Рішення

від 11.12.2017 по справі 914/2050/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017р. Справа № 914/2050/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Приватного підприємства „Центр допомоги та співробітництва „Хосен" (м. Львів)

про: стягнення боргу в розмірі 44 897,64 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства „Центр допомоги та співробітництва „Хосен" про стягнення боргу в розмірі 44 897,64 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 17.10.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 року відкладено розгляд справи на 26.10.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.10.2017 року відкладено розгляд справи на 02.11.2017 року, згідно клопотання позивача та в зв'язку з відсутністю його представника. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2017 року відкладено розгляд справи на 07.11.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 року відкладено розгляд справи на 20.11.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.2017 року відкладено розгляд справи на 29.11.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 року відкладено розгляд справи на 06.12.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року відкладено розгляд справи на 11.12.2017 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 17.10.2017 року, від 26.10.2017 року, від 02.11.2017 року, від 07.11.2017 року, від 20.11.2017 року, від 29.11.2017 року, від 06.12.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис представника на бланку відкладення розгляду справи.

13.10.2017 року за вх. № 34874/17 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.10.2017 року за вх. № 36220/17 представник позивача подав клопотання.

26.10.2017 року за вх. № 36221/17 представник позивача подав клопотання.

02.11.2017 року за вх. № 37167/17 представник позивача подав заперечення.

02.11.2017 року за вх. № 37168/17 представник позивача подав детальний розрахунок.

02.11.2017 року за вх. № 4574/17 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з Приватного підприємства Центр допомоги та співробітництва Хосен (79058, м. Львів, вул. Газова, 28 км. 202, код ЄДРПОУ 32053205) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 1, код ЄДРПОУ 25558625, р/р 34223000002002 в ГУДКСУ у Львівській обл.., МФО 825014) суму боргу в розмірі 44921,10 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

07.11.2017 року за вх. № 37786/17 представник позивача подав клопотання.

20.11.2017 року за вх. № 39109/17 представник позивача подав клопотання.

29.11.2017 року за вх. № 40670/17 представник позивача подав клопотання.

29.11.2017 року за вх. № 4970/17 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання представника позивача від 29.11.2017 року за вх. № 4970/17 задоволено судом.

06.12.2017 року за вх. № 41584/17 представник позивача подав клопотання.

06.12.2017 року за вх. № 41618/17 представник позивача подав детальний розрахунок.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 17.10.2017 року, від 26.10.2017 року, від 02.11.2017 року, від 07.11.2017 року, від 20.11.2017 року, від 29.11.2017 року, від 06.12.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901411573870, повернуті на адресу суду за терміном зберігання, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.17.10.2017 року за вх. № 35164/17 представник відповідача подав відзив на позов.

07.11.2017 року за вх. № 37669/17 представник відповідача подав супровідний лист.

20.11.2017 року за вх. № 39459/17 представник відповідача подав заяву.

29.11.2017 року за вх. № 40669/17 представник відповідача подав додаткові пояснення.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому, неможливість представника учасника процесу бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника щодо можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.201 0р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011 р.).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено та підписано 11.12.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 14.02.2005 р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (правонаступник - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради) (далі - позивач) з однієї сторони, та Приватним підприємством Центр допомоги та співробітництва Хосен (далі - відповідач), з іншої, було укладено Договір оренди нерухомого майна № Л-2546-5 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення 2-го поверху площею 10, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 19 а. Відповідно до п. 3.4 Договору, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

14.02.2005 р. було складено Акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м.Львів, вул. Личаківська, 19-А, загальною площею 10,20 кв.м., за яким ЛКП № 505 (балансоутримувач) здало, а ПП Центр допомоги та співробітництва Хосен прийняло об'єкт оренди. Такий Акт підписано та скріплено печатками сторін без жодних застережень.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. Договору, термін його дії встановлено з 14.02.2005 р. по 14.02.2008 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач зазначає, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 р. у справі № 19/99 встановлено, що Договір оренди № 2-2546-5 від 14.02.2005 р. є припиненим, оскільки, повідомленням № 2302-591 від 25.02.2008 р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради повідомило ПП Центр допомоги та співробітництва Хосен про таке припинення згідно п. 4.1 Договору. Дана постанова не оскаржувалася та скасована не була.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 р. у справі № 5015/5480/12 зобов'язано Приватне підприємство Центр допомоги та співробітництва Хосен звільнити та повернути орендодавцю - Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул.Личаківська, 19-А, загальною площею 10,2 кв.м.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зідно з п. 10.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до п. 5.4. Постанови Вищого господарського суду № 12 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати складає 128,28 грн. без ПДВ за перший місяць оренди та підлягає індексації за відповідний період.

Таким чином, на думку позивача у нього є достатні правові підстави вимагати стягнення плати за користування річчю за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Відповідно до Довідки № 4-2302-339, заборгованість Приватного підприємства Центр допомоги та співробітництва Хосен перед Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради становить 44 897,64 грн.

Згідно із ст. 287 ГП України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125 (зі змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

В позовній заяві позивач просить, стягнути з Приватного підприємства Центр допомоги та співробітництва Хосен (79058, м. Львів, вул. Газова, буд. 28, кімната 202, ЄДРПОУ 32053205) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в розмірі 44 897,64 грн.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2050/17 про стягнення заборгованості по договору оренди № Л-2546-8 від 14.02.2005 р. При розрахунку заборгованості , стягнення якої стало предметом позову, допущена, арифметична похибка. Внаслідок її перерахунку втановлено, що згідно Довідки про заборгованість від 26.10.2017 р. № 4-2302-1466, заборгованість по даному Договору станом на 25.10.2017 року становить 44 921,10 грн.

Зважаючи на вищевикладене, просить збільшити позовні вимоги. Стягнути з Приватної підприємство Центр допомоги та співробітництва Хосен (79058, м. Львів, вул. Газова, буд. 28, кімната 202, ЄДРПОУ 32053205) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в розмірі 44 921,10 грн. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В запереченні на відзив позивач зазначає, що з відзивом відповідача не погоджується з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 р. № 01-06/735/2012 Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України , неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Згідно постанови Верховного Суду України від 20.03.2012 р. у справі № 3-13гс12, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення

Згідно положень ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки порушення відповідача щодо неповернення орендованого майна було триваючим і тривало до 25.11.2014 р., а позивач має право на стягнення неустойки за неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, то перебіг позовної давності починається з моменту виконання зобов'язання за договором - повернення об'єкта оренди, а саме з 25.11.2014 р.

Позивач зазначає, що позиція відповідача, викладена у відзиві, є такою, що позивач не зможе скористатися правом на стягнення неустойки за неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, якщо відповідач продовжує неправомірно користуватися майном після закінчення чи розірвання договору оренди. Тобто, якщо орендар, порушуючи норми закону та договору, не повертає об'єкт оренди 5-10 років після припинення договору, то він може уникнути покарання у вигляді нарахування неустойки, а то і взагалі не сплачувати за таке неправомірне користування. Щодо твердження відповідача щодо виставленння управлінням рахунків на оплату, повідомляє, що відповідно до умов Договору, оплата здійснюється щомісяця до 10 числа, тобто має місце обов'язок сплатити орендну плату за попередній місяць. Тому, підставою для оплати є саме положення Договору, а не виставлені рахунки. Окрім цього, в Договорі не вказано обов'язку позивача надсилати рахунки за оренду, проте Управлінням комунальної власності щомісячно виставлялися рахунки відповідачу. В свою чергу, відповідач жодних дій не вчиняв, щодо сплати орендної плати в наслідок чого виникла заборгованість.

Позивач звертає увагу суду, що акт приймання-передачі був підписаний сторонами та долучений до матеріалів справи, а відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.11.2014 р. нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 19-а , загальною площею 10.2 кв. м. звільнено, що підтверджує той факт, що ПП центр допомоги та співробітництва "Хосен" знаходилося у даному орендованому приміщенню.

