Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/15698/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/15698/17

За позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Релігійної організації Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківськівському районі м. Києва

про стягнення 20322,75 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Ковальчук В.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Сич М.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Релігійної організації Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківськівському районі м. Києва про стягнення 20322,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва у безоплатне користування (позичку) №10/7-П від 01.07.2013 не компенсував позивачеві витрати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2017 по 31.08.2017, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 19387,22 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 218,96 грн. 3% річних та 716,57 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що витрати, які просить стягнути позивач є податком, який сплачується за користування земельною ділянкою, а, оскільки Релігійна організація є неприбутковою організацією та такою, що звільнена від оподаткування, то і підстав для сплати такого податку немає. На підставі видаленого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2013 між Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (далі - позивач, позичкодавець) та Релігійною організацією Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківськівському районі м. Києва (далі - відповідач, користувач) укладено Договір №10/7-П про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається у безоплатне користування (позичку), відповідно до умов якого, позичкодавець на підставі рішення Київської міської ради №1025/7261 від 29.12.2011 Про передачу Римсько-Католицькій релігійній громаді парафії Святого Олександра в м. Києві у безоплатне користування (позичку) нежилих будівель передає, а користувач приймає у безоплатне користування (позичку) нерухоме майно (нежитлові приміщення в будинках), далі - об'єкт позички, за адресою: вул. Костьольна, буд. 13, літ. Д, для розміщення Римсько-Католицької релігійної громади парафії Святого Олександра в м. Києві (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору. Об'єктом позички є нежитловий будинок загальною площею 102,30 кв. м, в т.ч. підвал 33,50 кв. м, 1 поверх - 68,80 кв. м, згідно з викопіюваннями з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п.2.2 Договору, вартість об'єкта оренди згідно з актом оцінки нерухомого майна станом на 31.01.2013 становить 176737,41 грн.

За умовами п.3.1 Договору сторони погодили, що користувач компенсує позичкодавцеві витрати позичкодавця за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт позички, які за квітень 2013 року складають 10,91 грн. на місяць та витрати позичкодавця, які за квітень 2013 року складають 275,82 грн. на місяць.

Пунктом 3.2 Договору визначено. Що розмір компенсації витрат позичкодавця може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Додатково до компенсації витрат позичкодавця нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується користувачем разом з компенсацією витрат позичкодавця (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору, компенсація витрат позичкодавця сплачується користувачем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати компенсації витрат позичкодавця є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта позички позичкодавцеві.

Згідно з п.3.5 Договору, компенсація витрат позичкодавця сплачується користувачем на рахунок позичкодавця щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що користувач зобов'язаний сплачувати компенсацію витрат позичкодавця своєчасно і в повному обсязі.

За умовами п.9.1 Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.07.2013 по 29.06.2016.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюють в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (п.9.2 Договору).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачу у користування нежилі приміщення у будинку по вул. Костьольна, буд. 13, літ. Д, загальною площею 102,3 кв. м, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.07.2013. Відповідно у користувача виник обов'язок сплачувати платежі з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт позички.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 01.01.2017 по 31.08.2017 відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати зазначеної компенсації не виконав. Вказане підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Також згідно з пунктом 6.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 (далі - Положення) користувач сплачує компенсацію витрат підприємств за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

Отже, вказаними нормами передбачено здійснення оплати користувачем компенсації витрат підприємств за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди (позички), якщо про інше не домовляться сторони.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо сплати відповідачем передбачених умовами укладеного між сторонами договору витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт позички та витрат позичкодавця.

Заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов'язку сплати земельного податку, як релігійною організацією судом відхиляються з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів передачі в установленому порядку земельної ділянки, на якій розташований об'єкт позички, у користування відповідачу як релігійній організації, у зв'язку з чим за позивачем зберігається обов'язок сплати земельного податку за спірну ділянку. Крім того, положення укладеного між сторонами договору передбачають сплату відповідачем витрати позичкодавця за користування земельною ділянкою та витрати позичкодавця у розмірі, погодженими сторонами, при цьому умови договору не містять посилань на сплату відповідачем саме земельного податку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, враховуючи, що сторонами, відповідно до розрахунку компенсації за користування земельною ділянкою з 1 липня 2015 року, було погоджено розмір компенсації у розмірі 30,86 грн., та за відсутності укладених між стронами інших додаткових угод чи розрахунків за спірним договором позички, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення вказаної компенсації за користування земельною ділянкою з розрахунку 30,86 грн. без ПДВ та додатковим нарахуванням ПДВ відповідно до умов договору.

За таких обставин, здійснивши власний перерахунок заявленої позивачем суми заборгованості за користування земельною ділянкою з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем за період з 01.01.2017 по 31.08.2017, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 107,55 грн. разом з ПДВ.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 716,57 грн. та 3 % річних у сумі 218,96 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, враховуючи часткове задоволення позовних, провівши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, за визначені позивачем періоди, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1,63 грн. та інфляційних втрат в сумі 6,15 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або доказів щодо належного виконання зобов'язань за договором.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Релігійної організації Релігійна громада парафії Святого Олександра Київсько-Житомирської Дієцезії Римсько-Католицької церкви у Шевченківськівському районі м. Києва (01001, м. Київ, вул. Костьольна, буд. 17; ідентифікаційний код 21671158) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 107 (сто сім) грн. 55 коп. заборгованості, 6 (шість) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 1 (одна) грн. 63 коп. трьох відсотків річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 (вісім) грн. 47 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 18.12.2017

Суддя Я.В. Маринченко