Постанова

від 14.12.2017 по справі 820/3986/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 грудня 2017 р. Справа № 820/3986/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В., судді: Панченко О.В., Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - Мєркулова Д.Г.,

представника відповідача - Лисенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Бетон" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміумбуд", Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пригородна нерухомість" про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант бетон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 11.08.2017 року №66179/41207430; №66432/41207430; №66279/41207430; зареєструвати податкові накладні: №37 від 22.06.2017 року; №40 від 26.06.2017 року №42 від 26.06.2017 року.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що у межах діючого договору про визнання електронних документів склав і подав на реєстрацію спірні податкові накладні. Стверджував, що за відсутності визначених діючим законодавством підстав контролюючим органом були прийняті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Виходячи з цих міркувань просив зобов'язати контролюючий орган провести реєстрацію спірних накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач, Державна фіскальна служба України, з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення.

Аргументуючи заперечення відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Стверджував, що надані підприємством документи не давали змоги ідентифікувати та підтвердити господарську операцію, а тому позивачу було цілком правомірно відмовлено у реєстрації податкової накладної. Щодо вимоги про зобов'язання зареєструвати спірні податкові накладні зазначив, то вона є передчасною, оскільки стосується дискреційних повноважень податкового органу.

Представник третьої особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміумбуд", до судового засідання не прибув про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав пояснення, в яких зазначив, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 37 від 22.06.2017 року є необгрунтованим та безпідставним, оскільки наявність первинних документів засвідчують факт реального виконання ТОВ "Преміумбуд" та його контрагентами господарських зобов'язань.

Представник третьої особи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна, до судового засідання не прибув про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пригородна нерухомість", до судового засідання не прибув про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 22.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №37 на загальну суму - 20.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3.333,33 грн.) і 04.07.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.31 т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 04.07.2017року (а.с. 31).

01.08.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної, в яких зазначено, що позивач є виробником товарного бетону, КВЕД - 23.63. Отримує матеріали, необхідні для виробництва: пісок (код 2505), цемент (код 2523), щебінь (код 2517), відвантажуємо бетон товарний (код 3824).

11.08.2017 р. за №66179/41207430 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №37 від 22.06.2017 року.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

26.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №40 на загальну суму - 18.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3.000 грн.) і 28.07.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.46 т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 28.07.2017року (а.с. 46).

01.08.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної, в яких зазначено, що позивач є виробником товарного бетону, КВЕД - 23.63. Отримує матеріали, необхідні для виробництва: пісок (код 2505), цемент (код 2523), щебінь (код 2517), відвантажує бетон товарний (код 3824).

11.08.2017 р. за №66432/41207430 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №40 від 26.06.2017 року.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

26.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №42 на загальну суму - 98.845,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16.474,17 грн.) і 28.07.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.62 т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 28.07.2017року (а.с. 62 т.1).

01.08.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної, в яких зазначено, що позивач є виробником товарного бетону, КВЕД - 23.63. Отримує матеріали, необхідні для виробництва: пісок (код 2505), цемент (код 2523), щебінь (код 2517), відвантажує бетон товарний (код 3824).

11.08.2017 р. за №66279/41207430 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №42 від 26.06.2017 року.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч.3 ст.2 КАС України, юридичних та фактичних мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №752/30620; далі за текстом - Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017р. №485; далі за текстом - Порядок №485).

Суд вважає, що згідно з запровадженим законодавцем у п.14.1.60 ст.14, ст.ст.200-1, 201 Податкового кодексу України та у нормах Порядку №1246 механізмом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних орган державного управління (яким є Державна фіскальна служба України, включаючи і Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, і Комісію Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) за умови виявлення окреслених законом обставин наділений повноваженнями на прийняття декількох рішень, котрі об'єктивно можуть не узгоджуватись з інтересом платника податків, а саме: 1) письмового рішення у формі квитанції про неприйняття податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України), 2) письмового рішення у формі квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.201.16.1 ст.201 Податкового кодексу України), 3) письмового рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (п.201.16.3 ст.201 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та про відмову у реєстрації податкової накладної.

Оскільки функції з ведення Єдиного реєстру податкових накладних п.14.1.60 ст.14 Податкового кодексу України покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто на Державну фіскальну службу України, то слід вважати, що всі рішення у процедурі реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних приймаються від імені ДФС України.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що законодавцем запроваджено наступний механізм виконання платником обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Суд відзначає, що згідно з абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналогічне за правовою суттю правило включено законодавцем і до положень п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, де вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201); Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту абз.2 п.201.10 ст.201).

Загальне правило виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначено п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у силу якого датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, на думку суду, не можна залишати поза увагою положення ст. 200-1 Податкового кодексу України, за приписами якої для виписування податкової накладної платник податків повинен мати на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, не меншу від суми податку за складеною ним податковою накладною.

Наведений висновок підтверджується змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Атлант бетон" (в якості постачальника) та ТОВ "Преміумбуд", ТОВ "Пригодна нерухомість", СТОВ імені Ватутіна (в якості замовників) були укладені договори поставки бетону товарного М-250 (ПЗ) (а.с.185).

На виконання зазначених правочинів було виставлено на адресу ТОВ "Преміумбуд" рахунок №95 від 22.06.2017 року на оплату бетону товарного М-350 (ПЗ) у кількості 40 м.куб. на загальну суму 55.000,00 грн.; на адресу ТОВ Пригородна нерухомість рахунок №98 від 26.06.2017 року на оплату бетону товарного М-200 у кількості 15 м.куб. на загальну суму 18.000,00 грн.; на адресу СТОВ Імені Ватутіна рахунок №97 від 23.06.2017р. на оплату бетону товарного М -300 (П4) у кількості 53 м.куб. на загальну суму 98845,00 грн.

З метою виробництва зазначеної продукції ТОВ АТЛАНТ БЕТОН було придбано:

- пісок у ТОВ БРОНТА на загальну суму 15000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500 грн.) згідно договору поставки №16 від 03.05.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №182 від 23.06.2017р.;

- цемент у ТОВ ТОРГОПТ на загальну суму 164810,99 грн. (в т.ч. ПДВ - 27468,5 грн.) згідно договору поставки №42 від 03.05.2017р., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.06.2017р. №131; 15.06.2017р. №153; 12.06.2017р. №136; 15.06.2017р. №155;

- щебінь у ТОВ ЯРОСЛАВНА 2014 на загальну суму 68724 грн. (в т.ч. ПДВ - 11454 грн.) згідно договору поставки №08/06/2017 від 08.06.2017р., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.06.2017р. №133; 21.06.2017р. №178;

- щебінь у ТОВ ІНТАЙМ-БІЗ на загальну суму 168000,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 28000,13 грн.) згідно договору поставки №03-05/17 від 03.05.2017р., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.06.2017р. №128; 15.06.2017р. №154; 13.06.2017р. №145;

- щебінь у ТОВ ІНТЕРБУД-МВ на загальну суму 98600,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 11766,67 грн.) згідно договору поставки №12-06А від 12.06.2017р., що підтверджується платіжними дорученнями від 4.06.2017р. №147; 12.06.2017р. №140.

Частина вказаної сировини ТОВ АТЛАНТ БЕТОН була використана для виробництва вищевказаних бетонних розчинів.

Оплата вартості поставленої продукції було здійснено покупцями в червні 2017р. згідно платіжних доручень від 22.06.2017 року №88 (ТОВ "Преміумбуд"), від 22.06.2017 року №1065 (СТОВ імені Ватутіна).

У зв'язку з чим, за правилом першої події ТОВ Атлант бетон у розрізі з контрагентами ТОВ "Преміумбуд" та СТОВ імені Ватутіна було виписано та направлено на реєстрацію податкові накладні №37 від 22.06.2017р.; №42 від 26.06.2017р.

Отже, підставою для виписування цих накладних було надходження на рахунок позивача коштів за вищенаведеними платіжними дорученнями.

Підставою для виписування податкової накладної від 26.06.2017 року №40 було оформлення позивачем видаткової накладної ТОВ "Пригородна нерухомість" №112 від 26.06.2017 року на суму 18.000,00 грн. на відвантаження товару на адресу.

Реальність виконання зазначених господарських операцій підтверджується також наявною у позивача за договором оренди №3 від 15.03.2017 року належною матеріально-технічною базою загальною вартістю більше 56.000 грн. (зокрема, БЗВ СБ - 145 - 3А в кількості 1 (один) шт.; компресорна в кількості 1 (одна) шт.; лінія перегрузки цементу в кількості 1 (одна) шт. та інш.), орендованими приміщеннями (виробниче, складське, офісне) загальною площею 226,7 кв. м., достатнім штатним складом працівників (всього 8 осіб).

Крім того, суд зазначає, що позивачем окрім пояснень щодо КВЕД до контролюючого органу були надані наступні документи: копію договору оренди від 15.03.2017 року №3, копії рахунків фактури на оплату №95 від 22.06.2017 року; №98 від 26.06.2017 року;, №97 від 23.06.2017 року; копії видаткових накладних: №135 від 30.06.2017 року, №112 від 26.06.2017 року, №133 від 06.07.2017 року, №119 від 29.06.2017 року; копії платіжних доручень №86 від 22.06.2017 року, №1488 від 27.06.2017 року, №1065 від 26.06.2017 року; штатний розклад ТОВ "Атлант бетон"; виписка з ЄДР про державну реєстрацію позивача; довідка із ЄДРПОУ позивача.

Доказів відсутності цих подій відповідач до справи не надав.

Таким чином, суд вважає, що спірні рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних не задовольняють вимозі юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб'єкта до платника податків.

Відтак, спірні рішення контролюючого органу слід визнати таким, що суперечить ч.3 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об'єктом судового захисту є не суб'єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов'язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України не визначений.

Буквальне тлумачення змісту п. 201.1.16 ст. 201 Податкового кодексу України показує, що даною нормою охоплюється випадок зупинення реєстрації податкової накладної, а не випадок прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України, п. 20.1.40 1 ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України та абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (п. 20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обов'язку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного суб'єкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації спірних податкових накладних у спосіб визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу сторін по справі, що рішення суду у цій справі за жодних обставин не легітимізує господарської діяльності платника податків, не виключає можливості скоєння платником податків як податкових правопорушень, так і інших протиправних діянь, не обмежує повноважень відповідного тероргану ДФС України з приводу контролю за податковою дисципліною, позаяк предметом доказування у цьому спорі є виключно обставини наявності чи відсутності визначених законом підстав для нереєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправними та скасування спірних правових актів індивідуальної дії.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 94 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Бетон" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміумбуд", Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пригородна нерухомість" про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №66179/41207430; №66432/41207430; №66279/41207430 про відмову у реєстрації податкових накладних №37 від 22.06.2017 року; №40 від 26.06.2017 року, №42 від 26.06.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №37 від 22.06.2017 року; №40 від 26.06.2017 року, №42 від 26.06.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл.8, ідентифікаційний код 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Бетон" (61030, м.Харків, вул.Диканівська,50, ідентифікаційний код 41207430) витрати зі сплати судового збору у сумі 3200,00 грн.(три тисячі двісті грн. 00 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19.12.2017 року.

Головуючий суддя О.В.Старосєльцева

судді: О.В.Панченко

О.М.Тітов