Ухвала

від 14.12.2017 по справі 911/1943/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" грудня 2017 р. Справа №911/1943/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 16.08.2017 року

у справі № 911/1943/17 (суддя Мальована Л.Я.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Коло трейдінг

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії ТОВ Коло трейдінг звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2017 року прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Коло трейдінг .

Оскаржуваною постановою господарського суду Київської області від 16.08.2017 року визнано банкрутом ТОВ Коло трейдінг ; відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії боржника Анісімова В.М.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, ГУ ДФС у Київській області звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 16.08.2017 року про визнання банкрутом ТОВ Коло трейдінг та припинити провадження у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області у справі № 911/1943/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що у прийнятті апеляційної скарги має бути відмовлено з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Проте, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 12.05.2015 року у справі № 904/10023/14, від 21.07.2015 року у справі № 908/5256/14 та від 28.07.2015 року у справі № 911/4890/14, від 25.10.2016 року у справі № 904/3777/16 та від 26.10.2016 року у справі № 904/3603/16).

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч.3 ст.95 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові) з посиланням на відповідні докази, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином ГУ ДФС у Київській області не набуло статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника у визначені законодавством порядок і строки.

Також, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Скаржником, в свою чергу, не доведено належними доказами, що оскаржуваною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків Головного управління ДФС у Київській області, відтак останнє не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, необхідно зазначити, що скаржник вже звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову суду місцевого господарського суду від 16.08.2017 року у даній справі, за наслідками розгляду якої ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року апеляційне провадження припинено у зв'язку з тим, що ГУ ДФС у Київській області не набуло статусу учасника справи про банкрутство, права апелянта даною постановою не були порушені та питання про права та обов'язки скаржника не вирішувались, з огляду на що останній не мав права на оскарження прийнятої постанови.

Разом з тим, при зверненні до апеляційного господарського суду вдруге з апеляційною скаргою на дану постанову місцевого суду після припинення апеляційного провадження за первісно поданою податковим органом апеляційною скаргою, скаржником не надано доказів набуття статусу учасника справи про банкрутство та з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про права та обов'язки останнього.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 Про судову практику в справах про банкрутство юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Згідно із ч. 5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі № 911/1943/17 про банкрутство ТОВ Коло трейдінг і права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, то відповідно він не наділений процесуальний правом на її оскарження, а відтак у прийнятті апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 16.08.2017 року необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями, 86, 91, 98 Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 16.08.2017 року у справі № 911/1943/17.

2. Матеріали справи № 911/1943/17 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

С.В. Сотніков