Рішення

від 13.12.2017 по справі 189/984/17

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/984/17

1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретарів судового засідання Мотовілова М.О., Корхової М.Г., Москаленко Н.В.,

представника позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи - ФОП ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи - ФОП ОСОБА_2, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області, Великомихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2, третя особа ФОП ОСОБА_2, в якому просила суд визнати недійсним договір оренди належній їй на праві приватної власності від 15.01.2009 року земельної ділянки, загальною площею 9,2385 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, укладений між нею та відповідачем; також просила скасувати державну реєстрацію даного договору оренди, здійснену в книзі реєстрації договорів оренди Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області за № 23 від 11.02.2009 року та внесену в Покровський районний відділ Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 4/04:10:130:00011 від 08.02.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила наступне.

Позивачка є власницею земельної ділянки площею 9,2385 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Покровської РДА № 186-р від 19.06.2003р. відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого 1.10.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1/468, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

15.01.2009 року між позивачкою (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який був зареєстрований у Книзі реєстрації договорів оренди Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області 11.02.2009 року за № 29, а також у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК 08.02.2010 року за №4/04:10:130:00011.

16.01.2017 року позивачка уклала договір оренди на ту ж саму, належну їй на праві приватної власності, земельну ділянку з ФОП ОСОБА_6; право оренди було зареєстроване Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області 18.01.2017р., номер запису про право в Державному реєстрі прав - 18659298.

Позивачка посилається на ту обставину, що із позовної заяви ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренду земельної ділянки від 16.01.2017 року, вона дізналася, що договір оренди, який вона уклала та підписала з відповідачем 15.01.2009 року, був підписаний від імені відповідача неналежною особою, а саме, договір був укладений між нею та ОСОБА_2 як фізичною особою, а підписаний договір та акт прийому-передачі земельної ділянки - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, якого вона вважає юридичною особою. Вона вважає, що громадянин ОСОБА_2 повинен був надати довіреність ФОП ОСОБА_2 на підписання договору.

Відповідач позов заперечив у повному обсязі, надав суду письмові заперечення (а. с. 37-39), в яких зазначив, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на зайняття підприємницькою діяльністю, при цьому це жодним чином не обмежує цивільну право-та дієздатність фізичної особи.

Тому, на думку відповідача, договір може бути підписаний як фізичною особою ОСОБА_2 так і ФОП ОСОБА_2, оскільки вони фізично поєднані в одній особі.

Також відповідач посилається на ст. 125 ЗК України, згідно якої право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих право і зазначає, що договір оренди від 15.01.2009 року, укладений на земельну ділянку між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був зареєстрований у Книзі реєстрації договорів оренди Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області 11.02.2009 року за № 29, а також у Покровському району відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК 08.02.2010 року за №4/04:10:130:00011.

Вважає, що договір б/н від 15.01.2009 року є вчиненим з моменту його підписання та укладання, коли сторони досягли всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі ; право оренди у орендаря виникло з моменту державної реєстрації цього договору.

Позивач також надав заяву про застосування строку позовної давності, мотивуючи це тим, що договір був укладений і зареєстрований у 2009 році, а з позовом позивачка звернулася через 8 років після укладення договору, отже, строк є пропущеним (а. с. 38-39, 57).

Ухвалою суду від 15.09.2017 року за клопотанням представника позивачки у якості третьої особи до участі у справі була залучена Великомихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області, на території якої знаходиться земельна ділянка, позов стосовно визнання недійсним договору оренди якої заявлено до суду.

09.10.2017 року за клопотанням представника позивачки ухвалою суду у якості належної третьої особи до участі у справі була залучена Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області замість Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, оскільки, згідно рішення Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Про припинення діяльності Гаврилівської сільської ради за № 108-13/VII від 23.12.2016 року юридична особа - Гаврилівська сільська рада Покровського району була припинена шляхом приєднання її до Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Окрім викладеного у позові, також наголошував на тому, що у пункт 7 договору оренди відповідачем самовільно внесені зміни в частині відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, а саме, в екземплярі договору, який був у ОСОБА_5, в п.7 зазначено, що орендна плата не може бути менше, ніж 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки. В той час, коли в екземплярі, наданому суду ОСОБА_2 суду, в п. 7 цього ж договору, зазначено, що орендна плата не може бути менше, ніж 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, виправлення зроблене рукою, шляхом написання цифри 3 поверх цифри 1,5 , не засвідчене, вважає, що це є односторонньою зміною умов договору, що є порушенням умов п. 26 договору, відповідно до якого зміна умов договору можлива у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував той факт, що дійсно у своєму екземплярі договору виправив своєю рукою розмір відсотку від грошової оцінки землі, який визначений законом, і пояснив це тим, що даний розмір встановлюється законом, у 2009 році, однак пояснив, що це жодним чином не відбилося на розмірі орендної плати. Пояснив, що орендна плата у період з 2009 по 2016 роки ним ОСОБА_5 виплачувалася у повному обсязі і що жодного разу вона за цей час не зверталася до нього з якимись претензіями, не пропонувала розірвати договір; у той же час, позивачка на початку 2017 року уклала договір оренди з іншим орендарем на цю ж земельну ділянку, не розірвавши попередньо договір оренди від 15.01.2009 року і не дочекавшись його закінчення. Позов просив не задовольняти.

