Рішення

від 11.12.2017 по справі 917/1772/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 р. Справа №917/1772/17

За позовом Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", 03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, 10

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія", 36003, м. Полтава, вул. Майдан Незалежності, 20

про стягнення 22 507,84 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Очкань С.В.

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №01/07 від 27.06.2016р. в розмірі 22 507,84 грн. з яких 10 095,21 грн. - пеня, 2 411,00 грн. - 3% річних, 10 001,63 грн. - інфляційних втрат.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, поважності причини неявки не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення в матеріалах справи), витребувані судом документи не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивач жодним чином не намагався врегулювати спір в добровільному порядку та на тяжке фінансове становище підприємства. В зв"язку з цим, просить суд вирішити питання про надання відповідачу розстрочки в виконанні рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Між Державним геофізичним підприємством "Укргеофізика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія" 27 червня 2016 року укладено Договір підряду №01/07 (далі -Договір).

За умовами Договору, Замовник (ТОВ "Надраспецтехнологія") доручає, а Підрядник (ДГП "Укргеофізика") приймає на себе зобов"язання виконати геофізичні дослідження, прострілювально-вибухові роботи, геолого-геохімічні та технологічні дослідження згідно заявок Замовника із зазначенням об"єму робіт (п.1.1 Договору).

Стягнення заборгованості за даним Договором відбулося по справі №917/1426/17. Рішенням суду по даній справі встановлено, що відповідно до умов договору ДГП Укргеофізика свої зобов"язання виконало, про що сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн. та від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн. На виконання умов договору, позивач направив рахунки на оплату № 20-08 від 31.08.2016 року, №05-12 від 22.12.2016 року, які відповідач оплатив частково у сумі 28 994,99 грн.

Листами № 06/07 від 18.07.2017 року та № 03/08 від 03.08.2017 року відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 95000,00 грн.

Пунктом 4.8. договору визначено, що Замовник оплачує вартість виконаних робіт (з урахуванням авансового платежу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підряднику протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку останнього.

Судом позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Надраспецтехнологія" 95000,00 грн.

При розгляді апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області по справі №917/1426/17 Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що розділом 4 договору визначена вартість робіт та порядок розрахунку. Згідно п. 4.1 договору вартість робіт визначається на підставі актів виконаних робіт на свердловині, обрахованих відповідно до підписаних сторонами Розцінок на геофізичні дослідження і роботи в свердловинах на нафту і газ .

Відповідно до п. 4.4 договору остаточна сума договору визначається за фактично виконаним обсягом досліджень підтвердженим актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаних замовником та підрядником.

Замовник приймає до оплати виконані роботи згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (складеного на підставі актів виконаних робіт на свердловині), підписаного керівниками замовника та підрядника та скріплені їх печатками (п.4.5 договору).

Акти приймання-передачі виконаних робіт замовник підписує протягом трьох календарних днів з моменту їх одержання, або надсилає вмотивовану письмову відмову від прийняття робіт. Якщо акт приймання-передачі виконаних робіт не буде підписаний та не буде надіслана вмотивована відмова від прийняття робіт замовником протягом 5-ти календарних днів, акт вважати підписаним, а роботи прийнятими (п. 4.6 договору).

Замовник оплачує вартість виконаних робіт (з урахуванням авансового платежу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підряднику протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку останнього (п. 4.8 договору).

В даному випадку акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн. та акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн. підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою підприємств позивача та відповідача (а.с. 13, 14). В актах зазначено, що роботи виконані повністю і якісно, відповідають вимогам замовника. А отже, у відповідності до вищевказаних положень договору, акти приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення між сторонами розрахунків за виконані роботи у визначеній сумі.

Колегія суддів звернула увагу, що п. 4.9 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, якщо замовник протягом 3-х банківських днів не здійснить оплату за виконані роботи, саме з моменту підписання обома сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

Оскільки факт виконання позивачем робіт за договором та їх прийняття відповідачем за актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн. та від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн. є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі, у відповідача у відповідності з умовами договору та нормами чинного законодавства виникло зобов"язання по оплаті виконаних робіт в розмірі 95 000,00 грн.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду по справі №917/1426/17 набрала законної сили, в матеріалах справи №917/1772/17 відсутні докази її сокарження.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При винесенні рішення суд виходить наступного:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено зобовязання замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліків у виконані роботі.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на виконання умов договору були виконані примослово-геофізичні роботи (прострілювально-вибухові роботи) у свердловині та геофізичні дослідження по свердловині, про що складені акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн. та акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн.

Відповідач факт виконання робіт позивачем визнає, будь-якими доказами не спростовує, але посилається на те, що строк оплати на суму 75 000,00 грн. за актом приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року не настав в зв"язку з відсутністю доказів виставлення та направлення відповідачу для оплати рахунку-фактури № 05-12 від 22.12.2016 року.

Листом № 03/08 від 03.08.2017 року відповідач визнав суму заборгованості згідно договору № 01/07 від 27 червня 2016 року у розмірі 95000,00 грн. та запропонував розглянути та затвердити графік погашення заборгованості.

Як вбачається з умов договору та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не направлення позивачем рахунків-фактури відповідачу не є підставою для невиконання останнім своїх договірних зобов"язань.

Пунктом 4.9 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, якщо замовник протягом 3-х банківських днів не здійснить оплату за виконані роботи, саме з моменту підписання обома сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

У відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, ч. 2 ст. 193 ГК України зазначає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 341 954,82 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 4.9 Договору, Сторони досягли згоди, що якщо Замовник протягом трьох банківських днів, з моменту підписання обома Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт не здійснить оплату за виконані роботи, то Замовник сплачує Підряднику штрафну санкцію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу..

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10 095,21 грн. пені за несвоєчасну оплату за виконані роботи по Акту від 22.12.2016р. за період з 28.12.2016р. по 28.06.2017р., з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та періоду, за який заявлено позивачем стягнення пені та моменту виникнення зобов'язання по сплаті пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу 3% річних та Інфляційні втрати: за актом від 31.08.2016р. за період з 06.09.2016р. по 09.10.2017р. 3% річних в розмірі 654,00 грн. та інфляційні втрати за період з 06.09.2016р. по 09.10.2017р. в розмірі 3 230,45 грн.; за Актом від 22.12.2016р. за період з 28.12.2016р. по 09.10.2017р. до стягнення 3 % річних в розмірі 1 757,00 та за період з 28.12.2016р. по 09.10.2017р. в розмірі 6 771,18 грн. інфляційних втрат.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум. Правильність розрахунку перевірено судом. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не обґрунтовано належними доказами наявність обставин та правових підстав на підтвердження відсутності у нього обов"язку здійснити розрахунок та відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач в своєму відзиві прохав суд розстрочити виконання рішення з посиланням на скрутне фінансове становище.

Оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у суду відсутні підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія" (36003, м.Полтава, вул.Майдан Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 38502747) на користь Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, 10, код ЄДРПОУ 01432761) заборгованості в розмірі 22 507,84 грн., з яких 10 095,21 грн. - пені, 2 411,00 грн. - 3 % річних, 10 001,63 грн. інфляційних втрат, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.