Ухвала

від 12.12.2017 по справі 820/3808/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 820/3808/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016р. по справі № 820/3808/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000791402 від 07.2016 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424030, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 282687,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 343,50 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - № 0000781402 від 07.2016 року про визначення суми податкового зобов'язання, з податку на прибуток в розмірі 254 418,00 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 червня 2016 року Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова ДФС у Харківській області складено акт № 2248/20-30-14-02-10/32235849 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Делтана" (код за ЄДРПОУ 32235849) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово - господарським відносинам з ТОВ "ТК Комівояжер" код ЄДРПОУ 39948072 та ТОВ "Будпрофіт 3" код ЄДРПОУ 39704534 за листопад 2015 року, на підставі якого в липні 2016 року прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000791402, № 0000781402. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ"Делтана" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено . Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від липня 2016 року № 0000791402 та № 0000781402.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що не погоджується з постановою суду першої інстанції та вважає, що вона є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм процесуального права. Як свідчать обставини спірних правовідносини, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "ДЕЛТАНА" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "ТК КОМІВОЯЖЕР" (код ЄДРПОУ 39948072) та ТОВ Будпрофіт 3 (код ЄДРПОУ 39704534) за листопад 2015 року. Вказують, що між ТОВ "ДЕЛТАНА" та ТОВ "ТК КОМІВОЯЖЕР" було укладено договір поставки від 12.11.2015 року №1112. Вказують, що договір скріплено печатками та підписано з боку Продавця (ТОВ ТК КОМІВОЯЖЕР ) директором ОСОБА_1 та з боку Покупця (ТОВ ДЕЛТАНА ) ОСОБА_2. Відвантаження товару ТОВ "ТК КОМІВОЯЖЕР" на адресу ТОВ "ДЕЛТАНА" оформлено видаткової накладної РН-3011 від 30.11.2015. Плівка використовується у виробничому циклі підприємства ТОВ "ДЕЛТАНА". За результатаи виконання технічних завдань і закінчення технологічного процесу плівка пакувальна реалізується замовникам. Перевезення вантажу здійснювалось відповідно до товарно-транспортної накладної №301 1 від 30.11.2015 року. ТТН скріплено печатками та підписано з боку Вантажовідправника (ТОВ "ТК КОМІВОЯЖЕР") директором ОСОБА_1 та з боку Вантожоодержувача (ТОВ ДЕЛТАНА ) Зав. Склада ОСОБА_3 Зазначають, що платіжних доручень до перевірки не надано. Також зазначають, що від Індустріальної ОДПІ м. Харкова надійшла податкова інформація від 10.02.2016 № 44/20-36-22-05-09 щодо ТОВ "ТК КОМІВОЯЖЕР" п.н. 39948072 за звітний період декларування ПДВ серпень-листопад 2015 р. У зв'язку із відсутністю інформації щодо основних засобів, орендованих чи власних виробничих, складських приміщень, транспортних засобів (в тому числі спеціального призначення), не можна встановити та підтвердити можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) з використанням наявних на балансі основних засобів. Зазначають, що господарська діяльність ТОВ ТК Комівояжер (код ЄДРПОУ 39948072), не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ ТККомівояжер (код ЄДРПОУ 39948072) не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів. Податкові накладні видані та отримані ТОВ ТК Комівояжер (код ЄДРПОУ 39948072), які були зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних за серпень- листопад 2015 року наведені у додатках. Вказують, що згідно із податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних не встановлено придбання товару, який за податковими накладними постачається в адресу покупців, та поставки ТОВ ТК Комівояжер (код ЄДРПОУ 39948072) товару, який за податковим накладними придбавається від постачальників. У зв 'язку з зазначеним неможливо відстежити товарний баланс операцій та здійснення операцій купівлі-продажу у просторі і часі. Інформація щодо наявності у ТОВ ТК Комівояжер (код ЄДРПОУ 39948072) необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, виробничих активів, офісних та складських приміщень, транспортних засобів, наявності значної кількості кваліфікованого персоналу відсутня. Також посилаються на те, що між ТОВ "ДЕЛТАНА" та ТОВ Будпрофіт 3 було укладено договір поставки від 03.11.2015 року №0311. Договір скріплено печатками та підписано з боку продавця (ТОВ Будпрофіт З ) директором ОСОБА_4 та з боку покупця (ТОВ ДЕЛТАНА ) ОСОБА_2. Відвантаження товару ТОВ Будпрофіт 3 на адресу ТОВ "ДЕЛТАНА" оформлено видатковою накладною № РН-2311 від 23.11.2015. Плівка використовується у виробничому циклі підприємства ТОВ "ДЕЛТАНА". За результатаи виконання технічних завдань і закінчення технологічного процесу плівка пакувальна реалізується замовникам. Перевезення вантажу здійснювалось відповідно до товарно-транспортної накладної №2311 від 23.11.2015 року. ТТН скріплено печатками та підписано з боку вантажовідправника (ТОВ Будпрофіт З ) директором ОСОБА_4 та з боку вантожоодержувача (ТОВ ДЕЛТАНА ) Зав. склада ОСОБА_3 Також зазначають, що від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 05.01.2016 №17/20-30-22- 03/39704534 щодо ТОВ БУДПРОФІТ 3 (код ЄДРПОУ 39704534) за звітний період декларування ПДВ серпень-листопад 2015 р. В ході аналізу можливості реалізації вищевказаних товарів ТОВ БУДПРОФІТ З встановлено, що у звітних періодах підприємство реалізовувало товари, що не придбавались ним. Даних аналіз наведений в балансі торгівельних операцій підприємства. Таким чином, неможливо встановити походження реалізованих товарів на адресу контрагентів-покупців. Відсутність участі ТОВ БУДПРОФІТ 3 у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та оформлення ним нереальних господарських операцій за звітний період декларування ПДВ серпень - листопад 2015 р. згідно з даними ЄРПН, іншою податковою інформацією, а також згідно з наявними матеріалами перевірок, зустрічних звірок, узагальнених податкових інформацій щодо контрагентів, не підтверджено. Відсутність оформлення ТОВ БУДПРОФІТ 3 за звітний період декларування ПДВ серпень - листопад 2015 р. неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань згідно з даними наявної податкової інформації не підтверджено. За звітний період декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією неправомірне визначення платником податків: сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг - встановлено на загальну суму ПДВ 4 736 091 грн.; сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг - встановлено на загальну суму 4 712 305грн. Крім того, зазначають, що платіжних доручень до перевірки не надано. Також не надано сертифікатів якості, довіреностей на отримання ТМЦ, а також специфікацій , що було передбачено договором поставки від 12.11.2015 року №1112. Разом з тим, вказують, що в товарно-транспортній накладній не зазначено: розділ Пункт навантаження не вказана адреса; розділ відпуск за довіреністю вантажоодержувача ... не заповнено; розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" не заповнено. На підставі викладеного просять прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року та постановити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог ТОВ "Делтана" відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 32235849). На обліку як платник податків підприємство перебуває в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова з 07.11.2002 за № 346 (правонаступник Західної ОДПІ).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства не доказуються перед судом.

Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 30.05.2016 № 610 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана", (код за ЄДРПОУ 32235849) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово - господарським відносинам з ТОВ "ТК Комівояжер" код ЄДРПОУ 39948072 та ТОВ "Будпрофіт 3" код ЄДРПОУ 39704534 за листопад 2015 року

Результати перевірки оформлені актом від 15.06.2016 за № 2248/20-30-14-02-10/32235849 (а.с. 19-43).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством помилково віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 282 687 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 282 687 грн.;

- ст. 14.1.27. п.14.1 ст. 14, ст. 138, ст. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ "Делтана" занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень БО на загальну суму 1 413 435 грн., як наслідок, заниження сум податку на прибуток всього у сумі 254 4 18 грн. у 2015 році (а.с. 42).

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.2016 року за № 0000781402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 254418 грн. (а.с. 16) та за № 0000791402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424 030,50 грн., в тому числі за основним платежем - 282 687, 00 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив їх до адміністративного суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження відповідача про те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємствами: ТОВ "ТК Комівояжер" та ТОВ "Будпрофіт 3".

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в письмових запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі поданих до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. б п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп. а п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення № 88) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Позивачем в підтвердження реальності проведення операцій до суду надані наступні копії документів.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Делтана"(покупець) та ТОВ "ТК Комівояжер" (продавець) укладено договір від 12.11.2015 року за № 1112 (а.с. 44-46).

Відповідно п.п.1.1 вищезазначеного договору - продавець зобов'язується передати у власність Покупця , а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (далі- "Товар") в асортименті та кількості згідно з Специфікацією та/або видатковою накладною до нього Договору, які Є Його невід'ємною частиною.

Положеннями п.п.2.1 вищевказаного договору передбачено, що поставляється оплачується Покупцем за цінами і на умовах згідно з "Специфікацією" (видатковою накладною).

Положеннями п.п. 3.1 "покупець" передає "продавцю" запит (далі - Заявка ) на постачання певного асортименту та кількості товару. На основі Заявки Продавець складає Специфікацію та/або видаткову накладну із зазначенням цієї кількості, графіка, умов поставки кожної партії, графіка оплати Товару.

