Рішення

від 13.12.2017 по справі 922/3951/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р.Справа № 922/3951/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків до Управління соціального захисту населення Дворічанської районної державної адміністрації, смт. Дворічна про стягнення 66139,89 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 743 від 12.12.2016 р.

відповідача - ОСОБА_2, начальник управління

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Дворічанської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 66139,89 грн., з яких: 56380,67 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства; 7978,49 грн. інфляційних втрат та 1780,73 грн. 3% річних. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2017 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2017 р. о 12:00.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 04.12.2017 р. за вх. № 40217, надав копії документів згідно заяви, які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 08.12.2017 р. за вх. № 40993, надав відзив на позовну заяву з додатком, який судом долучено до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач вказував, що протягом 2016 та 2017 років управлінням соціального захисту населення районної державної адміністрації неодноразово вживалися певні заходи щодо відшкодування заборгованості, зокрема у вересні 2017 року питання щодо відшкодування розглядалося на засіданні постійної комісії з питань бюджету Дворічанської районної ради, на якій було вирішено розгляд питання по суті вирішити за результатами виконання бюджету районного за 11 місяців. Тільки, районною державною адміністрацією направлено лист до Дворічанської районної ради Харківської області з проханням щодо внесення змін до Програми соціального захисту населення Дворічанського району, що фінансується за рахунок коштів районного бюджету, на 2016 - 2017 роки для відшкодування послуг зв'язку пільговим категоріям населення району. В проекті змін пропонується погашення заборгованості основної суми боргу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині невідшкодованої заборгованості у розмірі 56380,67 грн.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд встановив наступне.

Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно) Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт. Дворічна та Дворічанського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 56380,67 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень-грудень 2016 року (форма № 2-пільга).

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт. Дворічна та Дворічанському районі Харківської області є Управління соціального захисту населення Дворічанської районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт. Дворічна та Дворічанського району Харківської області послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен був здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 р. за № 31-09010-16-16/24984, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

З 01.01.2017 р. внесено зміни до ст.ст. 89, 91,102 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких замість субвенції з державного бюджету на видатки з надання пільг з послуг зв'язку фінансування пільг здійснюється з місцевих бюджетів.

В порушення вимог Бюджетного кодексу України, Постанови 256 та Порядку № 256, а також вимог, встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 р. № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 р. № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), відповідач на протязі 2016 р. не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого станом на 01.01.2017 р. у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 56380,67 грн.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (надалі - Положення № 117), позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на вищезазначену електронну адресу.

Також, списки за формою "2-пільга" щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді, що підтверджується копіями супровідних листів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак порушив свої зобов'язання, розрахунків в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 222 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії або звернення до суду.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення смт. Дворічна та Дворічанського району Харківської області, зобов'язаний був здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що сума невідшкодованої заборгованості у розмірі 56380,67 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, розмір втрат від впливу інфляційних процесів, яких він зазнав у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем, складає 7978,49 грн.; розмір 3% річних від простроченої суми складає 1780,73 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 7978,49 грн. інфляційних втрат і 1780,73 грн. 3% річних законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 87, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Дворічанської районної державної адміністрації (62702, Харківська область, смт. Дворічна, вул. 35 Гвардійської Дивізії, 7, код ЄДРПОУ 03196423) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, код ЄДРПОУ 25614660) на розрахунковий рахунок № 26007310791 в АТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465 (отримувач: ПАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ: 21560766) 56380,67 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства; 7978,49 грн. інфляційних втрат; 1780,73 грн. 3% річних та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3