Постанова

від 11.12.2017 по справі 804/7199/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 р. Справа № 804/7199/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Стогній К.В.

за участю сторін:

представників позивача Жалдак О.І., Шевчук О.М.,

представника відповідача Олійник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 до Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання нечинної та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2017 року П`ятихатська міська комунальна житлово-експлуатаційна контора № 2 (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати нечинною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області від 03.05.2017 року № 153/4.7-10/419 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на позовом П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 в розмірі 96000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області дійшло помилкового висновку про наявність трудових відносин між позивачем та гр.ОСОБА_4 та, як наслідок, неналежного оформлення трудових відносин. Вказує, що між П`ятихатською міською комунальною житлово-експлуатаційною конторою № 2 та гр.ОСОБА_4 укладались цивільно-правові договори на виконання робіт, отже останній є найманим працівником, трудовий договір з ним не укладався. Також, посилався на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 190/526/17. Отже, оскільки позивачем не допущено порушень вимог законодавства про працю, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню (а.с.4-6).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритом у судовому засіданні (а.с. 2).

У судове засідання 11.12.2017 р. прибули представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2017 року № 153/4.7-10/419.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що під час проведення перевірки були встановлені порушення, а саме: гр.ОСОБА_4 фактично виконував роботи, передбачені договорами, з іншими штатними працівниками підприємства з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, отримував за кожен відпрацьований місяць заробітну плату одночасно з усіма працівниками підприємства регулярно щомісяця. Отже, у діях відповідача - відмова працівнику в укладанні трудового договору, укладання договору цивільно-правового характеру, який носить ознаки трудового договору, вбачається порушення вимог ст. 21, 23 Кодексу законів про працю України, а саме: ОСОБА_4 працював підпорядковуючись трудовому розпорядку, отримував у період з 23.06.2016 р. по 31.03.2017 р. систематично не грошову винагороду, а заробітну плату разом з штатними працівниками підприємства відповідно до відомостей нарахування та виплати заробітної плати підприємства, робота носить постійний характер виконання, згідно з договорами цивільно-правового характеру була вказана професія робітник з поточного ремонту житлового фонду , яка передбачена у штатному розписі підприємства, а не надання певного результату праці.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

П`ятихатська міська комунальна житлово-експлуатаційна контора № 2 (код ЄДРПОУ 30316130) зареєстровано виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради.

У період з 05.04.2017 року по 10.04.2017 року на підставі наказу від 03.04.2017 року №619-П та направлення на перевірку № 126/4.7-10 від 03.04.2017 року, з метою розгляду звернення гр.ОСОБА_4 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області була проведена позапланова перевірка П`ятихатська міська комунальна житлово-експлуатаційна контора № 2 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині незаконного звільнення, за результатами якої складено акт перевірки № 153/4.7-10.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення, а саме: перевіркою встановлено, що трудові відносини з ОСОБА_4 оформлені неналежним чином. ОСОБА_4, робітник з поточного ремонту житлового фонду П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 звільнився 02.06.2016 р., але з 23.06.2016 р. фактично продовжував працювати до теперішнього часу. В період з 23.06.2016 р. по 31.03.2017 р. щомісяця систематично укладалися договори підряду (договори цивільно-правового характеру) між П`ятихатською міською комунальною житлово-експлуатаційною конторою № 2 та гр. ОСОБА_4 (виконавцем): договір підряду № 31 від 23.06.2016 р. на частину червня та липень 2016 року на виконання робіт робітника по поточному ремонту житлового фонду , № 52 від 01.08.2016 р. на серпень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 74 від 01.09.2016 р. на вересень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 95 від 03.10.2016 р. на жовтень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 110 від 01.11.2016 р. на листопад та грудень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 7 від 03.01.2017 р. на січень 2017 року на виконання робіт робітника по поточному ремонту житлового фонду . Робота приймалася за актом виконання робіт. Відповідно до змісту актів виконаних робіт, за виконану роботу замовник сплачував виконавцеві грошову винагороду. Штатним розписом ЖЕКа № 2, діючим з 01.05.2016 р. передбачена посада (спеціальність) робітник з поточного ремонту житлового фонду у кількості 2 штатних одиниць з конкретною тарифною ставкою, відповідно до якого нараховується заробітна плата пропорційно відпрацьованому часу. Таким чином, ОСОБА_4, займаючи посаду робітник з поточного ремонту житлового фонду , є фактично штатним працівником ЖЕКа № 2. З урахуванням наведеного та проведеного аналізу вищезазначених документів (договорів підряду, табелів обліку робочого часу, відомостей нарахування та виплати заробітної плати, штатного розкладу) встановлено: ОСОБА_4 фактично виконував роботи, передбачені договорами, з іншими штатними працівниками підприємства з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, отримував за кожен відпрацьований місяць заробітну плату одночасно з усіма працівниками підприємства регулярно щомісяця.

