Рішення

від 04.12.2017 по справі 905/2292/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.2017р. Справа №905/2292/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз , м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 03361075 в особі відокремленого підрозділу Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації, м.Слов'янськ, код ЄДРПОУ 20316969

до відповідача: Відділу освіти Лиманської міської ради, м.Лиман, код ЄДРПОУ 02142684

про стягнення 461647,61 грн

У засіданні брали участь:

від позивача: Койонен Р.Я. - юрисконс.

від відповідача: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 14.11.2017р. по 04.12.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз , м.Краматорськ в особі відокремленого підрозділу Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації, м.Слов'янськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відділу освіти Лиманської міської ради Донецької області, м.Лиман про стягнення 443332,87 грн - витрат вартості природного газу, спожитого у січні 2017 року, 3% річних - 5014,75 грн, суми інфляційних втрат - 13299,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1110-16 від 15.02.2016р. на постачання природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, що стало підставою для нарахування інфляційних та 3% річних.

У поясненнях б/н від 04.12.2017р. позивач зазначав, що сума заборгованості Відділу освіти Лиманської міської ради складає суму боргу 34945,17 грн за договором №1110-16 від 15.02.2016р. та суму боргу у розмірі 408387,70 грн, яка виникла внаслідок позадоговірних відносин постачальника та споживача.

Відповідач у відзиві №01/17-335 від 02.11.2017р. позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 443332,87 грн визнав, проти задоволення позову в частині стягнення процентів річних та інфляційних заперечив з посиланням на те, що Відділ освіти Лиманської міської ради є бюджетною установою, фінансується за рахунок місцевого бюджету міста Лиман, а заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних є значними, які Лиманська міська рада буде неспроможна виділити додатково.

Відповідач у судове засідання 04.12.2017р. не з'явився.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 04.12.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що у відповідності до ухвали від 14.11.2017р. присутність представників сторін у судовому засіданні 04.12.2017р. була визначена не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 15.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (постачальник) та Відділом освіти Краснолиманської міської ради (найменування якого було змінено на Відділ освіти Лиманської міської ради) (споживач) було підписано договір на постачання природного газу №1110-16, згідно із п.1.1 якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

За умовами п.4.3 договору №1110-16 від 15.02.2016р. постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Відповідно до інформації, яка наявна на офіційному веб-сайті Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз ціна на газ за 1000 куб. м з ПДВ з 01.01.2017р. становила 9051,12 грн з ПДВ, в тому числі вартість газу - 8733,48 грн, максимальна торгова націнка постачальника природного газу зі спеціальними обов'язками ПАТ Донецькоблгаз - 65,52 грн з ПДВ, тариф транспортування трубопроводами ПАТ Укртрансгаз - 252,12 грн з ПДВ.

Згідно ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин, які склались між сторонами до укладання цього договору в частині постачання природного газу з 01.01.2016р. і діє до 31.12.2016р. Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п.п.10.1, 10.2 договору №1110-16 від 15.02.2016р.).

За змістом додаткової угоди №8 від 30.12.2016р. до договору №1110-16 від 15.02.2016р. згідно ч.5 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились продовжити дію договору №1110-16 від 15.02.2016р. на постачання природного газу в 2017 році на суму 539164,96 грн, що не перевищує 20% вартості договору, укладеного в попередній бюджетний період та викласти, зокрема, п.10.6 укладеного споживачем та постачальником договору, в наступній редакції: Сума договору в 2016 році складає 2695836,85 грн з ПДВ, в 2017 році - 539164,96 грн. .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище правочин як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст.9 вказаного нормативно-правового акту підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За приписами п.п.2.6, 2.9 договору №1110-16 від 15.02.2016р. послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними комерційного вузла обліку, визначених у додатку №1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача із постачальником.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаних умов договору №1110-16 від 15.02.2016р., позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу:

- №67 прийому-передачі природного газу у січні 2017 року в обсязі 48,981 тис. куб. м,

- №67 прийому-передачі природного газу у січні 2017 року в обсязі 55,708 тис. куб. м.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3 укладеного постачальником та споживачем договору постачальник зобов'язується забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, а споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Згідно з п.п.4.5, 4.7 договору №1110-16 від 15.02.2016р. розрахунковий період за договором становить один місяць - 9 години першого дня місяця до 9 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 2 договору. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу. Оплата вартості послуг з постачання здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз в особі відокремленого підрозділу Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації були виставлені акти-рахунки приймання передачі природного газу №67 на оплату спожитого у січні 2017 року природного газу на суму 504219,79 грн (55,708 тис. куб. м), на суму 443332,91 грн (48,981 тис. куб. м).

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленого природного газу та його вартості відповідачами не наведено, а судом не встановлено, внаслідок чого суд приймає зазначені вище розрахунки позивача як достовірні.

Водночас, з огляду на зміст додаткової угоди №8 від 30.12.2016р. до договору №1110-16 від 15.02.2016р., приймаючи до уваги, що сторонами були погоджені обсяги споживання у січні 2017 року на рівні 58,584 тис. куб. м на суму 539164,96 грн, господарський суд дійшов висновку, що постачання природного газу у січні 2017 року на суму 408387,74 грн здійснювалось поза межами договору №1110-16 від 15.02.2016р. (947552,70 - 539164,96).

Таким чином, враховуючи вищевказані пункту договору №1110-16 від 15.02.2016р. зобов'язання з оплати спожитого у січні 2017 року природного газу на суму 539164,96 грн (58,584 тис. куб. м) мало бути виконано до 24.02.2017р. включно.

На підтвердження перерахування Відділом освіти Лиманської міської ради грошових коштів на загальну суму 504219,79 грн позивач представив до матеріалів справи банківську виписку по рахунку №26008302433139 за 09.02.2017р. на суму 504219,79 грн.

За змістом письмових пояснень №2110/04 від 27.11.2017р. Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації станом на 01.01.2017р. у відповідача була наявна переплата за договором №1110-16 від 15.02.2016р. у розмірі 0,04 грн, яка була зарахована в рахунок погашення заборгованості за спожитий у січні 2017 році природний газ.

Відтак, неоплаченим відповідачем залишився природний газ на суму 443332,87 грн.

Як свідчать матеріали справи, Публічним акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз в особі відокремленого підрозділу Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації була надіслана претензія №546/04 від 11.04.2017р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 443332,87 грн за спожитий у січні 2017 року природний газ.

Листом №06-08-19/699 від 04.07.2017р. Відділу освіти Лиманської міської ради Щодо зміни постачальника природного газу в 2017р., та заборгованості за січень 2017р. відповідач повідомив постачальника, що за змістом додаткової угоди №8 від 30.12.2016р. до договору №1110-16 від 15.02.2016р. сторонами було погоджено постачання природного газу у січні 2017 році на суму 539164,96 грн, проте вказаної суми було недостатньо, відтак, у відповідача виникла заявлена постачальником заборгованість, яку Відділ освіти Лиманської міської ради зможе сплатити за рішенням суду.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2017р., 14.11.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у вказаній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості за спожитий природний газ у січні 2017 року у розмірі 443332,87 грн не спростував.

Разом з цим, як вказувалося вище, відповідач у відзиві №01/17-335 від 02.11.2017р. позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ у січні 2017 року у розмірі 443332,87 грн визнав.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з частковим визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення вартості спожитого у січні 2017 року природного газу у розмірі 443332,87 грн підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5014,75 грн за період з 11.05.2017р. по 26.09.2017р. за зобов'язаннями січня 2017 року (акти №67 прийому-передачі природного газу у січні 2017 року у загальному обсязі 104,689 тис. куб. м).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума 3% річних є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 5014,75 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації просило стягнуто з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 13299,99 грн за період з 11.05.2017р. по 30.08.2017р. за зобов'язаннями січня 2017 року (акти №67 прийому-передачі природного газу у січні 2017 року у загальному обсязі 104,689 тис. куб. м).

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 7542,85 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 7542,85 грн з одночасним задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів річних на заявлену позивачем суму, а саме 5014,75 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 6924,71 грн, підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз , м.Краматорськ в особі відокремленого підрозділу Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації, м.Слов'янськ до Відділу освіти Лиманської міської ради Донецької області, м.Лиман про стягнення 443332,87 грн - витрат вартості природного газу, спожитого у січні 2017 року, 3% річних - 5014,75 грн, суми інфляційних втрат - 13299,99 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Лиманської міської ради (84406, Донецька область, м.Лиман, вул.Незалежності, буд.15, ЄДРПОУ 02142684) на користь Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1, код ЄДРПОУ 03361075) в особі Слов'янського управління по газопостачанню та газифікації (84112, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Світлодарська, буд.28Б, код ЄДРПОУ 20316969) заборгованість в сумі 443332,87 грн, 3% річних - 5014,75 грн, інфляційні втрати - 7542,85 грн, а також судовий збір у розмірі 6838,35 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 04.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.12.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця