Рішення

від 14.12.2017 по справі 912/3228/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 рокуСправа № 912/3228/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3228/17

за позовом: заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідача 1: Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, с. Роздол Голованівського району Кіровоградської області

до відповідача 2: селянського (фермерського) господарства "Марина", сел. Ємилівка Голованівського району Кіровоградської області

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Представники:

від прокуратури - Олаг О.С.;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - участі не брали.

Заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави з позовною заявою, що містить наступні вимоги:

- визнати незаконним рішення Роздольської сільської ради № 33 від 23.12.2016 р. "Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності", яким було надано земельну ділянку площею 3,8985 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 в оренду селянському (фермерському) господарству "Марина" (далі - СФГ "Марина");

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,8985 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 від 12.06.2017 р., укладений між Роздольською сільською радою та СФГ "Марина";

- зобов'язати СФГ "Марина" повернути Роздольській сільській раді Голованівського району земельну ділянку площею 3,8985 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 з нормативною грошовою оцінкою, яка становить 121436,00 грн. у комунальну власність Роздольської сільської ради шляхом складання акту приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

Судові витрати прокурор просить стягнути з відповідачів на користь прокуратури Кіровоградської області.

В обґрунтування пред'явленого позову прокурор зазначає, що рішення Роздольської сільської ради № 33 від 23.12.2016 р. "Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності", яким було надано земельну ділянку площею 3,8985 га кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 в оренду СФГ "Марина" із земель комунальної власності Роздольської сільської ради було прийнято без дотримання вимог чинного законодавства, в порушення вимог ст. 124 Земельного кодексу України, та є підставою для визнання спірного рішення незаконним. Оскільки передача в оренду земельної ділянки загальною площею 3,8985 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 із земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відбувалась з порушенням чинного законодавства, в обхід законодавчо визначеної процедури набуття земельних ділянок у власність (користування), за доводами прокурора, наявні правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2017 р., укладеного між Роздольською сільською радою та СФГ "Марина". Правова можливість повернення земельної ділянки комунальної власності територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування у разі звернення прокурора з позовом про визнання незаконними відповідних рішень рад, недійсними правовстановлюючих документів на землю та як наслідок повернення землі визначена у постановах Верховного Суду України у справах № 6-3090цс15 та 6-3079цс15.

17.11.2017 р. на адресу господарського суду надійшла заява відповідача 1 - Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про припинення провадження у даній справі згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 27.10.2017 р. оспорюваний договір оренди земельної ділянки було розірвано, а земельну ділянку повернуто Роздольській сільській раді (а.с. 69-70).

Заяву про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, подано до суду також відповідачем 2 - СФГ "Марина" (а.с. 76-77).

11.12.2017 р. від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли заяви про припинення провадження у справі, з підстав, що зазначені вище (а.с. 109, 116).

Крім того, відповідач 1 та відповідач 2, згідно поданих письмових клопотань, просять розглянути справу без участі повноважних представників Роздольської сільської ради та СФГ "Марина" (а.с. 108, 122).

Оскільки участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони господарського процесу, участь представників відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні 14.12.2017 р. обов'язковою не визнавалась, господарський суд вважає за можливе задовольнити заявлені відповідачами клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачів.

У судовому засіданні 14.12.2017 р. прокурор підтримав пред'явлений позов у повному обсязі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 участі в судовому засіданні не брали. При цьому, відповідач 1 та відповідач 2 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання зазначеними особами ухвали суду від 01.12.2017 р. (а.с. 106-107).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступні обставини та факти.

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.09.2016 р. № 68480991, земельна ділянка кадастровий номер 3521486300:02:000:0265, площею 3,8985 га належить на праві комунальної власності Роздольській сільській раді на підставі рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.07.2008 р. № 2-о-85/2008 (а.с. 21-22).

На замовлення Роздольської сільської ради державним підприємством "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку № 337 площею 3,8985 га ріллі (а.с. 29-53).

Розглянувши заяву відповідача 2 - СФГ "Марина" від 20.12.2016 р. про надання в оренду земельної ділянки площею 3,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 57-60), рішення десятої сесії сьомого скликання Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 23.12.2016 р. № 33 (далі - Рішення, а.с. 19) вирішено:

1. Надати СФГ "Марина" в оренду земельну ділянку площею 3,8985 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Сплату проводити щомісячно в рівних частинах. Розмір орендної плати підлягає індексації відповідно до щорічного коефіцієнта індексації вартості землі; уповноважено сільського голову укласти відповідний договір оренди землі.

2. Уповноважити сільського голову укласти відповідний договір оренди землі.

3. Голові СФГ "Марина": укласти з сільською радою договір оренди земельної ділянки і забезпечити проведення державної реєстрації права оренди; дотримуватись обов'язків землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

4. Рекомендувати Голованівському відділенню Гайворонської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області взяти на контроль надходження платежів за оренду земельних ділянок, зазначених у рішенні, та надати копії договорів оренди земельних ділянок.

