Постанова

від 14.12.2017 по справі 814/1045/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 814/1045/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді –Слободянюк Н.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафт Ойл" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафт Ойл" про стягнення податкового боргу у сумі 118 743,56 грн.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що на час звернення до суду з позовом за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 118 743,56 грн. Ця сума податкового боргу виникла у зв‘язку з несплатою у встановлений строк податкових зобов‘язань за платежем: податок на додану вартість, самостійно визначених платником податків в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень та вересень 2016 року, а також нарахованої пені у сумі 7943,56 грн. У силу положення пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України ці податкові зобов‘язання вважалися узгодженими. Однак, на дату звернення до суду зазначена сума податкового боргу у повному обсязі не сплачена (непогашеним залишився податковий борг у сумі 118743,56 грн) /а.с. 4/.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, а ухвалою цього ж суду від 23 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду /а.с. 18, 21/.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Миколаївським окружним адміністративним судом 04 жовтня 2017 року постановлено ухвалу про передачу справи за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 54/.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду - 14 листопада 2017 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі /а.с. 59/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду /а.с. 61, 62/.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі /а.с.83/.

Судова повістка, що направлялася відповідачу за адресою його місцезнаходження: вул. Перемоги, 39, корп. 3, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою службової особи відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 63, 81, 102/.

З огляду на положення частин 8, 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України судова повістка вважається врученою відповідачу.

За змістом частини 4 статті 128 названого Кодексу неявка відповідача до суду не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 6 цієї статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене та на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі припису частини 1 статті 41 КАС України.

Вивчивши доводи позову, встановивши обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Нафт-Ойл” пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи і перебуває на обліку як платник податків і зборів до 31.12.2017 у Державній податковій інпекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області /а.с. 84, 85/.

15.12.2016 відповідачем подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2016 року, в якому визначено до сплати податок у сумі – 84 876,00 грн та суму штрафу - 4244,00 грн /а.с. 90, 91/.

На момент подання позову до суду податковий обов‘язок зі сплати вказаної суми податку відповідачем не виконаний /а.с. 89/.

15.12.2016 відповідачем подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2016 року, в якому визначено до сплати податок у сумі – 23534,00 грн та суму штрафу - 1177,00 грн /а.с. 92, 93/.

На момент подання позову до суду податковий обов‘язок зі сплати вказаної суми податку виконаний відповідачем частково: сплачено 3031,00 грн і не сплачено 21 680 грн /а.с. 89/.

Оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, що виник у відповідача внаслідок несплати ним податкових зобов‘язань з податку на додану вартість за травень та вересень 2017 року, то предметом доказування у цій справі, з урахуванням положень частини 1 статті 138 КАС України, є обставини, з якими закон пов‘язує виконання податкового обов‘язку платником податків, зокрема, виникнення у платника податків податкового обов‘язку по сплаті платежу; виконання податкового обов‘язку у добровільному порядку; дотримання контролюючим органом визначеної законом процедури виконання податкового обов‘язку у примусовому порядку; існування податкового боргу з виконання податкового обов‘язку; заявлення контролюючим органом вимоги про стягнення у межах встановленого законом строку.

Суд відмічає, що відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов‘язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок сплати податків і зборів (виходячи із суті спірних правовідносин та предмету доказування у цій справі) унормований Податковим кодексом України /далі по тексту – ПК України/.

Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно із пунктом 56.11 статті 56 названого Кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов‘язання, самостійно визначене платником податків, а згідно із пунктом 54.1 статті 54 цього Кодексу таке грошове зобов‘язання вважається узгодженим.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах закінчився перебіг визначеного кодексом строку виконання податкового обов‘язку по сплаті грошових зобов'язань, але фактичних даних, які б засвідчували припинення податкового обов‘язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень статей 37, 38, 101, 102 ПК України матеріали справи не містять.

За визначенням підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України «пеня» - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання /пункт 129.1 статті 129 ПК України у відповідній редакції/.

Судом встановлено, що на несплачену відповідачем у визначений строк суму грошового зобов‘язання в 110800,00 грн нарахована пеня у сумі 7943,56 грн /а.с. 89/.

Суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу в 118743,56 грн (110800,00 грн+ 7943,56 грн) відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України /в редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ/: «податковий борг» - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків /пункт 59.1/.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання /пункт 59.3/.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) /пункт 59.5/.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Миколаївській області сформовано податкову вимогу форми “Ю” від 24.11.2016 № 10023-17 на суму податкового боргу у розмірі 139 708,08 грн, яку вручено відповідачу 28.11.2016 /а.с. 99/.

Існування спірної суми податкового боргу підтверджено відомостями Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області /а.с. 88/.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За визначенням пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, є органами стягнення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 цього ж Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже, за приписом пункту 95.2 статті 95 ПК України орган стягнення набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків.

Оскільки у спірних правовідносинах визначений кодексом строк збіг, то вимога про стягнення податкового боргу у спірній сумі заявлена позивачем своєчасно.

З огляду на викладене, контролюючим органом дотримана визначена законом процедура примусового виконання податкового обов‘язку платника податків.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафт Ойл" про стягнення податкового боргу у сумі 118 743,56 грн задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафт Ойл" (ідентифікаційний код 39040674) податковий борг з податку на додану вартість у сумі 118 743 (сто вісімнадцять тисяч сімсот сорок три) гривні 56 (п'ятдесят шість).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк