Постанова

від 12.12.2017 по справі 805/4994/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 р. Справа №805/4994/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Кірієнко В.О.,

при секретарі Кіксель В.П.,

за участю представників сторін

представника позивача Себіскверідзе І.К.,

представника відповідача Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Установи охорони здоров'я - Санаторія "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради пофспілок до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2016 року № 0000031201, від 15 червня 2016 року № 0000151203,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Установа охорони здоров'я - Санаторій "Святі гори", заснована на власності Донецької обласної ради пофспілок, звернувся до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2016 року № 0000031201, від 15 червня 2016 року № 0000151203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 17.05.2016р. по 23.05.2016р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Установи охорони здоров'я - Санаторія "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради пофспілок (далі-Позивач, Санаторій) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з 01.01.2013року по 31.12.2015року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки № 1623/15-01-30354113 від 30.05.2016р.

Згідно висновків атку перевірки встановлені, зокрема, наступні порушення: п.185.1 ст.185 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.1 абзац а), п.198.2, п.198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 135 160грн., в тому числі за лютий 2014року в сумі 67 580грн., за березень 2014року в сумі 67 580грн. по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток станом на 31.12.2014року - 678 500грн., станом на 31.12.2015року - 678 500грн. по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД .

За висновками акту перевірки податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016року за №0000031201, яким збІльшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135 160грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 33 790грн. (т.1 а.с.33) та від 15.06.2017року за №0000151203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період 2014рік в розмірі 675 800грн., за період 2015рік в розмірі 675 800грн. (т.1 а.с.34).

Позивач не погоджується з даними висновками та податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - постачальником товарів/послуг спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на припущеннях.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позовних вимог (т.1 а.с.128-132), в яких зазначено, що згідно висновків атку перевірки № 1623/15-01-30354113 від 30.05.2016р. встановлені наступні порушення: п.185.1 ст.185 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.1 абзац а), п.198.2, п.198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 135 160грн., в тому числі за лютий 2014року в сумі 67 580грн., за березень 2014року в сумі 67 580грн. по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток станом на 31.12.2014року - 678 500грн., станом на 31.12.2015року - 678 500грн. по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД .

Виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, а саме, відсутність сертифікатів якості на товар, наявності протоколів допитів свідка ОСОБА_3 від 08.02.2016року та свідка ОСОБА_4 від 15.12.2015року, ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2016року по спрАві №756/2945/16-к про призначення позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з 01.01.2013року по 31.12.2015року, відсутності товаро-транспортних накладних на товар, актів прийому-передачі вугільної продукції, наявності суперечок в оформленні первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ Продінвест ЛТД , вважає висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам законодавства.

Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, встановив наступне.

Позивач, Установа охорони здоров'я - Санаторій "Святі гори", заснована на власності Донецької обласної ради пофспілок, зареєстрована 28.05.1999року в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 30354113 (84130, м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вул.. Івана Мазепи, буд.9) (т.2 а.с.218-221).

Відповідач, Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Судом встановлено, що з 17.05.2016р. по 23.05.2016р. на виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2016року по справі №756/2945/16-к (т.3 а.с.1-16) відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Установи охорони здоров'я - Санаторія "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради пофспілок (далі-Позивач, Санаторій) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з 01.01.2013року по 31.12.2015року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки № 1623/15-01-30354113 від 30.05.2016р.

Згідно висновків акТу перевірки встановлені наступні порушення:

п.185.1 ст.185 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.1 абзац а), п.198.2, п.198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 135 160грн., в тому числі за лютий 2014року в сумі 67 580грн., за березень 2014року в сумі 67 580грн. по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД ;

п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток станом на 31.12.2014року - 678 500грн., станом на 31.12.2015року - 678 500грн. по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД у подальшому, за результатами розгляду контролюючим органом заперечень позивача до Акту, у відповіді від 21.11.2016року за № 1270/10/28-04-14-00 Про надання відповіді на заперечення податковий орган залишив без змін висновки викладені у Акті.

