Постанова

від 11.12.2017 по справі 922/355/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 922/355/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі№ 922/355/16 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" до Відкритого акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" проусунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 у справі № 922/355/16 (суддя Погорелова О.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" задоволено. Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 1407892) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 24137821) нежитловою будівлею літ. "А-5", яка знаходиться у м. Харків, просп. Московський, 10/12, шляхом: знесення (демонтажу) всіх частин (елементів) огорожі, яка знаходиться на території земельної ділянки, площею 0,3697 га по проспекту Московському, 10/12 у м. Харкові; заборони здійснювати дії з перешкоджання проходу та проїзду через земельну ділянку, площею 0,3697 га, по проспекту Московському, 10/12 у м. Харкові; надання права цілодобового безоплатного проходу та проїзду представників, працівників, постачальників та відвідувачів ТОВ "Пассаж-Ексклюзив", а також проїзду представників, працівників та відвідувачів на транспортних засобах, які використовуються в цілях і в інтересах ТОВ "Пассаж-Ексклюзив". Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 14078902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 24137821) 4134,00 грн. витрат з оплати судового збору; 4404,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Рішення мотивоване тим, що металеві ворота збудовані ВАТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" перешкоджають використанню приміщення ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" як торгового відповідно до "ДБН В.2.2-23-2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі" (Державні будівельні норми) та ДСТУ - Н Б В.2.6-188:2013, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/355/16 (у складі колегії суддів: Лакіза В.В.-головуючого, Плахова О.В. Шутенко І.А.) скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 у справі № 922/355/16. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено; зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 14078902) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 24137821) нежитловою будівлею літ. "А-5", яка знаходиться у м. Харків, просп. Московський, 10/12, шляхом: знесення (демонтажу) усіх частин (елементів) огорожі, яка знаходиться на території земельної ділянки, площею 0,3697 га, по проспекту Московському, 10/12 у м. Харкові; заборони здійснювати дії з перешкоджання проходу та проїзду через земельну ділянку, площею 0,3697 га, по проспекту Московському, 10/12 в м. Харкові; надання права цілодобового безоплатного проходу та проїзду представників, працівників, постачальників та відвідувачів ТОВ "Пассаж-Ексклюзив", а також проїзду представників, працівників та відвідувачів на транспортних засобах, які використовуються в цілях і в інтересах ТОВ "Пассаж-Ексклюзив". Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 14078902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" (61003, м. Харків, просп. Московський, 10/12, код ЄДР 24137821) 4134,00 грн. витрат з оплати судового збору; 4404,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/355/16, Відкрите акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/355/16, а справу № 922/355/16 передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 25 ГПК України судом проведено заміну Відкрите акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" на Публічне акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект".

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що рішенням Харківського міськвиконкому від 09.07.1997 № 540 виділено Харківському державному науково-дослідному та проектно-конструкторському інституту "Енергопроект" у постійне користування земельну ділянку, площею 0,3697 гектарів за адресою: м. Харків, пр. Московський 10/12 (а.с. 19), на підставі чого останньому видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 237.

Відповідно до п. 1.1 статуту Відкрите акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" - далі товариство засноване на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 20.03.1996 № 397-п шляхом перетворення державного підприємства Харківський Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", зареєстрованого Червонозаводським Райвиконкомом м. Харкова розпорядженням № 924 від 10.11.1993, реєстраційний № 20 від 10.12.1993 у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президентом України "Про міри по забезпеченню прав громадян на використання приватизаційних майновий сертифікатів" від 26.11.21994 № 699/94 та 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 № 686 "Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств в відкриті акціонерні товариства".

Відповідно до п. 3.3 статуту товариство є правонаступником Харківського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект".

Між Відкритим акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" (покупець) 03.11.2000 укладено договір купівлі - продажу № 1/2000, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Т.Г.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідачем продано, а позивачем куплено нежитлову будівлю літ. "А-5", розташовану в м. Харкові, просп. Московський, 10/12 - частину, нежитлові приміщення № 47 - 58, площею 283,6 кв. м.

Відповідно до акта приймання - передачі нежитлових приміщень від 07.11.2000 на підставі договору купівлі-продажу № 1/2000 від 03.11.2000 продавець передав, а покупець прийняв нежитлові приміщення № 47 - 58 в літ. "А-5", які розташовані в м. Харкові, просп. Московський, 10/12, загальною площею 283,6 кв. м.

Позивачу 11.12.2000 видано Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, про що записано в реєстрову книгу за № 3025.

Між ВАТ "Харківський науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут "Енергопроект" та ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" 10.01.2004 укладено договір про відшкодування податку на землю відповідно до п. 1 якого відповідно до договору купівлі-продажу від 03.11.2000 № 1/2000 право власності на нежитлові приміщення, площею 283,6 кв.м передано ТОВ "Пассаж-Ексклюзив". При цьому право власності на землю відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ХР-39-01-001621 від 12.11.1997 зберігається за ВАТ "Харківський науково-дослідний та проектно- конструкторський інститут "Енергопроект".

Відповідно до п. 2 договору ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" відшкодовує ВАТ "Харківський науково - дослідний та проектно - конструкторський інститут "Енергопроект" податок на землю пропорційно частці нежитлового приміщення, яке знаходиться в його власності згідно з розрахунком, який підлягає щорічному коригуванню.

В подальшому до вказаного договору укладено додаткові угоди №№ 1-6, в яких сторонами визначено розмір щомісячного податку на землю, який підлягає сплаті ТОВ "Пассаж-Ексклюзив".

Як стверджує позивач, відповідач встановив металеві ворота, чим обмежив доступ до будівлі автомобілів, які постачають товар, а також прохід до приміщення, яке належить на праві власності позивачу, та до прилеглої земельної ділянки, яка знаходиться у спільній власності, що фактично позбавляє права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Позивачем 15.12.2015 направлено на адресу відповідача претензію відповідно до якої позивач просив усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням по проспекту Московському, 10/12.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав, як власника відповідних нежитлових приміщень, та стали підставою для захисту охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до 54 Господарського процесуального кодексу України подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову; зміна підстав чи предмету позову виходить за межі компетенції суду, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі щодо розміру такої земельної ділянки застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін (п. 2.11 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, який діяв на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, імперативно передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами автоматично переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ЗК України від 18.12.1990 № 561-XII розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Чинною редакцією ст.120 ЗК передбачено, що з 01.01.2010 до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст. 377 ЦК і ст. 120 ЗК в редакції Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 № 1702-VІ).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут "Енергопроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" договору купівлі - продажу від 03.11.2000 № 1/2000, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Т.Г.(а.с. 10-11) позивачу передано право власності на частину нежитлової будівлі літ. "А-5", розташовану в м. Харкові, просп. Московський, 10/12 (нежитлові приміщення № 47 - 58, площею 283,6 кв. м).

Позивачу 11.12.200 видано Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, яке записано в реєстрову книгу за № 3025.

Згідно з даними технічного паспорту від 07.11.2013 нежитлові приміщення, які належать ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" на підставі вказаного договору купівлі-продажу, розташовані на 1-му поверсі п'ятиповерхового будинку та складаються з наступних приміщень: торговий зал 141,6 кв.м.; кабінет 3,7 кв.м.; підсобне 5,3 кв.м.; вбиральня 1.9 кв.м.; підсобне 1.9 кв.м.; кімната персоналу 4,5 кв.м.; торговий зал 116,7 кв.м.; кімната персоналу 5,1 кв.м.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2017 ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2000 належить на праві власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 47, 48, 53-58 загальною площею 280,7 кв.м в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 10/12.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується факт набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення № 47, 48 53- 58 в літ. "А-5", які розташовані в м. Харкові, просп. Московський, 10/12.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № № 6-253цс16, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Верховним Судом України в постанові від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 зазначено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови та положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Зі змісту ст. 125 ЗК України вбачається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Таким чином з моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловою будівлею.

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду .України від 28.01.2015 у справі № 6-222цс14 при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що з моменту набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 47, 48, 53-58, загальною площею 280,7 кв.м в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 10/12 до останнього перейшло право спільного користування з відповідачем земельною ділянкою, необхідною для обслуговування вказаної будівлі щодо якої сторонами не визначено порядку використання і розпорядження, зокрема, за умовами договором про відшкодування податку на землю від 10.01.2004.

Як зазначає позивач, відповідач встановив металевий паркан, чим обмежив прохід до приміщення, яке належить на праві власності позивачу, та до прилеглої земельної ділянки, яка знаходиться у спільній власності, що фактично позбавляє права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. На підтвердження чого надано фотокопію металевого паркану (а.с. 25), який безпосередньо примикає до приміщення позивача, розташованого за адресою м. Харків, просп. Московський, 10/12, якщо вхід до приміщень ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" здійснювати через приміщення "47" , площею 141.6 кв.м.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції призначено судову будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлено на розгляд експерта наступні питання: чи перешкоджає металевий паркан, збудований ВАТ XI "Енергопроект", який знаходиться на території земельної ділянки, площею 0,3697 га, по проспекту Московському, 10/12 в м. Харкові зі сторони дворового фасаду у доступі до нежитлової будівлі літ. "А-5", яка знаходиться м. Харків, просп. Московський, 10/12?