Відповідач зазначає, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ПП "ЦДС "ХОСЕН" про стягнення заборгованості (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у розмірі 44 921,10 грн. Ознайомившись та вивчивши доводи, наведенні позивачем у позовній заяві, у заперечені позивача на відзив відповідача та заслухавши пояснення, наданні позивачем безпосередньо під час судового засідання, відповідач вважає що позов не може бути задоволений з наступних підстав:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В той же час Позивачем до позовної заяви не долучаються докази, які б підтверджували факт надання послуг оренди, зокрема, акти виконаних робіт або акти надання послуг. Також, відповідно до п. 5.2. Договору оренди № Л-2546-5 від 14.02.2015 року, орендна плата перераховується Орендарем на підставі наданих (виставлених) йому рахунків не пізніше 10 числа місяця за попередній місяць, а позивач, формуючи позовні вимоги не надав доказів виставлення відповідачу рахунків. Адже у будь-якому випадку обов'язок Орендаря щодо сплати орендної плати за умовами Договору № Л-2546-5 від 14.02.2015 року виникав виключно після надання Орендодавцем відповідних рахунків на її сплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В той же час, відповідач зазнаає, що позивач - Управління комунальної власності Львівської міської ради не наводить підстав нарахування суми заборгованості по орендній платі, адже Договір припинив свою дію ще у лютому 2008 році, а його умовами не передбачено право орендодавця нараховувати оренду плату після припинення Договору.

Більше того, в порушення вимог процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, позивач не надає розрахунку суми заявленої ним до стягнення заборгованості із відображенням періоду(-ів) за який вона нараховується та порядок її нарахування. Так, Довідкою на яку посилається Управління комунальної власності Львівської міської ради зафіксовано наявність боргу відповідача станом на 01.01.2012 року у сумі 20 429,84 грн. без належного його розрахунку та наведення підстав його виникнення.

Отже, відповідач вважає, що Довідка яка подана позивачем на підтвердження наявності заборгованості Приватного підприємства "ЦДС "Хосен" є неналежним та недопустимим доказом.

Додатково відповідач просить звернути увагу, що вимога позивача про стягнення заборгованості не містить уточнення, що саме він просить стягнути. Так, у одному випадку Управління комунальної власності Львіської міської ради посилається на ч. 2 ст. 785 ЦК України про стягнення неустойки, а в другому - на п. 7.7 "Положення про оренду майна територіальних громад м.Львова", затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року, в якій мова йде про стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плат.

Враховуючи, що неустойка передбачена ст. 785 ЦК України, пеня на суму заборгованості мають різну правову природу, позивач зобов'язаний чітко формулювати заявлені до стягнення суми з одночасним поданням підстав їх нарахування.

Щодо застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу,

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

З аналізу змісту позовної заяви вбачається, що Позивач просить стягнути з "ПДС "Хосен" заборгованість яка нібито виникла до листопада 2014 року, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством терміну позовної давності.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові

Беручи до уваги все вищенаведене відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю, у зв'язку з їх безпідставністю, що підтверджується наведеними вище обставинами.

У заяві про застосування строків позовної давності, відповідач зазначає що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ПП "ЦДС "ХОСЕН" про стягнення заборгованості (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у розмірі 44 921,10 грн.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Відповідач зазначає, що враховуючи, що позовна заява була подана до Господарського суду Львівської області у жовтні 2017 року, позовні вимоги сформовано з пропуском встановленого чинним законодавством терміну позовної давності.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові

Беручи до уваги все вищенаведене, відповідач просить суд, у відповідності до згаданих норм ЦК України (ст. 256. 4.3-4 267), застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що 14.02.2005 р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (правонаступник - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради) (далі - позивач) з однієї сторони, та Приватним підприємством Центр допомоги та співробітництва Хосен (далі - відповідач), з іншої, було укладено Договір оренди нерухомого майна № Л-2546-5 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору, позивачем, передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення 2-го поверху площею 10, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 19 а. Відповідно до п. 3.4 Договору, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту здачі-приймання.

14.02.2005 р. було складено Акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м.Львів, вул. Личаківська, 19-А, загальною площею 10,20 кв.м., за яким ЛКП № 505 (балансоутримувач) здало, а ПП Центр допомоги та співробітництва Хосен прийняло об'єкт оренди. Такий Акт підписано та скріплено печатками сторін без жодних застережень.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. Договору, термін його дії встановлено з 14.02.2005 р. по 14.02.2008 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 р. у справі № 19/99 встановлено, що Договір оренди № 2-2546-5 від 14.02.2005 р. є припиненим з 14.02.2008 р., оскільки, повідомленням № 2302-591 від 25.02.2008 р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради повідомило ПП Центр допомоги та співробітництва Хосен про таке припинення згідно, п. 4.1 Договору. Дана постанова не оскаржувалася та скасована не була.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому немає значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до п.п. 9.1-9.5 Договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5-ти днів з моменту закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього Договору. При передачі об'єкта оренди складається Акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання Акту здачі-приймання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 р. у справі № 5015/5480/12 зобов'язано Приватне підприємство Центр допомоги та співробітництва Хосен звільнити та повернути орендодавцю - Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 19-А, загальною площею 10,2 кв.м.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п. 10.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до п. 5.4. Постанови Вищого господарського суду № 12 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати складає 128,28 грн. без ПДВ за перший місяць оренди та підлягає індексації за відповідний період.

Пунктом 7.7. Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 р., передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується незалежно від сплати пені на суму заборгованості.

Згідно із ст. 287 ГП України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125 (зі змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 р. № 01-06/735/2012 Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України , неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Згідно постанови Верховного Суду України від 20.03.2012 р. у справі № 3-13гс12 неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Згідно положень ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як встановлено вище в ході розгляду справи, 14 лютого 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди нерухомого майна № Л-2546-5. Як зазначено в позовній заяві й не оспорюється жодною із сторін, зазначений Договір є припиненим, згідно повідомлення Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2.302-591 від 25.02.2008 року. Цей факт встановлено Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 19/99.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору якщо інше не встановлене договором або не обумовлено характером його змін. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно п. 1 ст. 762 ЦК України, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю плату за користування майном, переданим в оренду. Тобто, обов'язок по сплаті орендної плати виникає виключно у випадку фактичного зайняття орендованого приміщення та протягом дії відповідного Договору оренди.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання . За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання . Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

У пункту 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 р., роз'яснено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (09.10.2017 р.), про що свідчить вхідний реєстраційний штамп Господарського суду Львівської області за вх. № 2161), а також зважаючи на те, що доказів переривання позовної давності позивачем суду не надано (зокрема, доказів часткової сплати боргу), позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла у період з 09.09.2014 р. по 25.11.2014 р. (дата повернення майна), є такими, що знаходяться в межах строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором оренди за період заборгованості, який виник до 09.09.2014 р., у зв'язку із спливом позовної давності.

Отже, здійснивши розрахунок орендної плати, відповідно до умов Договору, суд встановив, що розмір орендної плати за вересень 2014 р. з урахуванням індексів інфляції, мав би становити 325,51 грн., за жовтень 2014 р. мав би становити 333,33 грн., за листопад 2014 р. мав би становити 339,66 грн.

Таким чином, позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради щодо стягнення з відповідача суми боргу у вигляді неустойки в розмірі подвійної орендної плати за Договором оренди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1883,78 грн. за період з вересня 2014 року по 25 листопада 2014 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи Договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх збільшених позовних вимог, а відповідач позовні вимоги частково спростував, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства „Центр допомоги та співробітництва „Хосен" в частині стягнення боргу в розмірі 1883,78 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 159 від 20 березня 2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (збільшені) позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Центр допомоги та співробітництва Хосен (79058, м. Львів, вул. Газова, 28 км. 202, код ЄДРПОУ 32053205) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 1, код ЄДРПОУ 25558625, р/р 34223000002002 в ГУДКСУ у Львівській обл.., МФО 825014) суму боргу в розмірі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. 78 коп. та 67 (шістдесят сім) грн. 10 коп. судового збору.

3. В решті уточнених (збільшених) позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.12.2017 року.