На підставі зазначеного Рішення між Роздольською сільською радою, як Орендодавцем, та СФГ "Марина", як Орендарем, укладено договір оренди землі від 12.06.2017 р. (далі - Договір, а.с. 25-27), за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (державний акт на право власності на земельну ділянку серія 111-КР № 024779), кадастровий номер 3521486300:02:000:0265, яка знаходиться на території Роздольської сільської ради, по схемі поділу ділянка № 337.

Сторонами узгоджено істотні умови Договору, зокрема, строк його дії та орендну плату за Договором.

Договір підписаний повноважними представниками Орендодавця та Орендаря, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 23-24), зареєстрований приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області за № 35726516 від 17.06.2017 р.

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі), Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Роздольської сільської ради терміном на 10 років загальною площею 3,8985 га ріллі (а.с. 28).

Обґрунтовуючи пред'явлений позов прокурор стверджує, що відповідачем 1 та відповідачем 2 порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 116, 123, 134, 135 Земельного кодексу України, ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому у відповідності до п. 10. ч. 2 ст. 16, ст. 21 Цивільного кодексу України оспорюване рішення має бути визнане незаконним, а Договір - недійсним в порядку ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції на момент прийняття оспорюваного Рішення), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакцій чинній на момент прийняття оспорюваного Рішення) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Земельним законодавством України встановлена чітка процедура надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так, у відповідності до абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Статтею 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст.ст 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до п.п. 19 і 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, передача в користування (оренду) земельної ділянки комунальної власності юридичній особі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не належить до випадків, що виключають проведення земельних торгів.

У відповідності до ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, передача в оренду земельної ділянки загальною площею 3,8985 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 із земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мала відбуватись виключно на земельних торгах.

Докази проведення таких торгів, участі в них відповідача 2 та визначення його переможцем ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 до суду не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Натомість недотримання відповідачем 1 вимог земельного законодавства в частині необхідності організації та проведення земельних торгів підтверджується довідкою Роздольської сільської ради від 12.09.2017 р. вих № 18о, листом відділу Держгеокадастру в Голованівському районі Кіровоградської області від 08.09.2017 р. № 513/109-17, а також листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16.11.2017 р. № 10-11-0.43-10316/2-17 з додатками, у тому числі: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.10.2017 р. № 379-ДК/390/АП/09/01/-17, в якому, зокрема, зазначено: "Земельні ділянки площею 3,8985 га (кадастровий номер 3521486300:02:000:0265) та площею 4,5971 га (кадастровий номер 3521486300:02:000:0073) із земель комунальної власності на території Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було передано Роздольською сільською радою Голованівського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів (аукціону) в оренду СФГ "Марина" ОСОБА_2, чим порушено вимоги ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України" (а.с. 54-55, 92-101).

Таким чином, оспорюване Рішення Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області було прийнято без дотримання вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки визначає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акт ненормативного характеру (індивідуальний акт) породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому, господарським судом враховано позицію Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі № 911/3396/14, в якій зазначено, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Оскільки вимога про визнання незаконним оспорюваного Рішення подана прокурором в поєднанні з вимогою про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, господарський суд дійшов висновку про правильність обраного прокурором способу захисту порушеного права.

Разом з цим, господарським судом не приймаються до уваги доводи прокурора щодо порушення відповідачем 1 та відповідачем 2 вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої зазначеної правової норми в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного Рішення, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Оскільки, всупереч вимогам ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не надано до суду доказів зміни цільового призначення земельної ділянки або формування нової земельної ділянки, не розроблення проекту землеустрою не може бути підставою для визнання незаконним оспорюваного Рішення.

Однак, встановлене господарським судом порушення відповідачем 1 вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України є окремою та самостійною підставою для визнання оспорюваного Рішення незаконним.

Таким чином, враховуючи встановлені господарським судом обставини недотримання Роздольською сільською радою вимог чинного законодавства при прийнятті оспорюваного Рішення, вимога прокурора про визнання такого Рішення незаконним є обґрунтованою та підлягає задоволенню господарським судом.

В частині вимоги прокурора про визнання недійсним Договору, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є ті, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними саме на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У свою чергу, у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

В ході судового розгляду справи господарським судом встановлено, що згідно рішення Роздольської сільської ради від 18.10.2017 р. № 51 та укладеної на підставі цього рішення додаткової угоди до Договору від 27.10.2017 р., оспорюваний Договір було розірвано (а.с. 71-72).

Разом з цим, оскільки господарським судом встановлено порушення відповідачем 1 вимог ст. 124, 134 Земельного кодексу України під час прийняття оспорюваного Рішення, яке в свою чергу, було підставою для укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваного Договору, а отже, судом встановлено фактичні обставини, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 правочину, останній підлягає визнанню недійсним на момент його укладення.

Зважаючи на те, що оспорюваний правочин визнається господарським судом недійсним саме на момент його укладення, встановлені господарським судом в ході судового розгляду справи обставини розірвання Договору не впливають на факт порушення відповідачем 1 та відповідачем 2 вимог закону саме на момент його укладення та відповідно на факт недодержання його сторонами в момент вчинення правочину вимог чинного законодавства, що є безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає наявними правові підстави для визнання оспорюваного Договору недійсним на момент його укладення.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського Кодексу України, яка кореспондується зі ст. 236 Цивільного кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне наголосити, що зобов'язання сторін за оспорюваним Договором припинилися саме на момент досягнення між Орендодавцем та Орендарем домовленості щодо розірвання Договору, а саме 27.10.2017 р.

З огляду на викладене, визнаючи недійсним оспорюваний Договір на момент його укладення, господарський суд вважає за необхідне наголосити, враховуючи фактичні обставини справи, на неможливості припинення зобов'язань, що виникли між відповідачем 1 та відповідачем 2 на майбутнє.

Таким чином, вимоги прокурора в частині визнання недійсним Договору підлягають частковому задоволенню, а оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним саме на момент його укладення.

Як зазначалось вище, господарським судом встановлено, що 27.10.2017 р. оспорюваний Договір сторонгами розірвано, про що відповідачами укладено відповідну додаткову угоду до Договору, та на підставі акту приймання - передачі земельну ділянку площею 3,8985 га повернуто відповідачу 1 (а.с. 71-73).

Зазначене підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 74).

Оскільки повернення Роздольській сільській раді земельної ділянки площею 3,8985 га було вчинене СФГ "Марина" 27.10.2017 р., тобто до звернення прокурора до суду з даним позовом (вхідний штамп загального відділу (канцелярії) Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2017 р.), а також враховуючи неможливість застосування наслідків недійсності правочину у зв'язку з припиненням зобов'язання між відповідачем 1 та відповідачем 2, вимоги прокурора в частині повернення земельної ділянки є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні спору господарським судом враховано, що прокурором належним чином та у відповідності до вимог законодавства обґрунтовано підстави представництва держави у суді.

Розглядаючи по суті подані Роздольською сільською радою та СФГ "Марина" клопотання про припинення провадження у справі (а.с. 69-70, 109, 76-77, 116-117), господарський суд не вбачає правових підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Так, заявлені відповідачем 1 та відповідачем 2 клопотання обґрунтовані тим, що 18.10.2017 р. Роздольською сільською радою було прийнято рішення про розірвання Договору, згідно укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2 додаткової угоди Договір було розірвано, а земельну ділянку повернуто Роздольській сільській раді, що на думку відповідачів, є підставою для припинення провадження у справі згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З правового аналізу зазначеної процесуальної норми слідує, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Разом з цим, господарський суд наголошує, що надає оцінку оспорюваному Рішенню та Договору щодо їх відповідності/невідповідності нормам чинного законодавству саме на момент їх прийняття/укладення.

З огляду на встановлені господарським судом факти та обставини справи, слід дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваного Рішення та укладення Договору відповідачем 1 та відповідачем 2 були порушені вимоги закону, що і зумовило прийняття судом рішення про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування та недійсним укладеного правочину на момент його укладення.

Розірвання в подальшому оспорюваного Договору зазначені обставини не змінює, а тому відповідно у відповідачів відсутні підстави стверджувати про відсутність предмету спору у даній справі.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідачів про припинення провадження у справі.

В задоволенні ж вимоги прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку, господарський суд відмовляє з наведених вище підстав.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального України, витрати по сплаті судового збору щодо вимог про визнання незаконним Рішення та визнання недійсним Договору покладаються на відповідачів у справі, а щодо вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку покладаються на прокурора та не стягуються.

На підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.12.2017 р. оголошувалась перерва до 14.12.2017 р.

Керуючись ст.ст. 33 - 34, 49, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Роздольської сільської ради № 33 від 23.12.2016 р. "Про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності", яким було надано земельну ділянку площею 3,8985 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 в оренду селянському (фермерському) господарству "Марина".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,8985 га, кадастровий номер 3521486300:02:000:0265 від 12.06.2017 р., укладений між Роздольською сільською радою та селянським (фермерським) господарством "Марина".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Роздольської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (26541, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Роздол, вул. Одеська, 1, код ЄДРПОУ 23228562, рахунки в фінансових установах не відомі) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Марина" (26532, Кіровоградська область, Голованівський район, селище Ємилівка, код ЄДРПОУ 31373006) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити:

відповідачу 1 (Роздольській сільській раді Голованівського району) за адресою: 26541, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Роздол, вул. Одеська, 1;

відповідачу 2 (СФГ "Марина") за адресою: 26532, Кіровоградська область, Голованівський район, селище Ємилівка.

Повне рішення складено 19.12.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк