Рішення

від 13.12.2017 по справі 388/11/17

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/11/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

13.12.2017 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Кіцану Г.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного сільськогосподарського підприємства ЛІДЕР-АГРО про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3, який був її чоловіком.

Після смерті ОСОБА_3, позивачка єдина спадкоємиця першої черги, яка прийняла спадщину.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року ОСОБА_1 усунуто від права на спадкування після смерті ОСОБА_3

12 грудня 2013 року відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, зареєстроване у реєстрі за № 1867 на земельні ділянки площею 5,227 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та площею 2,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходяться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

1 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством ЛІДЕР-АГРО укладено договори оренди вищезазначених земельних ділянок, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 5570489 від 30 квітня 2014 року.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2014 року скасовано рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 4 серпня 2015 року та додатковим рішенням цього суду від 22 лютого 2016 року визнано недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки.

ОСОБА_1 зазначає, що оскільки ОСОБА_2 не мав у власності спірних земельних ділянок, відповідно укладені договори оренди землі з приводу цих земельних ділянок підлягають визнанню недійсними.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала за обставин зазначених у ньому, попросила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Представник приватного сільськогосподарського підприємства ЛІДЕР-АГРО у судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Оскільки відповідач та представник відповідача від яких не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності у судове засідання не з'явились, про причину неявки не повідомили, суд уважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, позивачка не заперечує проти винесення заочного рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом установлено, що 1 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством ЛІДЕР-АГРО укладено договір оренди землі площею 5,227 га, кадастровий номер НОМЕР_3, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 5570489 від 30 квітня 2014 року.

1 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством ЛІДЕР-АГРО укладено договір оренди землі площею 2,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_4, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 5670293 від 30 квітня 2014 року.

1 квітня 2013 року до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В. із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2, який є рідним братом спадкодавця ОСОБА_3, тобто є спадкоємцем другої черги за законом (ст. 1262 ЦК України).

14 травня 2013 року до цього ж приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В. із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1, яка є дружиною спадкодавця ОСОБА_3, тобто є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України).

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

5 березня 2014 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В., спадкоємцю ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,2270 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зареєстроване у реєстрі за № 274 (а. с. 48).

5 березня 2014 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В., спадкоємцю ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зареєстроване у реєстрі за № 276 (а. с. 56).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, скасовано рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 4 серпня 2015 року та додатковим рішенням цього ж суду від 22 лютого 2016 року визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 12 грудня 2013 року та 5 березня 2014 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Фоміних В.В. за № 274 та № 276. Визнано за ОСОБА_1 право власності, зокрема на земельну ділянку площею 7,35 га, кадастровий номер НОМЕР_5) після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 51817938 від 20 січня 2016 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,2270 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (а. с. 12).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 51993849 від 25 січня 2016 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (а. с. 14).

З огляду на вищезазначене, можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 єдина спадкоємиця за законом після смерті ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, тобто набула відповідні права та обов'язки спадкодавця, зокрема й права на земельні ділянки площею 5,227 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_3 та площею 2,1215 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_4.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 будучи спадкоємцем майна ОСОБА_3 за законом другої черги не набув права та обов'язки спадкодавця, зокрема права на вищезазначені земельні ділянки, а відтак не міг вчиняти дії про укладення договорів оренди землі щодо цих земельних ділянок.

Частиною 1 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно чч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що ОСОБА_1 єдина спадкоємиця майна ОСОБА_3, яка успадкувала права на земельні ділянки площею 5,227 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та площею 2,1215 га, кадастровий номер НОМЕР_4, зважаючи, що ОСОБА_2 не набув права на ці земельні ділянки, відповідно мають бути визнані недійсними укладені 1 квітня 2014 року між ним та приватним сільськогосподарським підприємством ЛІДЕР-АГРО договори оренди щодо цих земельних ділянок, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи за № 5570489 від 30 квітня 2014 року та за № 5670293 від 30 квітня 2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 у цій справі понесла судові витрати, що складаються з 1102,40 грн витрат зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з приватного сільськогосподарського підприємства ЛІДЕР-АГРО та ОСОБА_2 у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 13, 21, 27 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 203, 215, 236, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 64, 79, 88, 212-215, 218, 224-228, 294 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного сільськогосподарського підприємства ЛІДЕР-АГРО про визнання правочинів недійсними.

Визнати недійсним договір оренди землі площею 5,227 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_3, укладений 1 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством ЛІДЕР-АГРО , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 5570489 від 30 квітня 2014 року.

Визнати недійсним договір оренди землі площею 2,1215 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_4, укладений 1 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством ЛІДЕР-АГРО , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 5670293 від 30 квітня 2014 року.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства ЛІДЕР-АГРО (ідентифікаційний код 31492900) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) по 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одній гривні 20 копійок) з кожного понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 18 грудня 2017 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський