Рішення

від 14.12.2017 по справі 916/2723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 916/2723/16 За позовом: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Sealord Projects SA

про стягнення 6 550 472,15 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс»

до Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ»

про визнання недійсним договору

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1.

до відповідачів: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» , Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс»

про визнання недійсним договору

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Позивача: ОСОБА_2, довіреність № 101 від 15.08.17 р., ОСОБА_3, згідно довіреності № 125 від 28.09.17 р., ОСОБА_4, згідно довіреності № 144 від 19.10.17 р.

Відповідача: ОСОБА_5, згідно довіреності від 18.10.17 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України - ОСОБА_4, згідно довіреності від 22.11.17 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП „АМПУ» в особі Іллічівськом філії ДП „АМПУ» : ОСОБА_6, згідно довіреності № 3098 від 24.05.17 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Sealord Projects SA - не з'явився

Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 - не з'явився

В судовому засіданні 14.12.17 р. приймали участь представники:

Позивача: ОСОБА_2, довіреність № 101 від 15.08.17 р., ОСОБА_3, згідно довіреності № 125 від 28.09.17 р., ОСОБА_4, згідно довіреності № 144 від 19.10.17 р.

Відповідача: ОСОБА_5, згідно довіреності від 18.10.17 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України - ОСОБА_4, згідно довіреності від 22.11.17 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Sealord Projects SA - не з'явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП „АМПУ» в особі Іллічівськом філії ДП „АМПУ» - не з'явився

Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 - не з'явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Транс-Сервис» на користь ДП „ІМТП» 6 550 472,15грн., де 6 152 135,86 грн. основний борг, 366 860,25 грн. пені, 31 476,04 грн. три проценти річних;

за зустрічним позовом: про визнання недійсним договору від №1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт» від 03.06.14 р., укладеного між ДП „Іллічівський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс» ;

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: про визнання недійсним договору від 1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт» від 03.06.14 р., укладеного між ДП „Іллічівський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс» .

Постановою ВГСУ від 30.05.17 р. касаційну скаргу ДП „МТП „Чорноморськ» задоволено частково, рішення ГСОО від 05.12.16 р. та постанову ОАГС від 07.03.17 р. скасовано у частині зустрічних позовних вимог, в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволені зустрічного позову відмовлено, у частині первісного позову справу направлено на новий розгляд до ГСОО.

Ухвалою від 14.06.17 р. суддею Малярчук І.А. було прийнято до свого розгляду справу №916/2723/16 в частині первісного позову ДП „МТП „Чорноморськ» до ТОВ „Транс-Сервіс» про стягнення 6 550 472,15 грн.

Так, на виконання вимог ВГСУ, викладених у постанові від 30.05.17 р. господарський суд зобов'язував сторін надати - позивача: пояснення з врахуванням постанови ВГСУ від 30.05.17р.; оригінали доданих до позову документів; установчі документи; обгрунтований розрахунок позовних вимог; докази перебування території/обладнання, на яких відповідач здійснив оброблення вантажу у спірний період на балансі або на праві іншого користування ДП „МТП „Чорноморськ» ; відповідача: пояснення з врахуванням постанови ВГСУ від 30.05.17 р.; пояснення, обґрунтування розбіжностей між сукупною вагою вантажу, вказаного у коносаментах від 13.05.16 р. та вагою вантажу, зазначеного в акті пайової участі від 31.05.16 р.; оригінали доданих до відзиву документів; документи, що підтверджують загальну кількість обробленого в порту вантажу за травень-липень 2016 р.; докази сплати суми пайової участі у травні- липні 2016 р.; установчі документи.

Ухвалою від 13.07.17 р. суд за власною ініціативою залучив до розгляду справи Sealord Projects SA як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 24.07.17 р. судом було прийнято до спільного розгляду з первісним зустрічний позов ТОВ „Транс-Сервіс» до ДП „МТП „Чорноморськ» про визнання недійсним договору.

Ухвалою від 23.08.17 р. судом було прийнято до спільного розгляду з первісним позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до ДП „МТП „Чорноморськ» про визнання недійсним з моменту укладення договір про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП „Іллічівський МТП» № 1-П від 03.06.14 р.

Ухвалою від 19.10.17 р. судом залучено до розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 в якості іншого відповідача ТОВ „Транс-Сервіс» .

Ухвалою від 12.12.17 р. судом було залучено до розгляду справи як тертю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП „АМПУ» в особі Іллічівської філії ДП „АМПУ» .

В ході розгляду судом справи позивач на заявлених позовних вимогах наполягав, подав письмові пояснення від 10.07.17 р. за вх.№ 14966/17, від 28.11.17 р. за вх.№ 25371/17 з врахуванням яких обґрунтовує заявлений позов тим, що умовами договору передбачено ціну договору, розраховану за формулою наведеною в п.2.1. договору, яку ТОВ „Транс-Сервіс» зобов'язаний сплатити порту щомісячно, за результатами роботи за попередній (звітний) місяць, не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним. Саме на виконання договору від 03.06.14 р. відповідачем були подані порту акти пайової участі від 31.05.16 р. за період з 01.05.16 р. по 31.05.16 р., від 30.06.16 р. за період з 01.06.16 р. по 30.06.16 р., від 31.07.16 р. за період з 01.07.16 р. по 31.07.16 р. Акт від 31.05.16 р. на суму 3 078 318,97 грн. був підписаний портом із зауваженнями в частині визначення кількості вантажу та грошової суми по т/х „FORTIUS» так як коносаменти від 13.05.16 р. містять посилання на перевантаження вантажу в загальній кількості 299 615,00 кг., тоді як за актом пайової участі від 31.05.16 р., ТОВ „Транс-Сервіс» була зазначена кількість вантажу по т/х „FORTIUS» в розмірі 93 220,00 кг. У зв'язку з цим портом було направлено відповідачу акт пайової участі № 2 від 31.05.16 р. на суму 4 072,07 грн., що є різницею у кількості вантажу т/х „FORTIUS» , однак цей акт не був підписаний відповідачем. Акти пайової участі від 30.06.16 р., від 31.07.16 р. відповідно були підписані із боку порту із зауваженнями щодо суми різниці перевантаженого вантажу в травні.

При цьому, позивач з посланням на ЗУ „Про морські порти України» зазначає, що ІФ ДП „АМПУ» не є портовим оператором в розумінні даного закону, не зареєстрований в Реєстрі портових операторів, тому не могло здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи по перевантаженню вантажів з т/х „FORTIUS» .

Фактично, на думку позивача, відповідач визнає заборгованість перед ДП „ІМТП» в розмірі 6 148 063,79грн., спірною є заборгованість в сумі 4 072,07 грн., яку ТОВ „Транс-Сервіс» згідно умов договору та п.1 актів пайової участі зобов'язується провести не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі чого позивачем і були виставлені відповідачу рахунки від 23.06.16 р. № Пр/6 361Р на суму 3 078 318,97 грн., від 23.06.16 р. №Пр/6 569 на суму 4 072,07 грн., від 30.06.16 р. № Пр/7 на суму 2 154 420,20 грн., від 31.07.16 р. № Пр/8 на суму 915 324,62 грн., оплату яких відповідачем проведено не було.

На суму заборгованості в розмірі 6 152 135,86 грн. згідно п.4.2. договору та ст.625 ЦК України позивачем було нараховано 366 860,25 грн. пені, 31 476,04 грн. три проценти річних.

Відповідач, заявлений позивачем позов не визнає, про що в усній формі в судових засіданнях зазначав його представник, оскільки вважає, що договір про пайову участь від 03.06.14р. підлягає визнанню судом недійсним з підстав викладених у зустрічній позовній заяві, що розглядається судом в даній справі, тому не підлягають стягненню платежі по пайовій участі за недійсним договором. При цьому, в процесі розгляду справи в заперечення позиції ІФ ДП „АМПУ» щодо перевалки вантажу з т/х „FORTIUS» в кількості 299,615 т. саме товариством, відповідач подав до суду пояснення від 13.12.17 р. за вх№ 26731/17, в яких вказує, що ТОВ „Транс-Сервіс» не має техніки, що здатна перевантажити місце вантажу вагою 106,395 тн., тому компанія Sealord Projects SA замовила у Служби флоту ІФ ДП „АМПУ» самохідний плав-кран „Богатир» вантажопідіймальністю 300 т. для виконання такої роботи, про що свідчить акт здачі-приймання робіт від 13.05.16 р. № ТС000000022. Отже, за відсутності технічної можливості виконати перевалку вантажу в кількості 106,395 т., а також відсутність договірних та законних підстав включити ці тони вантажу в акт пайової участі від 31.05.16 р., відповідач вказує про необґрунтованість ствердження позивачем та ІФ ДП „АМПУ» щодо здійснення перевалки цієї кількості вантажу саме товариством.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерство інфраструктури України, заявлений позивачем позов підтримує в повному обсязі в задоволені зустрічного позову та позову третьої особи заперечує з підстав викладених у поясненнях від 25.09.17 р. за вх.№ 20583/17, які за своєю позицією є ідентичними з позицією позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Sealord Projects SA, в судові засідання не з'являлась, пояснення по суті спору не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ДП „АМПУ» в особі Іллічівськом філії ДП „АМПУ» , подала до суду письмові пояснення від 13.12.17 р. за вх.№ 26674/17 в яких відзначила, що відповідно до чинного законодавства Іллічівська філія ДП „АМПУ» не здійснює вантажно-розвантажувальні роботи, оскільки не є портовим оператором і також не здійснювала вантажно-розвантажувальні роботи по т/х „FORTIUS» . Між ІФ ДП „АМПУ» та ТОВ „Транс-Сервіс» існують договірні взаємовідносини на підставі договору № 17.12.15 р. № 173/1-Пд-ІЛФ-15 згідно умов якого товариство має можливість доступу до причалів, необхідного для обробки флоту для приймання вантажів (встановлення пристосувань, механізмів, обладнання та складування матеріалів, необхідних для здійснення оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури тощо). Проаналізувавши рахунок №ПО/6 959 від 13.05.16 р. на суму 7 007,74 грн., розшифровку до цього рахунку, акт здачі-приймання робіт № ПО/6 959 від 13.05.16 р., оплату відповідачем суми, що відповідає перевантаженим 299,615 тн. вантажу, третя особа доходить висновку, що саме ТОВ „Транс-Сервіс» було здійснено вантажно-розвантажувальні роботи по т/х „FORTIUS» у кількості вантажу 299,615 тн.

