Рішення

від 05.12.2017 по справі 910/18465/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/18465/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери доТовариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс простягнення 11965 грн. 16 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Коржов І.П. - представник за довіреністю б/н від 29.05.2017;

від відповідача: Плискань І.О. - представник за довіреністю б/н від 01.12.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс про стягнення 11965 грн. 16 коп., з яких 5500 грн. 00 коп. основного боргу, 5500 грн. 00 коп. штрафу, 612 грн. 53 коп. пені, 73 грн. 23 коп. 3% річних та 279 грн. 40 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору № 78 від 01.11.2012 не оплатив бухгалтерські послуги, виконані позивачем за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5500 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 612 грн. 53 коп. та 3% річних у розмірі 73 грн. 23 коп. за період з 11.05.2017 по 19.10.2017, штраф у розмірі 5500 грн. 00 коп. (100% від суми боргу) та інфляційні втрати у розмірі 279 грн. 40 коп. за період з травня по вересень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18465/17, розгляд справи призначено на 17.11.2017.

У судовому засіданні 17.11.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він направив позивачу лист про розірвання Договору № 78 від 01.11.2012 (лист вих. № 34 від 22.03.2017). Також, відповідач вказав на те, що позивачем у позовній заяві не вказано, які саме послуги були надані позивачем та не надано доказів надання відповідачем відповідних замовлень.

Крім того, відповідач зазначив, що одночасне стягнення з боржника пені та штрафу за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд врахувати положення ст. 233 Господарського кодексу України, так як позивачем неналежним чином були надані послуги за Договором № 78 від 01.11.2012, у зв'язку з чим відповідачем були понесені збитки у розмірі 66906 грн. 00 коп. (не було зменшено переплату за податок на прибуток) та, водночас, несплата відповідачем 5500 грн. 00 коп. (за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп.) не завдала збитків позивачу.

Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем не було дотримано процедури досудового врегулювання спору, що передбачено п. 5.4 Договору № 78 від 01.11.2012.

Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери .

У судовому засіданні 17.11.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 05.12.2017.

05.12.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача надані відповідачем завдання, на підставі яких позивачем у березні-квітні 2017 року були надані послуги.

Розглянувши у судовому засіданні 05.12.2017 вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

За змістом ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідач у вказаному клопотанні зазначив, що витребувані ним докази можуть підтвердити факт реального надання позивачем послуг за Договором № 78 від 01.11.2012.

Однак, суд вважає вказані твердження відповідача необгрунтованими, так як факт надання позивачем послуг підтверджується доказами, що свідчать про вчинення виконавцем відповідний дій (такі докази долучені позивачем до матеріалів справи 06.11.2017 та є достатніми для вирішення спору по суті), тоді як замовлення відповідача не є доказом вчинення виконавцем фактичних дій, а свідчать про замовлення відповідної послуги відповідача.

05.12.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач вказав на те, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкцій надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У судовому засіданні 05.12.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких вказав на те, що ним було надано відповідачу бухгалтерські послуги у кількості 86 одиниць (за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп.), що відповідно до п. 4.1 Договору № 78 від 01.11.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2016 (76-100 операцій - 5500,00 грн.) становить у сумі 5500,00 грн.

