Рішення

від 14.12.2017 по справі 925/1478/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.                                                  Справа № 925/1478/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – представник за довіреністю,

          від відповідача – ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “НСК-Центр”,

м. Черкаси

до приватного акціонерного товариства “Торгівельно-промисловий

консорціум “Юніком”, с. Іркліїв, Чорнобаївського району,

Черкаської області

про стягнення 11 060 грн. 39 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “НСК-Центр” до приватного акціонерного товариства “Торгівельно-промисловий консорціум “Юніком” про стягнення заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №58 від 01 червня 2017 року в розмірі 11 060 грн. 39 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05 грудня 2017 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що жодних поставок за договором №58 від 01 червня 2017 року позивач не здійснював, відповідач не направляв позивачу ніяких заявок, як того вимагають умови договору №58, а відтак сторонами не було узгоджено найменування, кількість та спосіб доставки продукції.

Видаткові накладні, підписані сторонами, не містять реквізитів договору №58, а в графі “Замовлення” зазначено “без замовлення”. Представнику відповідача надано доручення отримати продукцію згідно рахунків-фактур, а не за договором №58.

Також відповідач вказував, що передача продукції відбувалась не за договором №58, а за договором укладеним сторонами у спрощений спосіб, строк оплати отриманої відповідачем продукції не настав.

У зв’язку з вищенаведеним, відповідач просив суд у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 грудня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1478/17.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 червня 2017 року між приватним акціонерним товариством “Торгівельно-промисловий консорціум “Юніком” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “НСК-Центр” (постачальник) було укладено договір поставки за №58.

Згідно п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язався здійснювати поставки покупцю товарів, а покупець – приймати та оплачувати поставлений постачальником товар, замовлений покупцем.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 16 872 грн. 89 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-          №НС-1700873 від 01 червня 2017 року на суму 4 447 грн. 38 коп.;

-          №НС-1700874 від 01 червня 2017 року на суму 470 грн. 40 коп.;

-          №НС-1700925 від 09 червня 2017 року на суму 3 859 грн. 08 коп.;

-          №НС-1700929 від 12 червня 2017 року на суму 555 грн. 30 коп.;

-          №НС-1700930 від 12 червня 2017 року на суму 1 365 грн. 12 коп.;

-          №НС-1700949 від 13 червня 2017 року на суму 564 грн. 42 коп.;

-          №НС-1700961 від 14 червня 2017 року на суму 225 грн. 00 коп.;

-          №НС-1700978 від 15 червня 2017 року на суму 245 грн. 75 коп.;

-          №НС-1700977 від 15 червня 2017 року на суму 915 грн. 24 коп.;

-          №НС-1700956 від 14 червня 2017 року на суму 278 грн. 40 коп.;

-          №НС-1700999 від 20 червня 2017 року на суму 3 564 грн. 00 коп.;

-          №НС-1701083 від 03 липня 2017 року на суму 382 грн. 80 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреностями особи у вищевказаних видаткових накладних.

В подальшому відповідачем було повернуто позивачу частину товару на суму 1 040 грн. 40 коп., що підтверджується копією видаткової накладної на повернення №ВП-0000002 від 23 червня 2017 року.

Також обов’язок щодо оплати поставленого товару покупець виконав частково сплативши 4 772 грн. 10 коп., в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 11 060 грн. 39 коп.

При цьому судом встановлено, що борг відповідач не сплатив за товар отриманий по наступних накладних:

-          №НС-1700874 від 01 червня 2017 року на суму 470 грн. 40 коп.;

-          №НС-1700925 від 09 червня 2017 року на суму 3 859 грн. 08 коп.;

-          №НС-1700929 від 12 червня 2017 року на суму 555 грн. 30 коп.;

-          №НС-1700949 від 13 червня 2017 року на суму 564 грн. 42 коп.;

-          №НС-1700961 від 14 червня 2017 року на суму 225 грн. 00 коп.;

-          №НС-1700978 від 15 червня 2017 року на суму 245 грн. 75 коп.;

-          №НС-1700977 від 15 червня 2017 року на суму 915 грн. 24 коп.;

-          №НС-1700956 від 14 червня 2017 року на суму 278 грн. 40 коп.;

-          №НС-1700999 від 20 червня 2017 року на суму 3 564 грн. 00 коп.;

-          №НС-1701083 від 03 липня 2017 року на суму 382 грн. 80 коп.

Як зазначалося вище, відповідач вказував, що поставка продукції відбувалась не за договором №58 від 01 червня 2017 року, оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на вказаний договір.

Судом встановлено, що у видаткових накладних дійсно відсутнє посилання на договір поставки від 01 червня 2017 року, водночас іншого договору між сторонами, який був би чинним під час поставки вищевказаної продукції укладено не було.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані порушення допущені посадовими особами під час складання первинних бухгалтерських документів не спростовують тієї обставини, що поставка продукції за видатковими накладними відбулася саме під час дії та на підставі договору поставки від 01 червня 2017 року за №58.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.2. договору оплата поставленого за умовами даного договору товару здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі протягом 10 робочих днів з дня поставки товару.

Отже, з урахуванням умов п. 6.2. договору поставки строк оплати поставленого товару настав.

Крім того, в п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного виконання свого зобов’язання з оплати отриманого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 11 060 грн. 39 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного акціонерного товариства “Торгівельно-промисловий консорціум “Юніком”, вул. Прикордонна, 3, с. Іркліїв, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00908805 на користь товариства з обмеженою відповідальністю НСК-Центр”, вул. Смілянська, 135, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31701489 – 11 060 грн. 39 коп. основного боргу та 1 600 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 18 грудня 2017 року.

Суддя                     А.В.Васянович