Позивач за зустрічним позовом, ТОВ „Транс-Сервіс» заявлений позов підтримує, подав пояснення від 16.08.17 р. за вх.№ 17883/17, в яких відмічає, що договір про пайову участь №1-П від 03.06.14 р. не відповідає положенням ЗУ „Про морські порти України» , зокрема ч.ч. 1, 4 ст.18, п.п. 6, 11 ч.1 ст.1, п.6 ч.1 ст.13, оскільки як ДП „МТП „Чорноморськ» так і ТОВ „Транс-Сервіс» відносяться до портових елеваторів, які в свою чергу є портовими операторами, які зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти дій, які можуть справляти негативний вплив на конкурентне середовище в морському порту. Державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється зокрема з метою створення рівних умов для провадження господарської діяльності у морському порту. Водночас, ДП „МТП „Чорноморськ» не забезпечені для портових операторів (стивідорних компаній) рівні та однакові умови здійснення діяльності на своїй території, про що свідчить той факт, що з частиною стивідорних компаній (ТОВ „Транс-Сервіс» , ТОВ „Сокомак Україна» , ТОВ „СП „Рисоіл Термінал» ) укладено договори про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП „Іллічівський МТП» , а з іншими підприємствами такі договори не укладені, пропозицій та/або вимог про їх укладення від позивача не надходило. Дані обставини віднайшли своє відображення в рішенні Одеського облтервідділенні АМКУ від 09.02.17 р. № 02-р/к та судових рішеннях у справі № 916/570/17.

Відповідно до викладеного, ТОВ „Транс-Сервіс» , вбачає підстави згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.203 ГК України з врахуванням абз.2 ч. 2 ст.4 ЦК України, яким передбачено, що актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу визнати недійсним договір про пайову участь № 1-П від 03.06.14 р., як такий, що не відповідає вимогам ЗУ „Про морські порти України» .

Відповідач за зустрічним позовом, ДП „МТП „Чорноморськ» , заявлений зустрічний позов не визнає, подав до суду відзиви на зустрічну позовну заяву від 17.08.17 р. за вх.№18002/17, від 24.11.17 р. за вх.№ 25096/17, письмові пояснення від 25.09.17 р. за вх.№20583/17, від 18.10.17 р. за вх.№ 20247/17, де відмічає, що АМКУ та його територіальні відділення не наділений повноваженнями видавати нормативно-правові акти, оскільки не є органом виконавчої влади, а отже його рішення не є актом цивільного законодавства, а є актом індивідуальної дії. Крім того, рішення Одеського облтервідділення АМКУ не проходить реєстрацію в органах юстиції.

Згідно ст.7 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України» до повноважень АМКУ не відноситься встановлення факту невідповідності договорів законодавству про захист економічної конкуренції. Рішення Одеського облтервідділення АМКУ № 02-р/к від 09.02.17 р. по справі № 28-01/2016 не містить посилання щодо невідповідності самого договору №1-П від 03.06.14 р. законодавству про захист економічної конкуренції.

Зустрічний позов не обґрунтовано посиланнями на норми цивільного чи господарського законодавства, яким не відповідає спірний договір, при цьому визнання чи не визнання ДП „МТП „Чорноморськ» монополістом на певному ринку не є правовою підставою, яка суперечить актам цивільного законодавства. Посилання ТОВ „Транс-Сервіс» на невідповідність договору положенням ЗУ „Про морські порти України» є недоречним, оскільки даний закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, однак не регулює договірні правовідносини сторін, та не передбачає набуття будь-яких прав та обов'язків, що виникають із договорів.

Разом з цим порт відзначає, що відповідно до затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 302 від 04.08.15 р., з врахуванням внесених у нього змін згідно наказу № 36 від 07.02.17 р., „Стратегічного плану розвитку ДП „МТП „Чорноморськ» на період до 2018 р.» який передбачає реалізацію ТОВ „Транс-Сервіс» проекту розвитку зерно-перевантажувального комплексу і однією із підстав реалізації інвестиційної діяльності товариства є сплата ставки пайової участі.

Підсумовуючи свої заперечення порт звертає увагу суду на висновки ВГСУ, викладені в постанові від 30.05.17р. у даній справі, відповідно до яких скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій ВГСУ відзначив, що договір про пайову участь № 1-П від 03.06.14 р. є змішаним і його укладення не протирічить вимогам чинного законодавства.

Поданий третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позов обґрунтований його пов'язаністю з вимогами первісного та зустрічного позову по даній справі та підвідомчість позову господарському суду у зв'язку з порушенням оспорюваним договором про пайову участь № 1-П від 03.06.14 р. корпоративних прав учасника ТОВ „Транс-Сервіс» ОСОБА_1., зокрема права на отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства, оскільки зазначений договір передбачає сплату ТОВ „Транс-Сервіс» на користь ДП „МТП „Чорноморськ» значних грошових коштів щомісячно, що приводить до значного збільшення видатків останнього, позбавляє його прибутку, а учасника можливості отримання дивідендів від діяльності підприємства. Водночас рішенням Одеського облтервідділення АМКУ від 09.02.17 р. № 02-р/к було встановлено, що договір про пайову участь № 1-П від 03.06.14 р. порушує законодавство про захист економічної конкуренції, яке є актами цивільного законодавства в розумінні норм абз.2 ч.2 ст.4 ЦК України.

З врахуванням того, що як порт так і ТОВ „Транс-Сервіс» є портовими операторами, внесені до Реєстру морських портів України до переліку портових елеваторів, то договір про пайову участь має відповідати вимогам та положенням ЗУ „Про морські порти України» , однак за умови встановлення рішенням Одеського облтервідділення АМКУ від 09.02.17 р. № 02-р/к та рішенням ГСОО від 22.02.17 р. у справі № 916/570/17 обставин не забезпечення ДП „МТП „Чорноморський» для портових операторів (стивідорних компаній) рівні та однакові умови здійснення діяльності на своїй території, позивач вбачає порушеним оспорюваним договором п.3 ч.1 ст.4, п.6 ч.1 ст.13, ч.4 ст.18 ЗУ „Про морські порти України» , що згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України є підставою для визнання договору про пайову участь № 1-П від 03.06.17 р. недійсним.

Відповідач, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ „Транс-Сервіс» заявлений позов вважає обґрунтованим та просить суд його задовольнити.

Відповідач, ДП „МТП „Чорноморськ» , позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вважає необґрунтованим, про що виклав у відзиві від 18.10.17 р. за вх.№ 22250/17, додаткових поясненнях від 19.10.17 р. за вх.№ 22342/17, де зазначає, що повноваження АМК України (у тому числі його територіальних відділень), визначені ст.7 ЗК „Про Антимонопольний комітет України» , у відповідності до якого встановлення факту невідповідності договорів законодавству про захист економічної конкуренції виходить за межі компетенції АМК України, що і відсутнє у рішенні № 02-р/к від 09.02.17 р. Рішення АМК України не є актом цивільного законодавства, тому визнання чи не визнання порту монополістом на певному ринку не є правовою підставою, яка суперечить актам цивільного законодавства.

ЗУ „Про морські порти України» визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, однак, не регулює договірні правовідносини сторін, не передбачає набуття будь-яких прав та обов'язків, що виникають із договорів.

Згідно затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 04.08.15 р. №302 „Стратегічного плану розвитку ДП „МТП „Чорноморськ» на період до 2018 р.» ТОВ „Транс-Сервіс» реалізує проект розвитку зерно-перевантажувального комплексу і одним із підстав реалізації інвестиційної діяльності товариства передбачено сплату ставки пайової участі.

Крім того, стосовно зазначення третьою особою про порушення спірним договором №1-П від 03.06.14 р. корпоративних прав учасника товариства, ДП „МТП „Чорноморськ» зазначає, що посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що він позбавлений можливості отримати дивіденди від діяльності ТОВ „Транс-Сервіс» не відповідають дійсності, оскільки неотримання дивідендів від збиткової діяльності товариства не може сама по собі свідчити про усунення ОСОБА_1 від розподілу прибутку товариства, діяльність якого може бути як прибутковою так і збитковою.

В комплексі з вищевикладеними обставинами, позицією та посилаючись на положення ст.ст. 167, 42, 44 ГК України, п. б) ст.10 ЗУ „Про господарські товариства» , відповідач вважає, що корпоративні права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 не є порушеними, а отже у останнього відсутнє право на позов про визнання правочину недійсним.

Клопотання відповідача від 14.08.17 р. за вх.№ 2-4297/17 про зупинення провадження у справі за недоведеності заявником неможливості подальшого розгляду справи №916/2723/16 та її взаємопов'язаності із справою № 916/570/17, що переглядається в апеляційному порядку, судом не задоволено.

Клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи, про залучення документів до матеріалів справи, про відкладення розгляду справи, про видачу копій судових рішень, судом задоволені.

Ухвалами від 14.08.17 р., від 21.09.17 р. за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжувався в порядку п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, оцінивши їх в сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне:

01.10.2014р. між ТОВ „Транс-Сервіс» (орендар) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт» було укладено договір оренди рухомого майна №347-О, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою 54316424грн без ПДВ. Найменування, характеристика, кількість, вартість, стан та іншу інформацію про майно зазначено у Переліку майна, який є додатком №1 до цього договору та є невід'ємною його частиною. Майно передається в оренду з метою виконання орендарем вантажних операцій. Договір укладено строком на п'ять років (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 8.1. договору №347-О).

