Рішення

від 14.12.2017 по справі 922/4089/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 922/4089/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС", м. Харків про стягнення 41 557,30 грн. за участю представників:

позивача - Танчак Н.В., довіреність №38-2072/470 від 10.05.2012 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" про стягнення вартості безпідставно спожитої з жовтня 2007 року по січень 2017 року теплової енергії в сумі 41 557,30 грн. В якості правових підстав позивач вказує на норми ст.ст. 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2017 року за позовною заявою було порушено провадження у справі № 922/4089/17 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 грудня 2017 року

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 14.12.2017 року, підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причину неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Копія ухвали господарського суду про порушення провадження у справі № 922/4089/17, яка надсилалась на юридичну адресу ТОВ "ДВС", повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "фірма за цією адресою вибула" (згідно довідки поштового відділення).

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61045, Харківська область, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 295, квартира 11 (таку ж адресу вказано позивачем), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС" займає нежитлові приміщення в підвальній частині житлового будинку літ. "А-6" загальною площею 105,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мистецтв (колишня вул. Червонопрапорна), 5 - на підставі Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень №3809-В-С від 27.09.2007 року, а також нежитлові приміщення підвалу у житловому будинку літ. "А-6" загальною площею 38,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мистецтв (колишня вул. Червонопрапорна), 5 - на підставі Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень №5226-В-С від 22.01.2015 року.

Як свідчать матеріали справи, в опалювальні періоди 2007-2008, 2008-2009, 2009-2010, 2010-2011, 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії у будинок за адресою: м. Харків, вул. Мистецтв (колишня вул. Червонопрапорна), 5, в якому розташовані нежитлові приміщення, що належать відповідачу.

Факт підключення зазначених нежитлових приміщень до системи теплопостачання житлового будинку підтверджується переліком житлових будинків, підключених до системи централізованого опалення з 2007 року та актами про підключення теплової енергії до житлового будинку № 5 по вул. Мистецтв (колишня вул. Червонопрапорна), в опалювальний період 2011-2017 років. Факт відключення приміщення від системи теплопостачання підтверджується переліком житлових будинків та актами про відключення палення від системи теплопостачання житлового будинку № 5 по вул. Мистецтв (колишня вул. Червонопрапорна), в опалювальний період 2011-2017 років, які підписані уповноваженими особами КП "Харківські теплові мережі" і балансоутримувача будинку та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до актів обстеження системи теплоспоживання об'єктів відповідача система опалення нежитлових приміщень підвалу, що належать відповідачу, єдині із системою опалення житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Мистецтв (колишня вул. Червонопрапорна), 5. Дані акти підписані представниками Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", відповідач на обстеження не з'явився.

06 березня 2017 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 117, в якому просив ТОВ "ДВС" у семиденний строк сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 41 557,30 грн., яка утворилась у останнього за період: з жовтня 2007 року по січень 2017 року. Проте, відповідач відповіді на вказаний лист-вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

У статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Так, у п. 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Однак, з аналізу положень Правил, зокрема, п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, факт відпуску теплової енергії в спірне приміщення підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи актами на включення опалення та на відключення опалення, а також переліком житлових будинків, підключених/відключених до/від системи централізованого опалення з 2007 року.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

З огляду на зазначене, а також враховуючи обов'язок відповідача оплачувати поставлену йому теплову енергію у спірне приміщення і за умови відсутності відповідного договору, господарський суд приходить до висновку щодо правомірності позовних вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Докази відключення будинку, в якому знаходиться спірне приміщення, від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку в матеріалах справи відсутні. Аналогічні висновки про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання викладено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15.

З позовної заяви вбачається, що позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії заявлено з посиланням на положення статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 24.09.14 у справі № 6-122 цс14, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15.

Так, зазначена норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статей 2, 43, 54 ГПК господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

Отже, господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №922/51/15).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 по справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи те, що в даному випадку між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи, позов про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню на підставі частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" вартості спожитої теплової енергії в сумі 41 557,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 11 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" (місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, б. 295, кв. 11; код ЄДРПОУ 32353551) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119; р/рахунок 26032302062313 у ФХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова МФО 351823, код ОКПО 31557119) вартість спожитої теплової енергії в сумі 41 557,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" (місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, б. 295, кв. 11; код ЄДРПОУ 32353551) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119; р/рахунок 2600030002313 в ФХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова МФО 351823, код ОКПО 31557119) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя Л.В. Шарко