Рішення

від 12.12.2017 по справі 902/1007/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2017 р. Справа № 902/1007/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом : фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ен.Логістик", код ЄДРПОУ 37489055 (23233, Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, Гніванське шосе, 2/2)

про стягнення 17563,59 грн.

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін не з'явились;

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ен.Логістик" про стягнення 17563,59 грн, з яких: 13000,00 грн основного боргу за договором перевезення вантажу № 7/14П від 24.04.2014р., 776,80 грн 3 % річних та 3786,79 грн втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 13.11.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1007/17 та призначено її до розгляду на 28.11.2017р.

Ухвалою суду від 28.11.2017р. розгляд справи відкладено на 12.12.2017р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами витребуваних судом доказів.

11.12.2017р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява №б/н від 08.12.2017р. про зменшення позовних вимог з додатком та супровідний лист від 11.12.2017р. з доданими до нього документами.

Розглянувши документи які надійшли від позивача на електронну адресу суду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідок від 11.12.2017р., складених відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказана заява та супровідний лист не містять електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що заява та супровідний лист позивача надіслані без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційними та не підлягають розгляду.

Позивач, відповідач правом участі в судовому засіданні 12.12.2017р. не скористалися, не зважаючи на те, що про його дату, час та місце повідомлялися належним чином ухвалою від 28.11.2017 р., яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адреси, які є ідентичними адресам місцезнаходження сторін зазначених у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців .

Докази вручення ухвал суду від 13.11.2017р. та від 28.11.217р., направлених відповідачу, станом на день судового засідання у суду відсутні, відносно чого суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 28.11.2017р., яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

При цьому суд констатує, що сторонами не подано клопотання, заяви в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 24.04.2014р. між ФОП ОСОБА_1 (за договором - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі. Ен. Логістик" (за договором - Замовник) укладено договір №7/14П перевезення вантажу, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що надаються Замовником для перевезення автомобільним транспортом Перевізника (або його субпідрядників) в міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Згідно із п. 2.2 договору конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору платежі за надані послуги згідно договору здійснюються шляхом банківського переказу згідно рахунку, виставленого перевізником; порядок оплати обумовлюється в разовій заявці, направленій перевізнику перед конкретним перевезенням; розрахунок за виконані перевезення проводиться протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

В абз. 4 розділу 10 договору, сторони погодили термін дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2014р. за правом пролонгування терміном на один рік при відсутності заперечень сторін отриманих за 30 календарних днів до закінчення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на умовах договору перевезення вантажу № 7/14П від 24.04.2014р. надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на підставі договорів-заявок з перевезення вантажу - води на палетах, вагою 20 т., за маршрутом м. Вінниця - м. Рівне (договір-заявка 04/03 від 02 березня 2016р., договір-заявка 07 /03 від 10 березня 2016р., договір-заявка 08/03 від 11 березня 2016р. договір-заявка 10/03 від 15 березня 2016р., договір-заявка 12/03 від 16 березня 2016р. та договір-заявка 16/03 від 24 березня 2016р.) по ціні 5000,00 грн з ПДВ за кожен рейс, а також надано послуги з, перевезення вантажу - води на палетах, вагою 20 т., за маршрутом м. Вінниця - м. Сарни (договір-заявка № 06/01 від 28.01.2016р., договір-заявка 05/03 від 02 березня 2016р., та договір-заявка 13/03 від 22 березня 2016р., по ціні 6000,00 грн за кожен рейс.

Наведене стверджується наявними в матеріалах справи обопільно підписаними заявками на перевезення вантажу та актами наданих послуг від 02 березня 2016 року за №ОУ-0000236, від 04 березня 2016 року за № ОУ-0000239, від 11 березня 2016 року за № ОУ-0000255, від 14 березня 2016 року за № ОУ-0000261, від 16 березня 2016 року за № ОУ-0000275, від 17 березня 2016 року за № ОУ-0000276, від 24 березня 2016 року за № ОУ-000031 О, від 25 березня 2016 року за № ОУ-0000311, які підписані та погоджені сторонами, на підставі яких замовник підтвердив відсутність претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) пов'язаних з перевезенням вантажу (води на палетах) за маршрутом м. Вінниця - м. Рівне, там. Вінниця - м. Сарни, та вартість наданих перевізником послуг з перевезення вантажів в сумі 48 100,00 грн.

