Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/20907/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/20907/17

За позовом Дочірнього підприємства Контейнерний термінал Одеса Компанії

Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ

до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛК Транс

про стягнення 222.698,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Алексєєв О.І., довіреність № б/н від 01.12.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства Контейнерний термінал Одеса Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КЛК Транс 222.698,65 грн., з яких: 180.000,00 грн. основного боргу, 24.692,55 грн. пені, 14.311,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3.695,04 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 151210/К від 20.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20907/17 та призначено справу до розгляду на 14.12.2017.

Позивач в судовому засіданні 14.12.2017 підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач в судове засідання 14.12.2017 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 28.11.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 28.11.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103043696177 на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.11.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 28.11.2017, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 01.12.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103043696177.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 14.12.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.02.2015 між Дочірнім підприємством ГПК Україна Компанії ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГМБХ , яке змінило найменування на Дочірнє підприємство Контейнерний термінал Одеса Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ (оператор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛК Транс (експедитор, відповідач) укладений договір № 151210/К (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору він регулює порядок надання комплексу послуг, пов'язаних з обробленням контейнерів (вантажів) експедитора на контейнерному терміналі Одеського морського порту, що оперується або використовується ДП ГПК Україна , а також порядок надання послуг, які можуть знадобитись експедитору у зв'язку з операціями, що проводитимуться на терміналі.

Оператор надає, а експедитор сплачує різного роду роботи та послуги, що надані йому оператором, у тому числі з тимчасового зберігання завантажених контейнерів, що експедируються експедитором (п. 1.2 договору).

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором отримані послуги не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору він укладений до 31.12.2015 включно та автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо одна із сторін не надасть письмового повідомлення (відправленого по факсу, поштою, електронною поштою або через кур'єра) за адресою, зазначеною в договорі, про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення відповідного року.

Сторонами доказів в підтвердження, що однієї із сторін було виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги зі зберігання наступних контейнерів:

- згідно нараду № 215 від 09.02.2017: CRSU6135078, MSCU7425301, CRLU1201660, TTNU8505635;

- згідно нараду № 219 від 18.02.2017: CHIU9034559, CRLU1236199, CRSU6147443, CRXU1387841,CXRU1417822, CXRU1422599,CXRU1435127,CXRU1435873, CXRU1562651, GESU9360126, MEDU9009676, MEDU9046427,MEDU9046860, MEDU9055711, MEDU9078152;

- згідно нараду № 220 від 18.02.2017: MEDU9087540, MSCU440097, SEGU9215328, SEGU9281227, TEMU9389835TENU9399540, TEMU9408616, TEMU9504667, TEMU9510084, TRIU8043228, TRIU8081085, TRIU8167147, TRIU8167764, TRIU8168267, TRIU8219390,

- згідно нараду № 221 від 18.02.2017: TRIU8270685, TRIU8422833, TRIU8424409, TRIU8445567, TRIU8596244, TRIU8669778, TRIU8824386, TRIU8850240, TRIU9859268, TRLU1838206, TTNU8029586, TTNU8206676, TTNU8324405, TTNU8338482, TTNU8348095.

Згідно з п. 3.1. договору за наданні послуги, платником за якими є експедитор, оператор виставляє експедитору рахунки, згідно тарифів та ставок, зазначених в додатку № 1 до даного договору.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:

№ 5995 від 28.02.2017 на суму 63.133,84 грн.,

№ 6707 від 07.03.2017 на суму 59.284,24 грн.,

№ 8147 від 20.03.2017 на суму 63.506,41 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору експедитор провидить оплату наданих послуг по рахункам оператора потягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку оператором. Рахунки отримуються експедитором самостійно з офісу оператора, при цьому експедитор зобов'язаний розписатися про отримання рахунку та інших документів в реєстрі оператора. відсутність підпису представника експедитора або наявність підпису якої-небудь не уповноваженої особи не звільняє експедитора від обов'язку своєчасної та повної сплати рахунку.

Згідно з п. 3.8 договору у разі незгоди експедитора з сумою рахунку, він зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) днів після отримання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку, вручити оператору лист з вказівкою причин відмови від сплати. У випадку не надання такого листа у зазначений строк вважається, що рахунок є акцептованим та буде сплачений відповідно до п. 3.5. Неотримання або несвоєчасне отримання експедитором рахунку не звільняє його від обов'язку своєчасної та повної оплати рахунку.

Згідно платіжного доручення № 4936 від 21.04.2017 відповідачем було частково сплачено рахунок № 5995 від 28.02.2017 в сумі 5.924,41 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 451 від 29.05.2017, в якій вимагав сплавати ти боргу за рахунками № 5995 від 28.02.2017, № 6707 від 07.03.2017, № 8147 від 20.03.2017, що становить 180.000,00 грн.

Листом № 42 від 07.08.2017 відповідач погодився із висуненою позивачем претензією та повідомив, що заборгованість за рахунками № 5995 від 28.02.2017, № 6707 від 07.03.2017, № 8147 від 20.03.2017 може ним виплачуватись по 20.00,00 грн. до 20-го числа щомісячно, починаючи з серпня 2017 року.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та складає 180.000,00 грн.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням існування належних доказів виконання позивачем обумовлених договором послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості позивачу в розмірі 180.000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з 4.2. договору у разі безпідставної затримки сплати рахунків оператора експедитор сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату оплати заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за наданні послуги.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач своєчасно не виконав він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду становить 23.493,78 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 23.493,78 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме застосовано не вірні розміри облікової ставки НБУ.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 14.311,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3.695,04 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14.311,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3.695,04 грн. - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства Контейнерний термінал Одеса Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ є обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КЛК Транс (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 34412786) на користь Дочірнього підприємства Контейнерний термінал Одеса Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, код ЄДРПОУ 31506059) 180.000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 23.493 (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 78 коп. пені, 14.311 (чотирнадцять тисяч триста одинадцять) грн. 06 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3.695 (три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 04 коп. - 3 % річних, 3.322 (три тисячі триста двадцять дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.12.2017.

СуддяВ.В.Сівакова