Рішення

від 14.12.2017 по справі 916/2575/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 916/2575/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Топольницької Б.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: Коломацький М.Г. за довіреністю № 2 від 18.10.2017р., Временко В.І., директор.

Від відповідача: Гаврилюк Г.П. рішення № 1- VII від 11.11.2015р., сільський голова, Сорокіна Т.Г., за довіреністю № 02-09/355 від 08.12.2017р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Время" до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про розірвання договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Время" (далі по тексту - ТОВ „Время") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - Мологівська сільська рада) про розірвання договору оренди піщаного кар'єру №20 від 15.02.2001р., укладеного між сторонами по справі. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди піщаного кар'єру №20 від 15.02.2001р. зобов'язань щодо внесення змін до договору оренди, з огляду на зміну площі орендованої земельної ділянки.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, Мологівська сільська рада заперечувала проти задоволення пред'явленого ТОВ „Время" позову з підстав невиконання останнім обов'язку з рекультивації орендованої земельної ділянки.

11.12.2017р. ТОВ „Время" звернулось до господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить господарський суд розірвати з 01.01.2017р. договір оренди піщаного кар'єру №20 від 15.02.2001р., у зв'язку з неналежним виконанням Орендодавцем договірних зобов'язань. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду господарським судом як остаточна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

15.02.2001р. між Мологівською сільською радою (Орендодавець) та ТОВ „Время" (Орендар) було укладено договір оренди піщаного кар'єру, розташованого на землях Мологівської сільської ради, зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі за №20 від 12.06.2002р., відповідно до умов якого Орендодавець передає Орендарю терміном на 25 років земельну ділянку площею 4,0 га із земель загального користування по Мологівській сільській раді в оренду для проведення робіт по консервації піщаного кар'єру та подальшої розробки піщаного кар'єру, розташованого на цій земельній ділянці та добування з неї піску.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8, 9 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 4 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. п. 1, 3 договору оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р. Орендар зобов'язується проводити роботи по консервації кар'єру згідно з узгодженим проектом, нормами та інструкціями по техніці безпеки при проведенні робіт в кар'єрі та технічної експлуатації родовища; сплачувати орендну плату у термін до 15 серпня та 15 листопада рівними частинами у розмірі земельного податку для земель несільськогосподарського призначення.

Згідно з п. 6 договору оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р. до договору можуть бути внесені доповнення, зміни за взаємною згодою сторін, у зв'язку зі зміною розмірів орендованої землі, зміною орендної плати тощо. У випадку не виконання однією із сторін умов договору оренди, договір можна розірвати в односторонньому порядку із оскарженням у судовому порядку.

01.04.2009р. між сторонами по справі було складено акт приймання-передачі виконаних робіт із часткової консервації піщаного кар'єру в с. Молога площею 3,0 га, з якого вбачається, що ТОВ „Время" було проведено відповідні роботи з часткової консервації земельної ділянки піщаного кар'єру площею 3,0 га, яка підлягає передачі Мологівській сільській раді.

Листом №59/11/15-32-12-07 від 08.09.2017р. Головним управління ДФС в Одеській області було повідомлено ТОВ „Время" про необхідність надання до Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області відповідної податкової декларації з плати за землю на 2017р. з визначеними у повному обсязі податковими зобов'язаннями по платі за землю та довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2017р.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Время" зверталось до відповідача із листом №9 від 29.09.2016р., відповідно до якого позивач просив відповідача розірвати договір оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р., з огляду на відсутність фінансової можливості проведення робіт із консервації піщаного кар'єру.

Листом №20 від 19.10.2017р. ТОВ „Время" було повідомлено Мологівську сільську раду про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою піщаного кар'єру, яка була передана у користування позивачу на підставі договору оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Мологівської сільської ради, ТОВ „Время" наголошувало, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов'язань не було внесено змін до договору оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р. в частині зміни площі орендованої земельної ділянки, у зв'язку з чим, позивач просить розірвати вказаний договір у судовому порядку.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з положеннями ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У п. 2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року N 6 передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Наведеними вище положеннями чинного законодавства добровільна відмова орендаря від права користування земельною ділянкою віднесена до однією із підстав для розірвання договору, що, в свою чергу, дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р., оскільки ТОВ „Время" листом №20 від 19.10.2017р. було повідомлено Мологівську сільську раду про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою піщаного кар'єру, яка була передана у користування позивачу на підставі договору оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Необхідно зазначити, що Верховним Судом України у постанові від 29.03.2017р. по справі №916/1689/15 (3-1233гс16) при вирішення спору про внесення змін до договору з моменту, що передує ухваленню відповідного рішення суду було зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 653 ЦК, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. За змістом положень частини п'ятої статті 188 ГК якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним із дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що суд має право встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду. Разом із тим для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду , має враховуватися момент, з якого зобов'язання можуть змінюватися. У статті 653 ЦК спеціально розмежовано поняття "зміна договору" та "зміна зобов'язання, що випливає з договору": якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Водночас у статті 188 ГК йдеться лише про "момент набрання чинності рішенням суду про зміну договору", а не про "момент зміни зобов'язання". Ураховуючи, що поняття "договір" та "зобов'язання" не є тотожними, приписи статті 188 ГК не можна тлумачити як такі, що визначають момент зміни зобов'язання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази звернення позивача із пропозицією до відповідача розірвати договірні відносини з 01.01.2017р., а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вжиття з боку позивача заходів щодо розірвання такого договору, починаючи з 01.01.2017р. та до моменту пред'явлення позову до суду (24.10.2017р.), господарський суд доходить висновку про необхідність розірвання договору оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р. з моменту набранням даним судовим рішенням законної сили.

При цьому, господарський суд критично оцінює доводи відповідача, який в обґрунтування власної правової позиції посилався на неналежне виконання ТОВ „Время" обов'язку з рекультивації орендованої земельної ділянки, оскільки невиконання позивачем того чи іншого обов'язку не є підставою для відмови у задоволенні даного позову, проте може бути підставою для захисту прав позивача, як орендодавця, в межах окремого судового процесу.

Згідно вимог ст.ст. 32 , 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого позову шляхом розірвання договору оренди піщаного кар'єру №20 від 15.02.2001р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Время" та Мологівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до ст. 15, 16, 509, 525, 526, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 32 Закону України „Про оренду землі", ст. ст. 93, 141 Земельного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки даний спір виник за відсутності протиправних дій з боку відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди піщаного кар'єру від 15.02.2001р., зареєстрований у книзі записів договорів оренди землі за №20 від 12.06.2002р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Время" /67700, вул. Заводська, 5, с. Салгани, Білгород-Дністровський район, Одеська область, ідентифікаційний код 13919940/ та Мологівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області /67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Молога, вул. Кишинівська, буд. 221-А, ідентифікаційний код 05406014/.

Відповідно до п. 13 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 91, 93 ГПК в редакції згідно з Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до п. 17.5 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна