Рішення

від 12.12.2017 по справі 922/1989/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 922/1989/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_2, м. Васильків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдопс", м. Харків 3-я особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 3-я особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4 про визнання недійсним рішень зборів за участю представників:

позивача: ОСОБА_5 за дов. б/н від 07.06.17;

відповідача: Шевердін М.М. за дов. б/н від 19.03.17 ;

третіх осіб: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдопс" полягають у визнанні недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Трейдопс" від 07.11.2016р. (протокол № 10 від 07.11.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Трейдопс" порушують його права та законні інтереси, не відповідають його дійсному волевиявленню, є неправомірними. Позивач стверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів Товариства від 07.11.2016 він не був обізнаний щодо майнового стану Товариства, дійсної грошової оцінки майна, що складає його статутний капітал, неможливості використання такого майна за його цільовим призначенням.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2017 порушено провадження у справі №922/1989/17, розгляд справи призначено на 04.07.2017. Цією ж ухвалою було залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача учасників ТОВ Трейдопс - ОСОБА_7 (51414, АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (63460, АДРЕСА_2).

Присутній у судовому засіданні 04.07.2017 представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим. Треті особи в судове засідання не прибули, про причини своєї неявки та про своє ставлення до позову не повідомили.

04.07.2017 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №21705) та клопотання про призначення у справі комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (вх.№21706). В судовому засіданні представник відповідача підтримав зазначені клопотання та просив їх задовольнити, стверджуючи про необхідність використання спеціальних знань для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору, через сумніви позивача в цільовому призначення приналежного ТОВ "Трейдопс" нежитлового приміщення, можливості його використання у господарській діяльності товариства, а також в його грошовій оцінці. Позивач щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи заперечень не висловив.

Ухвалою суду від 04.07.2017 клопотання відповідача про призначення експертизи було задоволено, призначено у справі №922/1989/17 комплексну будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу для роз'яснення наступних питань те, чи належить приміщення №13, що розташоване в будинку № АДРЕСА_6 та належить на праві власності ТОВ "Трейдопс", допоміжним, чи и відповідає це приміщення та пов'язані з ними виконані будівельні роботи з реконструкції будинку АДРЕСА_6 проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та про те, якою є ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - приміщення №13, що розташоване в будинку АДРЕСА_6 станом на 07.11.2016.

Проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул.Золочівська,8-А). Провадження у справі 922/1989/17 ухвалою суду від 04.07.2017 було зупинено до отримання від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса експертного висновку.

14.08.2017 до суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для висновку експертизи (вх. № 1299 від 14.08.2017), а саме:

1) дані про технічний стан приміщень № 13 в будинку № АДРЕСА_6 на період листопада 2016 року;

2) дані про характер експлуатації вказаних вище приміщень (адміністративного призначення, виробничого, складського тощо) зазначеного вище об'єкту станом на листопад 2016 року;

3) дані про аналоги продажу подібних об'єктів в схожих економіко- планувальних зонах на період листопада 2016 року;

4) дані про ставки орендної плати подібних будівель в схожих економіко- планувальних зонах станом на листопад 2016 року;

5) технічний паспорт на сказані вище приміщення;

6) проектну документацію на реконструкцію будинку № АДРЕСА_6 в повному обсязі;

7) виконавчу документацію на виконані будівельні роботи з реконструкції будинку № АДРЕСА_6 в повному обсязі (акти виконаних робіт, акти на приховані роботи, загальний журнал робіт);

8) відомості про наявність або відсутність в зазначених приміщеннях запір но-регулюючої арматури, рамок введення інженерних комунікацій, електрощитової будинку, а також транзитних проходів до них.

9) забезпечити безперешкодне обстеження приміщень № 13 та будинку № АДРЕСА_6, яке відбудеться 15.09.2017 з 10.00.

