Постанова

від 07.12.2017 по справі 820/4624/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 р. № 820/4624/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В., суддів: Бабаєва А.І., Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Халаєвої Г.О.,

представника відповідача - Ткаченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017 року, а провадження по справі закрити.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно притягнуто позивача до відповідальності, оскільки в акті перевірки зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року та наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 року. При цьому, позивачем вказано, що згідно товарно-транспортної накладної № 446/1с від 14.07.2017 року замовником (вантажовідправником) є ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА , однак при виписуванні та оформленні вказаної товарно-транспортної накладної замовником (вантажовідправником) помилково було вказано, що перевізником є ТОВ СТРІМ ТРАК . Крім того, відповідно до разового договору-заявки на вантажоперевезення орендованим транспортом по території України № 1212024 від 13.07.2017 року, який укладено між ТОВ СТРІМ ТРАК та ФОП ОСОБА_3, ТОВ СТРІМ ТРАК виступало замовником, а ФОП ОСОБА_3 виступало виконавцем. Згідно умов вказаного разового договору-заявки ФОП ОСОБА_3 фактично є автомобільним перевізником вантажу. Таким чином, прийнята Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що під час проведення рейдової перевірки на 471 км а/д М-03 "Київ - Харків - Довжанський" було встановлено транспортний засіб RENAULT MAGNUM д/н НОМЕР_1, яким здійснювалось перевезення вантажів на договірних умовах. Під час проведення перевірки встановлено належність транспортного засобу ОСОБА_4 В порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року та п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 р. водієм не було надано перевіряючим протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. А, отже, вказане перевезення здійснювалось без оформлення належних документів. Вказане порушення зафіксовано в акті АХ №0206561 від 14.07.2017 року. При цьому, було встановлено, що власник транспортного засобу зареєстрований у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим акт було направлено до територіального органу відповідача у вказаній області. В подальшому, під час розгляду акту було встановлено, що ОСОБА_4 є лише власником транспортного засобу, а відповідно до товарно-транспортної накладної № 446/1 с від 13.07.2017 автомобільним перевізником є ТОВ СТРІМ ТРАК , до якого і було застосовано штраф за встановлені порушення. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.

Як було встановлено під час розгляду справи, на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №646 від 06.07.2017 та направлення на перевірку №021341 від 10.07.2017, 14.07.2017 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області на 471 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський проводилась рейдова перевірка.

Як зазначено в акті АХ № 0206561 від 14.07.2017 року, на вказаній ділянці, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області був перевірений автотранспортний засіб RENAULT MAGNUM д/н НОМЕР_1, власник ОСОБА_4.

З наявної матеріалах справи копії акту вбачається, що перевіряючими було встановлено, що власник транспортного засобу ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Миронова 17 51.

Згідно з відомостями вказаного акту, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області зафіксовано наступні порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, за що передбачена відповідальність ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В акті перевірки зроблено наступні відмітки: водій транспортного засобу з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

За наявними в матеріалах справи доказами, колегією суддів встановлено, що відповідно до п.25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, якою передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення, та з врахуванням реєстрації власника транспортного засобу ОСОБА_4 у Дніпропетровській області, Управлінням Укртраснбезпеки в Харківській області акт АХ № 0206561 від 14.07.2017 було направлено на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Матеріали справи містять лист Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області до Управлінням Укртраснбезпеки в Харківській області, яким повідомлено про повернення акту АХ № 0206561 від 14.07.2017 року, у зв'язку з тим, що відповідно до товарно-транспортної накладної №446/1с від 13.07.2017 року було встановлено, що автомобільний перевізник ТОВ СТРІМ ТРАК , код 40174504, зареєстрований у Харківській області.

Колегією суддів встановлено, що після отримання акту АХ № 0206561 від 14.07.2017 Управлінням Укртраснбезпеки в Харківській області було викликано позивача на 12.09.2017 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, шляхом направлення повідомлення №4132 від 05.09.2017, направленого засобами поштового зв'язку 05.09.2017 відповідно до списку згрупованих поштових відправлень.

Вказане повідомлення було отримано 13.09.2017, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як встановлено під час судового розгляду справи на розгляд справи щодо акту АХ № 0206561 від 14.07.2017 позивач чи уповноважена особа не прибули. Письмових пояснень чи заперечень позивачем надано не було.

За результатами розгляду справи щодо акту АХ № 0206561 від 14.07.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022174 від 12.09.2017 за допущене порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", про стягнення з ТОВ СТРІМ ТРАК адміністративно-господарський штрафу в сумі 1700,00 грн.

На виконання положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, копію постанови №022174 від 12.09.2017 разом із супровідним листом направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача рекомендованим листом, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Вказана постанова №022174 від 12.09.2017 була отримана позивачем, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Під час судового розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивачем в даній справі оскаржується постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №022174 від 12.09.2017, при цьому на підставу протиправності вказаного рішення відповідача, позивачем вказано, що в даному випадку відповідачем застосовано адміністративно-господарський штраф до позивача, який не є перевізником вантажу, а згідно товарно-транспортної накладної № 446/1с від 14.07.2017 року замовником (вантажовідправником) є ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА , однак при виписуванні та оформленні вказаної товарно-транспортної накладної замовником (вантажовідправником) помилково було вказано, що перевізником є ТОВ СТРІМ ТРАК . Крім того, відповідно до разового договору-заявки на вантажоперевезення орендованим транспортом по території України № 1212024 від 13.07.2017 року, який укладено між ТОВ СТРІМ ТРАК та ФОП ОСОБА_3, ТОВ СТРІМ ТРАК виступало замовником, а ФОП ОСОБА_3 виступала виконавцем. Згідно умов вказаного разового договору-заявки ФОП ОСОБА_3 фактично є автомобільним перевізником вантажу. Отже, на думку позивача, він не може бути суб'єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті", були утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567, передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

В свою чергу, акт перевірки це лише один із доказів які беруться до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення, однак діючим законодавством не визначено такий акт перевірки як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником.

Згідно з приписами п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Пунктом 26 Порядку №1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

При цьому як передбачено п. 27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року та п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 р., стали твердження про відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальної контрольної книжки водія, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" слід дійти висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 р.

В той же час, відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 р., у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

В той же час, відповідно до п.2.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

При цьому п. 2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР (994_016) функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.

При цьому пунктом 2.7 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Поряд із цим п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 р., та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року.

Водночас, абз.3 ч.1 ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведених вище норм видно, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Як встановлено під час судового розгляду, водієм під час проведення перевірки 14.07.2017 року перевіряючим було надано товарно-транспортну накладну №446/1с від 13.07.2017 року, відповідно до якої замовник (платник) та вантажовідправник: ТОВ "ПЕРІ Україна", вантажоодержувач: КВАНТ ВД .

При цьому, представником позивача під час судового розгляду справи як на підставу протиправності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017 року вказано, що згідно товарно-транспортної накладної № 446/1с від 14.07.2017 року замовником (вантажовідправником) є ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА , однак при виписуванні та оформленні вказаного товарно-транспортної накладної замовником (вантажовідправником) помилково було вказано, що перевізником є ТОВ СТРІМ ТРАК . А відповідно до разового договору-заявки на вантажоперевезення орендованим транспортом по території України № 1212024 від 13.07.2017 року, який укладено між ТОВ СТРІМ ТРАК та ФОП ОСОБА_3, ТОВ СТРІМ ТРАК виступало замовником, а ФОП ОСОБА_3 виступало виконавцем, водночас відповідно до умов вказаного разового договору-заявки ФОП ОСОБА_3 фактично є автомобільним перевізником вантажу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 33 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Водночас, положеннями ст. 50 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Положення ст. 50 Закону України Про автомобільний транспорт кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм діючого законодавства слід дійти висновку, що договір перевезення вантажу є двостороннім правочином, який повинен відповідати вимогам цивільного законодавства та укладатись виключно у письмовій формі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять копію разового договору-заявки, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 (виконавець) зобов'язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом Бровари - Харків, а ТОВ СТРІМ ТРАК (замовник) зобов'язується сплатити кошти за надані послуги (а.с.17).

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що фактично позивач є експедитором у відносинах із ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА та для вказаного контрагента на підставі усного договору здійснював підшукування перевізника, у зв'язку з чим і було укладено разовий договір-заявку із ФОП ОСОБА_3

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів перебування підприємства позивача у відносинах з ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА саме стосовно експедирування.

З врахуванням вище викладеного, а також враховуючи наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортної накладної та разового договору-заявки, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, містять у собі суперечності, що не дає підстави вважати їх належними доказами.

Крім того, з дослідження вище вказаного договору-заявки вбачається, що останній не підписано ФОП ОСОБА_3, тобто стороною правочину, що є порушенням положень ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що вказаний разовий договір-заявка хоча і містить підпис особи з боку замовника, тобто ТОВ СТРІМ ТРАК , однак прізвище, ініціали або посаду такої особи встановити не вбачається можливість, у зв'язку з відсутністю таких даних у договорі.

З врахуванням вище викладеного, слід дійти висновку, що оскільки договір на перевезення не підписаний однією із сторін, він не може вважатись укладеним відповідно до норм цивільного законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до товарно-транспортної накладної № 446/1с від 13.07.2017 року замовником та вантажовідправником даного перевезення є ТОВ ПЕРІ УКРАЇНА , а автомобільним перевізником ТОВ СТРІМ ТРАК .

Відповідно до п. 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

З аналізу вказаної норми та враховуючи наявну в матеріалах справи копію разового договору-заявки, суд приходить до висновку, що саме на замовника послуг покладається обов'язок виписувати товарно-транспортну накладну, а оскільки замовником є саме ТОВ СТРІМ ТРАК , то саме позивачем мало бути виписано товарно-транспортну накладну відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що посадовими особами управління Укртансбезпеки було правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022174 від 12.09.2017.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані до суду докази, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Суддя А.І. Бабаєв

Суддя О.В. Білова