Ухвала

від 13.12.2017 по справі 222/1402/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кочанова П.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року справа №222/1402/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Борисові А.А., за участю прокурора Лушер Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Зеленоярської сільської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 222/1402/16-а за позовом Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури до Зеленоярської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень сільської ради,-

ВСТАНОВИВ :

29 вересня 2016 року Заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури звернувся до Володарського районного суду Донецької області з адміністративним позовом до Зеленоярської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень сільської ради.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 30.09.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 222/1402/16-а.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 31.05.2017 року справу № 222/1402/16-а (провадження № 2-а/222/22/2016) за позовом Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури до Зеленоярської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень сільської ради направлено за предметною підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури до Зеленоярської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення Зеленоярської сільської ради, а саме:

-від 10.03.2016 року №7/6-51 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ;

-від 10.03.2016 року №7/6-52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ;

-09.06.2016 року №7/9-76 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ;

-від 09.06.2016 року №7/9-75 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» .

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Зеленоярською сільською радою рішеннями від 10 березня 2016 року № 7/6-51 та № 7/6-52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр ОСОБА_2» надано дозволи на виготовлення землевпорядної документації на відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 64,7003 га та 42,3005 га, із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності в довгострокову оренду строком на 49 років. Рішеннями від 09 червня 2016 року № 7/9-75 та № 7/9-76 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» затверджено проекти землеустрою та передано в оренду земельні ділянки загальною площею 64,7003 га та 42,3005 га із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності в довгострокову оренду строком на 49 років, без проведення відповідних земельних торгів, у зв'язку з цим, рішення прийняті з порушенням норм Закону України «Про фермерське господарство» та Земельного Кодексу України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 222/1402/16-а позов задоволено. Скасовано рішення Зеленоярської сільської ради, а саме: - від 10.03.2016 року №7/6-51 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ; - від 10.03.2016 року №7/6-52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ; - 09.06.2016 року №7/9-76 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ; - від 09.06.2016 року №7/9-75 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції ухвалив оскаржену постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також в апеляційній скарзі зазначено, що передбачених Земельним кодексом підстав (станом на час подання заяви третьою особою від 19.02.2016 р.) для відмови у наданні третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача не було.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи на законності ухваленої судом першої інстанції постанови.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_2 громадянин України, народився 15 грудня 1991 року в с. Зелений Яр, Володарського району, Донецької області, що встановлено на підставі копії паспорту громадянина України серії ВК 476432 (а.с. 23), присвоєно РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 23 зв.бік) звернувся до Зеленоярської сільської ради з заявами про надання дозволу на розробку землеустрою щодо передачі в оренду строком на 49 років земельних ділянок площею 64,7003 га та 42,3005 га із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с. Федорівка, Володарського району, Донецької області, Зеленоярської сільської ради для створення фермерського господарства (а.с. 16, 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рішенням Зеленоярської сільської ради Володарського району від 10 березня 2016 року № 7/6-51 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років загальною площею 64,7003 га з них: 57,6002 га рілля (кадастровий номер 1421781800:05:000:0010) та 7,1001 га рілля (кадастровий номер 1421781800:05:000:0011) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі для ведення фермерського господарства в межах населеного пункту с. Федорівка, Зеленоярської сільської ради, Володарського району, Донецької області (а.с. 15).

Рішенням Зеленоярської сільської ради Володарського району від 10 березня 2016 року № 7/6-52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років загальною площею 42,3005 га з них: 42,3005 га пасовищ поліпшених (кадастровий номер 1421781800:05:000:0009) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі для ведення фермерського господарства в межах населеного пункту с. Федорівка, Зеленоярської сільської ради, Володарського району, Донецької області (а.с. 18).

06 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Зеленоярської сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 64,7003 га з них: 57,6002 га рілля (кадастровий номер 1421781800:05:000:0010) та 7,1001 га рілля (кадастровий номер 1421781800:05:000:0011) та надати в довгострокову оренду строком на 49 років із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі для ведення фермерського господарства в межах населеного пункту с. Федорівка, Зеленоярської сільської ради, Володарського району, Донецької області (а.с. 25).

Заява про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку загальною площею 42,3005 га з них: 42,3005 га пасовищ поліпшених (кадастровий номер 1421781800:05:000:0009) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у запасі для ведення фермерського господарства в межах населеного пункту с. Федорівка, Зеленоярської сільської ради, Володарського району, Донецької області в матеріалах справи відсутня.

Рішенням Зеленоярської сільської ради Володарського району від 09 червня 2016 року № 7/9-75 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» вирішено:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 1421781800:05:000:0009) в довгострокову оренду гр. ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в межах населеного пункту с. Федорівка, Зеленоярської сільської ради, Володарського району, Донецької області.

2. Надати ОСОБА_2 земельні ділянки в довгострокову оренду на 49 років загальною площею 42,3005 га з них: 42,3005 га пасовищ поліпшених за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Зеленоярської сільської ради (а.с. 24).

Рішенням Зеленоярської сільської ради Володарського району від 09 червня 2016 року № 7/9-76 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» вирішено:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 1421781800:05:000:0010), (кадастровий номер 1421781800:05:000:0011) в довгострокову оренду гр. ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в межах населеного пункту с. Федорівка, Зеленоярської сільської ради, Володарського району, Донецької області.

2. Надати ОСОБА_2 земельні ділянки в довгострокову оренду на 49 років загальною площею 64,7003 га з них: 57,6002 га рілля та 7,1001 га рілля за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Зеленоярської сільської ради (а.с. 17).

Після чого, 15 грудня 2016 року між Зеленоярською сільською радою та гр. ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі на земельну ділянку загальною площею 64,7003 га строком на 49 років (а.с. 109-114) та складено акт приймання - передачі земельної ділянки від 15 грудня 2016 року (а.с. 115).

15 грудня 2016 року, був укладений ще один договір оренди землі між Зеленоярською сільською радою та гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 42,3005 га строком на 49 років (а.с. 117-120) та складено акт приймання - передачі земельної ділянки від 15 грудня 2016 року (а.с. 121).

Фермерське господарство «Зелений мис» створено лише 29 грудня 2016 року, після отримання всіх рішень, щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та затвердження проекту землеустрою, укладення договорів оренди землі, про що зазначено в виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 116).

Дані обставини справи сторонами не заперечуються. Спірним питанням є підстави та обґрунтованість винесення рішень щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою та затвердження проектів землеустрою.

Вважаючи прийняті рішення протиправними, Заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач в запереченнях зазначив, що прокурор не може виступати в даній справі як позивач, у зв'язку з тим, що є відповідний орган до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у сфері земельних відносин, таким органам є територіальні органи Держсільгосінспекції.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив наступне, що органи Держсільгосінспекції знаходяться в стані припинення та ліквідовуються відповідно до постанови КМУ від 30 червня 2015 року № 447 «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» , у зв'язку з чим, розпорядженням КМУ від 30 листопада 2016 року № 910-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено функцій та повноваження Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Крім того, відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом.

Представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді, згідно приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Так, з метою представництва інтересів громадян або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень визначених законом, звертається з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, звертаючись до адміністративно суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. ст. 187, 188 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно п.1. Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. п. 25-1 п. 4 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль):

а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

- виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;

- проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

- розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

- здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами;

- дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

- дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

- використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

б) в частині родючості ґрунтів за:

- зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;

- своєчасним проведенням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;

Отже, вказаним Положенням передбачено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, однак не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор, або його заступник, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, керуючись вищезазначеним та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, та враховуючи те, що у вказаного державного органу відсутні повноваження звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор уповноважений звертатися до суду з даним позовом з метою захисту інтересів держави.

До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував наступне законодавство.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України та ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97) визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Приписами ч. 5 ст. 59 Закону №280/97 встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ст. 144 Конституції України).

Статтею 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1, 2 ст. 116 ЗК України, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

- будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

- будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

- будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

- передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

- надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України «Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим» зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

- поновлення договорів оренди землі;

- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

- надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є однією з передумов для надання у користування такої земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. З огляду на рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, про надання певній особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо складання договору оренди землі також повинно ґрунтуватися на результатах проведення земельних торгів.

Таким чином, закон передбачає, що набуттю права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності передує проведення торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки. Виключенням з цього правила, є випадки встановлені ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом державної влади або місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом України в постановах від 16.09.2014 р. у справі № 3-46гс14 та від 05.07.2016 р. у справі № 21-1489а16.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваними рішеннями відповідач надав дозвіл третій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та затвердив відповідні проекти землеустрою для ведення фермерського господарства, без проведення земельних торгів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані рішення Зеленоярської сільської ради, а саме: - від 10.03.2016 року №7/6-51 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ; - від 10.03.2016 року №7/6-52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ; - від 09.06.2016 року №7/9-75 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ; - від 09.06.2016 року №7/9-76 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» , прийнято відповідачем протиправно, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені ЗК України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

При викладених обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія судді не приймає доводи апелянта щодо неправомірності судового рішення з огляду на вимоги абз. 16 ч.2 ст. 134 ЗК України, відповідно до якого земельні ділянки державної та комінальної власності або право на них у разі передлачи громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, не підлягають продажу на конкурсних засадах (земельних торгах).

Згідно абз. 16 ч.2 ст. 134 ЗК України визначений випадок, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу, - передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Колегія суддів зазначає, що неможна ототожнювати поняття сінокосіння і випасання худоби, для городництва з поняття ведення фермерського господарства .

У першому випадку договірні відносини щодо оренди земельної ділянки, призначеної для сінокосіння і випасання худоби, без проведення земельних торгів, тобто на позаконкурсних умовах, виникають на підставі договору оренди безпосередньо між суб'єктом звернення - громадянином та органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо надання в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності саме для зазначених вище цілей.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Зеленоярської сільської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 222/1402/16-а - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 222/1402/16-а за позовом Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури до Зеленоярської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень сільської ради - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 14 грудня 2017 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_3