Рішення

від 14.12.2017 по справі 912/2865/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 рокуСправа № 912/2865/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2865/17

за позовом Керівника Знам'янської місцевої прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає

1. Олександрівська районна державна адміністрація

2. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

до відповідача Фермерського господарства "Стожари"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Єлизаветградківської селищної ради,

про внесення змін до договору

за участю представників сторін:

від прокуратури - Сігіда Л.М. посвідчення №042569 видано 30.03.2016 року;

від позивача - 1 - участі не брали;

від позивача - 2 - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

Керівник Знам'янської місцевої прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Олександрівська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Стожари" з наступною вимогою:

- внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та ФГ "Стожари" зареєстровано у відділі Держкомзему в Олександрівському районі 08.11.2012 за № 352050004003811, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об'єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши пункт 9 вказаного договору та викласти його в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі у розмірі 5 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 8596,73 грн. на рік або 716,39 грн. у місяць на розрахунковий рахунок Єлизаветградської сільської ради".

Позовні вимоги прокурора щодо необхідності внесення змін до договору оренди землі, укладеного 08.11.2012 між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Стожари" в частині встановлення орендної плати у розмірі 5% від середньої нормативної грошової оцінки по області мотивовано тим, що згідно вимог 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу розмір орендної плати не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Вимога прокурора в частині внесення змін до вказаного договору щодо заміни сторони договору, а саме Орендодавця земельної ділянки з Олександрівської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, обґрунтована тим, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України на даний час розпорядником земель, що перебувають в оренді відповідача на території Кіровоградської області, є Головне управління Держеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою від 02.10.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 26.10.17 об 11:00 год, на підставі норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Єлизаветградківську селищну раду, від учасників судового процесу витребувано необхідні для розгляду спору документи.

Ухвалою від 26.10.17 відкладено розгляд справи № 912/2865/17 до 07.11.2017 о 14:00 год. Ухвалами від 07.11.17 та від 30.11.17 розгляд справи № 912/2865/17 відкладався в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Також ухвалою від 30.11.17 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

26.10.2017 прокурором подана заява про виправлення описки у пункті 3 прохальної частини позовної заяви в частині зазначення коду ЄДРПОУ відповідача. В позовній заяві зазначений код фермерського господарства "Стожари" ЄДРПОУ 23585256, тоді як необхідно зазначити код ЄДРПОУ 32840871.

Господарським судом перевірено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що код ЄДРПОУ Фермерського господарства "Стожари" - 32840871.

У судовому засіданні 14.12.17 представником прокуратури повністю підтримано заявлені позовні вимоги та подано зміни до позовної заяви від 07.12.2017 №7286 вих-17, у якій прокурор просить п.2 прохальної частини позову вважати викладеним в такій редакції: "Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та ФГ "Стожари" зареєстрованим у відділі Держкомзему в Олександрівському районі 08.11.2012 за №352050004003811, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об'єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши пункт 9 вказаного договору в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 0,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 512,88 грн на рік або 42,74 грн у місяць на розрахунковий рахунок Єлизаветградківської селищної ради". В іншій частині вимоги прокурора залишити без змін.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, позивачем надано до суду належні докази направлення вказаної заяви сторонам, господарський суд розглядає вимоги прокурора в редакції заяви від 07.12.2017 №7286 вих-17, що надійшла до суду 13.12.2017.

14.12.17 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області подано письмові пояснення, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Олександрійська РДА подала заяву № 01-18/540/2 від 12.12.17, в якій просить задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням змін до позовної заяви від 07.12.17 № 7286вих-17.

07.11.2017 на адресу господарського суду від Фермерського господарства "Стожари" надійшов відзив на позовну заяву, у яких відповідач зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

14.12.2017 представник Фермерського господарства "Стожари" подав письмові пояснення, у яких просить заяву керівника Знам'янської місцевої прокуратури про внесення змін до позовної заяви від 07.12.2017 за вих. №7286 вих 17 задовольнити. Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та ФГ "Стожари", зареєстрованого у відділі Держкомзему в Олександрівському районі 08.11.2012 за №352050004003811, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об'єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши пункт 9 вказаного договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 0,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 512,88 грн на рік або 42,74 грн у місяць на розрахунковий рахунок Єлизаветградківської селищної ради". Судові витрати стягнути з відповідача.

Третя особа Єлисаветградківська селищна рада подала письмові пояснення № 148 від 13.12.17, відповідно до яких просить позовні вимоги задовольнити з урахуванням змін до позовної заяви від 07.12.2017 за вих. №7286 вих 17, розгляд справи здійснювати за відсутності її представника.

Господарський суд враховує, що всі учасники судового процесу є належно повідомленими про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 14.12.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2012 між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Олександрівська РДА, орендодавець) та Фермерським господарством "Стожари" (далі - ФГ "Стожари", орендар) укладено договір оренди земельної ділянки для ведення садівництва (далі - договір, а.с. 21-24).

Укладений між сторонами договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Олександрівському районі, про що у книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 08.11.2012 за №352050004003811.

За умовами договору в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 3520555400:02:000:7001, загальною площею 5,3568 га багаторічні насадження (сад).

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 68441,00 грн.

Договір оренди укладено строком на 49 років (п. 8 Договору). Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення.

В пункті 9 розділу "Орендна плата" сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 61,59 грн у рік на рахунок Єлизаветградківської селищної ради (ст.272.1.2., ст.288.5.1. Податкового кодексу України).

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 5,13 грн. (п. 11 договору).

