Рішення

від 21.11.2017 по справі 910/15190/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017Справа №910/15190/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДП українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій"; До Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Паб "Смугастий кінь"; Простягнення 41 440,06 грн. Суддя Мандриченко І.В.

Представники:

Від позивача:Федорович Ю.С., представник за довіреністю № б/н від 02.10.2017; Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Паб "Смугастий кінь" 33 635,66 грн. заборгованості з оплати послуг за договором від 10.02.2017 № 109-ТО, 505,92 грн. 3 % річних за час прострочення та 7 298,48 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15190/17 від 11.09.2017, яку призначено до розгляду на 03.10.2017.

Відповідно до ухвали від 30.10.2017 розгляд справи було відкладено на 31.10.2017 за клопотанням позивача, а також у зв'язку з неявкою у засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

31.10.2017 в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору у справі. Представник відповідача не з'явився.

Ухвалою від 31.10.2017 розгляд справи було відкладено на 21.11.2017 для витребування доказів у справі.

У судове засідання, призначене на 21.11.2017, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача подав суду для залучення до матеріалів справи додаткові документи на виконання вимог ухвали від 31.10.2017.

Приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача прострочену заборгованість з оплати наданих йому послуг з утримання та обслуговування приміщень й інженерних комунікацій в приміщеннях, договірну неустойку у вигляді пені та нараховані за ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних у зв'язку з протиправним та безпідставним простроченням виконання грошового зобов'язання.

На підтвердження заявлених вимог суду було подано договір про надання послуг, розрахунок заборгованості, рахунки на оплату та акти виконаних робіт, повідомлення про розірвання договору, звіти про дебетові і кредитові операції на рахунку, акт передачі-отримання рахунків (актів приймання-передачі, актів звірки, повідомлень замовником), акт звірки розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Паб "Смугастий кінь" 10.02.2017 року уклали договір № 109-ТО про надання послуг, за яким позивач (за текстом договору сторона-1) зобов'язався, в межах виділених йому лімітів, надавати відповідачеві (за текстом договору сторона-2) наступні послуги:

- забезпечення приміщень, наданих стороні-2 за договором оренди, теплом (в опалювальний сезон);

- організація забезпечення приміщень, наданих стороні-2 в оренду електроенергією, холодною водою, водовідведенням;

- організація вивезення контейнерів з побутовими відходами, сформованих стороною-2;

- організація здійснення охорони приміщень, наданих стороні-2 у неробочий час, при здачі їх стороною-2 під охорону належним чином;

- утримання, обслуговування, здійснення поточного, капітального ремонту, виконання інших робіт у приміщеннях загального користування сторонами та на прибудинковій території загального користування сторонами, передбачені належною експлуатацією будівлі, інженерних комунікацій і утримання прилеглої території.

У свою чергу, відповідач зобов'язався економно і належним чином користуватися послугами, вчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за спожиті послуги на умовах цього договору.

Положення про умови оплати були погоджені сторонами у розділі 2 договору та передбачали наступне:

- договірна ціна за надання послуг встановлюється за місяць за згодою сторін у розмірі 4 937,74 грн. (п. 2.1);

- сторона-2 зобов'язується не пізніше трьох банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі майна (додаток № 2 до договору), перерахувати стороні-1 плату за надання послуг за два місяці (п. 2.2);

- сторона-2, незалежно від наслідків свої діяльності, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі проводити оплату за надання послуг шляхом щомісячних перерахувань на розрахунковий рахунок сторони-1 до 15-го числа поточного місяця (п. 2.3);

- сторона-2 зобов'язується компенсувати, понад ціни за надані послуги, стороні-1 вартість кількості фактично відпущених замовнику (активної та реактивної) електроенергії, питної та технічної води (з урахуванням стічних вод та каналізації), що визначається за показниками спеціальних, окремо-встановлених лічильників та вираховується відповідно до затверджених постачальником тарифів. Також сторона-2 зобов'язується компенсувати, понад ціни за надані послуги, стороні-1 вартість фактично відпущеної замовнику теплоенергії, вартість якої розраховується у пропорції за кожен квадратний метр, який орендується. Компенсація вартості фактично відпущених замовнику енергоресурсів здійснюється за попередній місяць до 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.4);

- розмір договірної ціни за надання послуг підлягає коригуванню на вимогу сторони-1 у разі зміни цін та тарифів на них (у тому числі вільних), проведення поточних, капітальних та інших робіт у приміщеннях і інженерних комунікаціях загального користування та на прибудинковій території, передбачених належною експлуатацією будівлі, інженерних комунікацій, утримання прибудинкової території та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 2.5).

Згідно з п. 4.1 договір діє з 17.02.2017 до моменту переукладення балансоутримувачем договорів з постачальними компаніями, а в частині фінансових розрахунків - до повного їх завершення.

При відсутності заяви однієї заяви однієї зі сторін про припинення дії або зміни умов договору протягом 30-ти календарних днів до закінчення строку, договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені ним і додатковими угодами до нього, але не довше терміну дії договору оренди від 10.02.2017 № 109-Т (п. 4.3).

Відповідно до п. 4.5 договору сторона-1 має право розірвати цей договір в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків у разі, серед іншого, часткової або повної неополати надання послуг, електроенергії, водопостачання протягом 10 календарних днів.

За своєю правовою природою укладений договір слід віднести до договорів про надання послуг, під яким ст. 901 Цивільного кодексу України розуміється договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, з викладеного слідує, що між ними виникла правовідносини з договору про надання послуг (похідний від договору оренди, за яким позивач передавав відповідачеві в оренду нежитлові приміщення,) що підпадають під правове регулювання як загальних положень Цивільного та Господарського кодексів України про зобов'язання, так і під спеціальних норм про договір з надання послуг.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем обов'язку з оплати прийнятих послуг, що надавалися позивачем за договором від 10.02.2017 № 109-ТО за період з лютого 2017 року по серпень 2017 року включно (за виключенням липня 2017 року) в сумі 33 635,66 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав рахунки на оплату та акти надання послуг з утримання та обслуговування приміщень й інженерних комунікацій в приміщеннях за спірний період, а саме: рахунок № 39 від 28.03.2017 та акт від 31.03.2017 № 32 за лютий 2017 року на суму 1 939,84 грн., рахунок від 28.03.2017 № 40 та акт від 31.03.2047 № 33 на суму 4 506,44 грн. за березень 2017 року, рахунок від 05.04.2017 № 72 та акт від 30.03.2017 № 63 на суму 4 506,44 грн. за квітень 2017, рахунок від 03.05.2047 № 104 та акт від 31.05.2017 № 82 на суму 4 802,62 грн. за травень 2017 року, рахунок від 02.06.2017 № 137 та такт від 30.06.2017 № 116 на суму 15 240,88 грн. за червень 2017 року, рахунок від 01.08.2017 № 226 та акт від 31.08.2017 № 195 на суму 18 274,32 грн. за серпень 2017 року.

Згідно з поясненнями представника позивача збільшення вартості послуг у червні та серпні 2017 року відбулося у зв'язку з встановленням відповідачем нового обладнання в орендованому приміщенні, що мало наслідком збільшення споживання енергоносіїв.

В якості доказів передачі таких первинних документів відповідачеві, позивач надав суду акт приймання-отримання рахунків/актів приймання-передачі/актів звірки/повідомлень замовником за договором надання послуг від 10.02.2017 № 109-ТО.

Дослідивши зазначені документи, суд вважає доведеними обставини надання позивачеві відповідачу обумовлених договором послуг за спірний період.

Відповідно до пояснень представника позивача та сформованим обслуговуючою банківською установою звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку, за період дії договору відповідач перерахував позивачеві 15 240,88 грн.

За твердженнями позивача, заборгованість відповідача за спожиті послуги становить 33 635,66 грн.

У ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 503 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін судового процесу покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи доказів відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем за договором від 10.02.2017 № 109-ТО, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що піддягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зауважує, що згідно з уточненим розрахунком суду, проведеним шляхом складання вартості наданих послуг за лютий, березень, квітень, травень, червень і серпень 2017 року (52 308,60 грн.) та віднімання від них часткової оплати (15 240,88 грн.), різниця між цими сумами складає 37 067,72 грн., тоді як заявленими до стягнення є 33 635,66 грн. у зв'язку з відсутністю у суду права виходу за межі позовних вимог у заявленому спору, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольняються відповідно до визначеної позивачем суми прострочення.

Поряд з сумою основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 7 298,48 грн. пені та 505,92 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Оскільки у договорі про надання послуг від 10.02.2017 № 109-ТО сторони не передбачили стягнення договірної неустойки у вигляді пені в разі порушення стороно-2 своїх грошових зобов'язань, позовні вимоги в частині стягнення 7 298,48 грн., поряд з їх невірним розрахунком, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Також не можуть бути задоволені позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у зв'язку з їх безпідставним нарахування на суму 33 635,66 грн. з 10.02.2017. Так, нарахування 3 % річних за правилами ст. 625 Цивільного кодексу та відповідно до загального підходу до розуміння зобов'язань, що випливає з чинного законодавства, здійснюється у зв'язку з простроченням зобов'язаної особи. Заборгованість відповідача у лютому 2017 року не становила 33 635,66 грн., адже вона є підсумковою сумою боргу станом на кінець серпня 2017 року за весь період прострочення. Правильним є розрахунок як штрафних санкцій, так і нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України за кожною простроченою сумою з дня, наступного за днем виконання зобов'язання. Такого розрахунку позивач не подав.

За наведених обставин, позов задовольняється, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру заявлених вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-38 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Паб "Смугастий кінь" (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, 4, ідентифікаційний код 41126818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-б, ідентифікаційний код 41071900) 33 635 (тридцять три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 66 коп. боргу та 504 (п'ятсот чотири) грн. 53 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 12.12.2017 р.