Крім цього, експерт в клопотанні зазначив, що у зв'язку із значною завантаженістю експертів, виконання експертизи та надання висновку може бути здійснено лише у термін більший ніж дев'яносто днів, а тому просив суд погодити також проведення експертизи у вказані вище строки.

З метою розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів ухвалою суду від 13.09.2017 провадження у справі поновлювалось. У судовому засіданні 13.09.2017 представник позивача проти задоволення клопотання експерта про надання експертній установі додаткових матеріалів не заперечував. Представник відповідача надав до суду додаткові документи, необхідні для проведення експертизи, які після огляду судом були долучені до матеріалів справи. Після розв'язання клопотання судового експерта 13.09.2017 провадження у справі зупинено.

28.09.2017 через канцелярію господарського суду, вх. №31921, від представника ТОВ Трейдопс разом із супровідним листом надійшли раніше запитувані судовим експертом додаткові документи. 02.10.2017 зазначені документи із супровідним листом були спрямовані до ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса на виконання ухвали суду від 13.09.2017.

27.11.2017 до суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 14.11.2017 вх. №2341. З огляду на усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі, розгляд справи ухвалою суду від 28.11.2017 поновлено.

11.12.2017 до суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_9 вх. №41109, в якому він просить суд залучити його до участі у справі №922/1989/17 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Дане клопотання за підписом ОСОБА_10 обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 є співвласником майна багатоквартирного будинку і на нього розповсюджуються всі законодавчі гарантії права власності. Повідомляється, що Голосіївським районним судом м. Києва відкрито провадження у справі №752/19468/17 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ "Трейдопс" про визнання недійсним протоколу №3 загальних зборів ТОВ ТРЕЙДОПС від 05.08.2015 та акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 29.09.201, що, на думку представника ОСОБА_9, може бути підставою для зупинення господарським судом провадження у даній справі. Представник ОСОБА_9 також вважає, що результат розгляду справи може вплинути на права ОСОБА_9 як співвласника допоміжного приміщення, розташованого у будинку № АДРЕСА_6.

В судове засідання, призначене на 12.12.2017, ОСОБА_9 та його представник не прибули, хоча у клопотанні зазначали про свою обізнаність щодо розгляду судом даної справи за даними Єдиного державного реєстру судових рішень. Представники позивача та відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання ОСОБА_9 заперечували, посилаючись на відсутність взаємозв'язку між заявленими ОСОБА_2 вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Трейдопс" від 07.11.2016 (протокол №10 від 07.11.2016) та правами й законними інтересами ОСОБА_9, які на його думку могли бути порушені рішеннями загальних зборів ТОВ "Трейдопс" від 05.08.2015 (протокол №3) та актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 29.09.2015. Представник відповідача наполягав, що ОСОБА_9 не є і ніколи не був учасником ТОВ "Трейдопс", тому не має жодного відношення до спору, що виник у зв'язку з перерозподілом 07.11.2016 часток у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Заслухавши думку представників сторін у судовому засіданні 12.12.2017 та з'ясувавши зміст рішень загальних зборів відповідача від 07.11.2016, які позивач просить суд визнати недійсними, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_9, подане його представником ОСОБА_10, не підлягає задоволенню. Рішення загальних зборів відповідача від 07.11.2016 щодо відчуження належної учаснику Товариства ОСОБА_7 частки у розмірі 60 % статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках - по 30 %, укладення договору купівлі продажу часток у статутному капіталі Товариства та включення нових осіб до складу учасників Товариства не породжує та не змінює прав ОСОБА_9 Заявлені ОСОБА_9 позовні вимоги, що розглядаються Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/19468/17 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ "Трейдопс" стосуються інших вимог, а саме визнання недійсним протоколу № 3 загальних зборів ТОВ "Трейдопс" від 05.08.2015 та акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 29.09.2015.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_9 також зазначає, що згідно ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Вказану правову позицію наведено у Інформаційному листі № 01-06/1444/16 від 22.04.2016 Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини .

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004)

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення розумний строк свідчить: в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження. Точкою відліку переважно є момент звернення до національного суду з позовом, хоча цей момент може настати і раніше, наприклад, якщо судовому розгляду має передувати попередній обов'язковий розгляд справи адміністративним (виконавчим) органом (рішення у справі Еркнер і Гофауер проти Австрії ).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (п. 7 Постанови №11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення ).

Наразі, суд зазначає, що справа № 922/1989/17 розглядається з червня 2017, а отже, подальше відкладення її розгляду, в тому числі через невмотивоване залучення третіх осіб, може призвести до затягування строків розгляду спору, порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З тих самих міркувань суд вважає, що неприбуття у судове засідання належним чином повідомлених третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не перешкоджає прийняттю рішення у справі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов. Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили, пояснень по справі не надали.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та третіх осіб за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарськими товариствами є підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно зі ст.58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Виходячи зі змісту приписів ст.ст. 41, 59 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту, встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Судом встановлено, що ТОВ ТРЕЙДОПС було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 17.06.2014, запис 1 480 102 0000 063102. Товариство діє на підставі затвердженого його засновниками Статуту. В оскаржуваному Протоколі загальних зборів №10 зазначено, що на порядок денний загальних зборів учасників ТОВ "Трейдопс" від 07.11.2016 були внесені такі питання:

1. Про обрання Голови та секретаря Загальних зборів учасників ТОВ "Трейдопс".

2. Прийняття рішення про відчуження ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Трейдопс" у розмірі 60,0%.

3. Прийняття рішення про введення до ТОВ "Трейдопс" нових учасників - ОСОБА_2, ОСОБА_4 у зв'язку з придбанням ними часток у статутному капіталі ТОВ "Трейдопс".

4. Прийняття рішення про перерозподіл часток в статутному капіталі ТОВ "Трейдопс", внесення змін до Статуту, затвердження Статуту ТОВ "Трейдопс" в новій редакції та внесення змін до ЄДР.

За результатами розгляду питань порядку денного загальні збори учасників ТОВ "Трейдопс" від 07.11.2016 ухвалили наступні рішення:

1. Обрати Головою Загальних зборів учасників ТОВ "Трейдопс" представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12, обрати секретарем Загальних зборів учасників ТОВ "Трейдопс" ОСОБА_4

2. Належну ОСОБА_7 частину частки у статутному капіталі ТОВ "Трейдопс" у розмірі 30,0 % (тридцять відсотків) продати громадянину України ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Першотравенським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 14 травня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 08606, Київська область* АДРЕСА_5).

3.Належну ОСОБА_7 частину частки у статутному капіталі ТОВ "Трейдопс" у розмірі 30,0 % (тридцять відсотків) продати громадянину України ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Зміївським РВ УМВС України в Харківській області 22 серпня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: 63460, АДРЕСА_4).

4.Укласти із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з цією метою договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Трейдопс", у зв'язку з чим надати згоду та прийняти рішення про зміну часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Трейдопс".

5. Ввести до ТОВ ТРЕЙДОПС нових учасників:

- ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Першотравенським MB УМВС України у Дніпропетровській області 14 травня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 08616, АДРЕСА_5) з розміром частки 1686000,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч грн. 00 коп.), що становить 30,0 % (тридцять відсотків) статутного капіталу ТОВ "Трейдопс".

- ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Зміївським РВ УМВС України в Харківській області 22 серпня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: 63460, АДРЕСА_4) з розміром частки 1686000,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч грн. 00 коп.), що становить 30,0 % (тридцять відсотків) статутного капіталу ТОВ "Трейдопс".

6. В зв'язку з продажем учасником ОСОБА_7 частки у статутному капіталі ТОВ "Трейдопс" в розмірі 60.0 % та придбанням цієї частки громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_4, склад учасників ТОВ ТРЕЙДОПС змінився і ТОВ "Трейдопс" має трьох учасників - ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та статутний капітал ТОВ "Трейдопс" перерозподіляється наступним чином:

- учасник ОСОБА_2 - 1686000,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч грн. 00 коп.), що становить 30,0 % (тридцять відсотків) статутного капіталу ТОВ "Трейдопс".