Представник відповідача також заперечував позов у повному обсязі, пояснив, що підстав для визнання договору оренди недійсним немає, оскільки відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Договір був укладений та зареєстрований відповідно до вимог діючого на той час вимог законодавства, сторони підписали договір добровільно, його укладення відповідало їх внутрішній волі.

Представник третьої особи, спеціаліст 1 категорії відділу земельних відносин Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_4, суду пояснив, що на початку 2009 року він зареєстрував договір оренди земельної ділянки від 15.01.2009 року, укладений між ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_2 Договір на реєстрацію був наданий йому у трьох екземплярах, у всіх трьох екземплярах пункт 7 договору був викладений в наступній редакції: орендна плата вноситься орендарем у розмірі у грошовому виразі 2053,30 грн., або 2000 кг зерна, 100кг подсолнуха, але не менш 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки . Вважає, що жодних порушень при реєстрації договору з його боку не було.

Суд, заслухавши представника позивачки, відповідача, представника відповідача, третьої особи, вивчивши наявні письмові докази в матеріалах справи, встановив наступне.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 9,2385 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Покровської РДА № 186-р від 19.06.2003р. відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого 1.10.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1/468, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (копія акту, а. с. 8).

15 січня 2009 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 9,2385 га, згідно державного акту серія НОМЕР_3, виданого 1.10.2003 року (копія договору, а. с. 6).

Відповідно до п. 6 договір укладений строком на 10 років для сільськогосподарського використання і ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 11, 12 договору); згідно акту про передавання-приймання земельної ділянки 15.01.2009 року ділянка була передана від орендодавця орендарю (копія акту, а. с. 7).

Відповідно до п. 30 договору одностороннє розірвання цього договору не допускається.

В преамбулі договору зазначається, що він укладений між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендарем).

В розділі реквізити сторін зазначено, що орендарем є п/п Северин (приватний підприємець), договір скріплений його підписом; 11.02.2009 року за № 29 факт державної реєстрації здійснений в книзі реєстрації договорів оренди Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Договір зареєстрований у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 08 лютого 2010 року.

Сторони в судовому засіданні не спорювали той факт, що договір з боку орендаря був підписаний особисто ОСОБА_7, який є фізичною особою, громадянином України згідно паспорта та фізичною особою-підприємцем згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №687556, ІПН НОМЕР_1, був зареєстрований 15.04.1997 року за № 2211175 0000 002523, основний вид економічної діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (копія, а. с. 23).

Згідно даних кадастрової книги реєстрації договорів по Великомихайлівській сільській раді (копія відповідних сторінок, прошитих та засвідчених підписами і печаткою надав представник третьої особи ОСОБА_4) договір був підписаний ОСОБА_5 та п/п ОСОБА_2 (графи 9,10, а. с. 107).

Відповідно до статті 50 ЦК України Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Таким чином, цивільне законодавство чітко визначає, що фізична особа має право на зайняття підприємницькою діяльністю, і, у разі зайняття підприємницькою діяльністю, несе відповідальність всім своїм особистим майном, у тому числі часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, тобто, підкреслює єдність фізичної особи та фізичної особи-підприємця, отже, неможливо відокремити фізичну особу та ту ж саму особу-підприємця, вони дійсно співпадають в одній особі.

Звідси суд робить висновок, що немає необхідності фізичній особі видавати довіреність на право підписувати договори собі ж, як фізичній особі-підприємцю. Більше того - згідно такої довіреності особа уповноважила б на підписання договору саму себе, тобто довіритель та повірений співпадали би в одній особі.

Тому суд вважає помилковою аргументацію позивачки щодо того, що договір підписаний не уповноваженою особою і тим більше - що приватний підприємець ОСОБА_2 є юридичною особою, як вона зазначає у позові.

Відповідно до частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання угоди недійсною.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. N9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що в разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи випливає, що всі ці вимоги були виконані при укладенні договору сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким законом є Закон України Про оренду землі , згідно ст. 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 22 закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно листа державного комітету України із земельних ресурсів від 09.01.2009 р. N 14-22-6/87, на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року N 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" повідомив, що для забезпечення справляння земельного податку та орендної плати, державного мита при міні, спадкування та даруванні земельних ділянок у 2009 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.96, та грошова оцінка сільськогосподарських угідь, яка проведена станом на 01.07.95, підлягає індексації станом на 01.01.2009 на коефіцієнт 3,022.