Також 11.09.14 р. між РВ ФДМУ (Орендодавець) та ТОВ „Транс-Сервіс» був укладений договір оренди № 339-0 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого Орендодавцем передається, а Орендарем приймається в строкове платне користування державне нерухоме майно, перелік якого наведений в п.1.1. договору, загальною площею 22 395,55 кв.м за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, вул.Транспортна, 2, що обліковується на балансі ДП „ІМТП» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „експертне Агентство „УКРКОНСАЛТ» станом на 30.04.14 р. та становить 24 509 632 грн. Майно передається в оренду з метою: розміщення офісних приміщень (85,00 кв.м.) та проведення вантажних операцій, обслуговування та зберігання вантажів (інше використання нерухомого майна)(22 310,55 кв.м.). Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, та діє з 18.09.14 р. по 18.08.17 р. (п.п. 1.1., 1.2., 10.1. договору оренди №339-О).

Між ДП „ІМТП» та ТОВ „Транс-Сервіс» (Компанія) 03.06.14 р. був укладений договір №1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт» на умовах якого Компанія здійснює пайову участь в утримані інфраструктури ДП „ІМТП» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ДП „ІМТП» , а ДП „ІМТП» приймає дані грошові кошти на свій поточний рахунок та сприяє створенню усіх умов для здійснення Компанією діяльності на території ДП „ІМТП» .

Ціною даного договору є грошова сума, яка перераховується Компанією ДП „ІМТП» протягом строку дії договору та розраховується за наступною формулою, надалі - „Формула-1» : »Т1х1,26 дол. США = Х1» , де „Т1» - це кількість тонн перевантаженого (обробленого) вантажу силами та/або засобами Компанії через причал № 12 та/або інші причали в ІМТП за звітний місяць, 1,26 дол.США - визначена за взаємною згодою Сторін ставка, „Х1» - грошова сума, яку Компанія зобов'язана перерахувати ДП „ІМТП» за результатами обробки вантажу у звітному місяці за даним договором. Розраховану за формулою-1 грошову суму „Х1» (п.2.1.) Компанія зобов'язана оплачувати ДП „ІМТП» щомісячно, за результатами роботи за попередній (звітний) місяць, не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним (п.п.2.1., 2.3. договору № 1-П від 03.06.14 р.).

Компанія зобов'язується: здійснювати пайову участь в утримані інфраструктури підприємства шляхом перерахування ДП „ІМТП» грошових коштів на умовах цього договору; не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за звітним, надавати ДП „ІМТП» акт пайової участі в утримані інфраструктури ДП „ІМТП» за формулою, що додається до даного договору (додаток №1); вручати ДП „ІМТП» щомісячно до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним, завірені Компанією належним чином копії документів, що підтверджують кількість обробленого Компанією вантажу, а саме: 3.2.3.1) у митних режимах: експорт, експорт-транзит - коносамент; імпорт, імпорт-транзит - відвантажувальне повідомлення. Дата вказаних документів є датою виконаних робіт/наданих послуг; 3.2.3.2.) у митному режимі транзит - ВМД, СМR, TIR Carnet; 3.2.3.3) будь-які інші документи для підтвердження кількості обробленого Компанією вантажу - на вимогу ДП „ІМТП» . ДП „ІМТП» має право: вимагати від Компанії надання інформації щодо планових обсягів перевантаження вантажів для складання фінансового плату ДП „ІМТП» та інших аналітичних матеріалів (пп. 3.2.1), 3.2.2), 3.2.3) п. 3.2, пп.3.3.3) п.3.3. договору № 1-П від 03.06.14 р.).

За несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі Компанія сплачує ДП „ІМТП» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому, якщо на дату нарахування пені діяло декілька розмірів облікової ставки НБУ, застосовується найвища ставка (п.4.2. договору № 1-П). Даний договір набирає чинності з дати укладення Компанією договору оренди державного нерухомого майна, за яким ДП „ІМТП» є балансоутримувачем, та діє протягом всього строку дії договору оренди державного рухомого та нерухомого майна за якими ДП „ІМТП» є орендодавцем або балансоутримувачем (п.п. 4.2., 5.1., 5.2. договору №1-П від 03.06.14 р.).

Додатком № 1 до договору № 1-П сторони визначили форму та зміст акту пайової участі в утриманні інфраструктури ДП „ІМТП» до договору від 03.06.14 р.

Договір виконувався сторонами впродовж до травня 2016 р., про що свідчать наявні у справі копії банківських виписок, що підтверджують оплату відповідачем порту за договором №1-П 19.02.16 р. 933 655,95 грн., 11.03.16 р. 2 007 947,90 грн., 12.03.16 р. 90 000грн., 11.04.16 р. 169 782,95 грн., а в період з травня по липень 2016 р. за відповідачем обраховується заборгованість в сумі 6 152 135,86 грн.