При цьому позивач вказав на те, що Договір № 78 від 01.11.2012 є чинним, так як відповідно до п. 8.1 договору договір діє до моменту підписання сторонами двостороннього акту про припинення дії договору, в той час як надісланого позивачем акту про припинення дії договору відповідачем підписано не було.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2017 надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 05.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс (замовник) укладено Договір № 78 про надання послуг з бухгалтерського обслуговування, відповідно до умов якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати замовнику відповідно до його завдання послуги з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві замовника за плату.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 78 від 01.11.2012 одиницею виміру кількості наданих послуг є звітний місяць.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 Договору № 78 від 01.11.2012 під веденням бухгалтерського обліку розуміється відображення господарських операцій, проведених замовником за звітний місяць, у реєстрах бухгалтерського обліку, формування відомостей з розрахунку заробітної плати, складання фінансової та іншої звітності, передбаченої законодавством, подання цієї звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки, розрахунок податків (зборів, внесків), що сплачуються замовником відповідно до чинного законодавства; реєстрація податкових накладних; усні бухгалтерські консультації не більше семи консультацій за один місяць, кількісний реєстр консультацій через електронну пошту; супровід у проведенні зустрічної звірки на запит податкової служби не більше однієї за один місяць.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 78 від 01.11.2012 за надані послуги замовник здійснює оплату виконавцю у відповідності з договірною ціною,яка складає 3500 грн. 00 коп. без ПДВ за один місяць, якщо об'єм операцій не більше 100 штук в місяць. У випадку якщо об'єм операцій більше 100 штук в місяць договірна ціна складає 4000 грн. 00 коп. без ПДВ за один місяць. У випадку якщо об'єм операцій більше 150 штук в місяць договірна ціна складає 5000 грн. 00 коп. без ПДВ за один місяць. У випадку якщо об'єм операцій більше 200 штук в місяць договірна ціна складає 6000 грн. 00 коп. без ПДВ за один місяць. Міжбанківський курс на момент укладення договору сторони домовились зафіксувати у розмірі 10,50 за 1 Євро. Оплата здійснюється в гривні по міжбанківському курсу на момент оплати.

Згідно з п. 4.2 Договору № 78 від 01.11.2012 оплата за кожну бухгалтерську консультацію здійснюється у розмірі 400 грн. 00 коп. без ПДВ.

Згідно з п. 4.3 Договору № 78 від 01.11.2012 оплата за кожний супровід у проведенні зустрічної звірки здійснюється у розмірі 500 грн. 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.5 Договору № 78 від 01.11.2012 виконавець і замовник щомісяця підписуються акт наданих послуг, що свідчить про належне виконання робіт виконавцем і відсутності у сторін взаємних претензій.

Відповідно до п. 8.1 Договору № 78 від 01.11.2012 цей договір набирає чинності з 01.11.2012 та діє до моменту підписання сторонами двостороннього акту про припинення дії договору.

Судом встановлено, що 01.09.2016 між сторонами було укладено Додатковий договір до Договору № 78 від 01.11.2012, якою сторони дійшли згоди внести зміни до Договору № 78 від 01.11.2012.

Зокрема, відповідно до п. 4.1 Договору № 78 від 01.11.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2016 за надані послуги замовник здійснює оплату виконавцю у відповідності до договірної ціни: 0-50 операцій - 3500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 51-75 операцій - 4500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 76-100 операцій - 5500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 101-125 операцій - 6500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 126-150 операцій - 7000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 151-175 операцій - 7500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 176-200 операцій - 8000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 201-225 операцій - 8500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 226-250 операцій - 9000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 251-275 операцій - 9500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 276-300 операцій - 10000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 301-325 операцій - 10500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 326-350 операцій - 11000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 351-375 операцій - 11500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 376-400 операцій - 12000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ;401-425 операцій - 12500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 426-450 операцій - 13000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 451-475 операцій - 13500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ; 476-500 операцій - 14000,00 грн. за 1 місяць без ПДВ. Міжбанківський курс на момент укладення договору сторони домовились зафіксувати в розмірі 25,00 до 1 дол США. Оплата здійснюється в гривні по міжбанківському курсу на момент оплати.

Згідно з п. 4.2 Договору № 78 від 01.11.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2016 оплата за кожну бухгалтерську консультацію здійснюється у розмірі 700,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 4.3 Договору № 78 від 01.11.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2016 оплата за кожний супровід у проведенні зустрічної звірки за запит податкової служби здійснюється у розмірі 1000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору № 78 від 01.11.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідачем не були оплачені надані позивачем бухгалтерські послуги за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг № 15 від 28.04.2017 за Договором № 78 від 01.11.2012 на суму 5500,00 грн.

Судом встановлено, що вказаний акт надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп. не підписаний представником відповідача та не скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс .

У вказаному акті позивачем зазначено, що ним у квітні 2017 року були надані послуги з реєстрації податкових накладних на суму 1406 грн. 98 коп., послуги щодо повідомлення в ДПІ про прийняття на роботу працівників на суму 255 грн. 81 коп. Крім того, у вказаному акті зазначено, що до вартості наданих послуг, включених до нього, входять невраховані послуги у березні 2017 року (формування звіту ПДВ, податкові накладні вхідні, реєстрація податкових накладних) на суму 3837 грн. 21 коп.

06.11.2017 позивачем долучено до матеріалів справи докази, що підтверджують факт надання позивачем послуг, перелік яких вказаний в акті надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп., а саме: перелік зареєстрованих вихідних податкових накладних за березень та квітень 2017 року; перелік зареєстрованих вхідних податкових накладних за березень 2017 року; повідомлення про прийняття на роботу 4-х осіб та квитанції до них.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що позивачем у позовній заяві не вказано, які саме послуги були надані позивачем та не надано доказів надання таких послуг.

При цьому, відповідачем не заперечувався сам факт надання позивачем послуг, вказаних в акті надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп.

Водночас, відповідачем долучено до матеріалів справи у судовому засіданні 17.11.2017 копію претензії вих. № 120 від 09.10.2017, в якій відповідач повідомляє позивача про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором № 78 від 01.11.2012.

Із вказаної претензії вбачається, що відповідачем не висловлено зауважень щодо переліку та вартості послуг, вказаних позивачем в акті надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп. (щодо переліку послуг, вартості та періоду їх надання).

При цьому, що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що позивачем неналежним чином виконувались обов'язки за Договором № 78 від 01.11.2012, у зв'язку з чим відповідачем були понесені збитки у розмірі 66906 грн. 00 коп. так як позивачем було неправильно оформлено бухгалтерську звітність, у зв'язку з чим не було зменшено переплату за податок на прибуток, суд зазначає, що вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку оплатити надані позивачем послуги.

Водночас, відповідно до п. 5.2 Договору № 78 від 01.11.2012 виконавець несе відповідальність за достовірність поданих звітів.

Крім того, відповідач має право звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків за невиконання/неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором № 78 від 01.11.2012.

За таких обставин, враховуючи надані позивачем докази фактичного надання послуг, вказаних в акті надання послуг № 15 від 28.04.2017, суд дійшов висновку, що відповідач повинен оплатити вказані послуги відповідно до умов Договору № 78 від 01.11.2012.

У судовому засіданні 05.12.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких вказав на те, що ним було надано відповідачу бухгалтерські послуги у кількості 86 одиниць (за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп.), що відповідно до п. 4.1 Договору № 78 від 01.11.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2016 (76-100 операцій - 5500,00 грн.) становить у сумі 5500,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1 Договору № 78 від 01.11.2012 в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2016 за надані послуги замовник здійснює оплату виконавцю у відповідності до договірної ціни, зокрема, за 76-100 операцій - 5500,00 грн. за 1 місяць без ПДВ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку в обґрунтованості вартості наданих послуг, вказаних позивачем в акті надання послуг № 15 від 28.04.2017, а саме на суму 5500 грн. 00 коп.

Крім того, згідно з п. 4.6 Договору № 78 від 01.11.2012 виконавець щомісяця складає акт виконаних послуг та надсилає його поштою або передає нарочно замовнику.

Відповідно до п. 4.7 Договору № 78 від 01.11.2012 якщо у 5-ти денний строк виконавець не отримає підписаний акт виконаних послуг або мотивовану відмову, послуга вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору в день надання акту нарочно або в день відправлення поштою.

Позивачем долучено до позовної заяви копію опису вкладення у цінний лист, з якого вбачається, що 31.05.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено акт надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп. у 2-х примірниках та акт від 28.04.2017 про припинення дії Договору № 78 від 01.11.2012 у 2-х примірниках.

Судом встановлено, що вказана поштова кореспонденція була отримана відповідачем 09.06.2017, що підтверджується інформацією щодо відстеження пересилання поштових відправлень з сайту ПАТ Укрпошта , долученою позивачем до позовної заяви (за ідентифікатором пошуку (номеру відправлення) - 0103320350895).

Відповідачем не надано суду доказів висловлення ним мотивованої відмови від підписання ним акту надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп., з огляду на що, враховуючи положення п. 4.7 Договору № 78 від 01.11.2012, послуги (перелік, вартість), вказані в акті надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп. є прийнятими відповідачем в день відправлення поштою, тобто 31.05.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.8 Договору № 78 від 01.11.2012 оплата здійснюється щомісячно до 10-го числа поточного місяця за попередній місяць.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити позивачу вартість послуг, наданих за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп., у строк до 10.05.2017.

Судом встановлено, що відповідачем не було оплачено надані послуги за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у сумі 5500,00 грн.

Що стосується тверджень відповідача, що Договір № 78 від 01.11.2012 було розірвано, суд зазначає таке.

Так, у судовому засіданні 17.11.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він направив позивачу лист про розірвання Договору № 78 від 01.11.2012 (лист вих. № 34 від 22.03.2017).

Відповідно до п. 7.2 Договору № 78 від 01.11.2012 кожні із сторін має право розірвати договір, письмово повідомивши іншу сторону за один місяць до дати розірвання.

Однак, відповідачем не надано суду ані копію листа (вих. № 34 від 22.03.2017) про розірвання Договору № 78 від 01.11.2012, ані доказів направлення вказаного листа позивачу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що послуги за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп. були надані відповідачу в межах дії вказаного договору, так як відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів розірвання вказаного договору.

Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що позивач не звертався до нього щодо досудового врегулювання спору, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

З огляду на те, що законом не встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач не зобов'язаний був врегульовувати спір у досудовому порядку, а може реалізувати своє право на захист безпосередньо шляхом звернення до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс у розмірі 5500 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс суми основного боргу у розмірі 5500 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 612 грн. 53 коп. за період з 11.05.2017 по 19.10.2017.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3 Договору № 78 від 01.11.2012 у випадку прострочення платежів або виконання послуг за цим договором сплачується пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день затримки.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс пені у розмірі 612 грн. 53 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 5500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 5.3 Договору № 78 від 01.11.2012 за прострочення платежу на 10 календарних днів сплачується штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми.

Враховуючи, що відповідачем прострочено оплату вартості наданих позивачем послуг за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп., наявні підстави для стягнення з відповідача штрафу в порядку п. 5.3 Договору № 78 від 01.11.2012.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс штрафу у розмірі 5500 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що одночасне стягнення з боржника пені та штрафу за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд при вирішення спору врахувати положення ст. 233 Господарського кодексу України, так як позивачем неналежним чином були надані послуги за Договором № 78 від 01.11.2012, у зв'язку з чим відповідачем були понесені збитки у розмірі 66906 грн. 00 коп. (не було зменшено переплату за податок на прибуток) та, водночас, несплата відповідачем 5500 грн. 00 коп. (за актом надання послуг № 15 від 28.04.2017 на суму 5500 грн. 00 коп.) не завдала збитків позивачу.

05.12.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач вказав на те, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкцій надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами винятковості випадку та невідповідності розміру стягуваних штрафних санкцій (штрафу у розмірі 5500 грн. 00 коп. та пені у розмірі 612 грн. 53 коп.) розміру завданих збитків (якою в розумінні даної норми є сума основного боргу у розмірі 5500 грн. 00 коп.).

Так, за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.

Крім того, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, умови Договору № 78 від 01.11.2012 щодо нарахування пені визначені на розсуд сторін та погоджені ними.

Крім того, відповідач не вказує до якої саме суми він просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Водночас, суд зазначає, що у поданих відповідачем письмових поясненнях та у відзиві на позовну заяву, відповідачем не викладено у прохальній частині власне самого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, а наявні лише посилання на статтю 233 Господарського кодексу України, якою передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 73 грн. 23 коп. за період з 11.05.2017 по 19.10.2017 та інфляційні втрати у розмірі 279 грн. 40 коп. за період з травня по вересень 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс 3% річних у розмірі 73 грн. 23 коп. та інфляційних втрат у розмірі 279 грн. 40 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атон Сервіс (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10, кімната 61; ідентифікаційний код: 32915999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери (04108, м. Київ, проспект Правди, буд. 31, кв. 108; ідентифікаційний код: 33060522) суму основного боргу у розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 53 коп., штраф у розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.12.2017

Суддя І.М. Отрош