Доказом передачі партії товару у власність "Покупця" є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії товару. Датою фактичного відвантаження товару є дата оформлення видаткової накладної. Документи, що додаються до Товару: видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, документи перераховані в п. 5.3.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов договору ТОВ "Делтана" прийняло товар - плівку у кількості 17039,00 кг, що підтверджується видатковою накладною: № 3011 від 30.11.2015 (а.с.47).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковою накладною оформленою підприємством ТОВ "ТК Комівояжер" на суму придбаних товарно - матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у видатковій накладній № № 3011 від 30.11.2015 , у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме: № 6 від 30.11.2015 на загальну суму 978 917,93 грн. в т.ч. сума ПДВ - 163 152,99 грн. (а.с. 49).

Факт сплати вартості отриманих ТМЦ, підтверджується копіями виписок по перерахуванню коштів та платіжними дорученнями від 09.12.2015 № 461 на суму 50 000,00 грн. від 10.12.2015 № 471 на суму 67 470,00 грн., від 16.12.2015 № 2807 на суму 377 000,00 грн., від 25.12.2015 № 525 на суму 50 000,00 грн., від 25.12.2015 № 2888 на суму 71 290,00 грн., від 13.01.2016 № 551 на суму 150 000,00 грн., від 25.01.2016 № 3051 на суму 100 058,00 грн., від 02.02.2016 № 3124 на суму 300 000,00 грн., відповідно до яких позивачем через ПАТ "Банк"Грант", АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Сбербанк" перераховано кошти у сумі 1 165 818,00 грн. ПДВ 194 302,99 грн.(а.с. 182-190).

Щодо факту транспортування товару суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної, з якої вбачається, що товар поставлений постачальником автомобілем МАЗ 216 79 ХА на адресу приміщення позивача - м. Харків, вул. Золочівська, 4А, яке знаходиться у користуванні ТОВ "Делтана" (а.с. 48).

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що 03.11.2015 між ТОВ "Будпрофіт 3" (постачальник) та ТОВ "Делтана" укладено договір поставки № 0311 (а.с.50-54).

ТОВ "Будпрофіт 3", код ЄДРПОУ - 39704534, зареєстровано як суб'єкт господарювання, місцезнаходження юридичної особи: 61058, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вул. Ромен Роллана, буд. 12, основним видом діяльності за КВЕД є 43.29 є інші будівельно - монтажні роботи, що встановлено з витягу з ЄРРПОУ (т. 2 а.с. 25-28 ).

Відповідно до п.п.1.1 вищевказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити розхідні матеріали для поліграфії (далі - Продукція) в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими Сторонами. Під Додатками до цього договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що видаються Постачальником (п.п. 1.2).

Ціна на Продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з врахуванням податку на додану вартість) та вказується в Додатках до цього договору, які с його невід ємними частинами, а також у податкових накладних (п.п. 5.1).

Відповідно до п.п. 7.1, партія Продукції вважається переданою Постачальником та прийнятою Покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості місць, вказаної в транспортних та супровідних документах на партію Продукції; за якістю - відповідно до сертифікатів якості та/або відповідності Постачальника та/або Виробника.

На виконання умов договору ТОВ "Делтана" прийняло товар - плівку , що підтверджується видатковою накладною № 2311 від 23.11.2015 (а.с.55).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковою накладною оформленою підприємством на суму придбаних товарно - матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у накладній, у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме: № 4 від 23.11.2015 на загальну суму 717 206,04 грн. в.т.ч. сума ПДВ - 119534,34 грн. (а.с. 57).

На виконання умов договору ТОВ "Делтана" через ПАТ "Банк"Грант" та АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "Прокредит Банк" здійснено оплату у суму 609 065, 00 грн. (ПДВ - 101 510,83 грн.), що підтверджується копіями виписок по перерахуванню коштів від 09.12.2015 № 460 на суму 50 000,00 грн., від 10.12.2015 р. №470 на суму 36 065,00 грн., від 16.12.2015 р. №493 на суму 215 000,00 грн., від 16.12.2015 р. №2806 на суму 223 000,00 грн., від 16.12.2015 р. №33 на суму 85 000,00 грн.(а.с. 193-197).

Позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної, з якої вбачається, що товар поставлений постачальником автомобілем НОМЕР_3 на адресу приміщення позивача - м. Харків, вул. Золочівська, 4А, яке знаходиться у користуванні ТОВ "Делтана" (а.с. 56).

Крім того, факт перевезення придбаної плівки та фарби від ТОВ "Комівояжер" та ТОВ "Будпрофіт 3" до позивача підтверджується копіями договорів на надання транспортно -експедиційних послуг.