За висновками акту перевірки податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016року за №0000031201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135 160грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 33 790грн. (т.1 а.с.33) та від 15.06.2017року за №0000151203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період 2014рік в розмірі 675 800грн., за період 2015рік в розмірі 675 800грн. (т.1 а.с.34).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем були подані до Головного управління ДФС у Донецької області та ДФС України скарги № 140 від 24.06.2016 року та за №209 від 30.09.2016року відповідно.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецької області № 4700/10/05-99-10-01-12-1 від 22.08.2016 року скаргу позивача було залишено без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.11.2016року за №25783/6/99-90-11-01-02-25 про результати розгляду скарги скаргу позивача №209 від 30.09.2016року було залишено без задоволення.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Судом встановлено, що між Установою охорони здоров'я - Санаторій "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради пофспілок (Покупець) та ТОВ Продінвест ЛТД (Постачальник) було укладено договір поставки № 130/14 від 30.01.2014р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити Товар, вказаний у Додатках до договору (т.1 а.с.53-55).

З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові та видаткові накладні. (т.1 а.с.56-91).

Також, реальність виконання спірної угоди підтверджується позивачем відомостями про списання вугілля по котельним №№1, 3 (т.1 а.с.98-105, а.с.200-210, т.2 а.с.203-217), інвентарними картками обліку основних засобів, книгою складського обліку, журналом обліку реєстрації довіреностей, копією трудової книжки ОСОБА_5 - комірника матеріального складу (т.1 а.с.143-168), наказами про прийом та звільнення працівників котельної за 2014рік, табеля обліку робочого часу працівників котельних за період січень-жовтень 2014року, актами наданих послуг - звіти про реалізацію путівок за період січень-жовтень 2014року (т.1 а.с.170-199).

Розрахунки між сторонами за цією угодою здійснювались в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується виписками банку (т.1 а.с.92-97).

Окрім іншого, в підтвердження економічної обґрунтованості операцій з придбання у зазначеного постачальника вугілля позивачем надані суду наступні документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про державну реєстрацію прав власності (т.1 а.с.123-124), договір про закупівлю за державні кошти від 14.12.2013року за №413/07/13 з додатками (т.1 а.с.215 - 223), накладні до договору від 14.12.2013року за №413/07/13 (т.1 а.с.228-250, т.2 а.с.1-24).

За для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, судом ухвалою суду від 25.04.2017року було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1. Чи підтверджується документально висновки акту перевірки Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.05.2016року за №1623/15-01-30354113 про порушення Санаторієм Святі гори , заснований на власності Донецької обласної ради профспілок:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 абз. а, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , в результаті чого занижена сума ПДВ в розмірі 135 160грн., в тому числі за лютий 2014року в сумі 67 580грн., за березень 2014року в сумі 67 580грн.

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток станом на 31.12.2014року в розмірі 678 500грн., станом на 31.12.2015року в розмірі 678 500грн., на підставі яких Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області винесені податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2016 року № 0000031201, від 15 червня 2016 року № 0000151203?

2. У випадку документального підтвердження порушень діючого та валютного законодавства обчислити суму податків та фінансових санкцій, які підлягають донарахуванню.

За висновком судового експерта від 14.10.2017року за №173/26, згідно результатів дослідження даних наданих експерту первинних бухгалтерських документів сторонами по справі встановлено, що висновки Акту перевірки Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.05.2016року за №1623/15-01-30354113 не підтверджуються документально в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 29 735,20грн. та застосування штрафних санкцій на суму 7 433,80грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000031201 від 15.06.2016року. Разом з тим, експертом не виявилось можливим підтвердити або спростувати підстави щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток за звітний 2014 рік на суму 678 500грн., за податковою декларацією з податку на прибуток за звітний 2015рік на суму 678 500грн., за податковим повідомленням-рішенням №0000151203 від 15.06.2016року та щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 105 424,80грн. та застосування штрафних санкцій на суму 26 356,20грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000031201 від 15.06.2016року. у зв'язку з неузгодженістю та наявністю суперечок в оформленні первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Продінвест ЛТД .

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому.ю платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст. 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну,інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності".

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Разом з тим, судом та експертом під час проведення експертизи виявлена неузгодженість та наявність суперечок в оформленні первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Продінвест ЛТД , а саме, надані податкові накладні оформленні з посиланням на Договір №130/14 від 30.01.2014року, який укладений раніше дати державної реєстрації ТОВ Продінвест ЛТД (ЄДРПОУ 39082955), яке зареєстровано у ЄДРПОУ 05.02.2014року, проте, в договорі від 30.01.2014року маються посилання на код ЄДРПОУ товариства, який було присвоєно лише 05.02.2014року та печатку товариства, у видаткових накладних відсутні посилання на номер та дату договору поставки, у виписках банку, що підтверджують здійснення розрахунків між сторонами, не наведено посилання на номер та дату договору, а є посилання на оплату за вугілля згідно розрахунків, які відсутні в матеріалах справи.

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та витрат товариства є безпідставними.

Суд вказує на те, що відповідачем надані суду докази щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента ТОВ Продінвест ЛТД .

Судом було досліджено Довідку Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області №35/05-22-22-02/30354113 від 20.10.2014року про результати проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин позивача із ТОВ Продінвест ЛТД , їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, березень 2014року, було встановлено та документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ Продінвест ЛТД , їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Проте, оцінюючи в сукупності наведені обставини, приймаючи до уваги вищеописані суперечності та суттєві недоліки у представлених первинних документах, суд приходить до висновку про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ Продінвест ЛТД , а відтак податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016року за №0000031201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 105 424,80грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 26 356,20грн. та від 15.06.2017року за №0000151203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період 2014рік в розмірі 675 800грн., за період 2015рік в розмірі 675 800грн., винесені відповідачем є правомірними.

Стосовно заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 29 735, 20грн., в тому числі за лютий 2014року в сумі 14 867,60грн., за березень 2014року в сумі 14 867,60грн., що знайшли своє відображення в податковому повідомленні-рішенні від 15.06.2016року за №0000031201, суд зазначає наступне.

Досліджуючи податкову звітність позивача з податку на додану вартість за лютий, березень 2014року, судом встановлено, що у розділі ІІ Податковий кредит Додатка №5 до декларації за лютий 2014року Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) наведено за рядком 28 підрозділу Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту за індивідуальним податковим номером постачальника 390829529512367, обсяг постачання без ПДВ в сумі 263 562грн., сума ПДВ 52 712,40грн., що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних (рядки 141, 151, 155, 163, 167, 175, 188, 202, 207 реєстру), за рядком 28 підрозділу Операції з придбання з ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту за індивідуальним податковим номером постачальника 390829529512367, обсяг постачання без ПДВ в сумі 74 338грн., сума ПДВ 14 867,60грн., що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних (рядки 141, 151, 155, 163, 167, 175, 188, 202, 207 реєстру).

Разом з тим, у розділі ІІ Податковий кредит Додатка №5 до декларації за березень 2014року Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) наведено за рядком 24 підрозділу Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту за індивідуальним податковим номером постачальника 390829529512367, обсяг постачання без ПДВ в сумі 263 562грн., сума ПДВ 52 712,40грн., що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних (рядки 21, 39, 66, 94, 110, 123, 146, 154, 163 реєстру), за рядком 24 підрозділу Операції з придбання з ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту за індивідуальним податковим номером постачальника 390829529512367, обсяг постачання без ПДВ в сумі 74 338грн., сума ПДВ 14 867,60грн., що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних (рядки 21, 39, 66, 94, 110, 123, 146, 154, 163 реєстру).

