Постанова

від 13.12.2017 по справі 922/1952/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 922/1952/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Мазепа Г.Б. (дов. б/н від 24.02.17 р.);

1-ї третьої особи: не з'явився;

2-ї третьої особи: не з'явився;

3-ї третьої особи: Комов О.Г. (дов. № 172 від 04.07.17 р.);

4-ї третьої особи: Альошин В.В. (дов. б/н від 04.03.17 р.);

5-ї третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Явірське", с.Явірське, Балаклійський район, Харківська область (вх. №3284 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2017 у справі № 922/1952/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР", м. Харків,

до Фермерського господарства "Свам-Агро", смт. Золочів, Харківська область,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор", смт. Савинці, Балаклійський район, Харківська область, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство", смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 4) Приватного підприємства "Явірське", с. Явірське, Балаклійський район, Харківська область, 5) Приватного підприємства "Укрбалпром", с. Явірське, Балаклійський район, Харківська область,

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Фермерське господарство "СВАМ-АГРО" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" товар, який є предметом договору купівлі-продажу № 8 від 09 березня 2017 року, а саме: пшеницю 5 класу загальною вагою 93691 кг. (по ціні 4,4грн./кг.) загальною вартістю 412240,4 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; зобов'язання Фермерське господарство "СВАМ-АГРО" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" товар, який є предметом договору купівлі-продажу №8 від 09 березня 2017 року, а саме: пшеницю м'яку 6 класу загальною вагою 516677 кг. (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 2273378,8 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; зобов'язання Фермерське господарство "СВАМ-АГРО" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" товар, який є предметом договору купівлі-продажу № 8 від 09 березня 2017 року, а саме: пшеницю м'яку 6 класу загальною вагою 721847 кг. (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 3176126,8 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація ^України" "Савинський елеватор"; зобов'язання Фермерське господарство "СВАМ-АГРО" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" товар, який є предметом договору купівлі-продажу №8 від 09 березня 2017 року, а саме: пшеницю м'яку 5 класу загальною вагою 191771 кг. (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 843792,4 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; зобов'язання Фермерське господарство "СВАМ-АГРО" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" товар, який є предметом договору купівлі-продажу №8 від 09 березня 2017 року, а саме: соняшник не класичний загальною вагою 259752 кг. (155,851 кг.+103,901 кг.) (по ціні 10,2 грн./кг) загальною вартістю 2649470,40 грн., яке зберігалося на Товариству з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство" проте в подальшому було незаконно переміщено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" для подальшого зберігання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2017 у справі № 922/1952/17 (суддя Хотенець П.В.) у позові відмовлено повністю.

Третя особа, Приватне підприємство "Явірське", з рішенням суду першої інстанції не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій просить мотивувальну частину рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2017 у справі № 922/1952/17 змінити та викласти її відповідно до апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

При цьому, Приватне підприємство "Явірське" не погоджується з мотивувальною частиною рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2017 у справі № 922/1952/17, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції відхилив доводи ПП "Явірське" та ПП "Укрбалпром" про те, що вони є власниками майна, що є предметом спору, та це вже встановлено рішеннями господарського суду Харківської області, які набрали законної сили. Апелянт також вважає, що мотивувальна частина рішення суперечить постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2017.

Позивач - ТОВ "АМПЛОР", треті особи - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор", ТОВ "Золочівське хлібоприймальне підприємство", ПП "Укрбалпром" в призначене судове засідання не з'явились та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі зазначених учасників судового процесу за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.12.2017.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 09 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" (позивачем, покупцем) та Фермерським господарством "СВАМ-АГРО" (відповідачем, продавцем) було укладено договір № 8 про купівлю-продаж пшениці 5 та 6 класу та соняшника.

