Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/18796/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 Справа №910/18796/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний

центр

До Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Продакт

про стягнення 11 872,09 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача : Пуляєва Ю.Д. - по дов. №32 від 10.05.2017р.

від відповідача: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Продакт" про стягнення 11 872,09 грн. за неналежне виконання умов договору про надання комунальних послуг на приміщення та утримання прибудинкової території від 20.01.2016 № 951/01/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 порушено провадження у справі № 910/18796/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2017, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представники відповідача у судове засідання 29.11.2017 не з`явились; про причини неявки повноважного представника суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2017 заявив клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача: 15 081,03 грн. основної заборгованості; 1 514,11 грн. втрат від інфляції та 373,54 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказане клопотання про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам статті 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку із неявкою представників відповідача у судове засідання та необхідністю витребування доказів, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 13.12.2017р.

В судове засідання призначене на 13.12.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та заяву про розстрочку виконання рішення.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Від представника відповідача жодних клопотань та заяв на час судового засідання до суду не надійшло, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи направлялась на адресу відповідача, що визначена а матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 13.12.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю Роял Продакт (надалі відповідач) належить на праві власності нежиле приміщення з №1 по №10,І,ІІ,ІІІ (група приміщень №105),загальною площею 190,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 37/19, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Правління забудовника ПАТ ХК Київміськбуд Товариство з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр (надалі позивач) визначено обслуговуючою організацією житлового будинку №37/10 по вул.. Донецькій в місті Києві (протокол №29 від 15.08.2012р.) та передано на обслуговування та експлуатацію згідно акту приймання - передачі.

20.01.2016р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №951/0116 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно п.1.1 договору позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території по нежитловому приміщенню №105 по вул. Донецька, 37/19 в м. Києві, загальною площею 190,6 кв.м.

Відповідач відшкодовує позивачу варіть спожитих комунальних послуг, а саме водопостачання нежитлового приміщення №105 по вул. Донецька, 37/19 в м. Києві, загальною площею 190,6 кв.м. (п..1.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач сплачує вартість наданих послуг, до яких входить плата за вивіз твердих побутових відходів, згідно розрахунку, який є невід ємним додатком №1 до договору.

Оплата послуг з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційних послуг) здійснюється щомісячно не пізніше 3 числа поточного місяця в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% передоплати обумовленої додатком №1. За перший місяць надання послуг передоплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача, протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору.

В п. 2.2.1 договору сторони передбачили обов язок відповідача сплачувати за надані послуги не пізніше трьох днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 3 числа наступного місяця, незалежно від наслідків фінансових результатів своєї господарської діяльності. Отримати рахунок у позивача є обов язком відповідача, не своєчасне отримання рахунку не-звільняє відповідача від зобов зання своєчасної оплати.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору №951/01/16 від 20.01.2016р. не сплатив позивачу вартість наданих послуг в сумі 15 081 грн. 03 коп. за період з лютого 2016року по жовтень 2017 року включно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року №1875-ІУ, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що залежно від функціонування призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, : вслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з утримання г ; линком, спорудою або групою будинків (балансоутримання укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, г ; линків, споруд, (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 частиною 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено зобов'язання споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Внаслідок укладення Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна №951/01/16 від 20.01.2016р. між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт надання послуг по Договору за період з лютого 2016 року по 31.10.2017р. на суму 15 081,03 грн. підтверджується матеріалами справи .

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 15 081,03 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 373,54 грн. 3% річних, 1514,11 грн. інфляційного збільшення суми боргу суд повідомляє наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про обґрунтованість останніх в частині стягнення 373,54 грн. 3% річних, та 1514,11грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Продакт (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 18-Б, код ЄДРПОУ 39415032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 15, код ЄДРПОУ 36844047 ) 15 081 грн. 03 коп. - основного боргу, 1514 грн. 11 коп. - інфляційних, 373 грн. 54 коп. - 3% річних та 1600 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.