Рішення

від 12.12.2017 по справі 510/1818/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1818/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2017 Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла 03.07.2007р.; копія свідоцтва про народження позивача; копія свідоцтва про народження відповідача; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Тиха, 39 в с. Орлівка Ренійського району, оформленого на ім'я ОСОБА_3; копія державного акту серії ЯА №273271 від 21.03.2005р. на право власності на земельні ділянки загальною площею 2,58 га, оформленого на ім'я ОСОБА_3; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 24.10.2017р.; копії кадастрових планів земельних ділянок; копія довідки відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.10.2017 р.; копія довідки Орлівської сільради Ренійського району від 09.10.2017р.; копія заповіту від 28.11.1996р., складеного на ім'я ОСОБА_2

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є онуком нині померлої ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:

- житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Тиха, № 39 в с. Орлівка Ренійського району;

- на підставі державного акту серії ЯА № 273271 від 21.03.2005р. про право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальним розміром 2,58 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядилася належним їй майном, 28.11.1996р. склала заповіт на ім'я свого сина - ОСОБА_2, 03.07.2007р. - померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Цього не зробив і відповідач. Проте, навіть у випадку своєчасного звернення сторін за прийняттям спадщини, оформити її було б неможливо у зв'язку із тим, що в них були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Останні роки перед смертю ОСОБА_3 позивач, як онук, мешкав разом із нею, доглядав за нею, як за бабусею. Відповідач ОСОБА_2 (батько позивача) спадщину не прийняв (ні за заповітом, ні фактично), на неї не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючого документу на вищевказані земельні ділянки та житловий будинок про що 31.10.2017р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки та нерухомість, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець її не прийняв та на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, відповідач спадщину ні за законом, ні за заповітом не прийняв, позивач у справі є спадкоємцем п'ятої черги за законом (ст. 1265 ЦК України).

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач не звертався до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті бабусі у нього були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки, а також на житловий будинок. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання правовстановлюючих документів на земельні ділянки та нерухомість, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки та житловий будинок з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1265, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

- житловий будинок із надвірними спорудами (окрім самочинно побудованих), розташований по вул. Тиха, № 39 в с. Орлівка Ренійського району Одеської області;

- земельні ділянки загальною площею 2,58 га (площею 0,92 га із кадастровим номером 5124183600:01:002:0158, площею 1,14 із кадастровим номером 5124183600:01:004:0132 та площею 0,52 га із кадастровим номером 5124183600:01:006:0126), розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯА № 273271 від 21.03.2005р. на право власності на земельну ділянку,

- що належали ОСОБА_3, померлій 03.07.2007 року.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.І. Дудник