На обґрунтування позовних вимог щодо існування заборгованості відповідача по договору № 1-П позивач подав до суду акти пайової участі в утриманні інфраструктури ДП „ІМТП» за договором від 03.06.14 р. № 1-П від 31.06.16 р. за період з 01.05.16 р. по 31.05.16р. на суму 3 078 318,97 грн., від 30.06.17 р. за період з 01.06.16 р. по 30.06.16 р. на суму 2 154 420,20 грн., від 31.07.16 р. за період з 01.07.16 р. по 31.07.16 р. на суму 915 324,62 грн., підписані портом із зауваженнями, акт № 2 пайової участі в утриманні інфраструктури ДП „ІМТП» до договору від 03.06.14 р. № 1-П від 31.05.16 р. на суму 4072,07 грн., підписаний одноособово позивачем та коносаменти від 13.05.16 р., рахунки № Пр/6 361Р від 23.06.16 р. на суму 3 078 318,97 грн., № Пр/6 569 від 23.06.16 р. на суму 4 072,07 грн., № Пр/7 250 від 30.06.16 р. на суму 2 154 420,20грн., № Пр/8 598 від 31.07.16 р. на суму 915 324,62 грн.

Разом з цим, із коносаментів від 13.05.16 р. вбачається перевантаження з т/х „FORTIUS» вантажу загалом в кількості 299 615 кг., та визначення ТОВ „Транс-Сервіс» в акті від 31.05.16 р. перевантаження вантажу по т/х „FORTIUS» в кількості 193 220 кг., у зв'язку з чим на різницю вантажу в 106 395 кг на суму 4 072,07 грн. і було оформлено портом акт № 2 від 31.05.16 р. та виставлено рахунок № Пр/6 569 від 23.06.16 р. В свою чергу відповідач відзначає, що перевантаження 193 220 кг. провадилось Sealord Projects SA тому не вбачає підстав для оплати заборгованості в сумі 4 072,07 грн. Стосовно заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості зазначає про наявність у суду підстав для визнання недійсним договору від 03.06.14 р. № 1-П за наслідками чого не підлягає стягненню 6 152 135,86 грн.

В зустрічному позові та в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору викладено ідентичну за змістом як правову підставу для визнання недійсним договору №1-П зайняття ДП „МТП „Чорноморськ» протягом 2014-2016 р.р. в своїй господарській діяльності монопольного (домінуючого) становища на ринку надання суб'єктам господарювання, що здійснюють свою діяльність на території порту, послуг з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого рухомого майна, а саме перевантажувальної техніки (портальних кранів), необхідної для здійснення відповідної діяльності юридичними особами (портовими операторами) в межах території, підпорядкованій ДП „МТП „Чорноморськ» , з часткою більше 35 відсотків та визнання дій ДП „МТП „Чорноморськ» у вигляді створення нерівнозначних умов для деяких суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території пору шляхом укладення з ними договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП „МТП „Чорноморськ» , порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що можуть призвести до обмеження конкуренції таких суб'єктів господарювання. Дані обставини було встановлено рішенням Адміністративної колегії Одеського облтервідділення АМК України № 02-р/к від 09.02.17 р. по справі № 28-01/2016 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» та судовими рішеннями у справі № 916/470/17.

ДП „МТП „Чорноморськ» не вбачає законних підстав для визнання недійсним договору № 1-П, вказує, що постановою ВГСУ від 30.05.17 р. скасовано судові рішення попередніх інстанцій та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ „Транс-Сервіс» щодо визнання недійсним договору № 1-П, отже дійсність даного договору при новому розгляді справи презюмується. При цьому, на думку порту, рішення Адміністративної колегії Одеського облтервідділення АМК України № 02-р/к від 09.02.17 р. не містить визначення щодо недійсності договору № 1-П, що до речі не входить до компетенції АМКУ відповідно до ЗК „Про Антимонопольний комітет України» .