За умовами п.13 договору розмір орендної плати переглядається в разі зміни цінової політики, економічного стану, та зміни нормативних актів, які регулюють земельні відносини, зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

В розділі "Зміна умов договору і припинення його дії" сторонами погоджено, що зміна умов договору відбувається за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

Згідно акта прийому-передачі земельної ділянки в оренду орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 5,3568 га.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Звернувшись з даним позовом до господарського суду керівник Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області послався на те, що на виконання вимог Податкового кодексу України, Єлизаветградківською селищною радою прийнято рішення, яким врегульовано ставку земельного податку на земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту, грошова оцінка яких не проведена, для юридичних осіб в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки ріллі по області. Поряд з цим, в порушення норм Податкового кодексу України та умов договору, зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати до цього часу не вносились.

Порушення інтересів держави прокурор вбачає в невжитті заходів Олександрівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, як розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, щодо внесення змін до договору в частині розміру орендної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Виходячи з положень чинного законодавства України, на прокурора покладається обов'язок при поданні позову обґрунтувати як наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави, так і неможливість здійснення або фактичне нездійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції" від 12.04.2006). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції від 07.06.2001). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Згідно з ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, відповідно до вимог ст. ст. 2, 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" забезпечують підготовку та виконання відповідних бюджетів, вирішення питання щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з вимогами п. 3 ст. 16 вищевказаного Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З наведених вище положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

В той же час, органом державної влади - Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, як стороною договірних відносин, до цього часу не вжито будь-яких заходів щодо усунення вищевказаних порушень в частині ініціювання питання та приведення умов договору в частині розміру сплати орендної плати до вимог Податкового кодексу України, а також щодо виконання ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, з 01.01.2013 до земельного законодавства в Україні було внесено зміни, відповідно до яких право передавати у власність або користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, а саме Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Прокурором у позові зазначає, що ГУ Держгеокадастру як розпорядником земель не вжито всіх можливих заходів, направлених на перегляд розміру орендної ставки за спірним договором.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Олександрівської РДА та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у зв'язку із тим, що вказаними органами відповідні заходи на виконання вимог вище перелічених законів, не вживаються.

Господарський суд враховує, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статті 13 названого Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону).

Частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Проаналізувавши наведені норми господарський суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) було визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору та нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (пункт 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 з подальшими змінами).

Відповідно частини 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 73 цього Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України входить до повноважень органів місцевого самоврядування (пункт 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування").

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням шістнадцятої сесії районної ради сьомого скликання №260 від 05.12.2017 Олександрівською районною радою, затверджено технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок загальною площею 62,9164 га, що надані в оренду терміном на 49 років ФГ "Стожари" для ведення садівництва на території Єлизаветградківської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області, яка станом на 01.01.2016 року становить 1 195 723 грн (один мільйон сто дев'яносто п'ять тисяч сімсот двадцять три гривні), в тому числі по угіддях: ділянка площею 5,3568 га - багаторічні насадження - 102 576 грн, ділянка площею 57,5596 га - багаторічні насадження - 1093147 грн.

Разом з тим, рішенням десятої сесії Єлизаветградківської селищної ради сьомого скликання від 23.08.2016 №73 затверджено ставку земельного податку за земельні ділянки за межами населеного пункту категорії багаторічні насадження - 0,5 % від їх нормативної грошової оцінки.

Вказані положення відповідають нормам статті 288 Податкового кодексу України.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і відповідно зміна ставки земельного податку за земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Єлизаветградківської селищної ради є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, то прокурор обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до спірного договору.

Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора щодо внесення змін до договору оренди землі від 08.11.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Олександрівському районі за № 352050004003811, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Стожари", виклавши пункт 9 вказаного договору в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 0,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 512,88 грн. на рік або 42,74 грн у місяць на розрахунковий рахунок Єлизаветградківської селищної ради" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд враховує, що як вбачається з Договору, сторонами Договору є Олександрівська районна державна адміністрація та Фермерське господарство "Стожари".

В той же час, на підставі змін в законодавстві цивільні права та обов'язки щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як до органу, уповноваженого державою здійснювати функції розпорядження земельними ділянками державної власності.

Таким чином, на даний час розпорядником земель є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Отже, повноваження щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідно до припису закону, однак умови договору щодо заміни орендодавця як сторони у зобов'язанні, не приведено у відповідність з вимогами законодавства.

Положеннями ст. 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За приписами ч. 2 ст. 175 ГК України визначено, що якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Заміна кредитора у зобов'язанні відповідно до ст. 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, стороною у спорах щодо виконання договорів, внесення змін може бути виключно сторона правочину. Як вбачається з матеріалів справи Олександрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області області на даний час виступає стороною даного договору оренди земельної ділянки, що не відповідає її правовому статусу відповідно до законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині заміни за текстом договору сторони договору оренди землі підлягають задоволенню шляхом внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 08.11.2012, визначивши Орендодавцем земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, замість Олександрівської районної державної адміністрації.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічні положення містяться в частині 5 статті 188 Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що зазначені зміни для сторін набирають сили з моменту набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та ФГ "Стожари" зареєстровано у відділі Держкомзему в Олександрівському районі 08.11.2012 за № 352050004003811, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об'єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та викласти пункт 9 вказаного договору та викласти його в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі у розмірі 0,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 512,88 грн (п'тсот дванадцятьгривень вісімдесят вісім копійок) на рік або 42,74 грн. у місяць на розрахунковий рахунок Єлизаветградської сільської ради".

Стягнути з Фермерського господарства "Стожари" (27341, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Єлизаветградка, вул. Горького, 7а, код ЄДРПОУ 32840871) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м.Кропивницький, вул. В.Пермська,4, код ЄДРПОУ 02910025 Банк - Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 1600 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 19.12.2017.

Суддя Т. В. Макаренко