Постанова

від 11.12.2017 по справі 808/3255/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2017 року (об 10 год. 15 хв.) Справа №  808/3255/17  м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, ВСТАНОВИВ: Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Запорізький ОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі – ТОВ «Україна», відповідач) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 86 804,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовує приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» та зазначає, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складала 42 особи, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого Законом, на ТОВ «Україна» повинна складати 2 особи. Вказує, що середньооблікова кількість інвалідів у роботодавця склала 0 осіб, що є меншим ніж встановлено нормативом, а тому відповідно до статті 20 Закону відповідач повинен до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 80764 грн. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223, починає нараховуватись з наступного дня граничного строку сплати санкцій, тобто з 16 квітня. Пояснює, що пеня за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у поданій до суду позовній заяві відповідно до п. 3.7 Порядку позивачем розрахована на дату її подання, та становить 6040,10 грн. На підставі викладеного, а також враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені самостійно не сплачено, просить стягнути з ТОВ «Україна» заборгованість у розмірі 86 804,10 грн. Представник позивача у судове засідання не прибув, проте надав до суду клопотання (вх. №34755) про розгляд справи без його участі. Позов підтримує у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не прибув, 06.12.2017 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 34245), відповідно до якого проти задоволення позовних вимог частково заперечує, зокрема зазначає, що згідно з інформацією ГУ ПФУ у Запорізькій області від 28.09.2017 щодо середньооблікової кількості штатних працівників підприємства відповідача, у тому числі інвалідів у 2016 року на підприємстві працював 1 (один) інвалід у період 6 місяців 2016 року, а саме: у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року. Таким чином, з урахуванням того, що середньооблікова кількість інвалідів у 2016 році у відповідача склала 1 особу, що також є меншою ніж встановлено нормативом, сума адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році становить 43402,05 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій 40382 грн. та сума пені 3020,05 грн.). З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги на суму 43402,05 грн. визнає. Частиною 4 статті 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Отже, оскільки відповідач не прибув у судове засідання без поважних причин, а представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження. У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне. Згідно наданого ТОВ «Україна» (код ЄДРПОУ 03750581) Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ від 13.02.2017 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 42 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства – 0 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становила 2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника – 40382 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у загальному розмірі 86 804,10 грн. у добровільному порядку Запорізьке ОВ ФСЗІ звернулось із вказаним позовом до суду. Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі – Закон № 875-ХІІ). Частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Судом встановлено, що ТОВ «Україна» є юридичною особою та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який у відповідача повинен складати 2 робочих місця. Проте, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства протягом 2016 року склала 0 осіб, про що і зазначено в Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік. Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-ХІІ). Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок, по-перше, виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 якого роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання. Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що листом від 28.09.2017 № 13164/05 ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначає, що у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року на підприємстві ТОВ «Україна» працював 1 інвалід у період з липня по вересень 2016 року та листопад – грудень 2016 року (а.с.6-8). Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом. При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Таким чином, відповідачем вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів у 2016 році, та безпосередньо, у період з липня по вересень 2016 року та листопад – грудень 2016 року на підприємстві відповідача працювала 1 особа - інвалід, однак у кількості меншою ніж встановлено нормативом. Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій для підприємства відповідача складає 80764 грн., однак, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що середньооблікова кількість інвалідів у 2016 році на підприємстві відповідача складала 1 особу, сума адміністративно-господарських санкцій для підприємства відповідача становить 40382 грн. Пунктом 4 Постанови КМУ від 31.01.07 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно - господарських санкцій та пені за виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» зазначено, що порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Мінпраці. На виконання зазначеного положення Постанови КМУ №70 Наказом Мінпраці від 15.05.07 №223 затверджено «Порядок нарахування пені та її сплати». Згідно з п. 3.4 зазначеного Порядку нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Пеня у поданій до суду повній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів відділення Фонду відповідно до п. 3.7. Порядку розраховує суму пені на дату її подання. Враховуючи, що ставка НБУ з 14.09.2017 становить 12,5% - рахунковий розмір пені дорівнює 0,04%. Сума пені за один день прострочення розраховується 40382 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,04% (розрахунковий розмір пені) = 16,15 грн. таким чином, сума пені, що необхідно сплатити дорівнює: 16,15 грн. (сума пені за один день прострочення) х 187 (кількість днів) = 3020,05 грн. Таким чином, у даному випадку сума адміністративно-господарських санкцій становить 40382 грн. та пеня в сумі 3020,05 грн. Загальна сума заборгованості становить 43402,05 грн., що також не заперечується відповідачем На момент розгляду справи в суді сума адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 43402,05 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед Фондом соціального захисту інвалідів не погашена, вимоги адміністративного позову в частині стягнення 43402,05 грн. відповідачем визнано. Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними в частині стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 43402,05 грн., у зв'язку із чим є  такими, що підлягають частковому задоволенню. Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд  ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 03750581) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 43402,05 (сорок три тисячі чотириста дві гривні 05 копійок) грн. В іншій частині адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                             Ю.В.Калашник