-Плюс до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, контролюючим органом не надано.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ Кортес-Плюс правочини відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в ОСОБА_4 перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, є необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 №0004921403 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами реальність операцій з придбання товарів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2016 №0004921403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 наукової краси (ідентифікаційний код 32301000) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 2799 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.12.2017.