Пункт 7 договору оренди, укладеного між позивачкою та відповідачем 15.01.2009 року, передбачає орендну плату у розмірі 2053 грн. або 2000 (дві тисячі) кг зерна, 100 кг сояшника щорічно, але не менш 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки (в наданому суду екземплярі договору відповідача поверх цифри 1,5 рукою написано 3 ).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії відомостей на отримання зерна за 2009 рік ОСОБА_5 отримала 4000 (чотири тисячі) кг зерна (а. с. 40), 200 кг сояшника (а. с. 41), а також одноразову виплату грошової суми в розмірі 4000,00 грн. (а. с. 42). Як пояснили сторони в судовому засіданні - ця грошова сума не передбачена договором і представляє собою добровільний бонус, який виплатив орендар орендодавцю поверх суми, обумовленої договором. Також ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_2 наступні послуги у 2009 році: культивацію земельної ділянки, привіз води 4 бочки та оранку (а. с. 43).

У 2010 році, згідно копії відомості, ОСОБА_5 отримала 4000 (чотири тисячі) кг зерна, 50 штук тюків соломи (а. с. 44), 200 кг сояшника (а. с.45).

За 2011 рік, згідно копії відомості, ОСОБА_5 отримала 2 тони пшениці (а. с. 46 на звороті).

У 2012 році, згідно копії відомості, ОСОБА_5 отримала 4 тони зерна (а. с. 48), 200 кг сояшника (а. с. 48 на звороті).

У 2013 році, згідно копії відомості, ОСОБА_5 отримала 2400,00 гривень та 2 тони пшениці (а. с. 49), а також 200 кг сояшника та послугу у вигляді оранки (а. с. 51).

За 2014 рік, згідно копії відомості, ОСОБА_5 отримала 2000 кг пшениці та послугу привіз води (а. с. 52 на звороті), а також отримала 5250,00 грн, що еквівалентно вартості 3 тонам пшениці (а. с. 53), 300 кг сояшника, послуги з оранки (а. с. 53 на звороті).

У 2015 році, згідно копії відомості, ОСОБА_5 отримала послуги привозу води (а. с. 54), 2000 кг зерна, 300 кг сояшника, солому (а. с. 54 на звороті, а. с. 55).

Але при цьому, у 2016 році, згідно копії відомості, ОСОБА_5 отримала 1 тону пшениці, 4 тони пшениці, 300 кг сояшника та послуги з привозу води 4 бочки.

У всіх відомостях є підпис позивачки та дата оплати (видачі зерна, надання послуг). Представник позивачки в судовому засіданні також не заперечував, що орендна плата позивачкою була отримана саме у тому розмірі, який зазначений у відомостях.

Таким чином, з відомостей вбачається, що кожного року позивачка отримувала вдвічі більшу оплату, ніж зазначено у п.7 договору оренди. Як пояснив відповідач, розмір орендної плати був визначений на початку 2009 році, виходячи з 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки. Але кожного року, починаючи з 2009 року, він сплачував вдвічі більше, виходячи з 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка була установлена з того часу законом. Окрім того, орендар (відповідач) виплачував суми коштів та надавав послуги, які прямо не були зазначені у договорі.

Таким чином, суд встановив, що умови договору в частині розміру орендної плати виконувалися орендарем у повному обсязі, в розмірі не меншому, ніж 3% від грошової оцінки земельної ділянки отже, права орендодавця жодним чином не були порушені.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 20 Закону України Про оренду землі в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, укладений договір оренди підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 2 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державною фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто, реєстрацією, є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

До 01.01.2013 державній реєстрації підлягали саме укладені договори оренди.

Відносини щодо реєстрації договорів оренди землі на час виникнення спірних відносин регулювалися Законом України Про оренду землі № 161-XIV i Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962).

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, у період з 02.07.2003 по 31.12.2010 ведення Державного реєстру земель здійснювалось структурними підрозділами Центру ДЗК.

Згідно з Постановою КМУ від 09.09.2009 № 1021 у період з 01.01.2011 до 01.01.2013 ведення Державного реєстру земель здійснювалось посадовими особами територіальних органів Держземагенства.

З 01.01.2013 державній реєстрації підлягає тільки право оренди, підтверджене укладеним договором оренди, і проводиться ця реєстрація органом державної реєстрації прав, яким є Державна реєстраційна служба України в особі своїх територіальних управлінь.

Оскільки в установленому законом порядку, який діяв на час укладення позивачем та відповідачем ОСОБА_5 договору оренди землі, здійснено державну реєстрацію цього договору оренди, він є укладеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Згідно вказаних положень закону та укладеного договору оренди земельної ділянки договір був зареєстрований у Книзі реєстрації договорів оренди Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області 11.02.2009 року за № 29, а також у Покровському району відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК 08.02.2010 року за №4/04:10:130:00011 та у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 лютого 2010 року.

Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного договору оренди недійсним є порушення вказаним правочином прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд, розглянувши справу, не виявив порушень прав позивачки відповідачем при укладанні та виконанні договору оренди від 15.01.2009 року, та недоліків договору, які могли би стати підставою для визнання його недійсним, тому вважає позовні вимоги ОСОБА_5 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст. ст. 50, 52, 53, 203, 215, 526, 629, 792 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 15, 20-22 Закону України Про оренду землі , ст. 2,3, 9, 24, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: фізична-особи підприємець ОСОБА_2, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області, Великомихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації договору оренди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Чорна