Рішення

від 13.12.2017 по справі 904/9104/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2017 Справа № 904/9104/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ"

до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації

про стягнення коштів 89 209,02 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - не з'явився

Відповідача - ОСОБА_1, дов. № 2223 від 18.09.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив стягнути з Відповідача 89 209,02 грн. боргу за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян.

Відповідач, визнає наявність боргу перед Позивачем на суму 85 436,24 грн., мотивуючи тим, що пільги Позивачем надавались громадянам, померлим раніше, або громадянам, які не мають права на пільгу на послуги зв'язку, що встановлено перевіркою управління та зазначено в протоколах "Про результати проведеної перевірки ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" Дніпропетровська філія з питань законності надання пільг населенню на послуги зв'язку. Однак, на думку Відповідача, звернення Позивачем з позовом до господарського суду, з посиланням на ГПК України, який передбачає вирішення спорів, що виникають при укладенні господарських договорів, за правилами господарського судочинства, є порушенням предметної підсудності, так як спір не поширюється на юрисдикцію господарського суду, оскільки відносини між сторонами виникли без укладення договору та на підставі адміністративних правовідносин за низкою ознак, тому спір слід вирішувати за правилами КАС України, а провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК.

Від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до 85 824,61 грн., у зв'язку із підписанням акту звіряння взаємних розрахунків від 01.11.17., відповідно до якого виявлені розбіжності щодо суми нарахованої заборгованості.

Від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи акту звіряння взаємних розрахунків від 01.11.17р., відповідно до якого борг становить 85 436,24 грн. Причиною розбіжностей є надання кінцевого розрахунку Позивачем за фактично надані послуги після 01 числа місяця наступного за звітним.

Позивач у судове засідання не з'явився. Подав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у матеріалах справи документами.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статутом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі Позивач) передбачено, що предметом його діяльності є надання телекомунікаційних послуг, у тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

За даними Позивача, у період з січня по грудень 2016р. Позивач надавав телекомунікаційні послуги споживачам, у тому числі, фізичним особам, які мають визначені законодавством пільги на їх оплату і проживають у м. Верхньодніпровську на загальну суму 89 209,02 грн.:

- у січні 2016 року - на суму 8 837,54 грн.;

- у лютому 2016 року - на суму 8 292,11 грн.;

- у березні 2016 року - на суму 8 179,61 грн.;

- у квітні 2016 року - на суму 7 601,54 грн.;

- у травні 2016 року - на суму 7 529,48 грн.;

- у червні 2016 року - на суму 7 462,02 грн.;

- у липні 2016 року - на суму 7 349,14 грн.;

- у серпні 2016 року - на суму 7 203,35 грн.;

- у вересні 2016 року - на суму 6 344,62 грн.;

- у жовтні 2016 року - на суму 6 662,23 грн.;

- у листопаді 2016 року - на суму 6 687,72 грн.;

- у грудні 2016 року - на суму 7 059,66 грн.

Переліки споживачів-пільгових категорій за видами пільг складалися Позивачем за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкцією "Про порядок її заповнення", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.10.2007р. №1172/14439, а також направлялись в електронному вигляді Відповідачеві й прийняті останнім без зауважень. Однак, відповідні звернення Позивача Відповідач залишив без задоволення, з посиланням на відсутність бюджетних призначень на 2016р. на проведення відшкодування пільг за послуги зв'язку. До матеріалів справи додано копії таких переліків.

Факт надання Позивачем телекомунікаційних послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення, які користуються пільгами, підтверджується доданими до матеріалів справи Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень-грудень 2016р. і не заперечується Відповідачем.

Також Позивач направляв Відповідачеві акти звіряння взаємних розрахунків та листи, щодо проведення звірки інформації, акти розбіжностей, відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.

Відповідач повернув розрахунки Позивачеві без виконання листами від 26.04.16р. №1700 за січень-березень 2016р., від 25.08.17р. №3051 за січень-липень 2016р. та відмовив у відшкодуванні пільг у зв'язку з відсутністю у 2016р. державного фінансування, що підтверджується листами Відповідача №2411 від 21.06.16р. та №4370 від 22.12.16р.

18.08.17р. Позивач направив Відповідачеві вимогу № 120000-6140-1159 від 17.08.17р. про відшкодування витрат Позивача, понесених при наданні телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Однак, за даними Позивача, Відповідач не задовольнив вимог Позивача.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.12р. № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі Порядок), вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 Постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно з п. 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, відповідно до підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст.89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, які здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною вище правовою нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільгові послуги зв'язку окремим категоріям громадян.

Частиною 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності .

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтею 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги .

Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи Відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень . Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 22.03.17р. у справі № 905/2358/16 та від 15.05.12р. у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.17р. у справі № 927/1039/16, від 08.08.1р.7 у справі №910/599/17, від 05.09.1р.7 у справі №908/3196/16, від 26.09.17р. у справі №921/19/17-г/14.

Згідно зі ст. 17 КАВ України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори…

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач надав суду копію акту звіряння взаємних розрахунків від 01.11.17р., підписаний сторонами, з урахуванням змін мешканців пільгової категорії, зареєстрованих у м. Верхньодніпровську, відповідно до якого сума боргу за січень-грудень 2016р. становить 85 436,24 грн. Причиною розбіжності, відповідно до даного акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.17р. є надання кінцевого розрахунку Позивачем за фактично надані послуги після 1 (першого) числа місяця наступного за звітним.

Перерахунком суду підтверджено розрахунки Відповідача щодо боргу з компенсації витрат за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян у розмірі 85 436,24 грн.

При цьому, суд не приймає заперечення Відповідача про непідвідомчість господарському суду даного спору, оскільки відносини між сторонами виникли саме з господарського спору (компенсації за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян), а не пов'язаних з виконанням Відповідачем владних управлінських функцій.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 85 436,24 грн.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, 51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, площа Щербицького, буд.5 (код 03192261) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 01601, м. Київ, бул. ОСОБА_2, буд. 18 (код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 49600, м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26 (код 25543196) 85 436,24 грн. - компенсації, 1 592,76 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 18.12.2017

Суддя С. Г. Юзіков