- учасник ОСОБА_4 - 1686000,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч грн. 00 коп.), що становить 30,0 % (тридцять відсотків) статутного капіталу ТОВ "Трейдопс".

- учасник ОСОБА_7 - 2248000,00 грн. (два мільйони двісті сорок вісім тисяч грн. 00 коп.), що складає 40,0 % (сорок відсотків) статутного капіталу ТОВ "Трейдопс".

7. В зв'язку зі зміною складу учасників ТОВ "Трейдопс" внести відповідні зміни до установчих документів Товариства, затвердити Статут ТОВ "Трейдопс" в новій редакції та здійснити державну реєстрацію зміни установчих документів та відомостей про ТОВ "Трейдопс" у ЄДР.

За твердженнями позивача, прийняті загальними зборами Товариства рішення порушують його права, оскільки учасник Товариства ОСОБА_7 на їх підставі вимагає від нього сплати визначеної Статутом 30% частки у статутному капіталі Товариства, що дорівнює 1686000 грн. Позивач стверджує, що він перебував в омані й не був обізнаний щодо майнового стану Товариства, дійсної грошової оцінки майна, що складає його статутний капітал на момент прийняття загальними зборами рішення про його включення до складу учасників товариства. Зокрема, позивач стверджує, що нежитлове приміщення №13 по АДРЕСА_6, право власності на яке було зареєстровано за ТОВ "Трейдопс" на момент прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів відповідача, в силу рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у справі №752/13440/13-ц є допоміжним приміщенням житлового будинку по АДРЕСА_6, тому не може бути використано відповідачем за функціональним призначенням.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Виходячи з положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Згідно п. 2.12 Постанови №4 від 26.02.2016 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У п. 2.13 Постанови №4 від 26.02.2016 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин вказано, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України Про господарські товариства , ст. ст. 41, 42 Закону України Про акціонерні товариства , стаття 15 Закону України Про кооперацію ); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України Про акціонерні товариства ); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України Про господарські товариства ); відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю (частина шоста статті 60 Закону України Про господарські товариства ); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (ст. 46 Закону України Про акціонерні товариства ). Аналогічні підстави, що є безумовними для визнання недійсним рішення загальних зборів, наведено у Постанові № 13 від 24.10.2008 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів .

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Пунктом 19 Постанови №13 від 24.10.2008 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Тобто, діючим законодавством України учасникам надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує їх права та охоронювані законом інтереси, у випадку, зокрема, недотримання встановленої процедури їх скликання та прийняття рішення без необхідного кворуму.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст. 54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, що рішення загальних зборів прийнято з порушенням приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема, при проведенні зборів вищого органу управління позивача, як учасника товариства, не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. (п. 2.13 Постанови №4 від 26.02.2016 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 53 ст. 60 Закону України Про господарські товариства учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до п. 10.2 Статуту ТОВ ТРЕЙДОПС учасник Товариства має право поступитися повністю або частково своєю часткою у статутному капіталі іншим учасникам Товариства, а за згодою інших учасників, також третім особам, письмово повідомивши про це Товариство.

Учасник здійснює повідомлення про відчуження частки шляхом направлення до виконавчого органу Товариства Пропозиції про відчуження частки із зазначенням наступних умов продажу: найменування покупця та ціни.

Виконавчий орган Товариства зобов'язаний у строк, що не перевищує 2 днів з дня отримання Пропозиції про відчуження частки, направити кожному Учаснику Товариства Повідомлення про намір учасника продати частку, в якому зазначити усі умови Пропозиції про відчуження частки. Не пізніше, ніж через 2 дні після направлення Повідомлення останньому учаснику, виконавчий орган Товариства зобов'язаний вжити заходів щодо скликання позачергових Загальних зборів учасників для вирішення питань, пов'язаних з відчуженням учасником частки.

При цьому згідно п. 10.7 Статуту ТОВ Трейдопс якщо Товариство діє у складі єдиного учасника, - такий учасник вирішує питання про способи відчуження своєї частки (її частини) самостійно на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Виникнення цього права по відношенню до вже зареєстрованого товариства з обмеженою відповідальністю, з одного боку, потребує волевиявлення самої особи у вигляді набуття права власності на певну частку у статутному капіталі товариства (майнове право), а з іншого - прийняття загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю рішення про включення такої особи до складу його учасників.

На момент прийняття оскаржуваних позивачем рішень загальних зборів ТОВ "Трейдопс" 07.11.2016 єдиним учасником Товариства, якому належали 100% часток у статутному капіталі був ОСОБА_7. З протоколу № 10 загальних зборів учасників ТОВ "Трейдопс" вбачається, що Головою зборів було обрано ОСОБА_12, що була присутня на зборах як представника ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю. Таким чином, рішення загальних зборів учасників приймались з відома та за згодою позивача. З огляду на зміст п. 10.2, п.10.7 Статуту ТОВ "Трейдопс" вбачається, що надання Товариством згоди на продаж ОСОБА_7 частки у розмірі 30% на користь ОСОБА_2 та на укладення відповідного договору купівлі-продажу частки не суперечить вимогам закону та установчих документів товариства.

Наразі, позивачем не наведено суду належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що прийняття рішення загальних зборів ТОВ "Трейдопс" 07.11.2016 відбувалось всупереч його волевиявленню.

Стосовно тверджень позивача про введення його в оману щодо майнового стану товариства на момент його входження до складу учасників ТОВ "Трейдопс" у листопаді 2016 року, суд зазначає, що згідно ст. 59 Закону України Про господарські товариства встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів належить до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Нежитлове приміщення №13, загальною площею 58,9 кв. м., що розташоване в будинку № АДРЕСА_6, на яке посилається позивач у своїй позовній заяві, було передано до статутного капіталу ТОВ "Трейдопс" на підставі рішення загальних зборів ТОВ "Трейдопс" від 05.08.2015 (протокол №3) та акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 29.09.2015. Згідно з протоколом № 3 від 05.08.2015 майновий внесок ОСОБА_13 до статутного капіталу ТОВ Трейдопс загальні збори товариства оцінили в розмірі 713300,00 грн.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку. визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Визначення поняття Статтею 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Посилання позивача на рішення Голосіївського районного суду від 10.12.2015 у справі № 752/13440/13-ц та на результати експертизи, проведеної ТОВ Київське бюро судових експертиз та досліджень Константа від 17.07.2104, суд вважає безпідставними, оскільки, оскільки резолютивна частина цього рішення не містить вказівки на нежитлове приміщення АДРЕСА_6, а висновок експертного дослідження стосувався приміщення загальною площею 52,6 м. кв., яке знаходиться в крайній лівій частині першого поверху будинку № АДРЕСА_6 та згідно з висновком експерта від 17.07.2014 має № 12.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, сформульованої 20.09.2017 у справі № 460/2530/13-ц, приміщення, що розташоване у житловому будинку, може як належати до житлового фонду і мати статус допоміжного, так і бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим право власності мешканців на них не виникає.

З висновку судової експертизи від 14.11.2017, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, вбачається, що з технічної точки зору, приміщення АДРЕСА_6 та належить на праві власності ТОВ "Трейдопс", не належить до допоміжних приміщень, і являє собою відокремлену частину житлового будинку, його використання не пов'язано з технічною експлуатацією й обслуговуванням житлового будинку. Ринкова вартість приміщення на момент включення позивача до складу учасників товариства згідно висновків експертизи становила 982711,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдопс" не знайшли доказового підтвердження в ході судового розгляду, що зумовлює висновок суду про необхідність відмовити в позові з покладенням судових витрат у справі на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя С.Ч. Жельне