Вказаний акт підписано т.в.о. начальника П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 без пояснень, заперечень або зауважень.

03 травня 2017 року на підставі акта перевірки № 153/4.7-10 від 10.04.2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 153/4.7-10/419, якою на П`ятихатську міську комунальну житлово-експлуатаційну контору № 2, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 96000,00 грн.

Правомірність винесеної Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області постанови є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390 (далі - Порядок №390).

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя; державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду); державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення; державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону, підставами для здійснення позапланових заходів є

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Частинами 1, 2 статті 7 Закону передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Нормами статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1). Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони (частина 2). Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина 3). До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (частина 4).

Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, а позивачем не спростовано, що між П`ятихатською міською комунальною житлово-експлуатаційною конторою № 2 та гр. ОСОБА_4 (виконавцем) укладено ряд цивільно-правових договорів: договір підряду № 31 від 23.06.2016 р. на частину червня та липень 2016 року на виконання робіт робітника по поточному ремонту житлового фонду , № 52 від 01.08.2016 р. на серпень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 74 від 01.09.2016 р. на вересень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 95 від 03.10.2016 р. на жовтень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 110 від 01.11.2016 р. на листопад та грудень 2016 року на виконання робіт робітника по благоустрою міста , № 7 від 03.01.2017 р. на січень 2017 року на виконання робіт робітника по поточному ремонту житлового фонду .

Предметом вказаних цивільно-правових договорів є виконання робіт: надати послуги робітника по поточному ремонту житлового фонду та послуги робітника по благоустрою міста). У таких договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Між П`ятихатською міською комунальною житлово-експлуатаційною конторою № 2 та гр. ОСОБА_4 підписувались акти приймання передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що П`ятихатською міською комунальною житлово-експлуатаційною конторою № 2 виписувались видаткові касові ордери на отримання ОСОБА_4 заробітної плати.

Посвідченнями комісії з трудових спорів П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 № 34 від 04.08.2016 р. та № 33 від 22.09.2016 р. встановлено, що ОСОБА_4 працює в П`ятихатській міській комунальній житлово-експлуатаційній конторі № 2, та вирішено стягнути на користь робітника ОСОБА_4 заробітну плату за період з 04.07.2016 р. по 31.07.2016 р. та з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р. відповідно.

Також, судом встановлено, що П`ятихатською міською комунальною житлово-експлуатаційною конторою № 2 включено ОСОБА_4 до даних щомісячного відображення даних про заробітну плату, що виплачена робітнику протягом календарного року.

Отже, ОСОБА_4 фактично виконував роботу за посадою робітника з поточного ремонту житлового фонду та виконував певні функції за конкретною посадою, що, у відповідності до виду виконання такої роботи, є наслідок процесу праці у встановлений строк, а не її кінцевий результат.

Таким чином, з огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, суд критично оцінює доводи позивача про цивільно-правовий характер відносин між ним та ОСОБА_4 Праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу за фактичний період часу.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та ОСОБА_4 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

Згідно частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно, оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 153/4.7-10/419 від 03.05.2017 року, якою на П`ятихатську міську комунальну житлово-експлуатаційну контору № 2, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 96000,00 грн., є правомірною.

Посилання позивача на постанову П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 року у справі про оскарження Жалдак О.І. постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення безпідставні, оскільки відповідно до частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 до Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання нечинної та скасування постанови про накладення штрафу.

Щодо судового збору, то відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснено 18 грудня 2017 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову П`ятихатської міської комунальної житлово-експлуатаційної контори № 2 до Головного управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання нечинної та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2017 року

Суддя (підпис) С. В. Прудник