Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/14927/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/14927/17

За позовомПриватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" простягнення 1 350 927,23 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Голеня С.О. - представник від відповідача Лесковець В.П. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" 1350927,23 грн, з яких: 947714,94 грн - основний борг за договором №604199/75 від 26.12.2016 на приймання і захоронення відходів (тонни), 135035,17 грн - пеня, 15318,75 грн - 3% річних, 63315,39 грн - інфляційні втрати, 189542,98 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором №604199/75 на приймання і захоронення відходів (тонни) від 26.12.2016 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних, інфляційні втрати та штраф.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, проти позову не заперечив, наявність станом на дату подання позову основної заборгованості перед позивачем у розмірі 947714,94 грн визнав.

В судовому засіданні 12.12.2017 представники сторін повідомили суду про часткову сплату відповідачем суми основного боргу та надали відповідні документи.

Також в судовому засіданні 12.12.2017 представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу до 5%.

Рішення прийняте 12.12.2017, оскільки в судових засіданнях 19.10.2017 та 23.11.2017 оголошувались перерви.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

26.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" (приймальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтік" (замовник, відповідач) підписано договір №604199/75 на приймання і захоронення відходів (тонни) (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору приймальник зобов'язується надати послуги з прийому, зберігання, розміщення та захоронення твердих відходів (далі - відходи) замовника (далі - послуги), а замовник зобов'язується здійснювати оплату послуг приймальника на умовах даного Договору.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків за послуги - до повного їх здійснення (п. 9.1 Договору).

Станом на день укладення Договору тариф на приймання і захоронення відходів становить: за тону 106,32 грн з ПДВ, за 1 м.куб. 17,72 грн з ПДВ (п. 4.1 Договору).

У п. 3.2 Договору сторонами погоджено плановий обсяг відходів для приймання і захоронення.

Згідно з п. 3.4 Договору оформлення сторонами наданих послуг здійснюється актами здачі-приймання наданих послуг, в яких вказується фактична вартість наданих приймальником послуг - в гривнях, а також фактичний обсяг прийнятих у замовника відходів - у тонах.

Відповідно до п. 4.4 Договору замовник зобов'язаний здійснювати 100% попередню оплату послуг до 25 числа поточного місяця за послуги, які будуть надаватись в наступному місяці. На вимогу замовника приймальник надає йому рахунок на оплату, який замовник зобов'язаний повністю оплатити протягом 3 робочих днів від дня отримання рахунку.

На виконання Договору з січня по червень 2017 року позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на суму 1164364,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт №Кт-0000584 від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 296649,78 грн;

- акт №Кт-0001196 від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 282475,19 грн;

- акт №Кт-0001728 від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 264574,30 грн;

- акт №Кт-0002320 від 30.04.2017 за квітень 2017 року на суму 106460,98 грн;

- акт №Кт-0002872 від 31.03.2017 за травень 2017 року на суму 85543,12 грн;

- акт №Кт-0003695 від 30.06.2017 за червень 2017 року на суму 128661,35 грн.

Вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень, акти претензій стосовно наданих послуг не складались, іншого відповідачем не доведено.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме, надав відповідачу послуги за Договором №604199/75 від 26.12.2016 у період з січня 2017 року по червень 2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач зобов'язання з оплати отриманих послуг за вказаний період виконав не в повному обсязі, згідно матеріалів справи заборгованість відповідача за Договором за період з січня 2017 року по червень 2017 року станом на час звернення до суду з даним позовом становила 947414,94 грн.

В судовому засіданні 12.12.2017 позивачем подано до суду довідку щодо сплати основного боргу, в якій позивач повідомляє, що після подачі позовної заяви до суду відповідач частково погасив заборгованість, на підтвердження чого надав картку рахунку: 361.

Відповідачем також надано суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень за період з 25.09.2017 по 30.11.2017 та листа №1-08/12 від 08.12.2017 про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях №№3814, 3815 від 30.10.2017 та №4283 від 30.11.2017, якими підтверджується сплата відповідачем заборгованості за Договором №604199/75 від 26.12.2016 у загальному розмірі 947242,69 грн. Позивачем в судовому засіданні підтверджено сплату відповідачем вказаної суми заборгованості.

Таким чином, станом на момент вирішення спору заборгованість у розмірі 947242,69 грн за надані послуги за Договором за період з січня 2017 року по червень 2017 року у відповідача відсутня.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 947242,69 грн за надані послуги підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Решту суми боргу в розмірі 472,25 грн за надані послуги відповідач не сплатив, наведеного позивачем розрахунку не спростував, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

За порушення строків оплати послуг позивач нарахував пеню у розмірі 135035,17 грн та штраф у розмірі 189542,98 грн, які також просить стягнути з відповідача.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору в разі порушення замовником строків оплати послуг, передбачених розділом 4 Договору, внаслідок чого виникла заборгованість, замовник сплачує приймальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу. А за прострочення платежу понад 30 днів замовник додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує приймальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені за різні порушення зобов'язань не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та постанові Вищого господарського суду України 05.07.2016 у справі №905/1861/15.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 135035,17 грн та штрафу в розмірі 189542,98 грн є правомірними.

В судовому засіданні 12.12.2017 представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу до 5%, а саме присудити до стягнення пеню у розмірі 6751,76 грн та штраф у розмірі 9477,15 грн.

Клопотання мотивовано тим, що захоронення відходів здійснювалось не для власних потреб відповідача з ціллю збагачення, а виключно для задоволення соціальних та комунальних потреб населення міста Києва та недопущення забруднення столиці України. В свою чергу, дана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань населенням міста, житлово-експлуатаційними компаніями та бюджетними організаціями по оплаті послуг за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які входять до тарифу житлово-комунальні послуги. Також відповідач просить врахувати, що станом на даний час основна заборгованість перед позивачем погашена.

Позивач проти вказаного клопотання заперечує.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Враховуючи доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення штрафних санкцій, сплату відповідачем суми основної заборгованості, а також вимоги позивача про стягнення окрім пені і штрафу також й 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 80634,14 грн, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені до 5% та розмір штрафу до 5%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6751,76грн та штраф у розмірі 9477,15 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15318,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 63315,39 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також є правомірними і підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а також зважаючи на те, що відповідач сплатив частину суми основного боргу після звернення позивача до суду з позовом, тому судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, ідентифікаційний код 23245193) на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, просп. Правди, 85, ідентифікаційний код 02772037) основний борг у розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) грн 25 коп., пеню розмірі 6751 (шість тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн 76 коп., штраф у розмірі 9477 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 15318 (п'ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 63315 (шістдесят три тисячі триста п'ятнадцять) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 20263 (двадцять тисяч двісті шістдесят три) грн 91 коп.

3. Провадження у справі № 910/14927/17 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" суми основного боргу у розмірі 947242,69 грн припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.12.2017

Суддя Ю.М. Смирнова