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновку від 14.11.2016 № 4257, наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса експертом в ході дослідження встановлено, що фактично нежитлові приміщення ТОВ "Пассаж - Ексклюзив" використовуються, як торгові приміщення, а саме: магазин-супермаркет. Вхід до приміщень будинку літ. "А-5", а також до приміщень, які належать ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" здійснюється з боку пр. Московського 10/12 в м. Харкові (фасадна частина) та з боку тильної частини будинку літ. "А-5" пр. Московського 10/12 в м. Харкові. Проте вхід з тильної частини будівлі до приміщень ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" здійснюється через приміщення, площею 141,6 кв.м. (торгівельний зал).

Такий доступ до тильної частини будівлі та приміщень ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" здійснюється через металеві ворота, що обмежує (перешкоджає) у доступі до нежитлової будівлі літ. "А-5", та до приміщень ТОВ "Пассаж-Ексклюзив", які знаходиться м. Харків, просп. Московський, 10/12, якщо вхід до приміщень ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" здійснювати через приміщення "47", площею 141.6 кв.м.

Експертом встановлено, що фактично приміщення ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" використовуються, як приміщення торгового магазину, а металеві ворота збудовані ВАТ XI "Енергопроект" перешкоджають використовувати дані приміщення, як торгові відповідно до "ДБН В.2.2-23-2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі" (Державні будівельні норми) та ДСТУ-Н Б В.2. 6-188:2013.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що Порядком проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 № 775/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2015 за № 605/27050 визначено процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень (далі - висновки експертів), складених судовими експертами науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ) і судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Відповідно до п.п. 1, 8 Розділу ІІ Порядку визначено, що рецензування висновків експертів проводиться співробітниками НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи. Якщо рецензентом встановлено, що висновок експерта містить недоліки, у рецензії зазначаються положення нормативно-правових актів та/або методик проведення судових експертиз (методичних рекомендацій), яких не дотримано експертом під час складання висновку.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не реалізовано право на проведення рецензії зазначеного вище висновку експертів, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що обставини, встановлені в межах проведеної комплексної судової експертизи не відповідають дійсності, є суперечними.

Щодо посилання відповідача на те, що судовим експертом неправомірно надано відповіді з питань, які не поставлені на його вирішенням ухвалою суду від 04.04.2016 судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" визначено права судового експерта, зокрема, вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2016 у справі № 922/355/16 судовому експерту запропоновано реалізувати надане йому статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" право, щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Суд апеляційної інстанції правомірно не вбачає підстав для висновку, що відповіді судового експерта у висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 14.11.2016 № 4257 надані з перевищенням визначених законом повноважень.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції правомірно не виникає сумнів у достовірності проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, що свідчить про можливість визнання наданих судовим експертом висновків в якості належних доказів у даній справі, яким встановлено факт наявності перешкод відповідачем у доступі позивача до нежитлової будівлі літ. "А-5", та до приміщень ТОВ "Пассаж-Ексклюзив", які знаходиться м. Харків, просп. Московський, 10/12, якщо вхід до приміщень ТОВ "Пассаж-Ексклюзив" здійснювати через приміщення "47", площею 141.6 кв.м.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пассаж-Ексклюзив" отримало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 17) та набуло право здійснювати економічну діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (а.с. 18, 195).

Право користування частиною нежитлового приміщення 1-го поверху, загальною площею 250,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, проспект Московський, 10/12, право користування частиною нежитлового приміщення 1-го поверху, загальною площею 30,7 кв.м, передано в довгострокову оренду ТОВ "Смайл Фудс" (а.с. 131,132).

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що все майно, яке належить на праві власності позивачу у справі, загальною площею 280,7 кв.м, передано в оренду іншій юридичній особі - ТОВ "Смайл Фудс".

Судом апеляційної інстанції зазначено, що неможливість використання вказаного приміщення за його призначенням відповідно до виду економічного діяльності особи, яка ним користується на відповідній правовій основі, має значення для можливості позивача вільно користуватись та розпоряджуватись нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 47, 48, 53-58, загальною площею 280,7 кв.м в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 10/12, зокрема, здійснювати підприємницьку діяльність щодо їх передачі в оренду третім особам-суб'єктам підприємницької діяльності, є свідченням безпідставності посилання відповідача на відсутність порушення прав позивача внаслідок перешкоджання доступу до зазначених приміщень збудованою огорожею, яка знаходиться на території земельної ділянки, площею 0,3697 га, по проспекту Московському, 10/12.