Проаналізувавши вищенаведені матеріали даної справи, заслухавши правові позиції сторін щодо предмету спору, оцінивши їх в сукупності, суд, дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору з врахуванням наступних положень законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст.236 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Розглядаючи зустрічний позов ТОВ „Транс-Сервіс» щодо визнання недійсним договору №1-П суд бере до уваги обставини встановлені в постанові ОАГС від 28.09.17 р. у справі №916/570/17 за позовом ДП „МТП „Чорноморськ» до Одеського облтервідділення АМКУ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ „Транс-Сервіс» про визнання незаконним та скасування рішення Одеського облтервідділення АМКУ № 02-р/к від 09.02.17 р. по справі № 28-01/2016, які є преюдиціальними відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зокрема, в постанові ОАГС від 28.09.17 у справі № 916/570/17 встановлено, що „...ДП „МТП „Чорноморськ» ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному господарському суді не навело будь-яких ґрунтовних пояснень та не надало доказів на спростування такого висновку по суті питання, а саме, не довело суду, що витрати на пайову участь, які вимушено нести ТОВ „Транс-Сервіс» за договором № 1-П, не призводять до завищення собівартості стивідорних послуг для Товариства та не можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку стивідорних послуг для ТОВ „Транс-Сервіс» у зв'язку із створенням нерівнозначних умов для всіх портових операторів, що здійснюють таку діяльність в межах території ДП „МТП „Чорноморськ» . Тобто, із змісту п.п.5.1., .5.2. договору про пайову участь виплаває, що ТОВ „Транс-Сервіс» може здійснювати господарську діяльність як портовий оператор, користуючись при цьому орендованим нерухомими та рухомим майном, тільки у разі, якщо продовжує сплачувати Порту кошти пайової участі за формою згідно п.2.1. договору з розрахунку 1,26 дол.США (ставка) за кожну тону перевантаженого (обробленого) вантажу. ДП „МТП „Чорноморськ» , обґрунтовуючи правомірність та обґрунтованість такого підходу до створення умов для різних портових операторів в їх господарській діяльності, акцентує увагу на тому, що договори пайової участі укладені тільки з тими портовими операторами, які орендують нерухоме майно, балансоутримувачем якого є Порт. Проте такі доводи не пояснюють, чому саме для таких суб'єктів створені додаткові умови у вигляді фактично обов'язкової пайової участі в утриманні інфраструктури Порту та чому саме такі суб'єкти, які сплачують орендну плату, мають нести додаткові витрати без будь-яких конкретних зустрічних зобов'язань Порта за договором про пайову участь (не беручи до уваги зобов'язання Порта сприяти створенню необхідних умов для здійснення діяльності на території ДП „ІМТП» ). Виходячи з наведеного, Одеське облтервідділення АМКУ в спірному рішенні № 02-р/к від 09.02.17 р. дійшло обґрунтованих висновків про те, що дії ДП „МТП „Чорноморськ» щодо укладення договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури порту створюють нерівнозначні умови для суб'єктів господарювання, які здійснюють цю діяльність на території ДП „МТП „Чорноморськ» , та може призвести до обмеження конкуренції на ринку надання послуг з транспортного оброблення вантажу (стивідорна діяльність), оскільки інші портові оператори (стивідорні компанії) витрат на пайову участь в утриманні інфраструктури ДП „МТП „Чорноморськ» не несуть. Оскільки інші портові оператори крім ТОВ „Трансгрейнтермінал» (стивідорні компанії) витрат з пайової участі не несуть, укладення договору пайової участі з ТОВ „Транс-Сервіс» обмежує його конкурентоспроможність на ринку послуг з транспортного оброблення вантажів. Таким чином, відповідач на законних підставах та обґрунтовано зробив висновок про порушення ДП „МТП „Чорноморськ» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 ст.13 ЗУ „Про захист економічної конкуренції» , у вигляді зловживання монопольним становищем, що може призвести до обмеження конкуренції на ринку стивідорних послуг таких суб'єктів господарювання, та за вчинення цього правопорушення наклав штраф на ДП „МТП „Чорноморськ» .»

Отже, ОАГС в постанові від 28.09.17 р. у справі № 916/570/17 встановлені преюдиціальні факти щодо зловживання ДП „МТП „Чорноморськ» монопольним становищем, що може призвести до обмеження конкуренції та ринку стивідорних послуг таких суб'єктів господарювання.

Положення п.п.6, 11 ч.1 ст.1 Закону України „Про морські порти України» визначають, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності; портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.4 Закону України „Про морські порти України» функціонування та розвиток морських портів здійснюються, зокрема, за принципом забезпечення конкуренції серед суб'єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту.

Згідно п.6 ч.1 ст.13 Закону України „Про морські порти України» державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень з метою забезпечення створення рівних умов для провадження господарської діяльності у морському порту.

За положеннями ч.ч.1, 4 ст.18 Закону України „Про морські порти України» господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту. Портові оператори зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти дій, які можуть справляти негативний вплив на конкурентне середовище в морському порту.

Поняття монопольного становища наведено в п.1 ст.27 Господарського кодексу України, де зазначено, що монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).

Зловживанням монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умов договору, які становлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту (ч.2 п.1 ст.29 ГК України).

Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на: розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками - з метою їх монополізації (ч.3 п.1 ст.30 ГК України).

Як роз'яснено у абз.7 пп.3.12. п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, за умови встановлення рішенням Одеського облтервідділення АМКУ від 09.02.17 р. № 02-р/к по справі № 28-01/2016 зловживання ДП „МТП „Чорноморськ» монопольним становищем на ринку надання стивідорних послуг, то в розумінні ч.3 п.1 ст.30 ГК України договір про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП „Іллічівський морський торговельний порт» № 1-П від 03.06.14 р. є неправомірною угодою, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним в порядку ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. При цьому, застосовуючи як підставу визнання недійсним договору, положення ч.2 п.1 ст.29 , ч.3 п.1 ст.30 ГК України, суд враховував роз'яснення ВГСУ викладені в абз.7 пп.3.12. п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., а саме встановивши при розгляді даної справи, що спірні взаємовідносини регулюються нормами Господарського кодексу України, самостійно здійснив правильну правову кваліфікацію останніх та застосував у прийнятті рішення саме зазначені норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, так як судом визнано недійсним договір № 1-П від 03.06.14р., який згідно ст.236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, то не підлягають виконанню зобов'язання ТОВ „Транс-Сервіс» за недійсним договором щодо оплати пайової участі за період з травня по серпень 2016 р. в розмірі 6 152 135,86 грн. За таких обставин, суд відмовляє ДП „МТП „Чорноморськ» в задоволенні позову стосовно стягнення з відповідача 6 152 135,86 грн. та як наслідок цього відмовляє в задоволенні заявлених до стягнення з відповідача 366 860,25 грн. пені, 31 476,04 грн. три проценти річних, які підлягають розрахунку із суми основного боргу. Зазначеного висновку суд дійшов з врахуванням практики ВСУ, зокрема викладеної у постанові ВСУ від 19.10.16 р. у справі №18/122-12/2.

Стосовно позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1, судом встановлено, що позов заявлено особою, яка вважає, що саме їй належить право на предмет спору за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору № 1-П, тому саме з метою захисту своїх корпоративних прав просить суд визнати недійсним договір № 1-П як такий що порушує чинне законодавство зокрема законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призводить до обмеження конкуренції суб'єктів господарювання.

В обґрунтування підстав заявлення позову ОСОБА_1 зазначає про порушення спірним договором його корпоративних прав, позбавлення підприємства на отримання певної частини прибутку, що в свою чергу позбавляє учасника на отримання частини прибутку, однак, докази, що підтверджують дані обставини, не залежно від того, що судовими ухвалами витребовувались зазначені фактичні дані, не були подані до справи ні третьою особою, ні ТОВ „Транс-Сервіс» . Звідси, суд невзмозі за наявними в матеріалах справи документами встановити отримання підприємством в процесі своєї господарської діяльності прибутку, прийняття рішень щодо її розподілу, виплаті учаснику товариства частки прибутку.

Так, господарському суду підвідомчі спори, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (п.4) ч.1 ст.12 ГПК України).

Як роз'яснено в п.51 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів» законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Між тим, відповідно до ст.167 ГК України корпоративними правами, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, за умови недоведеності фактичними доказами обставин на яких третя особа посилається як на підставу заявлених вимог, а саме щодо порушення спірним договором її корпоративних прав які полягають у неотриманні підприємством прибутків з підстав проведення платежів за договором № 1-П, ненадання доказів наявності прибутку у товариства за результатами проведення ним господарської діяльності, документів бухгалтерської та податкової звітності товариства, прийнятих рішень щодо розподілу частки прибутку, її оплату та відповідно недоотримання ОСОБА_1 як учасником товариства частини прибутку, що розподіляється за результатами діяльності товариства, суд, вважає недоведеними третьою особою не лише підстави недійсності правочину а й наявність порушеного його права, у зв'язку з чим відмовляє третій особі у задоволенні позову в повній мірі.

Такої думки суд дійшов ще й з врахуванням постанови ВСУ від 21.09.2016р. по справі №902/841/15.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вище викладене, суд за необгрунтованістю відмовляє в задоволенні заявлених ДП „МТП „Чорноморськ» позовних вимог щодо стягнення з ТОВ „Транс-Сервис» 6 550 472,15грн. заборгованості, пені, три проценти річних. Зустрічний позов ТОВ „Транс-Сервіс» про визнання недійсним договору від №1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП „Іллічівський морський торговельний порт» від 03.06.14 р., укладеного між ДП „Іллічівський морський торговельний порт» та ТОВ „Транс-Сервіс» , суд задовольняє. В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо визнання недійсним договору від 1-П від 03.06.14р., суд відмовляє за недоведеністю та необгрунтованістю.

Відповідно до ст.49 ГПК України, за умови відмови судом в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, судовий збір, сплачений ДП „МТП „Чорноморськ» за розгляд судом даної справи, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає. Сплачений ТОВ „Транс-Сервіс» судовий збір в сумі 1600 грн. за розгляд судом зустрічного позову, підлягає відшкодуванню останньому з ДП „МТП „Чорноморськ» . З врахування того, що судом відмовлено у задоволені позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1, сплачений останнім судовий збір не відшкодовується за рахунок відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Державному підприємству „Морський торговельний порт „Чорноморськ» у задоволені позову повністю.

2. Задовольнити зустрічний позов ТОВ „Транс-Сервіс» повністю.

3. Визнати недійсним договір № 1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт» від 03.06.14 р., укладений між ДП „Іллічівський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс» .

4. Стягнути з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці,6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс» (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 20/1, код ЄДРПОУ 21001601) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

5. Відмовити третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1. у задоволені позовної заяви повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук