Постанова

від 14.12.2017 по справі 815/3045/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3045/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІНС» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанов від 25.05.2017 р.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «МІНС» до Головного управління Держпраці в Одеській області в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 від 25 травня 2017р. № 316 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНС" у розмірі 384 000 (триста вісімдесят чотири тисячі) гривень;

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 від 25 травня 2017р. № 315 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНС" у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує відсутністю порушень статей 21, 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, тобто відсутність фактів допуску працівників до роботи без належного оформлення трудового договору, відсутність порушень ст. 94 КЗпП України і ст. 21 Закону України "Про оплату праці", а також відсутність підстав для застосування штрафів, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України за допущення щодо повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

А отже, що винесені постанова № 316 від 25.05.2017р. і постанова № 315 від 25.05.2017р. про накладення штрафів на ТОВ "МІНС" є протиправними та підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих в судових засіданнях поясненнях. Просив задовольнити вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження за вхід. № 33608/17. В обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення (а/с. 83 - 89), в яких зокрема зазначив.

Щодо правомірності прийняття постанови № 316 від 05.05.2017 року.

Абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що суб'єкти господарювання несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Вимогами, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В порушення вищезазначених вимог. Товариство допустило до роботи гр. ОСОБА_6. гр. ОСОБА_7. гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4 без укладання трудового договору.

Щодо правомірності прийняття постанови № 315 від 05.05.2017 року.

Згідно ч. 3 т.24 КЗпП України, Постанови № 413 Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р., працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в поряттку. встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, оформлення працівника завершується саме повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення Формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, та не може виокремлюватись як не пов'язане з укладанням трудового договору.

Відповідно до Постанови № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови № 413, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Факт недотримання вищезазначеної правової норми, в частині термінів подання повідомлення спостерігається відносно працівника Товариства, а саме: ОСОБА_5В (прийнято на посаду касира 18.04.2017 р. - наказ № 15К від 15.04.2017 р., повідомлення відправлене - 24.04.2017р. об 10 33 годині.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, у зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених ст. 128 КАС України та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

05 травня 2017р. заступником начальника відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів ОСОБА_8 складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування № 15-01-015/0452, згідно якого на підставі листів Головного управління ДФС в Одеській області від 14.04.2017р. з'ясовано наступне:

- в порушення вимог ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України ТОВ "МІНС" допустило до роботи ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без укладання трудового договору та недотримання правової норми в частині нарахування і виплати заробітної плати зазначеним працівникам.

Постановою про накладення штрафу № 316 від 25 травня 2017р. заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1, розглянувши акт перевірки від 05.05.2017р. № 15-01-015/0452 щодо порушень ТОВ "МІНС" законодавства про працю встановив, що: відповідно до ч. З ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

В порушення вищезазначених вимог Товариство допустило до роботи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без укладання трудового договору.

На підставі зазначеного заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 виніс постанову № 316 про накладення на ТОВ "МЗНС" штрафу у розмірі 384 000 гривень.

Крім того, постановою про накладення штрафу № 315 від 25 травня 2017р. заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1, розглянувши акт перевірки від 05.05.2017р. № 15-01- 015/0452 щодо порушень ТОВ "МІНС" законодавства про працю встановив, що: ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу; ст. 21 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Факт недотримання вищезазначеної правової норми в частині нарахування та виплати заробітної плати спостерігається відносно наступних працівників товариства, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на момент початку перевірки не отримували заробітну плату.

На підставі зазначеного заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 виніс постанову № 315 про накладення на ТОВ "МІНС" штрафу у розмірі 3 200 гривень.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір це угода між сторонами: громадянином і підприємством (організацією тощо) на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовним зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надавали ТОВ "МІНС" певну послугу тимчасово за цивільно-правовими договорами.

Крім того, постановою від 21.06.2017 р. Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/6261/17 та по справі № 520/6258/17 відмовлено в притягненні ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 3 КпАП України (т. 1 а/с. 155-159).

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

10.04.2017між ТОВ "МІНС" та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг строком з 10.04.2017р. до 10.05.2017р. Предметом договору про надання послуг від 10.04.2017 є взяття ОСОБА_6 на себе зобов'язання щодо надання послуг, оплата за які встановлена у розмірі 2000грн., виплачується з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, згідно видаткового касового ордеру від 10.05.2017р. фактично виплачено 1610грн.

01.04.2017 між ТОВ "МІНС" та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг строком з 01.04.2017р. до 05.05.2017р. Предметом договору про надання послуг від 01.04.2017 є взяття ОСОБА_3 на себе зобов'язання щодо надання послуг, оплата за які встановлена у розмірі 1500грн., виплачується з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, згідно видаткового касового ордеру від 05.05.2017р. фактично виплачено 1207,50грн.

19.04.2017 між ТОВ "МІНС" та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг строком з 19.04.2017р. до 03.05.2017р. Предметом договору про надання послуг від 19.04.2017 є взяття ОСОБА_4 на себе зобов'язання щодо надання послуг, оплата за які встановлена у розмірі 1000грн., виплачується з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, згідно видаткового касового ордеру від 04.05.2017р. фактично виплачено 805грн.

Згідно договорам про надання послуг між ТОВ "МІНС" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, відповідно від 10.04.2017, 01.04.2017р. та 19.04.2017р., ці договори не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства. Згідно вказаним договорам за надані послуги ТОВ "МІНС" оплачує ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 винагороду, розмір якої зазначається в підпункті 2.1 пункту 2 Цивільно-правової угоди.

Таким чином, предметом вказаних договорів про надання послуг є виконання працівниками певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцям виконану ними роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цими договорами працівники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, трудові функції виконували разово, так як після закінчення виконання визначеного вказаними договорами завдання, трудова діяльність робітників з ТОВ "МІНС" припинилася.

У правовідносинах між ТОВ "МІНС" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (сторонами договорів про надання послуг) містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманими працівниками, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

За таких обставин, за своїм змістом договори про надання послуг з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є цивільно- правовими договорами, а висновки посадової особи Головного управління Держпраці в Одеській області про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення ТОВ "МІНС" вимог ст. 21, ч. З статті 24 Кодексу законів про працю України, є помилковими.

ОСОБА_5 подала 14.04.2017р. заяву про прийняття на роботу в ТОВ "МІНС" з 18.04.2017р., прийнята на посаду касира з 18.04.2017р., в органи ДФС в Одеській області повідомлено про прийняття ОСОБА_5 на роботу 24.04.2017р. в зв'язку з тим, що раніше в ДФС не працювала Єдина база звітності.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України N 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Допущення позивачем порушення вказаного вище обов'язку та не здійснення своєчасного повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника ОСОБА_5 на роботу виникло не з вини ТОВ "МІНС".

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (частина 1 статті 1).

Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1). Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони (частина 2). Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина 3). До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (частина 4).

Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Відповідачем під час перевірки встановлено допущення позивачем порушення вказаного вище обов'язку та не здійснення повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_5 на роботу. Допущення вказаного порушення не заперечується позивачем. Однак, з цього приводу позивач зазначає про включення відомостей, щодо зазначених осіб до періодичних звітів, які надані до територіальних органів Державної фіскальної служби, своєчасного нарахування та сплати сум єдиного соціального внеску на розміри нарахованих та виплачених сум заробітної плати цим особам.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України відповідальність у вигляді штрафу встановлюється за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Спірною постановою застосовано вказану норму до правовідносин, що виникли внаслідок допущення позивачем порушення обов'язку повідомити територіальний орган Державної фіскальної служби про прийняття на роботу вище вказаних осіб.

Положенням вказаної статті не передбачено застосування визначених нею штрафних санкцій за неповідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівників.

Спірною постановою до позивача застосовано штрафні санкції передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України за неповідомлення, тобто про допущення порушення, відповідальність за зазначеною нормою не передбачено.

Таким чином, застосовані штрафні санкції передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України за допущення порушень трудового законодавства, вчинення яких не передбачено цією статтею є протиправними.

Враховуючи, що суд встановив відсутність порушення статті 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_5, тобто відсутність факту допуску працівника до роботи без належного оформлення трудового договору, а також відсутність підстав для застосування штрафів, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України за допущення виявленого порушення, щодо повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, то винесена постанова № 315 від 25.05.2017 є протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Разом з цим, суд не погоджується із твердженням представника позивача про відсутність повноважень у відповідача на проведення перевірки з огляду на наступне.

Повноваження, права та обов'язки державних інспекторів праці Державної служби України з питань праці та її територіальних органів визначені, крім загальних законів. Кодексом України про адміністративні правопорушення та конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України „Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81, 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.04 року № 1985-І та „Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129, 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 08.09.04 року № 1986-ІУ.

Статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права Для держав-членів МОП конвенції Міжнародної організації праці є обов'язковими у разі їх ратифікації. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 8-1 КЗпП України передбачається пріоритет норм міжнародних договорів угод перед актами внутрішнього законодавства України.

Статтею 12 Конвенції міжнародної організації праці № 81 зазначено, що інспектори праці мають право:

а) безперешкодного проходу без попереднього повідомлення у будь-яку годину доби на будь-яке підприємство, яке підпадає під контроль інспекції;

б) входити вдень у всі будинки, що їх вони мають достатні підстави вважати за такі, що підпадають під контроль інспекції;

с) здійснювати будь-які перевірки, контроль розслідування, котрі вони можуть вважати потрібними, щоб упевнитися в тому, що законодавчі положення ефективно виконуються, і зокрема вимагати ознайомлення з будь-якими книгами, реєстрами або документами, ведення яких приписано законодавством, з питань умов праці, з метою їхньої відповідності до законодавчих положень і зняття з них копії або витягів з окремих місць, тощо.

Відповідно до статті 16 Конвенції №81 контрольні заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних положень законодавства.

Статтею 18 Конвенції МОП № 81 зазначено, що національним законодавством передбачаються та ефективно застосовуються відповідні санкції за порушення законодавчих положень, застосування яких підлягає контролю з боку інспекторів праці, та за протидію інспекторам праці під час здійснення їхніх обов'язків.

Згідно Положення про Управління Держпраці в Одеській області одним з основних завдань Управління є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальний послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів. Державний інспектор праці може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 від 25 травня 2017р. № 316 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНС" у розмірі 384 000 (триста вісімдесят чотири тисячі) гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 від 25 травня 2017р. № 315 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНС" у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, проспект Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІНС» (код ЄДРПОУ 38969657, вул. Левітана, 118, м. Одеса, 65114) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 2622 від 02.06.2017 р. у сумі 5 760, 00 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.