Враховуючи знаходження спірних об'єктів відповідача на території земельної ділянки, яка знаходиться в спільному користування з позивачем у справі, та перешкоджає використанню нежитлового приміщення, яке належить на праві власності позивачу у справі, зокрема, у підприємницькій діяльності суд апеляційної інстанції вбачає наявність порушення охоронюваних прав та законних інтересів ТОВ "Пассаж-Ексклюзив", як власника та суб'єкта господарської діяльності, за захистом яких останній звернувся до господарського суду.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визначено припинення дії, яка порушує право.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Проаналізувавши зміст позовних вимог позивача та обставини, якими вони обґрунтовані, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного до висновку, що позовні вимоги направлені на захист його права (законного інтересу), тому може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді. Позивачем обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом задоволення позовних вимог зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в обґрунтування своєї позиції у справі відповідач посилається на обставину встановлення спірного об'єкта на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.01.2014 № 68 "Про вжиття додаткових заходів щодо забезпечення належного рівня функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (а.с. 183), до яких відноситься ВАТ "Харківський науково - дослідний та проектно - конструкторський Інститут "Енергопроект" відповідно до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

З цього приводу судом апеляційної інстанції зазначено, що вказаний наказ містить вказівки на вжиття додаткових заходів щодо забезпечення належного рівня функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу загального характеру та не визначає необхідності встановлення конкретних об'єктів.

Крім цього судом апеляційної інстанції зазначено, що виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.01.2014 № 68 "Про вжиття додаткових заходів щодо забезпечення належного рівня функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не повинно порушувати права та законні інтереси третіх осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції під час розгляду даної справи підтвердив, що металевий паркан, який знаходиться на території земельної ділянки, площею 0,3697 га, по проспекту Московському, 10/12 в м. Харкові зі сторони дворового фасаду, збудований ВАТ "Харківський науково - дослідний та проектно-конструкторський Інститут "Енергопроект" до видачі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.01.2014 № 68 "Про вжиття додаткових заходів щодо забезпечення належного рівня функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" у зв'язку з чим обґрунтування правомірності дій відповідача щодо встановлення спірного об'єкта прийняттям вказаного акта індивідуальної дії, є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, зокрема, наданим у справі висновком судового експерта, не спростовані відповідачем у справі та відновлюють права та законні інтереси позивача у справі в ефективний спосіб захисту у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК України, слід вважати сторону стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 19.12.2016 за вих. № 034330 сторін у справі повідомлено про час та місце розгляду справи № 922/355/16, зокрема, запропоновано з'явитись до приміщення Господарського суду Харківської області 26.12.2016 об 11:00 год. для вирішення питання про поновлення провадження у справі № 922/355/16 (а.с. 89). Вказаний лист отримано сторонам у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за вих. № 034330/1, 034330/2, які містяться в матеріалах справи (а.с. 90,91).

Протоколу судового засідання від 26.12.2016 у справі № 922/355/16 за наслідками проведення судового засідання у визначений судом строк матеріали справи не містять

Листом від 27.12.2016 за вих. № 035437 Господарським судом Харківської області повторно викликано в судове засідання представників сторін на 11.01.2017 о 12:15 год. для вирішення питання про поновлення провадження у справі № 922/355/16.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний лист не містить позначки про його направлення всім учасникам судового процесу. Проте матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення за вих. № 035437 про отримання примірника вказаного листа лише позивачем у справі (а.с. 95).

Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 у справі № 922/355/16 провадження у справі № 922/355/16 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2017 о 12:15 год.

Копію вказаного процесуального документу направлено учасникам судового процесу, що вбачається з відмітки штемпелю вихідної кореспонденції господарського суду, яка міститься на ухвалі суду. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали суду від 11.01.2017 отримано відповідачем 16.01.2017 (а.с. 107).

З протоколу судового засіданні від 11.01.2017 вбачається, що в судовому засіданні під час винесення оскаржуваного процесуального документа був присутнім лише представник позивача у справі ТОВ "Пассаж-Ексклюзив".

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і надав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК України приймає нове рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, за наслідком якого прийнято оскаржуване рішення у справі, що є порушенням норм процесуального законодавства та підставою для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 у справі № 922/355/16 з прийняттям нового рішення.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 у справі № 922/355/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/355/16 Господарського суду Харківської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/355/16 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/355/16 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 922/355/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Нєсвєтова Н.М.