Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/20120/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/20120/17

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будінвестгруп"

про стягнення 9 551, 56 грн.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будінвестгруп" про стягнення 9 551, 56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20120/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2017 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити та надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2009 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 51790, умовами якого передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Приєднана потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об'єктів споживача"

Відповідно до п.п. 2.3.3. та 2.3.4. договору, споживач зобов'язується, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків та "Графік зняття показів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановки споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) назначається у платіжному документі окремим рядком.

Згідно п. 9.4. договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2009. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну поштових чи банківських реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін. Таке повідомлення, підписане уповноваженою особою, стає частиною договору з моменту отримання його іншою стороною.

У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна з сторін має право звернутися до іншого з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів.

Додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії № 51790 від 05.11.2009 визначено порядок розрахунків.

Відповідно до п. 1 додатку № 2, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Згідно п. 5 додатку № 2, попередня оплата здійснюється до 13 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги очікуваного споживання електричної енергії споживача".

Споживач, який має погоджену у встановленому порядку аварійну (екологічну) броню електропостачання, протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.

Згідно п. 5.1 додатку № 2, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі рахунків наданих постачальником або самостійно оформлених в електронному вигляді за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг, за умовами наявності електронного підпису тієї особи, що уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії у поточному розрахунковому періоді. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. Оплата заборгованості минулих періодів розраховується першочергово.

Пунктом 7.2 додатку № 2 до договору визначено, що у разі неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Згідно п. 3 додатку 2 до договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 7.1.1 - 7.1.3 цього додатка та підтверджується "Актом про використану електричну енергію" за формою, відображеною у додатку 3 до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

У відповідності до п. 8 додатку № 2, за даними "Акта про використану електричну енергію та з урахування розрахункової величини витрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в "Акті про приймання - передавання товарної продукції", "Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії", два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Пунктом 9 додатку до даного договору встановлено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії/потужності визначається згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та ПКЕЕ.

Додатком № 4А до договору про постачання електричної енергії № 51790 від 05.11.2009 визначено перелік об'єктів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будінвестгруп", а саме: автостоянка Зб.370/1 ТП3790, за адресою м. Київ, вул. Мостицька, 4, цілодобово, без вихідних.

Додатком № 5б до договору про постачання електричної енергії № 51790 від 05.11.2009 сторони погодили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Додатком № 13 до договору № 51790 від 05.11.2009 сторони погодили графік зняття показань засобів обліку електричної енергії, відповідно до якого показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка "Перелік об'єктів споживача" фіксуються 15 числа кожного місяця о 9:00 год. та оформлюється актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного додатка споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну.

Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії, за період з 01.02.2017 по 01.05.2017 поставив відповідачу активну електроенергію, що підтверджується актом про фіксацію показів приладів обліку, по особовому рахунку відповідача № 51790011 станом на 15.09.2017, рахунками за № № 51790011/2/1 від 15.02.2017, 51790011/3/1 від 15.03.2017, 51790011/4/1 від 15.04.2017, 51790011/5/1 від 15.05.2017, 51790011/6/1 від 15.06.2017, 51790011/7/1 від 15.07.2017, 51790011/8/1 від 15.08.2017, 51790011/9/1 від 13.09.2017, 51790011/10/1 від 13.10.2017, також, рахунками-розшифровкою за № № 51790011/1/1 від 15.01.2017, 51790011/2/1 від 15.02.2017, 51790011/3/1 від 15.03.2017, 51790011/4/1 від 15.04.2017, 51790011/5/1 від 15.05.2017, 51790011/6/1 від 15.06.2017, 51790011/7/1 від 15.07.2017, 51790011/8/1 від 15.08.2017, 51790011/9/1 від 15.09.2017 та актами прийняття-передавання товарної продукції за січень - вересень 2017 № № 51790011/1/1, № 51790011/2/1, 51790011/3/1, 51790011/4/1, 51790011/5/1, 51790011/6/1, 51790011/7/1, 51790011/8/1, 51790011/9/1, а також довідкою про надходження коштів від відповідача за спожиту електричну енергію, відповідно до якої заборгованість за спожиту активну електроенергію складає 7 801, 85 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 51790 про постачання електричної енергії від 05.11.2009 щодо оплати вартості активної спожитої електроенергії за період 01.02.2017 по 01.05.2017, внаслідок чого станом на 01.11.2017 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будінвестгруп" виникла заборгованість за активну електроенергію в розмірі 7 801, 85 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 982, 63 грн. - пені за період з 01.05.2017 по 01.11.2017, 622, 93 грн. - інфляційних втрат та 144, 14 грн. - 3 % річних за період з 01.03.2017 по 01.11.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 51790 від 05.11.2009, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу, купівлі та споживання електричної енергії регулюються нормами Закону України "Про електроенергію" та положеннями Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 зі змінами) (далі по тексту - ПКЕЕ).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання електроенергії можливе лише на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін (п. 5.1 ПКЕЕ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором № 51790 від 05.11.2009 належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.02.2017 по 01.05.2017 активну електроенергію, що підтверджується актом про фіксацію показів приладів обліку, по особовому рахунку відповідача № 51790011, рахунками за № № 51790011/2/1 від 15.02.2017, 51790011/3/1 від 15.03.2017, 51790011/4/1 від 15.04.2017, 51790011/5/1 від 15.05.2017, 51790011/6/1 від 15.06.2017, 51790011/7/1 від 15.07.2017, 51790011/8/1 від 15.08.2017, 51790011/9/1 від 13.09.2017, 51790011/10/1 від 13.10.2017, також, рахунками-розшифровкою за № № 51790011/1/1 від 15.01.2017, 51790011/2/1 від 15.02.2017, 51790011/3/1 від 15.03.2017, 51790011/4/1 від 15.04.2017, 51790011/5/1 від 15.05.2017, 51790011/6/1 від 15.06.2017, 51790011/7/1 від 15.07.2017, 51790011/8/1 від 15.08.2017, 51790011/9/1 від 15.09.2017 та актами прийняття-передавання товарної продукції за січень - вересень 2017 № № 51790011/1/1, № 51790011/2/1, 51790011/3/1, 51790011/4/1, 51790011/5/1, 51790011/6/1, 51790011/7/1, 51790011/8/1, 51790011/9/1, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також довідкою про надходження коштів від відповідача за спожиту електричну енергію, відповідно до якої заборгованість за спожиту активну електроенергію складає 7 801, 85 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 51790 про постачання електричної енергії від 05.11.2009 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію в розмірі 7 801, 85 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 982, 63 грн. - пені за період з 01.05.2017 по 01.11.2017.

Відповідно до п 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, позивач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, в відтак підлягає задоволення в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 622, 93 грн. - інфляційних втрат та 144, 14 грн. - 3 % річних за період з 01.03.2017 по 01.11.2017.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 51790 про постачання електричної енергії від 05.11.2009 то вимоги позивача про стягнення з відповідача 622, 93 грн. - інфляційних втрат та 144, 14 грн. - 3 % річних за період з 01.03.2017 по 01.11.2017 також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будінвестгруп" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, ідентифікаційний код 34663750) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 7 801 (сім тисяч вісімсот одна) грн. 85 коп. заборгованості за активну електроенергію, 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 63 коп. - пені, 622 (шістсот двадцять два) грн. 93 коп. - інфляційних втрат, 144 (сто сорок чотири) грн. 14 коп. - 3 % річних та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом .

Повний текст рішення складено 18.12.2017

Суддя Д.О. Баранов