Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/18559/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/18559/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації"

про стягнення 239 445,58 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Негайченко В.С., доручення №б/н від 02.10.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕКО" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" про стягнення 239 445,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18559/17 та призначено розгляд на 13.11.2017.

В судове засідання 13.11.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 13.11.2017 відкладено розгляд справи на 04.12.2017.

В судове засідання 04.12.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 04.12.2017 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

01.06.2015 між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ РАДІОТЕЛЕКОМУШКАЦІЇ", як замовником та ТОВ „СВЕКО", як виконавцем було укладено Договір №1/06/15 на надання комплексу робіт/послуг по підтримці температурного режиму, технічному обслуговуванню, ремонту, переносу та встановленню систем кондиціонування повітря у приміщеннях базових станцій (БС) та технічних центрів ПрАТ МТС Україна та технічному обслуговуванню БС ПрАТ МТС Україна в Одеській області (далі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець за плату зобов'язується виконувати роботи/надавати послуги по підтримці температурного режиму на всіх об'єктах ТОВ "УКРАЇНСЬКІ РАДІОТЕЛЕКОМУШКАЦІЇ", а саме в приміщеннях базових станцій мобільного зв'язку та в приміщеннях технічних центрів, які знаходяться в експлуатації в Одеській області ПрАТ МТС Україна . Повний перелік робіт, що виконуються Позивачем на умовах Договору наведений в п. 2.1 та 2.2. Договору.

У відповідності до п. 6.1 Договору, виконані роботи приймаються відповідачем шляхом підписання сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п. 6.2 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач зазначив, що протягом 2015-2017 років ач на умовах Договору регулярно та належним чином виконував певні обсяги робіт. Всі роботи, виконані позивачем на умовах Договору, було належним чином прийнято відповідачем, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаними повноважними представниками сторін. Протягом терміну дії Договору, відповідачем постійно порушувались строки оплати, встановлені п. 6.2 Договору, а деякі з виконаних позивачем робіт так і залишилися неоплаченими станом на день слухання справи, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 180765,26 грн.

Відповідач не надав ніяких доказів, які б спростовували зазначене позивачем.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Враховуючи вище зазначене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 180765,26 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 32686,98грн, інфляційні втрати в розмірі20809,34 грн., 3% річних в розмірі 5184 грн.

Відповідно до п. 8.5 Договору сторони погодили, що за порушення строків уплати сум, що належать оплаті замовником виконавцю на виконання даного Договору, замовник за кожен день прострочки сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 32686,98 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховує наявний розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, а оскілки відповідач не подав свій контррозрахунок у суду відсутні підстави відхиляти вимоги позивача про стягнення з відповідача 5184 грн. - 3% річних та 20809,34 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Українські радіо телекомунікації (03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10, оф. 408, ідентифікаційний номер 25642053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВЕКО (65029, м. Одеса, вул.. Дворянська, 30, кВ. 3, ідентифікаційний номер 32234626) основну заборгованість у розмірі 180765 (сто вісімдесят тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 26 коп., інфляційні втрати в розмірі 20809 (двадцять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 34 коп., пеню в розмірі 32686 (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 98 коп., 3 % річних в розмірі 5184 (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн., судовий збір у розмірі 3595 (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2017.

Суддя Мельник В.І.