Згідно пункту 1.1. договору № 8 продавець зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 8 продавець зобов'язується передати у власність, а покупець належним чином прийняти зерно пшениці фуражної та насіння соняшника (номенклатура, асортимент), кількість та інші характеристики якого зазначені в Специфікації (товар), яка додається до даного договору та є його невід'ємною частиною, і оплатити товар згідно умов цього договору.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. договору № 8 товар передається продавцем покупцю не пізніше 3-х банківських днів з моменту укладення цього договору безпосередньо в місцях зберігання товару, шляхом зміни продавцем облікових записів в складських квитанціях на зерно (насіння) в місцях їх зберігання. Право власності на товар згідно специфікацій переходить з моменту підписання цього договору. Продавець зобов'язаний передати покупцю не пізніше 3-х робочих днів всі документи на товар, в тому числі переоформити облікові документи на зберігання зерна (насіння) на елеваторі у формі складських квитанцій, в цьому разі продавець самостійно виконує всі необхідні дії для внесення зміни облікових записів, в тому числі внесення відомостей до Реєстру зерна. Продавець самостійно сплачує заборгованість, яка утворилася в результаті зберігання товару за цим договором на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація", Товаристві з обмеженою відповідальністю "Балаклійське хлібоприймальне підприємство", Товаристві з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство", Товаристві з обмеженою відповідальністю "Богодухівське ХПП" до моменту передачі товару покупцеві.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.4 договору №8 загальна ціна та вага товару, що продається за цим договором вказується в специфікації, що додається до цього договору. Оплата повинна бути здійснена до 25 липня 2017 року.

Згідно зі специфікацією №1, яка є додатком до вказаного вище договору №8, продавець повинен був передати позивачеві, в тому числі: пшеницю 5 класу загальною вагою 93691 кг. (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 412240,4 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; пшеницю м'яку 6 класу загальною вагою 516677 кг (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 2273378,8 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; пшеницю м'яку 6 класу загальною вагою 721847 кг. (по ціні 4,4 грк./кг) загальною вартістю 3176126,8 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; пшеницю м'яку 5 класу загальною вагою 191771 кг (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 843792,4 грн., яке знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор" та соняшник не класичний загальною вагою 259752 кг. (155,851 кг+103,901 кг) (по ціні 10,2 грн./кг) загальною вартістю 2649470,40 грн., яке зберігалося на Товариство з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство", проте в подальшому було незаконно переміщено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" для подальшого зберігання.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що Фермерське господарство "СВАМ-АГРО" (відповідач) не виконує своїх обов'язків з передачі позивачу вказаного вище товару.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями підтвердив наміри на укладення та виконання умов вищевказаного договору №8, адже частину пшениці та соняшника Товариство з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР", яка вказана в Специфікації №1 до договору №8, крім вищевказаних 5-ти (п'яти) пунктів, вже отримав, тож, як стверджує, позивач позовні вимоги стосується тільки не виконаної відповідачем частини договору №8 - а саме: пшениці 5 класу загальною вагою 93691 кг, пшениці м'якої 6 класу загальною вагою 516677 кг, пшениці м'якої 6 класу загальною вагою 721847 кг, пшениці м'якої 5 класу загальною вагою 191771 кг, соняшника не класичного загальною вагою 259752 кг.

Позивач посилається на те, що вказані дії відповідача з не виконанню умов договору №8 в частині бездіяльності по передачі пшениці 5 класу загальною вагою 93691 кг, пшениці м'якої 6 класу загальною вагою 516677 кг, пшениці м'якої 6 класу загальною вагою 721847 кг, пшениці м'якої 5 класу загальною вагою 191771 кг, соняшника не класичного загальною загою 259752 кг - порушують права позивача як сторони по договору, тому відповідач підлягає спонуканню до вчинення певних дій, а саме до зобов'язання виконати умови договору.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача передати йому відповідний товар - речі, що визначені родовими ознаками (товар, який є предметом договору купівлі - продажу № 8 від 09 березня 2017 року), не узгоджується з приписами законодавства, через що такі вимоги задоволенню не підлягають.

