Рішення

від 25.04.2007 по справі 17/093-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/093-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

25.04.07                                                                                           Справа №  17/093-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства “Вишгородсільрибгосп”

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецгрунт”

про                стягнення 41 876 грн.

Суддя  Суховий В.Г.

Представники:

позивача:         Трофимчук С.В.;

відповідача:     не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Відкрите акціонерне товариство “Вишгородсільрибгосп” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецгрунт” (далі –Відповідач)  про стягнення                41 876 грн. заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору про надання послуг техніки та транспорту від 04.05.2006р. щодо оплати наданих послуг.

10.04.2007р. до господарського суду від ВАТ “Вишгородсільрибгосп” надійшла заява про уточнення позовних вимог (Вх. № 5344, а.с. 122), в якій позивач у зв'язку з частковою оплатою відповідачем у березні-квітні 2007р. суми заборгованості у сумі 8 000 грн. уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача - ТОВ “Укрспецгрунт” 33 876 грн. –основного боргу, а також 2 942,54 грн. –пені та 518,65 грн. –3% річних згідно наведеного в заяві розрахунку.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 25.04.2007р. представник позивача позовні  вимоги  підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Також представником позивача в судовому засіданні подано пояснення                   (а.с. 141) від 10.04.2007р. та докази сплати відповідачем у квітні 2007р. ще 5 000 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 147-151).

Відповідач свого представника в судове засідання 25.04.2007р. вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані ухвалами документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 21.03.2007р. та від 16.04.2007р., надісланими відповідачу за двома відомими суду адресами: 1) 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152; 2) Київська обл., смт. Гостомель, вул. Мирна, 3.

Зазначені вище ухвали суду від 21.03.2007р. та від 16.04.2007р. надіслані відповідачу за адресою в м. Ірпінь були повернуті поштовим відділенням зв'язку                        (а.с. 116-119, 138-140) з відмітками на довідках (а.с. 116, 138) про незнаходження відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.  

Ухвала ж суду надіслана відповідачем за адресою в смт. Гостомель була отримана відповідачем 03.04.2007р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 121).

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  в с т а н о в и в:

4 травня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством “Вишгородсільрибгосп” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрспецгрунт”  було укладено договір про надання послуг техніки та транспорту (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1) позивач (виконавець) приймає на себе оплатне надання послуг транспортом та будівельними механізмами на об'єктах відповідача (замовника).

Згідно з п. 1.2 Договору відповідач оплачує надані послуги згідно з договірною ціною, яка визначена сторонами в п.3.1 Договору.

Пунктами 2.1, 2.4, 3.4 Договору передбачено, що надання всіх передбачених послуг виконуються в терміни відповідно з графіком надання послуг, погоджених сторонами. Послуги надані виконавцем (позивачем) приймаються по факту наданих послуг (виконаних робіт) згідно з первинною обліковою документацією, а при необхідності окремими актами. Відповідач (замовник) бере на себе зобов'язання щоденно приймати надані послуги, підписувати змінні рапорти, подорожні листи автомобілів, талони замовника і розраховуватися з позивачем (виконавцем).

Підставою виникнення грошового зобов'язання по Договору за надані послуги є фактично виконані позивачем роботи на об'єктах відповідача. При цьому необґрунтована відмова від підписання документації первинного обліку (змінні рапорти, подорожні листи автомобілів, талони замовника) не звільняє відповідача від зобов'язання розрахуватись за надані послуги (п. 3.5 Договору).

На підставі зазначеного Договору позивачем протягом травня –грудня 2006 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 246 176 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт за період травень-грудень 2006р. (а.с. 68-76), змінними рапортами машиністів (а.с. 39-67), та подорожніми листами автомобілів (а.с. 9-38), належним чином завірені копії в матеріалах справи.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов'язань за надані послуги за Договором про надання послуг техніки та транспорту від 04.05.2006р. на час подання позову розрахувався частково у сумі 204 300 грн., що підтверджується копіями банківських виписок за період з квітня 2006 року по січень 2007 року (а.с. 77-108).

