Рішення

від 12.12.2017 по справі 922/3871/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 922/3871/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Солес", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків про стягнення коштів 189382,28 грн. за участю представників:

не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солес" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" про стягнення з останнього 182112,00 грн. основної заборгованості за договором поставки № 464 від 15.08.2017р., 5742,65 грн. пені, 864,86 грн. інфляційних, 662,77 грн.процентів річних.

Ухвалою суду від 21.11.2017р. було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 12.12.2017р. о 10:30 год.

Представники сторін в судове засідання 12.12.2017р. не з'явилися.

Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 41335 від 11.12.2017р.) про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідмолення про отримання ухвали №033667.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛЕС", (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки №464, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити сировину для кондитерської та хлібопекарської промисловості, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1. Договору).

Згідно з п.1.4. Договору перехід права власності на товар у Покупця виникає з моменту передачі йому товару Постачальником та підписання видаткових накладних (з обов'язковим розшифруванням підпису та зазначенням посади). Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної документації.

Відповідно до п.2.4. Договору Постачальник зобов'язується разом з кожною партією товарів передавати Покупцеві належним чином оформлені всі документи що мають відношення до цього товару та є обов'язковими для поставки відповідно до чинного законодавства України: товарну накладну, товарно-транспортну накладну, санітарно-гігієнічний висновок, посвідчення якості товару, ветеринарне свідоцтво (за вимогою), декларацію, якщо на Товар передбачена декларація, на товари, які підлягають сертифікації, Постачальник надає належним чином оформлений сертифікат відповідності, інші документи, передбачені чинним законодавством України, що підтверджують якість, безпеку та справжність товару.

Постачальник зобов'язується з моменту завершення поставки або отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок при здійснені Покупцем попередньої оплати, провести реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та представити її Покупцю відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно з п.3.1. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у місці, в яке здійснюється постачання, на підставі всіх документів, зазначених в пунктах 2.4., 5.1. цього Договору відповідно до:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 (П-6);

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 (П-7), якщо інше не встановлено/не передбачено даним Договором в частині чи повністю.

Згідно з п.8.3. Договору Покупець за порушення терміну, визначеного у п. 4.3. цього Договору зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Покупець має право затримати оплату за товар, якщо всі товаросупроводжувальні документи не були надані разом з товаром, або не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України, а також у випадку неприйняття податковими органами у Постачальника податкової декларації по ПДВ (у сумі, що стосується Покупця) або встановлення податковими органами розбіжностей податкових зобов'язань по ПДВ у Постачальника й податкового кредиту по ПДВ у Покупця (у сумі, що стосується Покупця) до моменту врегулювання відповідної ситуації.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2018 року. Дія Договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.12.1. Договору).

Відповідно до п.12.4. Договору у випадку якщо сторони в 30 (тридцяти) денний строк до закінчення дії цього Договору не заявлять про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 182112,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №4399 від 15.09.2017р., №4221 від 08.09.2017р., №3837 від 21.08.2017р.

Вищевказані видаткові накладні підписані з боку відповідача комірником сировини ОСОБА_1 та скріплені печатками відповідача, без зауважень та заперечень.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають накладні №4399 від 15.09.2017р., №4221 від 08.09.2017р., №3837 від 21.08.2017р., які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Втім, відповідач за поставлений товар оплату не здійснив, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого за договором по вищевказаним видатковим накладним на час розгляду справи становить 182112,00 грн.

За таких обставин, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в обумовлені строки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №464 від 15.08.2017р. у розмірі 182112,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 5742,65 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.8.3. Договору Покупець за порушення терміну, визначеного у п. 4.3. цього Договору зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Покупець має право затримати оплату за товар, якщо всі товаросупроводжувальні документи не були надані разом з товаром, або не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України, а також у випадку неприйняття податковими органами у Постачальника податкової декларації по ПДВ (у сумі, що стосується Покупця) або встановлення податковими органами розбіжностей податкових зобов'язань по ПДВ у Постачальника й податкового кредиту по ПДВ у Покупця (у сумі, що стосується Покупця) до моменту врегулювання відповідної ситуації.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5742,65 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених до стягнення 3% річних 662,77 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 864,86 грн., суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що надані розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 2840,74 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, код ЄДРПОУ 39121098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЕС" (01011, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23708061) - 182112,00 грн. основного боргу, пені в сумі 5742,65 грн., 3% річних в сумі 662,77 грн., інфляційних витрат в сумі 864,86 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2840,74 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_2