Постанова

від 14.12.2017 по справі 817/1873/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м   У к р а ї н и 14 грудня 2017 рокуР і в н е                 817/1873/17 09 год. 30 хв. Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області      до Приватного сільськогосподарського підприємства "Правда"      про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, В С Т А Н О В И В: Млинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулося до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Правда" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у загальному розмірі 43647,15 грн. Позивач в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав. Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі - Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (абз. 1). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абз. 1-3 пп. 1). Закон України №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004 року. До цього, діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР. Згідно ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (абзац 4 пункту 1). Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР визначено, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування складає 100 % від об'єкта оподаткування. Підпунктом 6.4 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, встановлено, що: розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підпунктом 6.7 пункту 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Судом встановлено, що позивач направив відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення",   за серпень-листопад 2017 року, якими визначено місячні розміри фактичних витрат, а також та фактично поніс витрати на виплату і доставку пільгових пенсій по зазначених в розрахунках пенсіонерах (а.с. 4-6, 46-48). Матеріалами справи підтверджується, що зазначеним в розрахунках працівникам відповідача призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів  "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", включаючи жінок, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як жінкам, які працювали у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей. При цьому, відповідач не є платником, віднесеним до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у пп. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (а.с.8-35). Згідно п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. За змістом Постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 року №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті І цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства. Абзацом 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року -   за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII покриваються підприємствами та організаціями, за винятком лише покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Висновки аналогічного характеру наведені у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 року по справі №2а/0370/1328/11, які є обов'язковими для суду за змістом   частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, працівники відповідача мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка відшкодовується за рахунок коштів роботодавця. За даними обліку позивача, відповідачем не внесено до Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій   за серпень-листопад 2017 року в розмірі 43647,15 грн.(а.с.7,45). Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано. Згідно з пп. 6, 9 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, що затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №41/26486, Управління Фонду здійснюють контроль за повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів та стягують у передбаченому законодавством порядку їх своєчасно не нараховані та/або не сплачені суми. До відносин щодо стягнення заборгованості, яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону України   №1058-IV. Водночас, строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості, передбачені статтею 99 КАС України, не застосовуються. Висновки аналогічного характеру наведені у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №21-3122а15, які є обов'язковими для суду за приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України. За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають до задоволення повністю. Судові витрати по справі на користь сторін не присуджуються. Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Правда" на користь Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за серпень-листопад 2017 року у загальній сумі 43647 (сорок три тисячі шістсот сорок сім) грн.15 коп. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя                                                                 Борискін С.А.