Ухвала

від 12.12.2017 по справі 818/960/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 818/960/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О. А.,

представника відповідача - Грицака А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. по справі № 818/960/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Токарівський пісок"

до Державної служби геології та надр України

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок".

Зобов'язано Державну службу геології та надр України видати ТОВ "Токарівський пісок" спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Могрицької-2 ділянки в Сумському районі Сумської області на термін три роки.

Стягнуто на користь ТОВ "Токарівський пісок" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України судовий збір у розмір 1600 грн. 00 коп.

Державна служба геології та надр України (далі відповідач) не погоджуючись з рішенням суду подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на не повне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції перебрав на себе повноваження відповідача, прийняв рішення без врахування його дискреційних повноважень .

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 04.03.2016 року ТОВ "Токарівський пісок" звернулося до Державної служби геології та надр України із заявою на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Могрицької-2 ділянки в Сумському районі Сумської області на термін 1 рік . (а.с. 22).

06.07.2016 року листом Державна служба геології та надр України, відмовила ТОВ "Токарівський пісок" в наданні спеціального дозволу на користування надрами, з підстав невідповідності наданих документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011 року № 615, а саме з підстав:

1) відмови у погодженні Міністерства екології га природних ресурсів України (наказ від 06.06.2016 № 212);

2) відсутності у пакеті документів оглядової геологічної карти (масштаб 1:200000 - 1:50000) з лініями проектних геологічних розрізів;

3) не зазначення у заяві підстави надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону згідно з пунктом 8 Порядку;

4) наявності у ТОВ "Токарівський пісок" боргу зі сплати податків та загальнообов'язкових платежів (а.с. 24 -25).

27.09.2016 року позивач повторно звернувся із заявою та доданими документами до Державної служби геології та надр України на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою геологічного вивчення пісків Могрицької-2 ділянки в Сумському районі Сумської області терміном на 3 роки (а.с. 27 - 29).

Листом Держгеонадр від 30.11.2016 року № 22140/13/12-16 відмовлено у видачі дозволу, повернуло документи та повідомлено, що надані документи не відповідають вимогам Порядка № 615 оскільки:

1) позивач станом на 01.11.2016р. має податковий борг зі сплати податків і зборів;

2) у пояснювальній записці з характеристикою об'єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, не зазначена потужність підприємства (а.с.31-32).

19.12.2016 року ТОВ "Токарівський пісок" листом повідомив відповідача про виправлення недоліків щодо зазначення в пояснювальній записці потужності підприємства, та просив повторно розглянути заяву від 27.09.2016р. про надання спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 33).

Листом від 07.02.2017 року Держгеонадра відмовлено у надані спеціального дозволу, повернуто подані документи з підстав не надання підприємством відповідно до пункту 8 Порядку, разом із заявою дві копії заяви та доданих до неї документів (а.с. 36-37).

24.02.2017 року на виконання цих вимог, позивачем були надані відповідачу дві копії заяви з відповідними додатками, та заява в якій ТОВ " Токарівський пісок" просив повторно розглянути заяву від 27.09.2016р. про надання спеціального дозволу на користування надрами. (а.с. 38).

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача підстав для відмови у видачі позивачу спеціального дозволу на користування надрам та наданням позивачем всіх необхідних документів для видачі такого дозволу згідно вимог Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, та безпідставне не прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду заяви. (а.с. 16,17)

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви ( опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін передбачена Порядом надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011року

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

У відповідності до пункту 2 Порядку, дозволи надаються Державною службою геології та надр України переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку.

В пункті 5 Порядку зазначено, що дозволи надаються на такі види користування надрами: геологічне вивчення родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин та ін.

Судом встановлено, що піски Могрицької-2 ділянки є корисною копалиною місцевого значення. Цільове призначення даних земельних ділянок - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами на надання спеціального дозволу на право користування надрами, проте відповідачем поверталися документи з підстав наявності недоліків, про які не зазначалося в попередніх листах.

Згідно з абз. 7, 8 ч. 5 ст. 4-1 Закону, у разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Статтею 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності передбачено, що принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до частини 6 ст. 4-1 вказаного Закону, у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Таки чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності у відповідача підстав для відмови в наданні спеціального дозволу.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав зобов'язання надати спецдозвіл на три роки, оскільки позивач з такою заявою не звертався до відповідача, спростовуються матеріалами справи, а саме заявою ТОВ " Токарівський пісок" від 27.09.2016р.

Крім того, під час розгляду справи в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено, що наказом Держгеонадр України від 15.11.2017р. прийнято рішення надати ТОВ " Токарівській пісок" спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Могрицької-2 ділянки в Сумському районі Сумської області терміном на 3 роки відповідно до заяви товариства від 27.09.2016р.

Статтею 16 Кодексу України Про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Суд першої інстанції, враховуючи виключну компетенцію відповідача щодо надання спеціальних дозволів, тане прийняття відповідачем відповідного рішення протягом 60 днів після надходження документів, за умови дії принципу мовчазної згоди , задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги щодо втручання суду в його дискреційні повноваження , колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зобов'язання органу державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб'єктами господарювання.

При цьому, суд приймаючи саме таке рішення на захист порушених прав суб'єктів господарювання - про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію, унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання з боку органів державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), Суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі Волохи проти України зазначено: Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.

В рішенні у справі Гасан і Чауш проти Болгарії вказується: Суд зазначає, що у даному випадку відповідне законодавство не передбачало чітких критеріїв щодо реєстрації керівництва конфесій, що змінилося, а також не передбачало ніяких процедурних гарантій захисту від свавільного використання дискреційних повноважень... .

Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі від 22 червня 2004 року). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Гавенда проти Польщі від 14 березня 2002 року, Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Аманн проти Швейцарії! від 16 лютого 2000 року).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі Круслена від 24 квітня 1990 року зазначає, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання .

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі Фадеева проти Росії від 9 червня 2005 року, в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи Баклі проти Сполученого Королівства , зазначив, що: Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку необхідності втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці СУДОМ на предмет його відповідності вимогам Конвенції .

При цьому, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд наділений дієвим важелем проти незаконних дій з боку представників влади України і здійснених ними в трактуванні дискреційних повноважень.

Виходячи з аналізу нормативно-правової бази та приймаючи до уваги конкретні обставини, встановлені по цій справі, застосування законодавцем принципу мовчазної згоди для суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що зобов'язання судом відповідача вчинити зазначені дії не буде підміною повноважень, а способом відновлення порушених прав та інтересів позивача, законності та справедливості в цілому, як це дозволено суду, зокрема, Конституцією України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. по справі № 818/960/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.