Судом зазначено, що спір між позивачем та відповідачем виник саме з приводу не виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу товару, наслідки якого та способи захисту передбачені у вигляді права на відмову від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України) та/або сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, суд першої інстанції відхилив посилання представника 3-ї особи на судові рішення у справі № 922/857/17 та у справі № 922/878/17, пославшись при цьому на те, що вказані обставини суд не приймає в якості підстав відмови в задоволенні позовних вимог, а також з огляду на відсутність преюдиціального значення таких рішень для господарського суду під час розгляду даної справи.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог правомірними та такими, що ґрунтуються на нормах матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 8 від 09 березня 2017 року щодо передачі позивачу товару, визначеного у специфікації №1, яка є додатком до вищевказаного договору №8, а саме: пшениці 5 класу загальною вагою 93691 кг. (по ціні 4,4грн./кг) загальною вартістю 412240,4 грн., яка знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філіі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; пшениці м'якої 6 класу загальною вагою 516677 кг. (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 2273378,8 грн., яка знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філіі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; пшениці м'якої 6 класу загальною вагою 721847 кг. (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 3176126,8 грн., яка знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філіі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; пшениці м'якої 5 класу загальною вагою 191771 кг. (по ціні 4,4 грн./кг) загальною вартістю 843792,4 грн., яка знаходиться на зберіганні на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філіі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"; соняшник не класичний загальною вагою 259752 кг (155,851 кг+103,901 кг) (по ціні 10,2 грн./кг) загальною вартістю 2649470,40 грн., яке зберігалося на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство", проте в подальшому було переміщено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" для подальшого зберігання.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.

В даному випадку зміст позовних вимог позивача полягає фактично у спонуканні до виконання відповідачем обв'язку за договором купівлі-продажу здійснити, виконати відповідні обов'язки продавця щодо передачі предмету договору - відповідних речей.

Згідно пункту 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 655 цього Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 662 та пунктом 1 статті 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частини 1 статті 665 вказаного кодексу, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі -продажу.

Отже цивільним законодавством визначені відповідні наслідки порушення продавцем своїх зобов'язань щодо відповідного товару за договором купівлі - продажу та встановлено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу, а також загальні наслідки у вигляді відшкодування збитків.

Разом з тим договором купівлі - продажу № 8 від 09 березня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" (позивачем, покупцем) та Фермерським господарством "СВАМ-АГРО" (відповідачем, продавцем), зокрема п.п. 6.3 та 6.4. сторони визначили відповідальність за порушення відповідних умов договору щодо в тому числі передачі товару.

Отже в даному випадку, якщо в обумовлений строк відповідач не передав відповідний товар позивачу, правовими наслідками такого є настання у покупця права відмовитись від договору купівлі-продажу і вимагати відшкодування понесених ним витрат (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України).

Так, виходячи з заявлених позовних вимог, предметом спору є невиконання відповідачем, як продавцем, зобов'язання за договором купівлі-продажу з передачі позивачеві, як покупцеві, проданого товару, при цьому, загальні правові наслідки порушення зобов'язання у вигляді припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови або розірвання договору, зміни умов зобов'язання, сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди передбачені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України, а конкретні наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками, і відмови продавця передати товар за договором купівлі-продажу встановлені положеннями статей 620, 665 Цивільного кодексу України, за приписами яких у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажі, а якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги її передання відповідно до умов зобов'язання.

Статтею 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У даній справі товар, який є предметом договору купівлі - продажу № 8 від 09 березня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" (позивачем, покупцем) та Фермерським господарством "СВАМ-АГРО" (відповідачем, продавцем), відповідно до частини 2 статті 184 Цивільного кодексу України, визначений родовими ознаками, тобто є замінним.

Так предметом даного договору та відповідно предметом позовних вимог є зерно пшениці та соняшника відповідного класу та відповідної ваги.

Отже, зернові, зернобобові та олійні культури, визначені у договору купівлі - продажу, вимірюються числом, вагою та мірою, якість яких визначається державними стандартами України, наділені родовими ознаками і можуть бути замінені урожаєм наступного року, а тому є тому є замінними та визначені родовими ознаками.

