Рішення

від 19.12.2017 по справі 904/9560/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/9560/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікспак", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Аквасвіт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 15 374 грн. 77 коп. за договором постачання від 05.01.2015р. № 5218

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Шут А.І., дов. №б/н від 19.10.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікспак" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Аквасвіт" заборгованість в розмірі 15 374 грн. 77 коп., з яких: 13 603 грн. 14 коп. - сума основного боргу, 1 169 грн. 66 коп. - пеня, 140 грн. 00 коп. - 3% річних, 461 грн. 97 коп. - інфляційне збільшення, відповідно до умов договору постачання від 05.01.2015 № 5218.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

У призначені судові засідання відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, копії реєстру № 133 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням по Україні від 20.11.2017 та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що поштове відправлення вручене адресату особисто 02.12.2017, долучені судом до матеріалів справи, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікспак" (постачальник) та Приватним підприємством "Аквасвіт" (покупець) було укладено договір постачання № 5218 (далі - договір).

На підставі дійсного договору з метою організації довгострокового співробітництва між постачальником та покупцем встановлюються прямі тривалі відносини з питань постачання разової посуди та витратних матеріалів (надалі - товар ) (п. 1.1. договору).

Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та накладних, які є Специфікаціями та невід'ємною частиною дійсного договору (п. 2.1. договору).

Ціна на товар, що постачається, встановлюється в національній валюті України та вказується в накладних, які підписуються сторонами (п. 3.1. договору).

Загальна вартість договору складається з суми всіх накладних до дійсного договору, які є невід'ємною частиною дійсного договору (п. 3.2. договору).

Поставка товару здійснюється за адресою, вказаною покупцем у замовленні (п. 5.1. договору).

Поставка товару здійснюється протягом двох банківських днів з моменту отримання замовлення від покупця на підставі накладної яка відповідає замовленню. Відхилення у накладній від змісту замовлення допускається в межах сум заявки за погодженням покупцем (п. 5.3. договору).

Здача-прийом товару проводиться у присутності уповноважених представників обох сторін (п. 5.4. договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару та підписання останнім накладних (п. 5.5. договору).

Товар вважається зданим постачальником та одержаним покупцем за кількістю та найменуванням згідно накладної, якщо на накладній постачальника є відмітка покупця про отримання товару (п. 5.6. договору).

Покупець зобов'язаний без затримки прийняти товар (п. 5.7. договору).

Всі розрахунки за дійсним договором здійснюються обов'язково в національній валюті України (п. 6.1. договору).

Оплата товару покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на в казаний у договорі розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.2. договору).

Оплата товару покупцем здійснюється з відстрочкою платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання накладної на отримання товару (п. 6.3. договору).

Сторони домовились, що сплата покупцем за товар здійснюється в наступному порядку: у першу чергу сплачується вартість товару поставленого раніше інших і далі по кожній наступній видатковій накладній, незалежно від того, що вказано у платіжному документі (п. 6.4. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 12 місяців (п. 10.1. договору).

Термін дії цього договору автоматично продовжується строком на один рік у випадку, коли жодна із сторін письмово не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі (п. 10.2. договору).

03.01.2016 сторони підписали Додаткову угоду (а.с. 14), в якому дійшли згоди термін дії договору продовжити до 31 грудня 2017.

На виконання умов договору позивач у період з 06.06.2017 по 03.07.2016 передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 13 603 грн. 14 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними:

- № М-060617/15 від 06.06.2017 про поставку товару на суму 5 670 грн. 78 коп. з ПДВ (а.с. 15);

- № М-120617/7 від 12.06.2017 про поставку товару на суму 5 106 грн. 30 коп. з ПДВ (а.с. 16);

- № М-030717/14 від 03.07.2017 про поставку товару на суму 2 826 грн. 06 коп. з ПДВ (а.с. 17) та товарно-транспортними накладними:

- № М-060617/15 від 06.06.2017 про поставку товару на суму 5 670 грн. 78 коп. з ПДВ (а.с. 20);

- № М-120617/7 від 12.06.2017 про поставку товару на суму 5 106 грн. 30 коп. з ПДВ (а.с. 19);

- № М-030717/14 від 03.07.2017 про поставку товару на суму 2 826 грн. 06 коп. з ПДВ (а.с. 18).

Враховуючи вказане, відповідач відповідно до п. 6.3. договору повинен сплатити за поставлений товар:

- за видатковою накладною № М-060617/15 від 06.06.2017 про поставку товару на суму 5 670 грн. 78 коп. з ПДВ у строк до 20.06.2017 включно;

- за видатковою накладною № М-120617/7 від 12.06.2017 про поставку товару на суму 5 106 грн. 30 коп. з ПДВ у строк до 26.06.2017 включно;

- за видатковою накладною № М-030717/14 від 03.07.2017 про поставку товару на суму 2 826 грн. 06 коп. з ПДВ у строк до 17.07.2017 включно.

Однак, відповідач в порушення приписів п. 6.3. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 13 603 грн. 14 коп.

За умовами п. 7.3. договору у випадку порушення термінів оплату товару, визначених у п.6.3. дійсного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення .

Нарахування штрафних санкцій здійснюється до фактичного виконання зобов'язань винною стороною (п. 7.4. договору).

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 21.06.2017 по 01.11.2017, розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 1 169 грн. 66 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 140 грн. 00 коп. за загальний період з 21.06.2017 по 01.11.2017 та інфляційні втрати у розмірі 461 грн. 97 коп. за загальний період з 21.06.2017 по 01.11.2017.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором, копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що він арифметично проведений не правильно.

Згідно з розрахунком, виконаного господарським судом, розмір пені є більшим, однак суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог.

Розмір 3% річних позивачем також розраховано не правильно. Судом здійснено розрахунок, відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 139 грн. 86 коп. та Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.

Позивач нараховує інфляційні втрати за період з 21.06.2017 по 01.11.2017.

Однак при розрахунку позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013, відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до здійсненого судом розрахунку розмір інфляційних втрат становить 417 грн. 96 коп.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 13 603 грн. 14 коп. основного боргу, 1 169 грн. 66 коп. пені, 139 грн. 86 коп. 3% річних, 417 грн. 96 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Аквасвіт" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Незалежності України, буд. 9, кв. 139, ідентифікаційний код 35927614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікспак" (49098, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 14, кв. 178, ідентифікаційний код 32502186) 13 603 грн. 14 коп. (тринадцять тисяч шістсот три грн.. 14 коп. )основного боргу, 1 169 грн. 66 коп. (одну тисячу сто шістдесят дев'ять грн.. 66 коп.) пені, 139 грн. 86 коп. (сто тридцять дев'ять грн.. 86 коп.) 3% річних, 417 грн. 96 коп. (чотириста сімнадцять грн.. 96 коп.) інфляційних втрат, 1 595 грн. 41 коп. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять грн.. 41 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 19.12.2017