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги по Договору про надання послуг техніки та транспорту від 04.05.2006р. на час подання позовної заяви до суду становить 41 876 грн. (246 176 грн. –204 300 грн.).

Як передбачено пунктами 3.2, 3.2.1 та 4.1 Договору відповідач (замовник) щоденно проводить оплату за надані послуги відповідно до фактично наданих послуг, прийнятих представниками відповідача щодня. Оплата за послуги автомобіля               УАЗ 3303 (для обслуговування спецтехніки та доставки механізаторів) проводиться один раз на місяць до 01 числа кожного місяця, однак не пізніше першого банківського дня місяця. Відповідач гарантує виконання своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем.

15 січня 2007 року позивачем було вручено відповідачу претензію (а.с. 109), що підтверджується підписом про отримання представника відповідача, з грошовою вимогою на суму 42 876 грн. Однак дана заборгованість відповідачем сплачена не була, відповіді на претензію не надано.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 41 876 грн. за Договором визнається та підтверджується і відповідачем у Акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2006р. (а.с. 110) підписаного представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

10.04.2007р. до господарського суду від ВАТ “Вишгородсільрибгосп” надійшла заява про уточнення позовних вимог (Вх. № 5344, а.с. 122), в якій позивач у зв'язку з частковою оплатою відповідачем у березні-квітні 2007р. суми заборгованості у сумі 8 000 грн. уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача - ТОВ “Укрспецгрунт” 33 876 грн. –заборгованості, а також 2 942,54 грн. –пені та 518,65 грн. –3% річних згідно наведеного в заяві розрахунку.

Представником позивача в судовому засіданні 25.04.2007р. було подано докази сплати відповідачем 6, 10, 12, 13 та 23 квітня ще 5 000 грн., а саме подано належним чином завірені копії банківських виписок (а.с. 147-151).

Отже, спір в частині стягнення 5 000 грн. заборгованості за надані послуги за Договором про надання послуг техніки та транспорту від 04.05.2006р. врегульовано самими сторонами шляхом сплати їх відповідачем. Таким чином, предмет спору щодо стягнення частини основного боргу –5 000 грн. відсутній, а справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України.

Таким чином, на час вирішення спору заборгованість відповідача за надані послуги за Договором про надання послуг техніки та транспорту від 04.05.2006р. становить 28 876 грн. (33 876 грн. –5 000 грн.)

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача  заборгованості за надані послуги зв'язку за Договором у сумі 28 876 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

У заяві про уточнення позовних вимог (Вх. № 5344, від 10.04.2007р. а.с. 122), позивач просить стягнути з відповідача 2 942,54 грн. пені.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку затримки відповідачем оплати наданих послуг згідно умов Договору, останній сплачує позивачу неустойку у формі штрафу в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний день, починаючи з четвертого календарного дня.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши п. 7.3 Договору та норми чинного законодавства (ГК України та ЦК України) стосовно нарахування пені, дійшов висновку, про те, що п. 7.3 Договору передбачає штрафні санкції за затримку оплати наданих послуг, які за своєю правовою природою слід вважати пенею.

З урахуванням наведеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 2 942,54 грн. відповідно до поданого розрахунку (а.с. 74).

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 518,65 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача та часткову сплату відповідачем (8 000 грн. і 5 000 грн.) заборгованості після порушення провадження у справі, судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст.  82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецгрунт” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152; код 32034402; інша відома адреса - Київська обл., смт. Гостомель, вул. Мирна, 3) на користь Відкритого акціонерного товариства “Вишгородсільрибгосп” (07300, Київська область,                         м. Вишгород, вул. Київська, 10; код 00476961) 28 876 грн. основного боргу, 2 942,54 грн. –пені, 518,65 грн. - 3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 418,76 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 5 000 грн. припинити.

Суддя