(Аналогічна позиція викладена у Постанові ВСУ від 16 вересня 2014 року у справі № 3-108гс14).

Разом з тим, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача передати йому відповідний товар - речі, що визначені родовими ознаками, що не узгоджується з вищезазначеними приписами, через що такі вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, стаття 16 Цивільного кодексу України, яка до способів захисту цивільних прав відносить, зокрема, визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі, якою позивач обґрунтував підставність позовних вимог, суд вважає хибним, адже, цією нормою встановлені способи захисту порушених прав, обрання яких належить позивачеві, а не підстави позову, якими він зобов'язаний обґрунтувати і довести фактичні обставини, а суд - встановити ці обставини і їх узгодженість з обраним позивачем способом захисту і відновлення порушеного відповідачем права.

Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується, як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами.

(Аналогічної позиції притримується ВГСУ у Постанові від 31 липня 2008 року по справі № 8/450).

Колегія суддів звертає увагу, що, що спір між позивачем та відповідачем виник саме з приводу не виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу товару, наслідки якого та способи захисту передбачені у вигляді права на відмову від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України) та/або сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Крім того матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у встановлений договором купівлі-продажу № 8 від 09 березня 2017 року строк позивач виконав свій обов'язок щодо оплати товару та розрахувався з відповідачем.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.4 договору №8 від 09 березня 2017 року загальна ціна та вага товару, що продається за цим договором вказується в специфікації, що додається до цього договору. Оплата повинна бути здійснена до 25 липня 2017 року.

Докази здійснення позивачем оплати відповідно до вказаних вище умов суду не надані та в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, враховуючи викладені обставини, з огляду на положення статті 611 та частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України, правову позицію Верховного Суду України, що викладена в Постанові ВСУ від 16 вересня 2014 року у справі № 3-108гс14, колегія суддів вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів відзначає, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення були прийнятті рішення та постанови по справам №922/857/17 та №922/878/17.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 27 березня 2017 року по справі № 922/857/17 було розірвано договір консигнації № 16082016 від 16 серпня 2016 року укладений між Приватним підприємством "Укрбалпром" та Фермерським господарством "СВАМ-АГРО"; розірвано договір консигнації № 04102016 від 04 жовтня 2016 року укладений між Приватним підприємством "Укрбалпром" та Фермерським господарством "СВАМ-АГРО"; стягнуто з Фермерського господарства "СВАМ-АГРО" на користь Приватного підприємства "Укрбалпром" грошові кошти в сумі 715368,50 грн., за частково реалізовану продукцію, зерно пшениці в кількості 185,810 тон.; повернуто Приватному підприємству "Укрбалпром" 913,618 тон пшениці, яка є власністю Приватного підприємства "Укрбалпром" та передана Фермерському господарству "СВАМ-АГРО" за договором консигнації № 16082016 від 16 серпня 2016 року, що залишилась на зберіганні у третіх осіб, а саме: ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Савинський елеватор" за складськими квитанціями в кількості 913,618 тон.; стягнуто з Фермерського господарства "СВАМ-АГРО" на користь Приватного підприємства "Укрбалпром" судовий збір в розмірі 15530,52 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 червня 2017 року рішення суду від 27 березня 2017 року по справі № 922/857/17 було залишено без змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2017 року по справі № 922/878/17 позов було задоволено; розірвано договір консигнації № 16082016 від 16 серпня 2016 року, укладений між Приватним підприємством "Явірське" та Фермерським господарством "СВАМ-АГРО"; розірвано договір консигнації № 04102016 від 04 жовтня 2016 року укладений між Приватним підприємством "Явірське" та Фермерським господарством "СВАМ-АГРО"; стягнуто з Фермерського господарства "СВАМ-АГРО" на користь Приватного підприємства "Явірське" грошові кошти в сумі 2 216 460,40 грн. за частково реалізовану продукцію - зерно пшениці в кількості 575,704 тони.; повернуто Приватному підприємству Явірське" товар, який є його власністю, переданий Фермерському господарству "СВАМ-АГРО" за договором консигнації № 16082016-А від 16 серпня 2016, а саме: пшеницю 5 класу в кількості 93,961 тон (яка знаходиться на зберіганні у Філії ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" "Савинський елеватор") та пшеницю 6 класу в кількості 516,677 тон (яка знаходиться на зберіганні у Філії ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" "Савинський елеватор"); стягнути з Фермерського господарства "СВАМ-АГРО" на користь Приватного підприємства "Явірське" судовий збір в розмірі 37246,91 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року рішення суду від 20 квітня 2017 року по справі № 922/878/17 було залишено без змін.

