Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/19963/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/19963/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерторгмаш

про стягнення 969,63 грн.

Суддя Трофименко Т. Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Новохатько В.В. за довіреністю № 011.11-19 від 23.10.17 р.;

Від відповідача: Романчук О.С. за довіреністю № б/н від 08.12.17 р.;

Вільний слухач: Мільчаков О.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерторгмаш (далі - відповідач) про стягнення пені у розмірі 896, 18 грн. та 73, 45 грн. трьох відсотків річних, що разом складає 969, 63 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № ЗАлК-Д-2016-239 від 12.09.2016 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної сплати відвантаженої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 порушено провадження по справі № 910/19963/17 та призначено до розгляду на 11.12.2017.

У судове засідання 11.12.2017 представники сторін з'явилися та надали усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у даному засіданні подав заяву про визнання позовних вимог в якій зазначив про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерторгмаш на користь Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат пені у розмірі 896, 18 грн. та 73, 45 грн. трьох відсотків річних, що разом складає 969, 63 грн. є законними та обґрунтованими, адже ним було порушено триденний строк оплати вартості відвантаженої продукції.

Разом з тим, представник відповідача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача підтримав подану заяву про визнання позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 12.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерторгмаш (далі - покупець) було укладено договір № ЗАлК-Д-2016-239 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металобрухт виду лома конструктивного від комплекту металевих електролізних ван (надалі іменується продукція ), а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладених у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.1).

Ціна на продукцію встановлюється сторонами в специфікаціях до даного договору, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1). Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором та складає 20 130 120, 00 грн. (п. 2.2).

Оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахування 100% її вартості протягом 3 (трьох) днів з моменту відвантаження товару та оформлення видаткової накладної, на підставі наданого постачальником рахунку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.4).

Порядок приймання-передачі товару за якістю, кількістю здійснюється одночасно з підписанням сторонами видаткової накладної в момент передачі товару (п. 5.1).

У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами умов даного договору, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 10.1).

Як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором поставки № ЗАлК-Д-2016-239 від 12.09.2016 перед відповідачем було виконано у повному обсязі, про що не заперечую відповідач.

Позивач зазначає, що покупцем було порушено триденний строк оплати вартості продукції з моменту відвантаження товару за наступними видатковими накладними:

№ Z -00000956 від 17.12.2016 на суму 38 938, 50 грн.

№ Z -00000985 від 17.12.2016 на суму 29 857, 50 грн.

№ Z -00000957 від 17.12.2016 на суму 36 911, 25 грн.

№ Z -00000958 від 17.12.2016 на суму 30 516, 75 грн.

№ Z -00000959 від 17.12.2016 на суму 36 954, 00 грн.

№ Z -00000960 від 17.12.2016 на суму 27 738, 00 грн.

№ Z -00000961 від 17.12.2016 на суму 62 797, 50 грн.

№ Z -00000971 від 17.12.2016 на суму 31 005, 00 грн.

№ Z -00000987 від 22.12.2016 на суму 51 570, 00 грн.

№ Z -00000998 від 22.12.2016 на суму 27 607, 50 грн.

№ Z -00000999 від 22.12.2016 на суму 33 930, 00 грн.

№ Z -00001009 від 22.12.2016 на суму 40 252, 50 грн.

Як стверджує відповідач, свої зобов'язання щодо оплати вартості продукції, поставленої Публічним акціонерним товариством Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат ним було виконано у повному обсязі, що не заперечується позивачем.

Порушення строку оплати відвантаженого товару стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього пені у розмірі 896, 18 грн. та 73, 45 грн. трьох відсотків річних, що разом складає 969, 63 грн. за договором поставки № ЗАлК-Д-2016-239 від 12.09.2016 за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної сплати поставленої продукції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем відповідно до видаткових накладних № Z -00000956 від 17.12.2016, № Z -00000985 від 17.12.2016, № Z -00000957 від 17.12.2016, № Z -00000958 від 17.12.2016, № Z -00000959 від 17.12.2016, № Z -00000960 від 17.12.2016, № Z -00000961 від 17.12.2016, № Z -00000971 від 17.12.2016, № Z -00000987 від 22.12.2016, № Z -00000998 від 22.12.2016, № Z -00000999 від 22.12.2016, № Z -00001009 від 22.12.2016 було відвантажено товар Товариству з обмеженою відповідальністю Інтерторгмаш .

Відповідно до п. 2.4 договору, оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахування 100% її вартості протягом 3 (трьох) днів з моменту відвантаження товару та оформлення видаткової накладної, на підставі наданого постачальником рахунку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Проте, в порушення вимог договору, відповідачем було прострочено оплату відвантаженої продукції на 1 день, що підтверджується матеріалами справи та поданою заявою відповідача про визнання позовних вимог.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами умов даного договору, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 896, 18 грн. та 73, 45 грн. трьох відсотків річних, що разом складає 969, 63 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.1 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача.

Крім того, приписами п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату відвантаженої продукції та визнано його арифметично вірним. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 896, 18 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення 3 % річних та визнано його арифметично невірним. Оскільки у відповідності до положень ст. 83 ГПК України суд при винесенні рішення позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % підлягають задоволенню у розмірі 73, 45 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Заява відповідача про визнання позову підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерторгмаш Бабіном Ю. О.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" .

Враховуючи доводи, наведені у заяві про визнання позову, а також те, що заява про визнання позову відповідає вимогам ст.78 Господарського процесуального кодексу України , підписана уповноваженою особою та з огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерторгмаш (04050, м. Київ, пров. Косогірний, буд. 4, кім. 18, код ЄДРПОУ 39287255) на користь Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) 73, 45 (сімдесят три ) грн. 45 коп. трьох відсотків річних, 896, 18 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 18 коп. та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.