В акті перевірки наведено завищення задекларованих показників у рядку 15.1 у лютому 2014року в сумі ПДВ - 67 580грн., тоді як позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД задекларовано у складі дозволеного податкового кредиту за рядком 15.1 декларації лише суму ПДВ - 52 712,40грн., отже розбіжності даних акту з даними задекларованого дозволеного податкового кредиту за операціями з ТОВ Продінвест ЛТД становлять до збільшення у акті на суму 14 867,60грн.( 67 580грн. - 52 712,40грн.).

Суд дійшов аналогічних висновків стосовно встановленого контролюючим органом завищення задекларованих показників у рядку 15.1 у березні 2014року в сумі ПДВ - 67 580грн., що відображені в акті перевірки, тоді як позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Продінвест ЛТД задекларовано у складі дозволеного податкового кредиту за рядком 15.1 декларації лише суму ПДВ - 52 712,40грн., отже розбіжності даних акту з даними задекларованого дозволеного податкового кредиту за операціями з ТОВ Продінвест ЛТД становлять 14 867,60грн.( 67 580грн. - 52 712,40грн.) та виникли внаслідок не декларування цієї суми ПДВ позивачем у складі дозволеного податкового кредиту за операціями з ТОВ Продінвест ЛТД .

Таким чином, з урахуванням висновків суду стосовно не підтвердження документально підстав збільшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 29 735,20грн., суд дійшов висновків, що застосування до платника податків штрафних санкцій в розмірі 7 433,80грн. (29 735,20*25%) спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2016року за №0000031201 є неправомірним.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стосовно вимог позивача у заяві від 11.12.2017року щодо розподілу судових витрат по оплаті судово-економічної експертизи у розмірі 25 593,60грн. (платіжні доручення від 30.06.2017року за №139 на суму 12 800грн., від 21.09.2017року за №177 на суму 12 793,60грн.) суд повідомляє наступне:

Згідно ч.1, 3 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. за № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Наказом Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2017 році" від 31.01.2017року за N 229/5, встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2016 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2017 році становить: експертиза проста - 99,0 грн; експертиза середньої складності - 123,8 грн; експертиза особливої складності - 148,8 грн.

Суд зазначає, що позивачем не наданий розрахунок судових витрат за проведення судово-економічної експертизи відповідно до вимог Наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2017 році" від 31.01.2017року за N 229/5 та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. за № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", тому дані судові витрати є документально не підтвердженими.

Платіжні доручення від 30.06.2017року за №139 на суму 12 800грн., від 21.09.2017року за №177 на суму 12 793,60грн. є лише доказами сплати за судову експертизу, але за відсутністю рахунків - фактур, складених судовим експертом, з визначенням нормативної вартості однієї експертогодини та кількістю витрачених експертогодин, не вбачається можливим встановити вартість експертизи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 25 593,60грн. документально не підтверджені, то відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом), розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, юридичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше розміру 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, оскільки позивачем було сплачено суму судового збору в розмірі 12 671,25грн., а предметом позову з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.11.2017року є оскарження податкових повідомлень-рішень на загальну суму 1 520 550грн., а саме, від 15.06.2016року за №0000031201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135 160грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 33 790грн. та від 15.06.2017року за №0000151203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період 2014рік в розмірі 675 800грн., за період 2015рік в розмірі 675 800грн., позивачу необхідно сплатити на користь Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 22 808,25грн., що з урахуванням часткової сплати в розмірі 12 671,25грн., дорівнює 10 137грн.

Разом з тим, сплачені позивачем судові витрати в розмірі 12 671,25грн. підлягають стягненню з суб'єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Установи охорони здоров'я - Санаторія "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради пофспілок до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2016 року № 0000031201, від 15 червня 2016 року № 0000151203 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.06.2016року за №0000031201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 735, 20грн., та нараховані штрафні санкції в розмірі 7 433,80грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Установи охорони здоров'я - Санаторія "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради пофспілок судові витрати в розмірі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім )грн.54коп.

Стягнути з Установи охорони здоров'я - Санаторія "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 137грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.12.2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.12.2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кірієнко В.О.