Постанова

від 14.12.2017 по справі 924/815/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" грудня 2017 р. Справа № 924/815/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Саврій В.А. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Колективного підприємства "Ізяславська міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2017 року у справі № 924/815/17 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Колективного підприємства "Ізяславська міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона"

до Ізяславської міської ради

про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні від 14.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

КП "Ізяславська міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: склад-магазин, загальною площею 110,4 м.кв., будинок контори, загальною площею 34,4 м.кв., гараж на 6 місць, загальною площею 477,6 м.кв., склад, загальною площею 47,3 м.кв., склад, загальною площею 141,8 м.кв., сторожка, загальною площею 14,6 м.кв., які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 6822110100:01:007:1032 та знаходяться за адресою: 30300, вул. Миколи Микитюка (Жовтнева) 117, м. Ізяслав Хмельницька область.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2017 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив задоволити вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був належним чином повідомлений судом.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином, а також враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Рівненський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Судами встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.09.2011 року Ізяславську міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона зареєстровано 26.12.1991 року за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, місто Ізяслав, вулиця Жовтнева, будинок 117, ідентифікаційний код 03292730. Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія наказу № 30 від 04.03.1985 року Хмельницького тресту "Облміжколгоспшляхбуд" "Про створення Ізяславської міжгосподарської пересувної шляхово-будівельної організації - МПШБО", в пункті 2 якого зазначено про створення комісії для передачі з Шепетівського МПШБО в склад Ізяславського МПШБО матеріально-технічних та грошових засобів. У відповідності до вказаного наказу спеціально створеною комісією підписано акт від 16.04.1965 року, в якому зазначено про виділення Ізяславського прорабського дільниці в самостійну організацію, за якою обліковуються наступні основні засоби: будівля контори, водонагрівач, гараж на 6 місць, склад-магазин, цегляні стіни під навіс, польовий вагончик, сад фруктовий, будиночок КСО-І, електроніка БЗ-19, друкарська машинка, вагон-гуртожиток. Всього основних засобів на загальну суму 220667,20 грн.

01.04.1985 року була створена Ізяславська МШБО (наказ №30 від 04.03.1985 року Хмельницького треста "Облміжколгоспшляхбуд"), а згідно акту передачі від 16.04.1985 року були передані від Шепетівської МШБО на баланс Ізяславської МШБО наступні будівлі і споруди: будинок контори, сторожка, гараж на 6 місць, склад-магазин, склад (котельня), слюсарний цех, зварювальний цех, столярний цех, підсобне приміщення, три склади.

Судами також встановлено, що наказом Хмельницького треста "Облміжколгоспшляхбуд" № 22 від 14.02.1986 року перейменовано Ізяславське МПШБО в Ізяславське МПШБК та наказом № 25 від 21.02.1986 року створено комісію для передачі з МПШБО в МПШБК матеріально-технічних і грошових засобів, про що складено акт передачі від 09.03.1986 року, до якого включено окрім засобів визначених в акті від 16.04.1965 року додатково: столярний цех, слюсарний цех, токарний цех, чотири цистерни, 4 бензоколонки, колонку КЕР.

Згідно виписки із земельно-облікових документів Ізяславської міської ради про склад і кількість земельних угідь, у землекористуванні позивача станом на 01.01.1999 року перебуває розташована на території м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 117 земельна ділянка площею 2,062 га.

Як вбачається із договору про розмежування права власності на майно, затвердженого Радою засновників Хмельницького об'єднання "Агрошляхбуд" та згідно протоколу № б/н від 06.04.1999 року об'єднання "Агрошляхбуд" відмовилось від своєї частки в вартості майна Ізяславського МПШБК, а Ізяславська МПШБК в свою чергу, відмовилось від своєї частки в вартості основних засобів, що знаходились на балансі колишньої асоціації "Хмельницькоблагрошляхбудсервіс" станом на 01.09.1998 року на користь об'єднання "Агрошляхбуд".

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ХМ №000485 від 20.01.2000 року на виконання рішення сесії Ізяславської міської ради народних депутатів від 24.12.1999 року №10/23 міжгосподарській пересувній шляхово-будівельній колоні у м. Ізяслав, надано Ізяславською міською радою народних депутатів Ізяславського району Хмельницької області у постійне користування 1,461 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення виробничих об'єктів. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 51.

Судами встановлено, що комісія, створена згідно наказу від 31.01.2007 року № 48, склала акт від 29.03.2007 року з визначенням частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання - Ізяславська міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона. У вказаному акті відображено те, що державна частка на момент здійснення розрахунків є відсутньою і складає 0 відсотків в майні підприємства.

Разом з тим, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2017 року, позивачу надано земельну ділянку, загальною площею 1,2280 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, м. Ізяслав, вулиця Жовтнева, 117, кадастровий номер №10100:01:007:1032 та є комунальною власністю, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Крім того, в матеріалах справи містяться рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 (Ізяславська районна державна адміністрація) про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.11.2017 року № № 37921081, 37922210, копії технічного паспорту на будівлю складу-магазину за адресою: м. Ізяслав, вул. Миколи Микитка, 117/2 виданого 09.03.2017 року, технічного паспорту на виробничий будинок за адресою: м. Ізяслав, вул. Миколи Микитка, 117В виданого 08.06.2017 року, таблиць експлуатації приміщень, характеристики будівель та споруд тощо.

Як вказано вище, КП "Ізяславська міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона" звернулось з позовом про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: склад-магазин, загальною площею 110,4 м.кв., будинок контори, загальною площею 34,4 м.кв., гараж на 6 місць, загальною площею 477,6 м.кв., склад, загальною площею 47,3 м.кв., склад, загальною площею 141,8 м.кв., сторожка, загальною площею 14,6 м.кв., які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 6822110100:01:007:1032 та знаходяться за адресою: 30300, вул. Миколи Микитюка (Жовтнева) 117, м. Ізяслав Хмельницька область.

Суд першої інстанції своїм рішенням від 06.11.2017 року в задоволенні зазначеного позову відмовив.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 цього ж кодексу встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності лише у випадках, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, частиною 1 ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не доведено оспорення чи не визнання відповідачем у справі права власності позивача на вказане у позовній заяві нерухоме майно. Уповноважений орган, який здійснює оформлення права власності та видає свідоцтво про право власності, не перебуває з позивачем у правовідносинах зі здійснення ним права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги.

З урахуванням такого, відмова уповноваженого органу в оформленні права власності на об'єкти нерухомого майна з підставі ненадання усіх необхідних документів не є оспорюванням чи невизнанням права власності.

Тому, судом першої інстанції, з яким повністю погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, підставно та обгрунтвоано відмовлено в задоволенні позову Колективного підприємства "Ізяславська міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона".

Разом з тим, позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на ст. 344 ЦК України, відповідно до якої особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, позивач вказує про визнання за ним права власності на вищевказане майно за набувальної давністю.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи той факт, що позивачем вказана вимога не заявлялась в суді першої інстанції, в силу ст. 101 ГПК України судом апеляційної першої інстанції вказана вимога не розглядається, що в свою чергу не позбавляє позивача права звернутись із вимогою про визнання за ним права власності на вищевказане майно за набувальної давністю до суду в загальному порядку.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування оскарженого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому оскаржуване рішення винесене без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Ізяславська міжгосподарська пересувна шляхово-будівельна колона" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.11.2017 року у справі № 924/815/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.