Наявність даних судових рішень, які на момент звернення Приватного підприємства "Явірське" та Товариства з обмеженою відповідальністю Василевський завод рослинних олій з заявами про скасування заходів забезпечення позову та з апеляційними скаргами встановлювали факт права власності за ПП "Укрбалпром" та ПП "Явірське" на спірний товар (пшеницю та соняшник), були підставою для прийняття Харківським апеляційним господарським судом постанови від 14.07.2017 у справі № 922/1952/17 про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 12.06.2017 про забезпечення позову та відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АМПЛОР" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при вирішенні даної справи по суті відхилив посилання ПП "Явірське" на відповідні рішення судів, в якості підстав відмови в задоволенні позовних вимог, з посиланням на положення ст.ст. 651, 653 ЦК України, оскільки договір купівлі-продажу № 8 від 09 березня 2017 року було укладено відповідачем в період дії договорів консигнації, рішення про розірвання яких надані суду третіми особами. Суд першої інстанції вважав, що розірвання вищезазначених договорів консигнації в подальшому в судовому порядку жодним чином не змінюють, не припиняють дії зобов'язань сторін за умовами договору купівлі-продажу № 8 від 09 березня 2017 року, що укладений між позивачем та відповідачем по цій справі, не впливають на права та обов'язки сторін цього договору.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням не встановлено обставин, які мають наслідком порушення прав власників спірного майна, яке підтверджено рішеннями господарського суду Харківської області у справах № 922/878/17 та № 922/857/17, які набрали законної сили, оскільки судом першої інстанції надано власну кваліфікацію та оцінку спірним правовідносинам та встановлено, що договір купівлі-продажу № 8 від 09 березня 2017 року було укладено відповідачем в період дії договорів консигнації, а факт розірвання вищезазначених договорів консигнації в судовому порядку не впливає на правовідносини між позивачем та відповідачем по цій справі, зокрема на предмет та підстави позову, а також на мотиви, підстави та положення чинного законодавства, за яким суд прийшов до відповідних висновків щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 Господарського процесуального кодексу України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного господарського спору по суті суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на положення статті 611 та частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України, правову позицію Верховного Суду України, що викладена в Постанові ВСУ від 16 вересня 2014 року у справі № 3-108гс14.

Приватне підприємство "Явірське" в апеляційній скарзі просить змінити мотивувальну частину рішення суду з урахуванням того, що ПП "Явірське" та ПП "Укрбалпром" є власниками майна, що є предметом спору, та це вже встановлено рішеннями господарського суду Харківської області, які набрали законної сили, а також з урахуванням висновків, викладених в постанові Харківського апеляційного господарського суду України від 04.09.2017 у даній справі.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп.3.2. п.3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012 у справі №1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такої ж позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 у справі № 64/366-10.

Згідно з п. 4 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені, зокрема у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

При цьому. в абз. 6 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу" від 17.05.2011 № 7 зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, суд апеляційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, та надавши власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог обґрунтованими та правомірними, що свідчить про відсутність підстав для зміни та скасування прийнятого у справі рішення. Разом з цим, зміна мотивувальної частини рішення шляхом її доповнення висновками суду, не входить до повноважень апеляційного господарського суду.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства "Явірське" на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2017 у справі № 922/1952/17 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32-36, 43, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Явірське", с.Явірське, Балаклійський район, Харківська область на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2017 у справі № 922/1952/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2017 у справі № 922/1952/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.