Так, 01.04.2014 між ТОВ "Делтана" (замовник) та ТОВ "Полекс-Транс-Логістік" (виконавець) укладено договір з надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом в місцевому та міжнародному з'єднані № 010414 (а.с. 198-201).

05.01.2012 між ТОВ "Делтана" (замовник) та ФОП ОСОБА_7 (виконавець) укладено договір з надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом в місцевому та міжнародному з'єднані № 01-01-12 (а.с. 202-205).

Між тим, придбаний товар у ТОВ "Комівояжер" та ТОВ "Будпрофіт 3" використаний у власному виробництві ТОВ "Делтана" для пакування товару для реалізації її, що підтверджується видатковими накладними № 1035 від 04.12.2015, № 1038 від 07.12.2015, № 1043 від 08.12.2015, 3 1044 від 08.12.2015, № 1049 від 11.12.2015, № 1052 від 11.12.2015, 3 1060 від 17.12.2015, № 1063 від 18.12.2015, №1066 від 21.12.2015, № 1067 від 21.12.2015, № 1068 від 21.12.2015, № 1076 від 24.12.2015 (т. 1 а.с. 239-250) та № 1077 від 25.12.2015, № 1081 від 25.12.2015, № 1083 від 28.12.2015, № 6 від 11.01.2016, № 16 від 15.01.2016, № 21 від 20.01.2016, № 30 від 22.01.2016, № 31 від 22.01.2016, № 34 від 25.01.2016, № 48 від 01.02.2016, № 62 , № 66 від 08.02.2016, № 67 від 09.02.2016, № 81 від 16.02.2016, № 92 від 22.02.2016, № 110 від 02.03.2016, № 152 від 18.03.2016, № 243 від 20.04.2016 (т. 2 а.с. 1-18).

Поряд із цим, на підтвердження перевезення готової продукції від позивача до покупців ТОВ "Делтана" надано суду копії договорів на надання транспортно - експедиційних послуг, а саме:

- договір на надання транспортно - експедиційних послуг № 1411-1 від 14.11.2013 (а.с. 206);

- договір на доставку плівки для упаковки № 09-08с від 05.02.2009 (а.с. 207-213); № 17/02 від 17.02.2014 (а.с.214-217); № 18/01-10 від 18.01.201о (а.с. 218-224); № 16/04-15 від 16.04.2015 (а.с.225 - 229); № 220 від 30.10.2012 (а.с. 230-233); № 22/05-14 від 22.05.2014 (а.с. 234-238).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд доходить до висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правомірність внесення до складу податкового кредиту при обчисленні на додану вартість витрати по взаємовідносинам з контрагентами підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання товару у ТОВ "ТК Комівояжер" та ТОВ "Будпрофіт 3" за відповідний період.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів контрагенти позивача, а саме ТОВ"ТК Комівояжер" та ТОВ "Будпрофіт 3" зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи.

Посилання податкового органу у письмових запереченнях на ненадання до перевірки сертифікатів якості, які передбачені договором поставки від 12.11.2015 № 1112 суд не приймає, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності. Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції на те, що до перевірки не надано довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами) передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відсутність довіреностей на осіб, що їх уповноважують на отримання товару не свідчить про відсутність реальності господарських операцій. Крім того довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару не є документами первинними документами бухгалтерського обліку.

Щодо посилань відповідача на те, що ло перевірки позивачем не було надано платіжних доручень, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність платіжних доручень не свідчить про відсутність реальності господарських операцій.

Крім того, обґрунтованість позову підтверджена фактом здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

При цьому колегія суддів зазначає, що як зазначено в акті перевірки, плівка використовується у виробничому циклі підприємства ТОВ "Делтана". За результатами виконання технічних завдань і закінчення технологічного процесу плівка пакувальна реалізується замовникам.

Посилання відповідача в акті перевірки на підставі податкових інформацій від 10.02.2016 за № 44/20-36-22-05-09 та від 05.01.2016 за № 17/20-30-22-03/39704534 щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "Делтана" та контрагентами ТОВ "Комівояжер", ТОВ "Будпрофіт 3" у зв'язку з тим, що у ТОВ " ТК Комівояжер" відсутня наявність трудових ресурсів та той факт, що ТОВ "Будпрофіт 3" у звітних періодах реалізувало товари, що не придбалися ним, а тому неможливо встановити походження реалізованих товарів на адресу контрагентів -покупців, суд не бере до уваги, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав належних і допустимих доказів спростовуючих надані позивачем документи .

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016р. по справі № 820/3808/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. ОСОБА_10 Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.