Рішення

від 13.12.2017 по справі 398/2574/17

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2574/17

провадження №: 2/398/2267/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" грудня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Коліуш Г.В., за участю секретаря Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №347 від 29.03.2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за договором позики б/н від 29.03.2013 року у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на нерухоме майно вартістю 80000,00 грн., а саме, на земельну ділянку площею 1557,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для обслуговування будівель та споруд, номер запису про право власності: 497176, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору позики грошей б/н від 29.03.2013 року відповідач отримав у позику від позивача грошові кошти в сумі 80 000,00 грн., які зобов'язався повернути в строк до 29.06.2016 року, зобов'язання відповідачем не виконані, позика не повернута. В забезпечення виконання умов договору позики між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 29.03.2013 року, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку земельну ділянку площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для обслуговування будівель і споруд, номер запису про право власності:497176, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103. 01.04.2016 року позивач надіслала відповідачу вимогу про виконання порушеного зобов'язання, яку відповідач отримав 01.04.2016 року, однак вона залишена без задоволення.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві, зазначив, що в досудовому порядку вирішити питання про повернення суми позики або звернення стягнення на предмет іпотеки виявилося неможливим, послався на правову позицію, викладену в Постанові ВСУ № 6-124цс13 від 11.12.2013 року про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, але за участю його представника. Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечував, зазначив, що відповідачем дійсно були взяті в позику грошові кошти у позивача, таких позик було декілька, в тому числі на здійснення забудови та на купівлю автомобілю. Договір позики укладався саме для отримання грошей для забудову, відповідач ці кошти повернув, не повернув тільки кошти на купівлю автомобіля, які надавалися без оформлення договору, але жодних доказів в нього немає, оскільки в той час між сторонами були довірчі відносини.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно оцінивши досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача. судом встановлено наступне.

Відповідно до діючого законодавства, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і приписами ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З договору позики грошей, нотаріально посвідченого 29.03.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №346 вбачається, що позивач (Позикодавець за договором) передав у власність відповідача (позичальника за договором) 80 000,00 грн., що на дату підписання договору становить 10 000 доларів США 00 центів (п.1 договору). Сума позики має бути повернута в строк до 29.03.2016 року, її розмір розраховується як еквівалент визначеної в п.1 суми долара США згідно з курсом НБУ, що діятиме на день повернення (п.2 договору). Заявою, нотаріально посвідченою 29.03.2016 року, зареєстрованою в реєстрі за №345, ОСОБА_3 підтвердив факт отримання від ОСОБА_2 суми позики в розмірі 80 000,00 грн. до підписання договору.

Сторонами з метою належного виконання зобов'язання, що випливає з договору позики, укладений договір іпотеки, нотаріально посвідчений 29.03.2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 348, предметом іпотеки за договором є земельна ділянка площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, розташована за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103 (п. 1.2 договору), ринкова вартість предмету іпотеки становить 201304,00 грн (п. 1.4 договору), сторони погодились, що вартість предмету іпотеки складає 100 000,00 грн. (п. 1.5 договору). За умовами п. 3.3.1 договору позивач (Іпотекодержатель за договором) має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання Позичальником за договором позики. Розділом 6 договору визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №68, відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, розташована за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель і споруд.

Згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2013 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, розташована за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування будівель і споруд і споруд, номер запису про право власності: 497176, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103.

Згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 29.03.2013 року проведена державна реєстрація іпотеки за №500442, підстава виникнення: договір іпотеки, строк виконання основного зобов'язання: 29.03.2016 року, іпотеко держатель - ОСОБА_2, іпотекодавець - ОСОБА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103.

Згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 29.03.2013 року проведена реєстрація обтяження за №500224, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, обтяжував - ОСОБА_2, особа, майно якої обтяжується, - ОСОБА_3, відомості про предмет обтяження: земельна ділянка площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, розташована за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103.

01.04.2016 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога, яку відповідач отримав 01.04.2016 року, про що свідчить підпис на вимозі, з вимогою про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк з дня отримання вимоги, а саме, повернення боргу в сумі 80 000,00 грн. та попередженням, що у разі невиконання вимоги відбудеться звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів. Відповідно до вимог статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання зобов'язання. Згідно зі статтею 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на день розгляду справи відповідачем зобов'язання за договором позики не виконані, сума позики позивачу не повернута.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями ч. 3 зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

При цьому згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку ).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України. Крім того, в правовій позиції, викладеній в Постанові ВСУ від 11.12.2013 року № 6-124цс13, зазначено, що виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Посилання представника відповідача на той факт, що відповідач повернув кошти позивачу, судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що згідно з розділом 6 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя в один з наступних способів: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або самостійно на умовах цього договору та передбачено, що задоволення вимог зокрема здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором.

Враховуючи викладене та характер правовідносин між сторонами, факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за договором позики та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки розділом 6 договору іпотеки передбачене задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості в розмір 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. за договором позики грошей від 29.03.2013 року, нотаріально посвідченим 29.03.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №346 на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для обслуговування будівель і споруд, номер запису про право власності: 497176, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №68, шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для обслуговування будівель і споруд.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності на земельну ділянку площею 1577,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для обслуговування будівель і споруд, номер запису про право власності: 497176, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30935535103.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Коліуш Г.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.12.2017 року