Рішення

від 14.12.2017 по справі 922/3914/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 922/3914/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків до Управління соціального захисту населення Печенізької РДА, смт. Печеніги про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Седньов М.Ю. за довіреністю від 12.12.2016 №744

відповідача - Блоха В.П. за довіреністю №02-20/3586/4 від 13.12.2017

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Печенізької РДА заборгованість у сумі 67184,21 грн. (з них 57299,63 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 8080,22 грн. інфляційні, 1804,36 грн. 3% річних) та 1600 грн. судового збору.

Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. № 40215 від 04.12.2015) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 14.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 41838 від 14.12.2017) відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік не було передбачено видатки на фінансування пільг окремим категоріям громадян у зв'язку з чим у районному бюджеті на 2016 рік не було передбачено видатки на дану програму. У зв"язку з чим, як вказує відповідач, між сторонами не було укладено договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговим категоріям населення на період з 01.01.2016 по 31.12.2016, на відміну від попередніх років. А в доданих позивачем копіях зведених реєстрів актів звіряння, відображено, що відповідач не визнає зобов'язань з відшкодування заборгованості за періоди 2016 року. Це обумовлено тим, що договір на 2016 рік не було укладено, а отже відповідач не має господарських зобов'язань перед позивачем.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. З ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно) Харківською філією ПАТ Укртелеком надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт. Печеніги та Печенізького району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист , ч. 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , п. 4 ч. З ст. 13 Закону України Про охорону дитинства на загальну суму 57299,63 грн.

Надаючи правову кваліфікацію, викладеним в позовній заяві та у запереченнях відповідача обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з Державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Крім того, відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції до 01.01.2017р.), видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256), якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно п. З Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг смт. Печеніги та Печенізького району Харківської області є Управління соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання населенню смт. Печеніги та Печенізького району послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен був здійснювати Відповідач за рахунок державних субвенцій.

Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 за №31-09010-16-16/24984, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

З 01.01.2017р. внесено зміни до ст.ст. 89, 91 ,102 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких замість субвенції з державного бюджету на видатки з надання пільг з послуг зв'язку фінансування пільг здійснюється з місцевих бюджетів.

В порушення вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256 та Порядку № 256, а також вимог, встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 №64 Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій ), Відповідач на протязі 2016 року не здійснював відшкодування Позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01.01.2017р. заборгованість Відповідача становить 57299,63 грн.

Дані обставини не спростовані відповідачем.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (надалі - Положення № 117), Позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці (розрахунки витрат за формою 2-пільга та докази їх направлення додані до матеріалів справи), після чого сторонами складатись акти за формою 3-пільга (копії зведених реєстрів актів звіряння та актів звіряння додані до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, передбачено наступне:

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, передбачено наступне:

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, суд критично відноситься до заперечень відповідача стосовно того, що договір на 2016 рік не було укладено, а отже відповідач не має господарських зобов'язань перед позивачем, оскільки, згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають не лише з договорів.

Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак порушив свої зобов'язання та не здійснив розрахунки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт. Печеніги та Печенізького району, був зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах.

При цьому неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення смт. Печеніги та Печенізького району, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12.

Як вказує позивач та, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, питання погашення існуючої заборгованості за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, яка станом на 01.01.2017р. склала 57299,63 грн. за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., відповідачем не вирішено до теперішнього часу, чим порушено законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за надані позивачем послуги, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1804,36 грн., а також інфляційних втрат в сумі 8080,22 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222 Господарського кодексу України, ст. 87, пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 97, ст. 102 Бюджетного кодексу України, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , п. З Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 р. № 64), п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 17, ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. 1 Травня, 1, код ЄДРПОУ 22683672) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, на розрахунковий № 26007310791 в АТ "Ощадбанк", м. Київ МФО 300465, отримувач: ПАТ Укртелеком , код ЄДРПОУ 21560766) 57299,63 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 8080,22 грн. інфляційні, 1804,36 грн. 3% річних та 1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя С.А. Прохоров