В свою чергу Замовник здійснив часткову проплату за надані послуги, а саме:

- на підставі рахунку від 04 березня 2016 року за № СФ-00000058 сплатив на користь перевізника 24 квітня 2016р. грошову суму коштів як оплату за надання послуг з перевезення вантажу в розмірі 5000,00 грн (платіжне доручення № 1840 від 24.03.2016 р.);

- на підставі рахунку від 29 січня 2016 року за № СФ-00000022 сплатив на користь Перевізника 31 березня 2016 грошову суму коштів як оплату за надання послуг з перевезення вантажу в розмірі 6100,00 грн., що була не сплачена за минулий період - (платіжне доручення № 1853 від 31.03.2016р.);

- на підставі рахунку від 02 березня 2016 року за № СФ-00000057 сплатив на користь Перевізника 11 квітня 2016 грошову суму коштів як оплату за надання послуг з перевезення вантажу в розмірі 6000,00 грн. (платіжне доручення № 1873 від 11.04.2016р.);

- на підставі рахунку від 24 березня 2016 року за № СФ-00000024 сплатив на користь перевізника 14 червня 201 б грошову суму коштів як оплату за надання послуг з перевезення вантажу в розмірі 6000,00 грн (платіжне доручення № 1940 від 14.06.2016р.);

- на підставі рахунку від 25 березня 2016 року за № СФ-00000077 сплатив на користь перевізника 24 червня 2016 грошову суму коштів як оплату за надання послуг з перевезення вантажу в розмірі 5000,00 грн (платіжне доручення № 1956 від 24.06.2016р.),

- на підставі рахунку від 11 березня 2016 року за № СФ-00000066 (на суму 6000 грн) сплатив на користь Перевізника 08 серпня 2016 грошову суму коштів як оплату за надання послуг з перевезення вантажу в розмірі 2000,00 грн. згідно платіжного доручення №1999 від 08.08.2016р.

29 вересня 2016 року на адресу ТзОВ Джі.Ен.Аогістик було надіслано цінним листом претензію з вимогою здійснити погашення існуючої заборгованості за надані послуги з перевезення. Разом із вказаною вимогою відповідачу, серед іншого, також надіслано копії договору, товарно-транспортних накладних, заявок на перевезення вантажу, актів про надання послуг, що вбачається із долученого до справи опису вкладення у цінний лист.

В подальшому, після отримання претензії, 04.10.2016 року відповідно до платіжного доручення № 2060 від 04.10.2016р., 21.10.2016 року - платіжне доручення № 2081 від 21.10.2016р. та 11.11.2016 року - платіжне доручення № 2106 від 11.11.2016 р., замовник оплатив 5 000,00 грн, не зазначаючи при цьому рахунків та накладних, згідно яких здійснювалася оплата, в платіжних дорученнях зазначено лише згідно якого договору здійснено оплату. В зв'язку із цим дані платежі було зараховано в оплату залишку по рахунку № СФ-0000066 від 11.03.2016 року та частково на оплату рахунку № СФ-0000067 від 14.03.2016 року (хронологічно перші неоплачені рахунки).

- на підставі рахунку від 11 березня 2016 року за № СФ-00000066 (на суму 6000 грн) зараховано суму в розмірі 1000 грн згідно платіжного доручення №2060 від 04.10.2016р. та в розмірі 2000 грн згідно платіжного доручення № 2081 від 21.10.2016р.;

- на підставі рахунку від 14 березня 2016 року за № СФ-00000067 (на суму 5000 грн) оплату було частково проведено 21.10.2016 в розмірі 1000,00 грн. згідно платіжного доручення №2081 від 21.10.2016р., та 11.11.2016р. в розмірі 1000 грн згідно платіжного доручення №2106 від 11.11.2016р.

Більше проплат по рахунку від 14 березня 2016 року за № СФ-00000067 не надходило, у зв'язку з чим, прострочення виконання грошового зобов'язання по даному рахунку складає 3000 грн.

Окрім того, за заявкою № 10/03 від 15.03.2016р. (рахунок № СФ-0000071 від 16.03.2016р. на 5000 грн) та за заявкою № 12/03 від 16.03.2016р (рахунок № СФ-0000072 від 17.03.2016р. на суму 5000 грн) проплат від відповідача не надходило.

Таким чином, Замовник не виконав належним чином взяті на себе грошові зобов'язання щодо оплати за надання послуг з перевезення вантажів, в строки та в порядку передбаченому п. п. 5.4. Договору на перевезення та заявок, які є невід'ємними частинами даного договору, внаслідок чого в Замовника виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 13000,00 грн, а саме: за заявкою № 08/03 від 07 березня 2016 року (рахунок № СФ-0000067 від 14.03.2016р.) - 3000,00 грн., за заявкою № 10/03 від 15 березня 2016 року (рахунок №СФ-0000071 від 16.03.2016р.)- 5000,00 грн., за заявкою №12/03 від 16 березня 2016 року (рахунок № СФ-0000072 від 17.03.2016р.) - 5000,00 грн.

Непроведення відповідачем своєчасної оплати послуг з перевезення вантажу стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленим відповідно до законодавства.

У пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні зазначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п.11.1, 11.4, 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умовами п. 5.3. договору сторонами встановлено, що розрахунок за виконані перевезення проводиться протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялись на адресу відповідача оригінали документів 02.02.2016р., 11.03.2016р., 17.03.2016р., 24.03.2016р. та 06.04.2016р., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків, окрім того 29.09.2016р. відповідачу направлялась претензія щодо сплати боргу до якої, долучалися копії договору, заявок на перевезення вантажу, товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу, актів про надання послуг.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів відповідачем прострочено виконання взятого на себе зобов'язання за договором щодо оплати послуг з перевезення вантажу.

В той же час надання зазначених послуг позивачем підтверджується наявним у справі заявками на перевезення вантажу, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, які в силу п.п.11.1, 11.4, 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та приписів ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є належним доказом підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу.

А відтак, з огляду на вказане, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 13000,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 776,80 грн 3 % річних та 3786,79 грн втрат від інфляції, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем прострочено виконання взятого на себе зобов'язання за договором щодо оплати послуг з перевезення вантажу, у встановлений термін згідно п. 5.3 договору, то він відповідно з вимогами чинного законодавства є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При перевірці правильності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останнім не вірно визначено періоди прострочення грошового зобов'язання та відповідно не вірно здійснено розрахунок.

При здійсненні судом перерахунку 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" згідно визначених нижче періодів, загальна сума річних складає 755,25 грн та інфляційних втрат - 3504,52, згідно наведеного розрахунку:

1. Оригінали документів по договору-заявці №06/01 від 28.01.2016 року та рахунок від 29.01.2016 року № СФ-0000022 надіслано на адресу Замовника 02.02.2016 року, отримано (згідно Правил надання послуг поштового зв'язку) 09.02.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 23 лютого 2016 року включно.

Оплату було проведено 31 березня 2016 року - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання виникло за період з 24.02.2016р. по 30.03.2016р.

Сума 3% річних за вказаний період з суми боргу 6100 грн складає 18,00 грн.

Сума інфляційних втрат за вказаний період з суми боргу 6100 грн складає 61,00 грн.

2. Оригінали документів по договору-заявці № 05/03 від 02.03.2016 року та рахунок від 02.03.2016 року № СФ-0000057 надіслано на адресу замовника 11.03.2016 року, отримано 18.03.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 01 квітня 2016 року включно.

Оплату було проведено 11 квітня 2016 року - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання виникло за період з 02.04.2016р. по 10.04.2016р.

Сума 3% річних за вказаний період з суми боргу 6000 грн складає 4,5 грн.

Сума інфляційних втрат за вказаний період з суми боргу 6000 грн складає 0,00 грн.

3. Оригінали документів по договору-заявці № 04/03 від 02.03.2016 року та рахунок від 04.03.2016 року № СФ-0000058 надіслано на адресу Замовника 11.03.2016 року, отримано 18.03.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 01 квітня 2016 року включно.

Оплату було проведено 24 березня 2016 року - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання згідно даної заявки немає.

4. Оригінали документів по договору-заявці № 07/03 від 10.03.2016 року та рахунок від 11.03.2016 року №CФ-0000066 надіслано на адресу Замовника 17.03.2016 року, отримано 24.03.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 07 квітня 2016 року включно.

Оплату було частково проведено 08 серпня 2016 року в розмірі 2000,00 грн., - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 5 000,00 грн. становить - 122 календарних дні (за період з 08.04.2016р. по 07.08.2016р.), 04.10.2016р. було сплачено 1 000,00 грн. - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3000,00 грн. становить- 57 календарних дні (за період з 08.08.2016р. по 03.10.2016р.), 21 жовтня 2016 року було сплачено 2 000,00 грн. - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2 000,00 грн. становить- 16 календарних дні (за період з 04.10.2016р. по 20.10.2016р.).

Сума 3% річних за вказані періоди складає 66,56 грн.

Сума інфляційних втрат за вказані періоди складає 265,48 грн.

5. Оригінали документів по договору-заявці № 08/03 від 11.03.2016 року та рахунок від 14.03.2016 року № СФ-0000067 надіслано на адресу Замовника 17.03.2016 року, отримано 24.03.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 07 квітня 2016 року включно.

Оплату було частково проведено 21 жовтня 2016 року було сплачено 1 000,00 грн. - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 5 000,00 грн. становить - 196 календарних дні (за період з 08.04.2016р. по 20.10.2016р.), 11 листопада 2016 року було сплачено 1 000,00 грн. - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 4 000,00 грн. становить - 22 календарні дні (з 21.10.2016р. по 10.11.2017р.).

Жодних оплат по даному рахунку із 11 листопада 2016 року більше не надходило, в зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3000,00 грн. виникло за період з 11.11.2016р. по 17.10.2017р. (кінцева дата зазначена позивачем в розрахунку до даному до позовної заяви).

Сума 3% річних за вказані періоди складає 171,27 грн.

Сума інфляційних втрат за вказані періоди складає 825,68 грн.

6. Оригінали документів по договору-заявці № 10/03 від 15.03.2016 року та рахунок від 16.03.2016 року, № СФ-0000071 надіслано на адресу Замовника 24.03.2016- року, отримано 31.03.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 14 квітня 2016 року включно.

Жодних оплат по даному рахунку із 13 квітня 2016 року не надходило, в зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 5 000,00 грн. виникло за період з 15.04.2016р. по 17.10.2017р. (кінцева дата зазначена позивачем в розрахунку до даному до позовної заяви).

Сума 3% річних за вказаний період складає 226,15 грн.

Сума інфляційних втрат за вказаний період складає 1173,68 грн.

7. Оригінали документів по договору-заявці № 12/03 від 16.03.2016 року та рахунок від 17.03.2016 року № СФ-0000072 надіслано на адресу Замовника 24.03.2016 року, отримано 31.03.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 14 квітня 2016 року включно.

Жодних оплат по даному рахунку із 13 квітня 2016 року не надходило, в зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 5 000,00 грн. виникло за період з 15.04.2016р. по 17.10.2017р. (кінцева дата зазначена позивачем в розрахунку до даному до позовної заяви).

Сума 3% річних за вказаний період складає 226,15 грн.

Сума інфляційних втрат за вказаний період складає 1173,68 грн.

8. Оригінали документів по договору-заявці № 13/03 від 22.03.2016 року та рахунок від 24.03.2016 року № СФ-0000024 надіслано на адресу Замовника 06.04.2016 року, отримано 31.04.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 27 квітня 2016 року включно.

Оплату було проведено 14 червня 2016 року - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання виникло за період з 28.04.2016р. по 13.06.2016р.

Сума 3% річних за вказаний період складає 19,26 грн.

Сума інфляційних втрат за вказаний період складає 5,00 грн.

9. Оригінали документів по договору-заявці № 16/03 від 24.03.2016 року та рахунок від 25.03.2016 року № СФ-0000077 надіслано на адресу Замовника 06.04.2016 року, отримано 13.04.2016 року, таким чином оплата повинна була бути проведена до 27 квітня 2016 року включно.

Оплату було проведено 24 червня 2016 року - таким чином прострочення виконання грошового зобов'язання виникло за період з 28.04.2016р. по 23.06.2016р.

Сума 3% річних за вказаний період складає 23,36 грн.

Сума інфляційних втрат за вказаний період складає 0,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 776,80 грн 3% річних, враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 755,25 грн, а в решті суми - 21,55 грн слід відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення 3786,79 грн інфляційних втрат, враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 3504,52 грн, а в решті суми - 282,27 грн слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимоги про стягнення 5000 грн витрат на послуги адвоката, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 03.07.2017р. між адвокатським об'єднанням "Скорпіон", в особі голови об'єднання Давидюка М.М. та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг № 03/07, відповідно до якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги у спорі, що виник із Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі.Ен.Логістик". З цією метою здійснити вивчення та аналіз документів; підготувати аналіз документів, позовну заяву з розрахунком позовних вимог та вчини інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу. В п.п. 3.1. цього договору сторонами погоджено вартість послуг, яка становить 5000,00 грн.

Також до суду надано акт про виконання договору № 03/07 від 03.07.2017р., рахунок від 28.08.2017р., платіжне доручення № 2757 від 29.08.2017р., ордер про надання правової допомоги №142 від 27.11.2017р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 662 від 16.06.2009р.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними та підлягають до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

12.12.2017р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ен.Логістик", код ЄДРПОУ 37489055 (23233, Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, Гніванське шосе, 2/2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) 13000,00 грн основного боргу, 755,25 грн 3 % річних та 3504,52 грн втрат від інфляції, 1572,32 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4913,51 грн витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 21,55 грн 3% річних та 282,27 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу (23233, Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, Гніванське шосе, 2/2)