Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/19875/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/19875/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Рітейл

до Товариства з обмеженою відповідальністю Простосервіс

про стягнення 24431,53 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Дем'як П.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вог Рітейл звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Простосервіс про стягнення 24431,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару за Договором поставки №04-0/246 від 12.09.2016, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість в розмірі 13000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі п.2.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України 6323,14 грн. пені, 698,56 грн. 3% річних та 4409,83 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Простосервіс (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Рітейл (постачальник) укладено Договір поставки №04-0/246 відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передавати покупцю у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар (запасні частини, мастила, тощо) в асортименті, кількості та за ціною, яка узгоджується сторонами в заявках на кожну окрему партію товару (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними та/або рахунками та/або специфікаціями та/або додатковими угодами.

Згідно з п.2.2 Договору, найменування, асортимент і ціна на товар постачальника встановлені у відповідних прайс-листах постачальника або в інших документах постачальника, що надаються завчасно покупцю для здійснення покупцем письмових заявок, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна за одиницю товару та ціна партії товару зазначаються і видаткових накладних на товар та/або специфікаціях та/або додаткових угодах (п.2.3 Договору).

За умовами п.2.4 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у строк не пізніше 14 робочих днів з дати поставки товару на підставі рахунку-фактури. Оплата здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у розділі 9 цього договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у випадку прострочення оплати товару понад 7 (сім) робочих днів постачальник вправі нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п.7.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2016. Цей строк автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 10 (десять) робочих днів до закінчення строку дії договору про намір припинити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 50219,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур №1590 від 12.09.2016, №1586 від 12.09.2016, №1596 від 12.09.2016, №1593 від 12.09.2016, №1597 від 12.09.2016, №4115 від 26.10.2016 та №142 від 01.11.2016 та копіями видаткових накладних №356937 від 13.09.2016, №356971 від 13.09.2016, №356964 від 13.09.2016, №356970 від 13.09.2016, №356975 від 13.09.2016, №376743 від 26.10.2016, №378753 від 01.11.2016. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково та з порушення строків оплати встановлених в договорі, в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 13000 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 13000 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 13000 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4409,83 грн. та трьох відсотків річних в сумі 698,56 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 6323,14 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у випадку прострочення оплати товару понад 7 (сім) робочих днів постачальник вправі нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження факту належного виконання взятих на себе зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Простосервіс (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 4; ідентифікаційний код 40398356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Рітейл (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код 37821544) 13000 (тринадцять тисяч) грн. заборгованості, 4409 (чотири тисячi чотириста дев'ять) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп. 3% річних, 6323 (шість тисяч триста двадцять три) грн. 14 коп. пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 18.12.2017

Суддя Я.В. Маринченко