Рішення

від 14.12.2017 по справі 918/805/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2017 р. Справа № 918/805/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепродринок"

до відповідача Приватного підприємства "Ансар"

про стягнення заборгованості в сумі 19 510,00 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Дяденчук А.І., договір б/н від 10.11.2017 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнепродринок" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Ансар" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 19 510,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: 01.04.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір комплексного обслуговування по створенню умов діяльності для закладу громадського харчування № 4Х (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати комплексне обслуговування об'єкту відповідача, надаючи послуги по створенню належних умов для здійснення комерційної діяльності об'єкту (павільйону, іншої тимчасової споруди) приватного підприємства "Ансар", що знаходиться на території центрального ринку в м. Рівне по вул. Сагайдачного,3.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що відповідач, щомісячно, до 10 числа поточного місяця зобов'язався сплачувати позивачу за обслуговування об'єкту 3 575, 00 грн. При цьому, плата за надані послуги може індексуватися згідно індексу інфляції, розрахованому Держксмстатом України.

Листом від 22.12.2016 року позивач повідомив відповідача про підвищення з 01.01.2017 року вартості надання послуг, яка становитиме 3 935,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що стверджується актами надання послуг.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт у повному обсязі не виконав, сплативши 27 710,00 грн, відтак станом на 01.11.2017 року за ним рахується заборгованість в розмірі 19 510,00 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 901, 903, 906 ЦК України, ст.173, 175 ГК України.

Ухвалою від 27.11.2017 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 08.12.2017 року.

Ухвалою суду від 08.12.04.2017 року розгляд справи відкладено на 14.12.2017 року.

У судове засідання 14.12.2017 року з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю РІВНЕПРОДРИНОК (надалі - позивач) та Приватним підприємством Ансар (надалі - відповідач) було укладено договір комплексного обслуговування по створенню умов діяльності для закладу громадського харчування № 4Х (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується здійснювати комплексне обслуговування об'єкту приватного підприємства "Ансар", надаючи послуги по створенню належних умов для здійснення комерційної діяльності об'єкту (павільйону, іншої тимчасової споруди), що знаходиться на території центрального ринку в м. Рівне по вул. Сагайдачного,3.

Послуги включають в себе щоденне прибирання та підтримання належного санітарного стану, благоустрій території та ремонт будівель та споруд ринку, освітлення території, обслуговування комунальних та технічних мереж, організаційні послуги, сторожова охорона ринку в нічний час, вивезення сміття, здійснення страхування, проведення санітарно-протиепідемічних заходів та всі інші роботи по забезпеченню належного функціонування ринку.

Згідно з п. 3.1. договору він діє протягом одного року з дня підписання. По закінченні цього терміну договір вважається укладеним на невизначений строк.

Пунктом 2.3. договору встановлено обов'язок відповідача щомісячно, до 10 числа поточного місяця сплачувати позивачеві за обслуговування об'єкту 3 575,00 грн. При цьому, плата за надані послуги може індексуватися згідно індексу інфляції, розрахованому Держксмстатом України.

22.12.2016 року позивач направив відповідачу повідомлення №33 про підвищення вартості надання послуг за комплексне обслуговування по створенню належних умов діяльності згідно договору, згідно з яким, починаючи від 01.01.2017 року вартість надання послуг становитиме 3 935,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором виконує у повному обсязі, що стверджується актами надання послуг .

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт виконував по червень 2017 року, відтак у період з червня 2017 року по листопад 2017 року надані послуг належним чином не оплатив, сплативши у цей період лише 4 100,00 грн, відтак станом на 01.11.2017 року за ним рахується заборгованість в розмірі 19 510,00 грн.

З метою врегулювання спору та погашення заборгованості 13.10.2017 року позивач листом - вимогою №13 повідомило відповідача про обов'язок щомісячної сплати за обслуговування об'єкту відповідно до п.2.3. договору та наявну заборгованість в розмірі 15 525,00 грн, яка виникла з червня 2017 року.

Крім того, 02.11.2017 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист - вимогу № 14 про сплату боргу, разом з розрахунком заборгованості станом на 01.11.2017 року в розмірі 19 510,00 грн, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Згідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України передбачено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Керуючись ч.1 ст. 903 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, якщо договором передбачено надання послуг за плату.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 510,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджено обставинами справи та наданими доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 12 000,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що 10.11.2017 року між позивачем та адвокатським об'єднанням "Скорпіон" (свідоцтво представника про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1126 від 11.09.2014 року) укладено договір про надання правової допомоги та представництва в суді, згідно якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу у складенні відповідних процесуальних документів та представляти інтереси позивача при розгляді господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепродринок" до Приватного підприємства "Ансар" про стягнення заборгованості в сумі 19 510,00 грн, а позивач зобов'язується оплатити його працю шляхом перерахування коштів на картковий рахунок виконавця у розмірі 12 000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем, на підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката надано платіжне доручення від 05.12.2017 року № 877 на суму 12 000,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 вказаного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи зазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу послуг адвоката у розмірі 12 000,00 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ансар" (вул. Старицького, 32, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 32497412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепродринок" (вул. Млинівська, 36, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40293340) 19 510,00 грн основного боргу, 1600,00 грн судового збору та 12 000,00 грн адвокатських послуг.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 19.12.2017 року.

Суддя Церковна Н.Ф.